Рішення

від 17.09.2020 по справі 915/1785/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 915/1785/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Ткаченка О.В.,

за участю секретаря Сулейманової С.М.

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) ,

Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-проектна группа 1", (54034, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, ЄДРПОУ 40209971),

до відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за договором банківського обслуговування у загальному розмірі 150302,02 грн, у тому числі 38787,03 грн боргу за кредитом, 59370,01 грн - проценти за користування кредитними коштами, 52144,98 грн - пеня, -

Без участі представників учасників справи .

СУТЬ СПОРУ : 25.07.2019 АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-проектна группа 1" та гр. ОСОБА_1 про стягнення 150302,02 грн заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 08.02.2016, у тому числі 38787,03 грн боргу за кредитом, 59370,01 грн - проценти за користування кредитними коштами, 52144,98 грн - пеня, посилаючись на порушення товариством зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредиту, внаслідок чого у банку виникло право захисту свого порушеного права шляхом солідарного стягнення зазначеної заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-проектна группа 1" та гр. ОСОБА_1 , який, на думку суду, згідно з укладеного з АТ КБ "Приватбанк" договору поруки №POR1415790743718 від 12.11.2014, поручився власними коштами та майном за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-проектна группа 1" договірних зобов`язань по кредитному договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-проектна группа 1" неналежним чином виконувало умови кредитного договору у вигляді Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг щодо своєчасного повернення кредитних коштів, а також на укладений між позивачем та ОСОБА_1 договір поруки №POR1415790743718 від 12.11.2014, згідно якого останній поручився власними коштами та майном за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-проектна группа 1" договірних зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою суду від 06.09.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків не пізніше 10 днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою суду від 04.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.11.2019, відповідачам запропоновано, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Ухвалою суду від 08.11.2019 учасників справи було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 05.12.2019 о 10:30.

Проте судові засідання, призначені на 07.11.2019 та на 05.12.2019 не відбулись, у зв`язку з перебуванням головуючого у справі у відпустці.

Від відповідача 2 - ОСОБА_1 05.12.2019 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надіслання йому матеріалів справи для ознайомлення у зв`язку з неотриманням позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.12.2019 учасників справи було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 26.12.2019 о 10:30.

Ухвалою суду від 26.12.2019 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 04 лютого 2020 року об 11:30.

Ухвалою суду від 04.02.2020 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 03.03.2020 року о 10:00.

Ухвалою суду від 03.03.2020 було закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 02 квітня 2020 року о 10:30.

30.03.2020 від відповідача - ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи з огляду на запровадження у період з 12.03.2020 по 24.04.2020 в Україні карантину та у зв`язку з наміром бути присутнім у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.04.2020 у зв`язку із запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" постановлено відкласти розгляд справи без визначення дати судового засідання, про дату та час судового засідання повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

У зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних заходів з 11.05.2020, ухвалою суду від 22.05.2020 було призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 11.06.2020 об 11:30.

Від відповідача 2 - ОСОБА_1 до судового засідання 11.06.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням карантинних обмежень та поступовим відновленням транспортного сполучення, а також необхідністю особистої участі у судовому засіданні.

Ухвалами суду від 11.06.2020, від 06.08.2020 року розгляд справи по суті відкладався.

До судового засідання 01.09.2020 з`явився представник відповідача 2 - ОСОБА_1 , проти заявлених до ОСОБА_1 позовних вимог заперечував, вказуючи, що наявний в матеріалах справи договір поруки від 12.11.2014 ОСОБА_1 не укладався, є нікчемним, а також зазначив, що саме цей договір поруки не може вважатись доказом забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н, укладеним 08.02.2016 з ТОВ Авто Кір , яке було в подальшому перейменовано на ТОВ "Інвестиційно-проектна группа 1".

У судовому засіданні 01.09.2020 було оголошено перерву до 17.09.2020 о 09:00.

В судове засідання 17.09.2020 повноважні представники сторін не з`явились.

Від позивача 16.09.2020 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю підготовлення уточненої позовної заяви.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України на подання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористались.

Так, ухвали суду надсилались відповідачу - 1 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання , інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

У судовому засіданні 01.09.2020 судом було оголошено перерву до 17.09.2020 о 09:00, про що представники позивача та відповідача-2 були повідомлені безпосередньо у судовому засіданні та містилась відповідна відмітка щодо часу розгляду справи в мережі Інтернет на сайті Судової влади на сторінці Господарського суду Миколаївської області.

З огляду на викладене суд доходить до висновку щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи.

Розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на відсутність поважних причин для відкладення розгляду справи. Заявлена позивачем необхідність підготовлення уточненої позовної заяви не може розцінюватись судом, як поважна причина на стадії розгляду справи по суті, оскільки приписами ст. 47 ГПК України реалізація позивачем прав зменшувати або збільшувати суму позовних вимоги, змінювати предмет або підстави позову передбачена лише на стадії підготовчого провадження.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що представник позивача повторно не з`явився у судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги рекомендації Ради суддів України від 16.03.20р. №9рс-186/20 та Постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19", а також керуючись приписами до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.09.2020 судом у відповідності до ст.ст. 233, 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив.

08.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Кір" (ЄДРПОУ 40209971) підписало заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку. Згідно з цими заявами відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 08.02.2016, умови якого відповідач-1 зобов`язався виконувати.

За правилами ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, 08.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Кір" та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" був укладений кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із заяви на відкриття рахунку, заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 08.02.2016 та Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до договору відповідачу-1 був встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Згідно з п.3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди і системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

За змістом п. 3.5.136. Умов банк надає послугу гарантованих платежів за господарськими договорами, які укладаються між клієнтами банку. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

У разі необхідності отримання послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування шляхом заповнення всіх необхідних реквізитів, створює заявку (платіжне доручення) за формою розміщеної в Приват24. Заявка містить в собі реквізити платежу за господарським договором і доручення платника на здійснення банком списання грошових коштів в дату виконання платежу (п. 3.5.137. Умов).

Після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.5.138. Умов).

Пунктом 3.5.139.2. Умов передбачено, що якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок покриття одержувача грошових коштів. Порядок надання банком кредиту та порядок його погашення платником здійснюється згідно з розділом 3.31. Умов.

Відповідно до п. 3.31.1. Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заяві, якою клієнт приєднується до цих Умов, в обмін на зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювана кредитна лінія надається банком для виконання клієнтом платежів за платіжними дорученнями з датою виконання у майбутньому за господарськими договорами, шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунки покриття одержувачів грошей за господарськими договорами, з подальшим перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, рахунки яких відкриті у банку.

Пунктом 3.31.2. Умов визначено, що термін повернення кредиту зазначений у заяві (платіжному дорученні). Згідно із ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цих умов, встановивши інший термін повернення кредиту При цьому банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту. У випадку непогашення клієнтом заборгованості за цими умовами у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заяві (платіжному доручені).

Під датою виконання платежу сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, вказаного в платіжному доручені клієнта. Погашення заборгованості можуть проводитися банком у порядку договірного списання коштів з поточного рахунку клієнта (в тому числі за рахунок "кредитного ліміту на поточний рахунок", відносини за якими регламентовано розділом 3.18 цих умов) або за рахунок кредиту із сплатою процентів у розмірі 28% на суму, зазначену в платіжному доручені позичальника, заборгованість за яким клієнт погашає у термін до 30 днів з дати виконання платежу. У випадку непогашення заборгованості клієнтом за таким кредитом у цей термін, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 56% річних за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.31.5.2. Умов банк зобов`язується надати позичальнику кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі виставлених клієнтом платіжних доручень з датою виконання у майбутньому, на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах суми, обумовленої в заяві, а також за умови виконання клієнтом зобов`язань, передбачених пунктами 3.31.6.1., 3.31.6.12. цього договору.

Зобов`язання з видачі кредиту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банка зі дня надання клієнтом платіжних доручень з датою виконання у майбутньому у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 3.31.8.2. та з урахуванням п. 3.31.1. цього договору.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ Авто Кір до банку через систему інтернет-банкінгу Приват24 із використанням електронного цифрового підпису було подано заявку на гарантований платіж (платіжне доручення) № 258 від 07.10.2016 на суму 10000,00 грн та заявку на гарантований платіж (платіжне доручення) № 362 від 14.12.2016 на суму 40000,00 грн.

Відповідно до умов договору банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши ТОВ Авто Кір заявлені у платіжних дорученнях № 258 від 07.10.2016 та № 362 від 14.12.2016 кредитні кошти, що підтверджується банківською довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с.22), а також виписками по рахунках позичальника. (а.с. 25, 26).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 скористався кредитними коштами, проте прострочив виконання свого зобов`язання з вчасного повернення кредиту, що підтверджується виписками по рахунку, в яких зазначено про винесення 10.12.2017 року на прострочку кредитних коштів в розмірі 38787,03 грн. (а.с. 25-26)

Вказуючи на обставини зміни назви відповідачем -1 з ТОВ Авто Кір на ТОВ Інвестиційно-проектна группа 1 , позивач звернувся до нього з даним позовом.

У відповідності до наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей під кодом ЄДРПОУ 40209971 значиться юридична особа - ТОВ Інвестиційно-проектна группа 1 .

Згідно ч.5 ст. 104 ЦК України юридична особа вважається такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи, що юридична особа з кодом ЄДРПОУ 40209971 - ТОВ Інвестиційно-проектна группа 1 не є припиненою згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача -1 кредитної заборгованості у сумі 38787,03 грн.

У зв`язку із порушенням строку повернення кредитних коштів, позивачем станом на 26.06.2019 року нараховано:

- 59370,01 грн - заборгованості по відсоткам за користування кредитом згідно пунктів 3.31.9.1 та 3.31.9.2 Умов;

- 52144,98 грн - пеня, нарахована згідно пункту 3.31.10.1 Умов.

Детальний розрахунок заборгованості по кредиту, відсотках, пені наявний в матеріалах справи (а.с. 24, 44-134, 135).

Щодо вимог про стягнення відсотків за користування коштами в сумі 59370,01 грн та пені у розмірі 52144,98 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 1 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини п.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

При цьому суд зауважує, що ані у заяві позичальника від 08.02.2016 року, ані у заяві на гарантований платіж (платіжне доручення) № 258 від 07.10.2016 на суму 10000,00 грн та заяві на гарантований платіж (платіжне доручення) № 362 від 14.12.2016 на суму 40000,00 грн. конкретна процентна ставка сторонами не зазначена.

Крім того, у цій заявах, підписаних сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, а також боргу з пені за несвоєчасну сплату кредиту, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" як невід`ємної частини спірного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву від 08.12.2016 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії, процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.12.2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (25.07.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, за відсутності доказів підтвердження приєднання відповідача саме до наданих суду Умов та правил банківських послуг, відсутність у заявах від 08.02.2016, № 258 від 07.10.2016, № 362 від 14.12.2016 домовленості сторін про сплату комісії, відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту у конкретних розмірах, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", який містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача-1, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.02.2016 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Одним із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів погодження між сторонами у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення 59370,01 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 52144,98 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, слід відмовити.

В підтвердження забезпечення за вказаним кредитним договором позивач посилається на договір поруки №POR1415790743718 від 12.11.2014, укладений з гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За приписами ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як свідчить наявна в матеріалах справи копія договору поруки №POR1415790743718 від 12.11.2014 (а.с. 136-137), предметом цього договору є надання поруки поручителем ОСОБА_1 перед кредитором за виконання ОСОБА_1 (Боржником) зобов`язань за:

1. Угодою-1 (угода-приєднання до розділу 3.2.1. Умов та правил надання банківських послуг) по сплаті:

- Процентної ставки за користування кредитом;

- Комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.4.4. Угоди -1;

- Кредиту у розмірі 8000,00 грн.

2. Угодою-2 (угода-приєднання до розділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг) по сплаті:

- Процентної ставки за користування кредитом;

- Винагороди, штрафів, пені та інших платежів;

- Кредиту в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За встановлених обставин суд доходить до висновку, що наданий позивачем договір поруки №POR1415790743718 від 12.11.2014 (а.с. 136-137) є неналежним доказом у даній справі, адже не стосується забезпечення кредитних зобов`язань ТОВ Авто Кір (ЄДРПОУ 40209971) в подальшому - ТОВ Інвестиційно-проектна группа 1 (ЄДРПОУ 40209971).

Станом на день розгляду справи позивачем не надано належних доказів забезпечення кредитних зобов`язань відповідача-1 за договором банківського обслуговування б/н від 08.02.2016.

З огляду на наведене суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині заявлених вимог до гр. ОСОБА_1 .

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ).

2. Позовні вимоги до Товариства з обмеженою "Інвестиційно-проектна группа 1" задовольнити частково

3. Стягнути з Товариства з обмеженою "Інвестиційно-проектна группа 1", (54034, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, ЄДРПОУ 40209971) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 38787,03 грн заборгованості за кредитним договором б/н від 08.02.2016 та 581,81 грн витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в задоволенні позову до Товариства з обмеженою "Інвестиційно-проектна группа 1", (54034, Миколаївська область, м.Миколаїв, пр.Миру, 34, ЄДРПОУ 40209971) відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано судом "25" вересня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко