Рішення
від 23.09.2020 по справі 910/6976/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2020Справа № 910/6976/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/6976/20

За позовом Фермерського господарства "Макаревичі" (38512, Полтавська обл., Диканський р-н., с. Балясне, вул. Бузкова, будинок №55; ідентифікаційний код: 21062137)

До Товариства з обмеженою відповідальністю НОРФОЛК ЛТД (01601, м. Київ, Печерський р-н, Печерський Узвіз, буд. №5; ідентифікаційний код: 42536159)

Про стягнення 165 899, 92 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство Макаревичі (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НОРФОЛК ЛТД (далі - відповідач) про стягнення 165 899, 92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 887-775 від 26.03.2020 азотного добрива для підживлення сільськогосподарських культур марки Карбамід 46,2 % № Б/Б ПАТ АЗОТ , а саме строків поставки товару.

Так, п. 2.3 Договору визначено, що поставка здійснюється до 3-х робочих днів з моменту отримання 80 % передоплати. Позивач здійснив передоплату за товар 27.03.2020, на підтвердження чого надає суду платіжне доручення № 81 від 27.03.2020 на суму 78 999, 96 грн, проте відповідач так і не здійснив поставки товару. У зв`язку з у цим позивач просить суд стягнути з відповідача 165 899, 92 грн , з яких: 78 999, 96 грн - основний борг - попередня оплата за непоставлений товар, 86 899, 96 грн - пеня за порушення строків поставки товару. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 27.05.2020 Суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачеві строк на усунення недоліків - 5 днів шляхом: 1) надання належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача (опису вкладення із зазначеним номером поштової накладної та фіскальний чек); 2) зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 3) надання відомостей згідно з вимогами пунктів 7, 10 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

16.06.2020 на виконання вимог ухвали від 27.05.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. З огляду, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною , тому Суд, дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк, встановлений постановою КМУ, дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано позивачу у строк протягом 10 днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, доповнено Розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки , визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину .

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01601, м. Київ, Центральна Частина Києва, Печерський узвіз, буд. 3.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження , місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення про повернення поштового відправлення ухвала суду від 22.06.2020 була повернена до Господарського суду міста Києва 30.06.2020 із зазначенням: адресат відсутній за вказаною адресою .

Зі змісту п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі № 910/6976/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Законом України № 731-ІХ від 18.06.2020 встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими Кодексами), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом.

Закон України № 731-ІХ від 18.06.2020 набрав чинності - 17.07.2020, відповідно строк на подання відзиву закінчився 06.08.2020.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, 26.03.2020 укладено договір поставки № 887-775 (далі - Договір), за яким постачальник зобов`язується поставити покупцеві продукцію (товар), номенклатура, обсяги, строк поставки та ціни якої вказані у специфікаціях, доданих до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.1. Договору). Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях та оплачується згідно встановленого рахунку. Ціна договору визначається сумою укладених сторонами специфікацій.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що строк поставки до 3-х робочих днів з моменту отримання 80% передоплати, доплата у розмірі 20% покупець оплачує після реєстрації податкової.

Згідно з п. 8.3. Договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Відповідно до п. 8.6. Договору, сплата штрафних санкцій та/або відшкодування витрат не звільняє жодну із сторін від належного та своєчасного виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань.

Розділом 7 сторони погодили форс-мажорні обставини за якими сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, якщо воно сталося внаслідок обставин непереборної сили, поза межами контролю сторін, що підтверджується актами Торгівельно-Промислової Палати, якщо ці обставини безпосередньо впливають на виконання цього договору (п.7.1.). У цьому випадку строки, відведені на виконання зобов`язань, продовжуються на період дії вказаних обставин (п.7.2.).

Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що усі спори, що виникли з виконання цього договору, якщо вони не врегульовані шляхом переговорів, підлягають розв`язанню у судовому порядку, відповідно до законодавства України.

На виконання вимог Договору сторони погодили Специфікацію № 1 до Договору в якій дійшли згоди, щодо поставки: карбаміда 46,2% N Б/Б ПАТ АЗОТ в кількості 10 000 т. на загальну суму без ПДВ 65 833, 30 грн, з ПДВ - 78 999, 96 грн .

27.03.2020 позивач здійснив оплату на рахунок відповідача на суму - 78 999, 96 грн.

Проте, відповідач поставку товару у строк, обумовлений в Договорі або в будь-який інший строк, не здійснив, і доказів іншого матеріали справи не містять.

21.04.2020 позивач надіслав відповідачу претензію (№1 від 21.04.2020), в якій позивач вимагав від відповідача повернути сплачені кошти у сумі 78 999, 96 грн, а також сплатити пеню у розмірі - 86 899, 96 грн.

Відповідач відповіді на зазначений лист не надав і грошові кошти не повернув, доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього основного боргу (коштів передплати за товар) в сумі - 78 999, 96 грн та пені у розмірі - 86 899, 96 грн за період прострочення з 31.03.2020 до 21.04.2020.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, ст. 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 Цивільного кодексу України Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк визначений відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом сторони на виконання умов Договору погодили Специфікацію № 1 до Договору в якій дійшли згоди, щодо поставки: карбаміда 46,2% N Б/Б ПАТ АЗОТ в кількості 10 000 т. на загальну суму без ПДВ 65 833, 30 грн, з ПДВ - 78 999, 96 грн .

Пунктом 1.1 вище зазначеної Специфікації № 1 зазначено, що оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах пункту 2.3.

27.03.2020 позивач здійснив оплату на рахунок відповідача на суму - 78 999, 96 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 81 від 27.03.2020, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.3. Договору, строк поставки до 3-х робочих днів з моменту отримання 80% передоплати, доплата у розмірі 20% покупець оплачує після реєстрації податкової.

Пунктом 1.3 Специфікації № 1 визначено, що строки поставки: до 3-х робочих днів.

Таким чином, останній день поставки товару - 30.03.2020 (28.03.2020 - 1-й день; 29.03.2020 - 2-й день; 30.03.2020 - 3-й день).

Проте, відповідач не виконав взяти на себе зобов`язання відповідно до умов Договору та Специфікації № 1 та не здійснив поставку обумовленого товару позивачу у терміни визначені п. 2.3. Договору і п. 1.4 Специфікації № 1 або в будь-який інший термін.

21.04.2020 позивач надіслав відповідачу претензію (№1 від 21.04.2020), в якій позивач вимагав від відповідача повернути сплачені кошти у сумі 78 999, 96 грн, а також сплатити пеню у розмірі - 86 899, 96 грн.

З моменту направлення позивачем відповідачу претензії про повернення коштів передплати зобов`язання відповідача по поставці товару припинилося, проте у останнього виникло зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України внормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Докази які б підтверджували виконання вимог претензії відповідачем матеріали справи не містять та відповідачем не подані.

Відповідачем також не подано до суду доказів передбачених п. 7.1. Договору, які б підтвердили неможливість виконати зобов`язання по поставці товару у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 78 999, 96 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України настав, а тому позовні вимоги по стягнення боргу у розмірі 78 999, 96 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 86 899, 96 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. Договору, сторони домовились, що у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України внормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов`язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов`язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України наданими в п. 2.3. його постанови від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Отже, беручи до уваги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд відзначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, сума пені, яку просить стягнути позивач, відповідає визначеним договором умовам і не суперечить чинному законодавству.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків поставки визначених п. 2.3 Договору, поставка товару здійснена не була, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення.

В позовній заяві міститься розрахунок пені, перевіривши який, судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивні вимоги Фермерського господарства Макаревичі підлягають повному задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 78 999, 96 грн основного боргу та 86 899, 96 грн пені.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду будь-яких належних доказів, які б спростовували заявлені позивні вимоги і належних та допустимих доказів іншого матеріали справи не містять.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства Макаревичі до Товариства з обмеженою відповідальністю НОРФОЛК ЛТД про стягнення 165 899, 92 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НОРФОЛК ЛТД (01601, м. Київ, Печерський р-н, Печерський Узвіз, буд. №3; ідентифікаційний код: 42536159) на користь Фермерського господарства Макаревичі (38512, Полтавська обл., Диканський р-н., с. Балясне, вул., Бузкова, будинок №55; ідентифікаційний код: 21062137) суму основного боргу у розмірі 78 999 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 96 коп., пені у розмірі 86 899 (вісімдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 2 488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення23.09.2020
Оприлюднено28.09.2020
Номер документу91784234
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/6976/20

Рішення від 23.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко-Легких Г.П.

Ухвала від 22.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

Ухвала від 27.05.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні