Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/6876/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020Справа № 910/6876/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙСІК ГРУП"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 1 030 576,36 грн.

Представники:

від позивача: Ляшук К.В.,

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейсік Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 1030576,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати прийнятих послуг за договором № 53.19-50 від 14.02.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 979900,00 грн, пеню у розмірі 37214,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 7839,20 грн та 3% річних у розмірі 5622,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейсік Груп" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати до суду відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

05.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на ціну позову, категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження. Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 07.07.2020.

02.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовче засідання 07.07.2020 представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 04.08.2020.

У підготовче засідання 04.08.2020 представники сторін не прибули.

У підготовчому засіданні 04.08.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2020.

У судове засідання 15.09.2020 прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Представники відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 15.09.2020, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 15.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2019 між Комунальним підприємством Київпастранс (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бейсік Груп (виконавець) укладено договір № 53.19-50 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги, зазначені в п.1.2, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: Послуги у сфері розвитку Інтернету код 72420000-0 за ДК 021:2015 (послуги з розробки веб-порталу Київпастранс з мобільною версією та спеціалізованими транспортними сервісами), згідно з Технічними вимогами, що визначені в Додатку № 2 до цього Договору, і є його невід`ємною частиною.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.2.1 Договору визначено, що вартість послуг (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору і становить 979 900, 00 грн. Оплата наданих виконавцем Послуг здійснюється за власні кошти підприємства. Порядок розрахунків за рахунок власних коштів підприємства: попередня оплата може надаватись у розмірі та порядку, передбаченому законодавством України; оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після підписання сторонами Акту наданих послуг.

Технічними вимогами (Додаток № 2 до Договору) передбачено, що сайт повинен бути створений на сучасних технологіях, адаптивно підлаштовуватися під різні екрани відображення, в тому числі і для мобільних пристроїв (планшет, смартфон).

Після перенесення сайту на потужності замовника, виконавець має провести навчання відповідальних співробітників замовника та надати інструкції з користування для передбачених ролей (п. 1.3 Технічних вимог).

Відповідно до п. 1.4 Технічних вимог виконавець передає замовнику майнове право інтелектуальної власності на розроблений продукт в частині усього контенту, програмного коду, графічних елементів та їх вихідних файлів, що використовуються на сайті.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1112 Цивільного кодексу України, за договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов`язується створити об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Судом встановлено, що виконавець передав, а замовник прийняв результат виконаних робіт (наданих послуг) з розробки програмного забезпечення (веб-портал Київпастранс з мобільною версією та спеціалізованими транспортними сервісами) на загальну суму 979900,00 грн, що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг № 1 від 26.12.2019.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з Претензією вих. № 0203-1/334 від 02.03.2020 щодо сплати заборгованості у розмірі 979900,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати прийнятих послуг за договором № 53.19-50 від 14.02.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 979900,00 грн, пеню у розмірі 37214,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 7839,20 грн та 3% річних у розмірі 5622,38 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, згідно з п. 3.2.1 Договору оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після підписання сторонами Акту наданих послуг.

Як встановлено судом, виконавець передав, а замовник прийняв результат виконаних робіт (наданих послуг) з розробки програмного забезпечення (веб-портал Київпастранс з мобільною версією та спеціалізованими транспортними сервісами) на загальну суму 979900,00 грн, що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг № 1 від 26.12.2019.

Зазначений Акт підписано сторонами без зауважень та скріплено їх печатками.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оплата наданих послуг (виконаних робіт) за Актом здачі-приймання наданих послуг № 1 від 26.12.2019 мала бути здійснена відповідачем до 24.02.2020 (останній день для здійснення оплати).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів сплати вартості наданих послуг (виконаних робіт) за Договором в заявленій позивачем сумі, більше того, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує наявності заборгованості у розмірі 979900,00, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 7839,20 грн та 3% річних у розмірі 5622,38 грн за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати за Договором.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування за період з 25.02.2020 по 04.05.2020 щодо суму боргу у розмірі 979900,00 грн, вказаний розрахунок є обґрунтованим, тому вимоги позивача про стягнення 7839,20 грн інфляційних втрат та 5622,38 грн 3% річних підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 37214,78 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. Договору у разі затримки оплати за договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, за змістом наведеної норми можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні положень статей 1, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 910/2170/18.

Як вбачається з положень Договору № 02.04-2020 про надання послуг (надання правової допомоги) від 02.04.2020 виконавцем, який зобов`язується за завданням замовника (ТОВ Бейсік Груп ) надати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором є Фізична особа-підприємець Зараєва Наталія Сергіївна.

Відтак, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджувати набуття Зараєвою Наталією Сергіївною статусу адвоката станом на момент надання юридичних послуг за вказаним договором, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 18000,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код: 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бейсік Груп (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54; ідентифікаційний код: 38316871) основний борг у розмірі 979900 (дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп., пеню у розмірі 37214 (тридцять сім тисяч двісті чотирнадцять) грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 7839 (сім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 20 коп., 3% річних у розмірі 5622 (п`ять тисяч шістсот двадцять дві) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 15458 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн 65 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.09.2020

Суддя Ю.В. Картавцева