Рішення

від 13.08.2020 по справі 917/941/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2020 р. Справа № 917/941/20

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп", проспект Миру, 16А, м. Полтава, Полтавська область, 36020

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскольд Голд", вул. Баяна 6, кв. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36002

про стягнення 47 647,13 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Коваленко О.С

Представники сторін згідно протоколу судового засідання від 13.08.2020 р.

Обставини справи. 09.06.2020 р. до господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскольд Голд" про стягнення суми основного боргу в розмірі 33 000,30 грн., пені в розмірі 9 770,43 грн., 3% річних в розмірі 1 048,37 грн., інфляційні збитки в розмірі 528,00 грн., штрафу в розмірі 10 % від суми заборгованості в сумі 3 300,03 грн., а також судового збору в розмірі 2 102,00 грн., витрат на правову допомогу в сумі 4 765,00 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження. Засідання призначено на 21.07.2020 р.; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 ГПК України до 15 днів з дня отримання ухвали.

21.07.2020 р. позивачем подано остаточний розрахунок судових витрат (вх. № 7751).

Судове засідання, призначене на 21.07.2020 р. на 10:30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 13.08.2020 р..

Ухвали суду від 23.06.2020 р. та 27.07.2020 р., що направлялись на адресу відповідача (вул. Баяна 6, кв. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36002) повернулись без вручення адресату, з відміткою пошти - "адресат відсутній".

Адреса відповідача, на яку направлялась кореспонденція суду та вказана у позові, співпадає з адресою, зазначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті та належне повідомлення сторін про час, дату і місце проведення судового засідання, суд розглядає спір за наявними матеріалами.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши та дослідивши надані документальні докази, суд встановив, що між TOB "Хімагростеп" (позивач) та TOB "Аскольд Голд" укладено договір поставки № 120402 від 12.04.2019 р. (далі Договір, а.с. 17-18).

Відповідно до п. 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити Покупцеві у його власність Товар, асортимент, кількість та піна якого визначені Специфікаціях (Додатках) які є невід`ємною частиною Договору (далі - Специфікації), а Покупець зобов`язується прийняти та оплати Товар.

У відповідності до п. 3.1. Договору загальна ціна Договору визначається вартістю (ціною) Товару, переданого Постачальником Покупцеві згідно Специфікацій протягом строку дії Договору.

Оплата товару за Договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, протягом строку та на умовах визначених у Специфікаціях до Договору (п. 3.3 Договору).

Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.4 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний передати Товар Покупцеві на умовах та у строк, встановлений за окремою домовленістю сторін у Специфікації.

Згідно п. 4.2 Договору передбачено, що обов`язок Постачальника передати Товар Покупцеві вважається виконаним у момент надання Товару у розпорядження Покупцеві. Товар вважається наданим у розпорядження Покупця, якщо у строк, визначений у порядку п. 4.1 Договору, він готовий до передання Покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це. Готовий до передання Товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей Договору, зокрема шляхом маркування. За окремою домовленістю Сторін обов`язок Постачальника передати Товар Покупцеві вважається виконаним у момент здачі Товару перевізникові або організації зв`язку для доставки Покупцеві.

У випадку невиконання чи неналежного виконання Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов Договору (п. 6.1 Договору).

Згідно п. 6.2. Договору у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від сумі простроченого або неналежно виконаного зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочення неналежного виконання зобов`язання, за кожний день такого прострочення/неналежного виконання, а також додатково штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого неналежно виконаного зобов`язання.

Так, згідно Специфікації № 497 від 12.04.2019 р. визначено найменування Товару, а саме: селітра аміачна фас мішок УКТ ЗЕД 3102309000 в кількості 3 т. на загальну суму 33 000,30 грн. Пунктом 1.4 Специфікації визначено, що оплата за Товар здійснюється до 15 травня 2019 року шляхом перерахування Покупцеві на поточний рахунок Постачальника 100 % загальної вартості Товару, що вказана в п. 1.2 даної Специфікації (а.с. 19).

Підтвердженням отримання товару Покупцем є видаткова накладна № 497 від 15.04.2019 р. на загальну суму 33 000,30 грн. (а.с. 21). Підтвердженням транспортування є ТТН № 497 від 15.04.2019 р. (а.с. 22).

Покупцеві виставлено рахунок на оплату № 497 від 12.04.2019 р. (а.с. 20).

Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції на час її прийняття Відповідач не мав. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з Договору.

Однак, відповідач всупереч умов Договору не сплатив вартість отриманого Товару, в зв`язку з чим за останнім рахується заборгованість в сумі 33 000,30 грн., що стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог статті 525, статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (стаття 692 Цивільного Кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором, що до поставки Товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив поставлений позивачем Товар на суму 30 000,30 грн.

Факт поставки Товару за Договором є доведеним та підтвердженим, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов`язання по його оплаті на умовах Договору.

Заборгованість у сумі 33 000,30 грн. підтверджується підписаною сторонами Специфікацією № 497 від 12.04.2019 р., видатковою накладною № 497 від 15.04.2019 р. на загальну суму 33 000,30 грн., ТТН № 497 від 15.04.2019 р..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 33 000,30 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 9 770,43 грн., 3% річних в розмірі 1 048,37 грн., інфляційні збитки в розмірі 528,00 грн., штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості в сумі 3 300,03 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно п. 6.2. Договору у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від сумі простроченого або неналежно виконаного зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочення неналежного виконання зобов`язання, за кожний день такого прострочення/неналежного виконання, а також додатково штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань суд дійшов висновку, що останній є вірним, а тому вимоги в цій частині та частині щодо стягнення штрафу підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стосовно заявленої до стягнення суми пені суд зазначає наступне.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9 770,43 грн. пені у розмірі подвійної ставки НБУ за період з 16.05.2019 р. по 05.06.2020 р..

Розглянувши розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що позивачем неправильно визначені періоди нарахування пені, що призвело до її завищення.

Так, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто правомірним періодом нарахування штрафних санкцій згідно специфікації № 497 від 12.04.2019 р. (видаткова накладна № 497 від 15.04.2019 р.) є - з 16.05.2019 р. по 16.11.2019 р..

Суд здійснивши перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 5 638,08 грн., в іншій частині вимоги щодо стягнення пені відхиляються як такі, що завищені щодо розміру.

Розрахунок пені здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України). Як зазначалося вище, відповідачем не подано жодних доказів на спростування позовних вимог.

Позивачем у позовній заяві також заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4 765,00 грн..

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання адвокатських послуг позивачем було надано суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1686, договір про надання юридичної допомоги б/н від 17.01.2020 р., ордер, акт наданих послуг від 20.07.2020 р. № 3, рахунок на оплату № 4 від 17.06.2020 р., виписку по особовому рахунку на підтвердження оплати отриманих послуг (а.с. 11-16, 59-62).

Згідно статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскольд Голд", вул. Баяна 6, кв. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36002, код ЄДРПОУ 41976837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп", проспект Миру, 16 А, м. Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 39291937) 33 000,30 грн. основного боргу, 5 638,08 пені, 1 048,37 грн. 3% річних, 528,00 грн. інфляційних втрат, 3 300,03 грн. штрафу, 1 919,69 грн. судового збору витрат по сплаті судового збору та 4 351,74 грн. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В зв`язку з перебуванням судді у відпустці рішення підписано 23.09.2020 р..

Суддя Погрібна С.В.