Рішення

від 15.09.2020 по справі 917/312/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 р. Справа № 917/312/19

м. Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтрекс", провулок Балтійський, 20, м. Київ, 04073; вул. Вишгородська, 21, літера "І", м. Київ, 04074

про відшкодування збитків у розмірі 129 886,36 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н. І.

Представники згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про стягнення 129 886, 36 грн. збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства.

Ухвалою суду від 26.02.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.03.2019р. на 09-00 год.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що у період з 20.02.2016р. по 06.07.2016р. (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування будівель автосалону, станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів на 4 поста, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач у позові також посилається на ст. ст. 120, 141, 206, ч. 2 ст. 152, 156, 157 ЗК України, ч.1, ч.2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , ст. ст. 377, 717, 1212 ЦК України, п. 1 ст. 224 ГК України, ст.14 Податкового кодексу України та вважає, що є факт заподіяння Кременчуцькій міській раді Полтавської області шкоди у вигляді несплаченої відповідачем за період з 20.02.2016 по 06.07.2016 (включно) орендної плати у розмірі 129 866,36 грн., яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Відповідач у вказаний період не вчинив дій, спрямованих на укладення договору оренди з Кременчуцькою міською радою Полтавської області і фактично отримав дохід, як розмір плати за користування земельною ділянкою.

Шкоду в розмірі 129 866,36 грн., як зазначає позивач, було заподіяно йому внаслідок такої протиправної поведінки відповідача.

Відповідач у відзиві (вх. № 2627 від 18.03.2019р.) позов не визнає, посилаючись на те, що позивачем заявлено позовні вимоги з порушенням способу захисту порушеного права і відповідно відсутності правових підстав для його задоволення. Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами правильність здійсненого розрахунку, не доведено використання відповідачем земельної ділянки саме в тому розмірі, який заявлено позивачем. При здійсненні розрахунку сум стягнення, як зазначає відповідач, не враховано сум сплаченого відповідачем земельного податку, а відповідно, розрахунок позовних вимог є таким, що не відповідає об`єктивним обставинам.

Надані позивачем докази не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки викликають обгрунтований сумнів щодо можливості їх використання на підтвердження позовних вимог.

Крім того, як зазначає відповідач, позовна заява подана з порушенням правил територіальної підсудності.

26.03.2019р. ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 21.05.2019р. на 14-00 год.

21.05.2019 р. до суду від відповідача надійшов супровідний лист (вх.№ 5199) з довідкою Кременчуцького управління ГУ ДФС у Полтавській області від 25.03.2019 р. за № 12-750/10/16-3151-12-14 про розмір сплаченого ТОВ "Сінтрекс" земельного податку за період з 21.01.2016 р. по 31.08.2016 р.

Ухвалою суду від 21.05.2019р. відкладено розгляд справи на 30.07.2019р. на 11-00 год.

20.06.2019р. позивач подав до суду уточнену позовну заяву (зміна предмету позову та зменшення позовних вимог) (вх. № 6443), в якій просить суд стягнути з відповідача 123 941,17 грн. безпідставно збережених коштів.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 6556 від 25.06.2019р.) зазначає, що предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Отже, відповідач за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто, орендну плату, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Щодо посилання відповідача на те, що розрахунок орендної плати має застосовуватись, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки, встановленої на 2016 рік, позивач зазначає, що нормативна грошова оцінка у вигляді витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки надається на день звернення і не має зворотної форми розрахунку на минулий час, а тому позивачем проведено розрахунок у відповідності до витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 19.04.2018 р. за №1097/0/212-18 з урахуванням понижуючого коефіцієнту за 2016 рік.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів використання відповідачем земельної ділянки саме площею 11 251 кв.м., в тому числі площею, що перевищує зайняті безпосередньо об`єктами нерухомості, позивач вважає безпідставним, зазначаючи те, що із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001684502018 вбачаться, що дана земельна ділянка сформована, є комунальною власністю, площа 1,1251 га, і відповідно до договорів купівлі-продажу, згідно яких відповідач придбав та відчужив нерухоме майно, це майно розташоване у м. Кременчуці, проспект 50-річчя Жовтня, 1-А на земельній ділянці площею 1,1251 га, кадастровий номер 5310436100:02:001:0096.

Позивач також вважає помилковим посилання відповідача на те, що підсудність даного спору слід визначати за правилами ч. 1 ст. 27 ГПК України (місцезнаходження відповідача), а не за правилами виключної підсудності. При цьому позивач посилається на п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 р. та зазначає, що коли вимоги виникли з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, слід застосовувати правила про виключну підсудність.

Щодо посилання відповідача на те, що розрахунок пред`явленої до стягнення суми є необґрунтованим, позивач зазначив, що відповідач не надав належних доказів на спростування зробленого позивачем розрахунку.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив (вх. № 7626 від 23.07.2019р.) вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами використання відповідачем земельної ділянки площею 11 251 кв.м за адресою: м. Кременчук, пр. Лесі Українки, 1-А, у зв`язку з чим позов не може бути задоволений.

Відповідач зазначає, що Акту визначення (виносу) земельної ділянки в натурі (на місцевості) або акту відновлення меж земельної ділянки за участю відповідача позивачем не надавалось, хоча саме такий акт за відсутності договору оренди та акту передачі земельної ділянки в оренду, може слугувати підтвердженням використання відповідачем земельної ділянки саме в розмірі 11 251 кв.м, як про це зазначає позивач.

Позивачем не здійснено дослідження земельної ділянки за час перебування у власності відповідача об`єктів нерухомості з метою встановлення фактичного використання земельної ділянки та площі і меж такого використання.

Посилаючись на Інструкцію, затверджену наказом Держкомзему № 376 від 18.05.2010 р. відповідач зазначає, що в результаті закріплення земельної ділянки межовими знаками складається акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, акт виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевість). Акт відновлення меж земельної ділянки складається у випадку відновлення межових знаків, що встановлювались раніше, тобто, при повторному виносі меж земельної ділянки.

З посиланням на вищезазначену Інструкцію, відповідач подав клопотанням (вх. № 7950 від 30.07.2019р.), в якому просить суд витребувати у позивача копії акту визначення (виносу) земельної ділянки за адресою м. Кременчук, просп. Лесі Українки, 1-А в натурі (на місцевості) або Акту відновлення меж земельної ділянки, а також акту приймання-передачі межових знаків на збереження, складених за участю відповідача.

Ухвалою суду від 15.08.2019р. призначено розгляд справи на 26.09.2019р. на 11-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 30.07.2019 р. на 11:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

23.09.2019р. відповідач клопотанням просить суд залишити позовну заяву без руху (вх. № 10131), посилаючи на те, що судовий збір за подання позовної заяви сплачено не позивачем.

В судовому засіданні 26.09.2019р. оголошувалась перерва до 03.10.2019р. до 09-00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.

Позивач у запереченні на вищезазначені клопотання відповідача (вх. № 10668 від 03.10.2019р.) зазначає, що як на момент купівлі будівлі автосалону, так і його продажу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтрекс» усвідомлювався той факт, що нерухоме майно перебуває на земельній ділянці площею 1,1251 га, кадастровий номер: 5310436100:02:001:0096, про що зазначено в договорах купівлі-продажу від 21.01.2016 р. та від 06.07.2016 р., що в свою чергу підтверджує факт використання відповідачем саме такої земельної ділянки.

Окрім того, як зазначає позивач, спірна земельна ділянка є сформованою, відомості стовно неї внесені до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначені факти мають вищу юридичну силу і в повному обсязі доказують факт використання відповідачем земельної ділянки площею 1,1251 га, з кадастровим номером 5310436100:02:001:0096 по проспекту Лесі Українки 1-а в м. Кременчуці і додатковому доказуванню не підлягають.

Позивач зазначає, що у повному обсязі підтримує позовні вимоги з урахуванням поданої уточненої позовної заяви від 14.06.2019р., а також зазначає, що Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради (код ЄДРПОУ 04057287), відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є виконавчим органом Кременчуцької міської ради.

Позивач у запереченні посилається на ст.16, ч. ч. 1,8 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , п.12 ст.1, п.3 ч.2 ст. 22 Бюджетного кодексу України та зазначає, що відповідно до даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, порядок формування якого затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 р. № 1691, Кременчуцька міська рада Полтавської області не є ні розпорядником, ні одержувачем бюджетних коштів, у вказаному реєстрі не значиться та не обслуговується в управлінні Казначейства, а тому не має відкритих рахунків.

Натомість, відповідно до реєстраційної картки розпорядника (одержувача) бюджетних коштів та довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, обслуговується в управлінні Казначейства та має відкриті рахунки: Департамент фінансів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області. (Ці дані є у відкритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру розпорядників бюджетних коштів, тому додатковому доказуванню не підлягають).

Окрім того, як зазначає позивач, пунктом 1.5 Загальних положень «Положення про Департамент фінансів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області» визначено, що Департамент здійснює повноваження головного розпорядника бюджетних коштів.

Також рішенням XXVІІI сесії VII скликання Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про міський бюджет на 2018 рік» головним розпорядником бюджетних коштів визначений Департамент фінансів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, що також можна перевірити на офіційному веб-порталі Кременчуцької міської ради Полтавської області.

В судовому засіданні 03.10.2019р. суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, прийняв уточнену позовну заяву (вх. № 644 від 20.06.19 р.) та оголосив перерву до 16.10.2019р. до 10-00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.

15.10.2019р від відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву (вх. № 11108 від 15.10.2019р., вх. № 11034 від 15.10.2019р. - електронна пошта), в якому відповідач зазначив, що в уточненій позовній заяві позивач зазначає, як про факт спричинення збитків і відповідно вини відповідача, так і про факт збереження відповідачем коштів без належних правових підстав. Тобто, фактично позивач, окрім зміни предмету позову, змінює також і його підстави, що є недопустимим. Зазначена уточнена позовна заява є за своєю суттю новою позовною заявою, яка не може бути прийнята та розглядатися в рамках даної справи. Така заява може бути подана позивачем у вигляді окремого позову з дотриманням передбачених вимог, в тому числі сплатою судового збору, додання доказів направлення матеріалів позовної заяви відповідачу тощо.

Крім того, відповідач зазначає, що в уточненій позовній заяві мається вимога про стягнення судового збору у розмірі 2 357,80 грн. Зазначена вимога про стягнення судового збору в такому розмірі є безпідставною, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, розмір судового збору з позовної заяви про стягнення 123 941,17 грн. не може складати більше 1 921,00 грн.

За таких обставин, як зазначає відповідач, уточнена позовна заява не може бути прийнята до уваги під час розгляду даної справи і відповідно не може бути задоволена.

Ухвалою суду від 16.10.2019р. за клопотання представника відповідача відкладено розгляд справи на 11.11.2019р. на 10-30 год. В ухвалі також наведені мотиви прийняття судом процесуальних рішень щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та прийняття уточненої позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.11.2019р. призначено розгляд справи на 18.12.2019р. на 09-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 11.11.2019р. на 10-30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

16.12.2019р. відповідач заявою (вх. № 13860) просить суд провести судове засідання, призначене на 18.12.2019р. о 9-00 год., в режимі відеоконференції у господарському суді Харківської області або Дзержинському районному суді м. Харкова.

17.12.2019р. ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви відповідача про проведення засідання в режимі відеоконференції 18.12.2019р. о 09-00 год.

Ухвалою суду від 18.12.2019р. за клопотання представника відповідача відкладено розгляд справи на 23.01.2020р. на 15-00 год.

16.01.2020р. від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 23.01.2020р. о 15-00 год. у господарському суді Харківської області або Дзержинському районному суді м. Харкова.

Ухвалою суду від 17.01.2020р. призначено розгляд справи на 23.01.2020р. о 15-00 год. у режимі відеоконференції (господарський суд Харківської області).

В судовому засіданні 23.01.2020р. судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх.№7950 від 30.07.2019р.) з мотивів, зазначених в ухвалі від 23.01.20 р., закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.02.2020р. на 10-00 год.

17.02.2020р. відповідач клопотанням (вх. № 1919) просить суд зупинити провадження у справі № 917/312/19 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 913/169/18; подав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеного на 19.02.2020р. о 10-00 год. у господарському суді Харківської області або Дзержинському районному суді м. Харкова.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. призначено розгляд справи на 07.04.2020р. на 11-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 19.02.2020р. на 10-00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 07.04.2020р. за клопотання представника відповідача розгляд справи відкладено на 12.05.2020р. на 10-00 год.

Ухвалою суду від 26.05.2020р. призначено розгляд справи на 30.06.2020р. на 14-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 12.05.2020р. на 10-00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

30.06.2020р. ухвалою суду за клопотання представника відповідача розгляд справи відкладено на 04.08.2020р. на 10-00 год.

Ухвалою суду від 04.08.2020р. за клопотання представника відповідача відкладено розгляд справи на 15.09.2020р. на 14-00 год.

Представник позивача заявою просить суду розглядати справу без участі представника позивача та позовні вимоги підтримує (вх. № 10031 від 15.09.2020р.).

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 917/312/19 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 913/169/18 (вх. № 1919 від 17.02.2020р.), оскільки по справі № 913/169/18 Верховним Судом прийнято постанову від 28.02.2020 р.

В судовому засіданні 15.09.2020р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 154558871 від 31.01.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтрекс" (далі - відповідач) 21.01.2016 р. набуло право власності за договором купівлі-продажу № 17, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глуховцею М.В., на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю автосалону, станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів на 4 пости за адресою проспект Лесі Українки, буд. 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня) в місті Кременчуці Полтавської області. Зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 5310436100:02:001:0096, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування будівель автосалону, станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів на 4 поста, площею 11 251 кв.м (том.1, а.с.12-14).

Відповідно до договору купівлі-продажу № 17 від 21 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глуховцею М.В., об`єкт нерухомого майна, а саме, будівля автосалону, станція технічного обслуговування та ремонту автомобілів на 4 пости за адресою проспект Лесі Українки, буд. 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня) в місті Кременчуці Полтавської області, перейшов у власність відповідача (том 1, а.с.45-46).

Згідно договору купівлі-продажу від 6 липня 2016 року № 773, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Глуховцевою М. В., відповідач передав Товариству з обмеженою відповідальністю "АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД" у власність будівлю автосалону, стації технічного обслуговування та ремонту автомобілів на 4 поста, що розташовані за адресою: проспекг Лесі Українки, буд. 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня) в м. Кременчуці Полтавської області.

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 5310436100:02:001:0096, площею 1,1251 га (том 1, а.с.126).

Так, у період з 20.02.2016р. (включно) по 06.07.2016р. (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не здійснював, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач зазначає, що право користування спірною земельною ділянкою відповідачем не оформлено у спірному періоді. Відсутність договору оренди землі (у спірний період) позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.

Вищезазначене стало приводом звернення позивачем з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтрекс" відповідно до договору купівлі-продажу №17 від 21.01.2016р. є власником нерухомого майна: будівля автосалону, станція технічного обслуговування та ремонту автомобілів на 4 пости за адресою проспект Лесі Українки, буд. 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня) в місті Кременчуці Полтавської області, і це майно розташоване на земельній ділянці площею 1,1251 га, кадастровий номер 5310436100:02:001:0096, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 31.01.19 р. та договором купівлі-продажу від 21.01.2016 р.

Відомості про правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, на якій розміщений вищезазначений об`єкт нерухомості, відсутні.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2018 р. (том 1, а.с. 130-133) земельна ділянка площею 1,1251 га (кадастровий номер 5310436100:02:001:0096) по проспекту Лесі Українки, буд. 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня), м. Кременчук, Полтавська область є комунальною власністю, дата державної реєстрації земельної ділянки - 27.07.2010 р.

Відповідно до додатку Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011р. встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки в м. Кременчуці по даному цільовому призначенню - 5% від нормативної грошової оцінки землі (том 1, а.с. 23-24).

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача 123 941,17 грн. безпідставно збережених коштів за період з 20.02.2016 року по 06.07.2016 року (включно).

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка по проспекту Лесі Українки, 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня) в м. Кременчуці Полтавської області площею 11 251 кв. м. є сформованою та їй призначено кадастровий № 5310436100:02:001:0096.

Оскільки відповідач в період 20.02.2016 року по 06.07.2016 року (включно) був власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 1,1251 га (кадастровий номер 5310436100:02:001:0096) по проспекту Лесі Українки, буд. 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня), м. Кременчук, Полтавська область та не є власником вищезазначеної земельної ділянки, плата за користування земельної ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства повинна встановлюватись для користувача у вигляді орендної плати, отримувачем якої є Кременчуцька міська рада.

Фактично розмір доходу відповідача, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережених коштів) за період з 20.02.2016 року по 06.07.2016 року (включно) становить 123 941,17 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, оскільки позивач цих коштів не отримав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме, таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів, є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При розрахунку суми позовних вимог Кременчуцькою міською радою було враховано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 23 вересня 2008 року «Про орендну плату за землю в м. Кременчуці» (том. 1 а. с. 23-24), витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.04.2018р. за №1097/0/212-18, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 11 251 кв. м, проспект Лесі Українки, 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня) в м. Кременчуці на 2018 рік складає 12 171 669,33 грн. (том.1, а.с.119), ставку орендної плати відповідно рішення позивача - 5% від грошової оцінки землі щорічно (том. 1, а.с.24), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (том.1, а.с.31) та понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02 лютого 2016 року «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року «Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року №94-908вих.№12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області» (том. 1, а. с. 25-26).

Вищезазначені рішення не суперечать ст. 288 Податкового кодексу України, є чинними та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 123 941,17 грн. за період з 20.02.2016 р. по 06.07.2016 р. (включно), суд вважає його правомірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивачем не доведено, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 11 251 кв. м, оскільки з матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, власником якого за період з 20.02.2016 р. по 06.07.2016 р. (включно) був відповідач, знаходиться на земельній ділянці, проспект Лесі Українки, 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня), м. Кременчук Полтавської області площею 11 251 кв. м, земельна ділянка є сформованою, їй призначено кадастровий № 5310436100:02:001:0096.

Вищезазначене підтверджується також технічною документацією № 126-К із землеустрою щодо складання договору оренди землі ПП Фірма Сандра-Інтернешнел (продавець майна згідно договору купівлі-продажу від 21.01.2016 р.) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд по просп. 50-річчя Жовтні 1-А на території Кременчуцької міської ради (том. 1, а.с.120-125) та копією абрису земельної ділянки (том 1, а.с.128-129) по проспекту Лесі Українки, 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня), м. Кременчук, замовник: ТОВ АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД (покупець майна згідно договору купівлі-продажу від 06.07.2016 р.).

Суд вважає безпідставним і посилання відповідача на невірно проведений позивачем розрахунок суми позовних вимог, оскільки контрозрахунок відповідач суду не надав, а вищезазначеним твердженням фактично погоджується з нормою Закону (ст. 206 ЗК України) щодо платного використання землі.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем заявлено позов з порушенням правил територіальної підсудності, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках, коли вимоги пов`язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов`язково застосовують правила про виключну підсудність.

Оскільки даний спір виник між сторонами з приводу нерухомого майна (у зв`язку із користуванням відповідачем земельною ділянкою (нерухоме майно) за адресою: проспект Лесі Українки, буд. 1-А (колишня назва - проспект 50-річчя Жовтня) в місті Кременчуці Полтавської області, на якій знаходяться будівля автосалону, станція технічного обслуговування та ремонту автомобілів на 4 пости (нерухоме майно), власником якого за період з 20.02.2016 р. по 06.07.2016 р. (включно) був відповідач), даний спір підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням майна - господарським судом Полтавської області.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтрекс", провулок Балтійський, 20, м. Київ, 04073; вул. Вишгородська, 21, літера "І", м. Київ, 04074, ідентифікаційний код 36994079 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) - 123 941,17 грн. безпідставно збережених грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: проспект Лесі Українки, 1-А в м. Кременчуці Полтавської області та 1 921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.