Рішення

від 10.09.2020 по справі 910/9209/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2020Справа № 910/9209/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. , за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Сервіс (03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, 8, код 30167045)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лемон Брок (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 45-49, код 40743084)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 14 868,44 грн,

Представники учасників справи:

від позивач Некротюк О.О. за довіреністю № 268 від 22.06.2020

від відповідача не з`явилися

від третьої особи не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Житло-Сервіс (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лемон Брок (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 14 868,44 грн (13 355,57 грн основного боргу, 435,79 грн 3% річних, 1 069,08 грн інфляційних втрат) за договором № КЛ7-52 К від 29.11.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги з централізованого опалення за період з січня 2019 року по квітень 2019 року включно в орендованому відповідачем приміщенні по вул. Кловський узвіз, 7, за договором № КЛ7-52 К від 29.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/9209/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 04.08.2020, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

13.07.2020 через канцелярію суду позивач подав документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2020, а саме докази надсилання третій особі копії позовної заяви з доданими документами.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У судове засідання 04.08.2020 з`явився представник позивача, підтримав заявлені вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника у засідання суду не забезпечив. Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась позивачу 07.07.2020 рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, поштове відправлення за № 0105473204064 не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 23.07.2020 із зазначенням причини повернення за закінченням встановленого терміну зберігання .

Третя особа письмових пояснень по справі не надала, ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась на адресу місцезнаходження третьої особи, вказаної у позовній заяві та трьохсторонньому договорі № КЛ7-52К від 29.11.2016, що є предметом розгляду справи, проте поштове відправлення за № 0105473204072 не було вручене повернуто до суду 11.08.2020 із зазначенням причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

04.08.2020 судом відкладено розгляд справи на 27.08.2020, відповідача та третю особу повідомлено про наступне судове засідання відповідно до ст. 120 ГПК України.

21.08.2020 через канцелярію суду позивач подав додаткові пояснення по справі щодо порядку нарахування плати за послуги з централізованого опалення, інформування відповідача про відповідні нарахування та документи для доручення до матеріалів справи.

27.08.2020 у зв`язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, судом відкладено розгляд справи на 10.09.2020.

08.09.2020 позивач надав до суду додаткові пояснення по справі.

У засідання суду 10.09.2020 з`явився представник позивача, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у засідання суду не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку ст.120 ГПК України.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повідомлення інших адрес перебування відповідача, то відповідно до приписів ч. 7 ст.120, п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 10.09.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Акту приймання-передачі нежитлової частини, офісні приміщення від 01 жовтня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Житло-Сервіс прийняло на обслуговування першу чергу будівельного комплексу на вулиці Кловський узвіз,7 (нежитлову частину, офісні приміщення) з інженерно-технічними системами та мережами ( в т.ч. з вбудованими електричними мережами та водопровідними і каналізаційними мережами).

Згідно зі Свідоцтвом про право власності від 19.02.2015, ОСОБА_1 , є власником нежитлового приміщення офісу № 52, із загальною площею 948,2 кв. м., по вул. Кловський узвіз, 7 .

Відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення № 2016/8015 від 15 серпня 2016 року власником вказаного приміщення, загальною площею 948,2 кв. м., було передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Лемон Брок .

29.11.2016 між ТОВ Житло-Сервіс (виконавець), гр. ОСОБА_1 (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лемон Брок (споживач) укладено Договір № КЛ7-52К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за умовами якого виконавець зобов`язався своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

У п. 1.2 договору визначено, що суб`єкти користування послугами: споживач - орендар частини нежитлового приміщення, площею 948,20 кв. м. за № 52.

Відповідно до п. 3.1-3.2 договору обумовлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати платежі вносяться не пізніше 05 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Передплата відшкодування витрат за використану теплову енергію в розмірі 50% здійснюється до 15 числа кожного місяця, що передує місяцю забезпечення даного приміщення тепловою енергією, за результатами використаної теплової енергії попереднього місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 календарних днів наступного місяця на підставі виставлених рахунків (п.3.3 договору).

Згідно з п. 3.6 договору, плата за централізоване опалення приміщення справляється за нормативами (нормами) споживання та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів).

Умовами п. 3.7 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017. Умови договору розповсюджуються на відносини, які виникли між сторонами з моменту фактичного надання послуг (укладання договору оренди). Дія договору продовжується на кожний наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить іншу сторону про припинення договору. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде подана письмова заява про його розірвання або необхідність перегляду.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що за період з січня 2019 по квітень 2019 року включно (опалювальний період) відповідачу надані послуги централізованого опалення у приміщення № 52 нежитлового приміщення, площею 948,20 кв. м. по вул. Кловський узвіз, 7, вартістю 106 555,57 грн, власником приміщення у травні 2019 року усно повідомлено про звільнення відповідачем орендованого майна та передачу його із користування, проте звернення відповідача про припинення правовідносин сторін за договором № КЛ7-52К від 29.11.2016 за спірний період не надходило. У зв`язку з виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг централізованого опалення не в повному обсязі, здійснення часткової оплати у лютому-квітні 2019, заборгованість склала 13 355,57 грн. Також за прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 435,79 грн 3% річних, 1 069,08 грн інфляційних втрат.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з такого.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520375 від 11.07.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Житло-Сервіс (абонент) та КП ВР Київради (КМР) Київтеплоенерго (енергопостачальна компанія), врегульовано порядок постачання, користування та оплати вартості спожитої енергії у гарячій воді до об`єкту споживачем: Кловський узвіз, 7А, у м. Києві, номер особового рахунку 520375. До матеріалів справи долучені Акти приймання-передачі товарної продукції по вказаному договору за січень-квітень 2019 за наданою послугою теплова енергія .

Як вже зазначалось судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Житло-Сервіс з жовтня 2011 року здійснює обслуговування будівельного комплексу на вулиці Кловський узвіз 7 (нежитлову частину, офісні приміщення) з інженерно-технічними системами та мережами (в т.ч. з вбудованими електричними мережами та водопровідними і каналізаційними мережами).

Відповідно до статутної діяльності товариства, його основними видами діяльності є надання житлово-комунальних послуг, а саме: у т.ч. централізоване водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що надаються житлово-комунальними підприємствами.

За правовою природою укладений між позивачем, відповідачем та третьою особу договір № КЛ7-52К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 29.11.2016 є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи встановлено, що за період надання позивачем відповідачу послуг з централізованого опалення, за відсутності приладів обліку, з січня 2019 року по квітень 2019 року нараховано плату у розмірі 106 555,57 грн та виставлено рахунки на оплату № 594 від 31.01.2019 на суму 31 648,36 грн, № 1009 від 27.02.2019 на суму 30 783,76 грн, № 1769 від 29.03.2019 на суму 30783,76 грн, № 1769 від 26.04.2019 на суму 13 339,69 грн.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що вказані рахунки були надані нарочно, також шляхом надсилання електронною поштою та повторно надіслані на адресу ТОВ Лемон Брок засобами поштового зв`язку за відправленням 21.08.2020.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були здійснені часткові оплати, які зараховувались позивачем в рахунок погашення боргу, а саме платіжними дорученнями: № 780 від 28.03.2019 на суму 13 800,00 грн, № 801 від 22.05.2019 на суму 79 400,00 грн, всього 93 200,00 грн

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки в розумінні п.3.1 договору строк оплати є таким що настав 5 числа місця, наступного за розрахунковим, за відсутності доказів оплати вартості наданих послуг у повному обсязі, у т.ч. станом на час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача боргу за періоди з січня 2019 року по квітень 2019 року включно у сумі 13 355,57 грн. є обґрунтованими та доведеними, доказів зворотного суду не надано, а відтак, підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 13 355,57 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 435,79 грн 3% річних, 1 069,08 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем невірно зазначено період прострочення з 20 числа розрахункового місяця, у т.ч. як строк оплати настав 05 числа наступного місяця за розрахунковим, а відповідно прострочення з 06 числа наступного місяця за розрахунковим, тобто за січень-квітень 2019 - 06.02.2019, 06.03.2019, 06.04.2019, 07.05.2019 (робочий день).

За розрахунок суду відповідні нарахування є більшими від заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах розрахунку позивача у розмірі 435,79 грн 3% річних, 1 069,08 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Сервіс у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Житло-сервіс задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лемон Брок (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 45-49, код 40743084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житло-Сервіс (03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, 8, код 30167045) основний борг у розмірі 13 355 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 57 коп, 3% річних у розмірі 435 (чотириста тридцять п`ять) грн. 79 коп, інфляційні втрати у розмірі 1 069 (одну тисячу шістдесят дев`ять) грн. 08 коп та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2020.

Суддя О.Г. Удалова