ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
24.09.2020Справа № 910/8343/20
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши без повідомлення (виклику) представників учасників справи, в порядку спрощеного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКТОНІКА 2006"
про стягнення заборгованості в розмірі 35 488,32 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКТОНІКА 2006" про стягнення заборгованості в розмірі 35 488,32 грн, з якої 34 657,42 грн сума боргу, 118,75 грн пені, 19,00 грн три проценти річних та 693,15 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору поставки № 15 від 01.09.2016 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8343/20 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі, про що свідчить, наявні в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474251329 з відміткою про вручення ухвали від 18.06.2020 про відкриття провадження у справі № 910/8343/20 02.07.2020 та конверт з ухвалою за номером поштового відправлення № 0105474251337, який було повернуто до суду з відміткою повертається за закінченням терміну зберігання
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020, не подав до суду заперечень на відповідь на відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (далі - позивач, Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКТОНІКА 2006" (далі - відповідач, Покупець) уклали Договір поставки № 15 (далі - Договір) з протоколом узгодження розбіжностей до Договору поставки №15 від 01.09.2016 за яким постачальник зобов`язався в порядку та в строки, встановлені даним Договором передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити на умовах даного Договору Товар.
Поставка Товару здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника до місця визначеного Покупцем у замовленні, якщо інше окремо не погоджено сторонами (пункт 4.3 Договору).
Перехід права власності на Товар та ризику випадкової загибелі Товару відбувається в момент передачі Товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками Сторін (пункт 4.6 Договору).
Пунктом 5. 1 Договору визначено, що Постачальник постачає Товар за ціною, яка визначена в Протоколі узгодження та вказується в накладних за одну одиницю.
Порядок розрахунку за Товар погоджено сторонами у пунктах 6.1, 6.3 Договору, а саме: розрахунок здійснюється за кожну поставлену партію в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, в строк передбачений Додатком 1 (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Додатку №1 до Договору поставки №15 від 01.09.2016) до Договору, а саме за кожну поставлену партію в безготівковому порядку з відстрочкою платежу 21 (двадцять один) календарний день з моменту набуття права власності згідно пункту 4.6 Договору та з урахуванням пункту 6.2 Договору.
Платіжне зобов`язання вважається виконаним Покупцем після списання коштів з його банківського рахунку.
У пункті 6.2. Договору передбачено право покупця затримувати оплату за Товар, за умови неналежного оформлення Постачальником накладних або інших прибуткових документів.
Приймання Товару за кількістю здійснюється відповідно з Інструкцією № П-6 за даними, зазначеними в накладних та супровідних документах; за якістю Товар приймається згідно Інструкції № П-7 за супровідними документами, які посвідчують якість Товару, що постачається (пункти 7.1, 7.2 Договору).
У пункті 7.5 Договору закріплено перелік випадків, у яких Покупець має право на повернення Товару, який поставлений Постачальником.
Згідно пункту 8.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.
Згідно пункту 8.9 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки №15 від 01.09.2016 у разі прострочення оплати Товару Постачальник має право вимагати від покупця виплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Строк дії Договору встановлений у пункті 9.1. Договору встановлено до 31.12.2017 та згідно пункту 9.2. вважається пролонгованим на наступний календарний рік і діє до 31 грудня наступного року на таких самих умовах у разі якщо за 30 календарних днів до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить у письмовій формі іншій стороні про наміри припинити його дію.
На виконання умов Договору Позивач у листопаді 2019 року здійснив Товару, а Відповідач фактично прийняв 11 поставок - м`ясної (напівфабрикатів м`ясної) та молочної продукції (сир твердий та сир плавлений), а саме :
- за Видатковою накладною № 4699359 від 01.11.2019 на суму 3 095,76 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4718972 від 05.11.2019 на суму 2 880,98 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4758203 від 12.11.2019 на суму 8 643,18 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4778872 від 15.11.2019 на суму 1 736,99 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4778809 від 15.11.2019 на суму 300,60 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4778856 від 15.11.2019 на суму 2 533,56 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4794061 від 19.11.2019 на суму 544,50 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4793627 від 19.11.2019 на суму 3 735,96 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4794321 від 20.11.2019 на суму 5 315,56 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4833366 від 26.11.2019 на суму 1 935,22 грн з ПДВ
- за Видатковою накладною № 4833497 від 26.11.2019 на суму 5 558,22 грн з ПДВ
05.11.2019 відповідачем було здійснено часткове повернення Товару на суму 1 623,11 грн з ПДВ, що підтверджено Накладною на повернення № 42 від 05.11.2019.
Загальна вартість поставленого Товару, з урахування повернення, склала 34 657,42 грн.
Відповідач не заперечує факту отримання спірного Товару, строк оплати якого є таким, що настав. Однак, розрахунку за поставлений Товар не проводить.
Оскільки зобов`язання Покупцем не виконано в повному обсязі, а борг перед позивачем не погашений, останній звернувся із даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частини 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як було встановлено вище, позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 34 657,42 грн з ПДВ.
Визначений пунктом 6.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Додатку №1 до Договору поставки №15 від 01.09.2016) строк оплати Товару є таким, що настав.
Доказів оплати відповідачем за отриманий Товар в повному обсязі матеріали справи не містять.
Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 34 657,42 грн підлягають задоволенню.
Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного здійснення оплати, позивач також просив суд стягнути з відповідача 118,75 грн пені, нарахованої за період прострочення оплати, нарахованої на підставі пункту 8.9 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки №15 від 01.09.2016.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.9 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки №15 від 01.09.2016 передбачено, що у разі прострочення оплати Товару Постачальник має право вимагати від покупця виплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Беручи до уваги викладені вище норми чинного законодавства та положення укладеного Договору, суд здійснив перерахунок заявленої штрафної санкції та дійшов висновку про наступне.
Згідно пункту 6.1 Договору (з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей до Додатку №1 до Договору поставки №15 від 01.09.2016) розрахунок за кожну поставлену партію здійснюється в безготівковому порядку з відстрочкою платежу 21 (двадцять один) календарний день з моменту набуття права власності згідно пункту 4.6 Договору та з урахуванням пункту 6.2 Договору.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої штрафної санкції по кожній накладній, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 118,75 грн пені.
Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 693,15 грн інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 19,00 грн, нарахованих за періоди прострочення за кожною видатковою накладною.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних розраховані вірно, та на відповідача покладається обов`язок сплати на користь позивача 693,15 грн інфляційних втрат та 19,00 грн трьох процентів річних .
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Керуючись викладеним вище, перевіривши надані позивачем розрахунки, враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі..
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКТОНІКА 2006" про стягнення заборгованості в розмірі 35 488,32 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКТОНІКА 2006" (03148, м.Київ, Святошинський район, ВУЛИЦЯ СТРОКАЧА ТИМОФІЯ, будинок 5; ідентифікаційний код 40730468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБИНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (39000, Полтавська обл., Глобинський район, місто Глобине, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРІВСЬКА, будинок 228; ідентифікаційний код 25167451) 34 657,42 грн (тридцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят сім гривень 42 копійки) заборгованості 118,75 грн (сто вісімнадцять гривень 75 копійок) пені, 693,15 грн (шістсот дев`яносто три гривні 15 копійок) інфляційних втрат, 19,00 грн (дев`ятнадцять гривень 00 копійок) трьох процентів річних та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.09.2020 |
Оприлюднено | 28.09.2020 |
Номер документу | 91784406 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Джарти В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні