Рішення

від 24.09.2020 по справі 917/527/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020 Справа № 917/527/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВК Енерджі", вул. Підгірна, 28-А, м. Київ, 01407

до відповідача Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт", вул. Заводська, 16, м. Полтава, Полтавська область, 36007

про стягнення 472 401,18 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

Обставини справи: 30.03.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВК Енерджі" до відповідача Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" про стягнення 472 401,18 грн. заборгованості.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за товар у строк, визначений договором поставки №010819 від 01.08.2019 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/527/20; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.04.2020 року.

27.04.2020 р. від позивача надійшла заява № 23/04 від 23.04.2020 р. (вх. № 4692) про підтримання позовних вимог та розгляд даної справи по суті за наявними у ній матеріалами без участі позивача.

Ухвалою від 28.04.2020 року суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 21.05.2020 року.

30.04.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 73-75), в якому відповідач вказує на те, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі та не має можливості сплатити усю суму коштів необхідну для виконання своїх зобов`язань за Договором поставки № 010819 від 01 серпня 2019 року у повному обсязі одним платежем. Також відповідач вказує на те, що від своїх зобов`язань щодо сплати коштів за поставлений позивачем товар не відмовляється та систематично здійснює оплату заборгованості щомісячно рівними частинами в сумі 100 000,00 грн. до повного погашення.

04.05.2020 р. на адресу Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява вх. № 4908 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 354 720,00 грн. основного боргу, 12 566,96 грн. пені, 1 248,12 грн. інфляційних втрат та 5 798,04 грн. 3% річних. До даної заяви залучено докази її направлення відповідачу.

У період з 18.05.2020 року по 22.05.2020 року суддя Тимощенко О.М. приймала участь у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів в Національній школі суддів України. З огляду на що підготовче засідання 21.05.2020 р. не відбулося.

25.05.2020 року ухвалою Господарського суду Полтавської області судове засідання було призначено на 04.06.2020 р. на 10:00 год.

15.05.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (арк. с 92-95).

Ухвалою від 04.06.2020 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та відклав підготовче судове засідання на 28.07.2020 р. на 09:00 год.

Ухвалою від 28.07.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.08.2020 р.

25.08.2020 року від позивача до суду надішли письмові пояснення, в яких позивач підтримує позовні вимоги та просить суд розглядати справу за наявними матеріалами без участі представника позивача (арк. с. 126-130).

Судове засідання призначене на 27.08.2020 року не відбулось в зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. на лікарняному.

Ухвалою від 31.08.2020 року суд призначив судове засідання на 24.09.2020 року.

Представники учасників справи в судове засідання 24.09.2020 року не з`явились, належним чином повідомлені про дату і час проведення судового засідання (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, цінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01.08.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВК Енерджі" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Полтавське управління геофізичних робіт" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №010819 з додатками (арк. с. 16-26).

Умовами даного договору сторони погодили наступне:

- постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, зазначений в специфікації та технічних характеристиках (додаток № 1 та № 2 до Договору), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п. 1.1. договору);

- найменування товару: кабель геофізичний, код ДК 021:2015:44321000-6-Кабелі (п. 1.2. договору).

- найменування (номенклатура, марка, тип) та кількість товару визначено в специфікації (додаток №1 до Договору) (п. 1.3. договору);

- ціна договору 954 720 гривні 00 копійок, в т.ч. ПДВ 20% 159 120, 00 грн. (п. 3.1. договору);

- оплата товару проводиться шляхом переказу покупцем на поточний рахунок постачальника:25% вартості поставленого товару не пізніше ніж 30 вересня 2019 року; 25% вартості поставленого товару не пізніше ніж 31 жовтня 2019 року; 25% вартості поставленого товару не пізніше ніж 30 листопада 2019 року; 25% вартості поставленого товару не пізніше ніж 27 грудня 2019 року (п.4.1. договору);

- покупець здійснює повну оплату за поставлений товар в порядку визначеному цим договором, та з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 201 Податкового кодексу України (п.4.2. договору);

- постачальник реєструє відповідно до статті 201 Податкового кодексу України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством України (п.4.3. договору);

- перехід права власності на товар відбувається в момент поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі Товару та/або видаткової накладної (п.5.6. договору);

- за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені під суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2. договору).

Специфікацією до Договору №010819 від 01.08.2019 року яка є Додатком № 1 до Договору поставки сторони визначили, що постачальник зобов`язаний поставити товар - Кабель КГЛ 1x0,75-30-150 , в кількості 1 8000м., загальною вартістю 954 720,00 грн.

27.09.2019 року позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 954 720,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №82 від 27.09.2019 p., а також довіреністю № 206 від 24.09.2019 р. виданою відповідачем (арк. с. 27-28). Дана обставина не заперечується відповідачем.

10.10.2019 року на виконання приписів статті 201 Податкового кодексу України позивач зареєстрував податкову накладну № 16 від 27.09.2019 на загальну суму 954 720 грн., в т.ч. ПДВ 159 120,00 грн. (зареєстрована в ЄРПН за № 9236594542) (арк. с. 29-30).

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого за договором товару здійснив лише частково в сумі 600000,00 грн. внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 354 720,00 грн.

17.02.2020 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою погасити заборгованість за договором (арк. с. 31-38).

02.03.2020 року на відповідачем на e-mail позивача направлено відповідь на претензію в якій відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем за товар поставлений згідно договору поставки на загальну суму 469 881, 58 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №010819 від 01.08.2019 року, яка складається з: основної заборгованості у розмірі 354 720,00 грн.; пені у розмірі 12 566,96 грн.; інфляційних у розмірі 1248,12 грн.; 3% річних у розмірі 5798,04 грн. (розрахунок арк. с. 4-6).

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію договору поставки товару №010819 від 01.08.2019 року; копію специфікації та технічних характеристик; копію видаткової накладної №82 від 27.09.2019 р.; копію довіреності №206 від 24.09.2019 року; копію податкової накладної №16; копію претензії від 17.02.2020 року з доказами направлення; копію відповіді на претензію; копії виписок по рахунку.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару 27.09.2019 року на загальну суму 954 720,00 грн. підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №82 від 27.09.2019 p., а також довіреністю № 206 від 24.09.2019 р. виданою відповідачем (арк. с. 27-28). Дана обставина не заперечується відповідачем.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого за договором товару здійснив лише частково в сумі 600 000,00 грн. Отже, за відповідачем рахується заборгованість за договором у розмірі 354 720,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 354 720,00 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені під суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі вищевикладеного позивачем в редакції заяви про зменшення розміру позовних заявлено до стягнення з відповідача: пеню у розмірі 12 566,96 грн., інфляційні у розмірі 1248,12 грн. та 3% річних у розмірі 5798,04 грн.

Як вбачається з прохальній частині позовної заяви та доданого до позовної заяви розрахунку, позивачем (до подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог) заявлено до стягнення з відповідача 11 343,19 грн. пені та 5089,87 грн. 3% річних.

З вищевикладеного вбачається, що позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог було збільшено розмір пені та 3% річних, однак при цьому до даної заяви позивачем не додано жодного розрахунку, що підтверджує розмір пені та 3% річних в означених сумах, а також не зазначено період нарахування цих санкцій, що позбавляє суд можливості визначити їх обґрунтованість (з огляду на неможливість виходу суду за межі позовних вимог).

Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про розгляд позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних в редакції прохальної частини позовної заяви та доданого до позовної заяви розрахунку пені та 3% річних, а саме: 11 343,19 грн. пені та 5089,87 грн. 3% річних.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача, 11 343,19 грн. пені та 5089,87 грн. 3% річних суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

При обрахунку інфляційних нарахувань судом враховується наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання .

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Враховуючи наведене, судом здійснено перевірку правильності обрахунку позивачем інфляційних нарахувань за допомогою калькулятору "Ліга: Закон" та встановлено, що позивачем не враховано дефляцію в сумі -832,08 грн. за період з 10.12.2019 року по 26.12.2019 року. За перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3", до стягнення підлягають інфляційні в сумі 416,04 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 354 720,00 грн., пені у розмірі 11 343,19 грн., інфляційних у розмірі 416,04 грн. та 3% річних у розмірі 5089,87 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 7 Закону України Про судовий збір (із подальшими змінами та доповненнями) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи те, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог, суд роз`яснює позивачу, що судовий збір в сумі 1 541,46 буде повернуто позивачу з Державного бюджету України після надходження відповідного клопотання.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (вул. Заводська, 16, м. Полтава, Полтавська область, 36007, ідентифікаційний код 00147921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВК Енерджі" (вул. Підгірна, 28-А, м. Київ, 01407, ідентифікаційний код 38261016) 354 720,00 грн. основного боргу, 11343,19 грн. пені, 416,04 грн. інфляційних, 5089,87 грн. 3 % річних та 5573,54 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

3 В іншій частині позову відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення підписано 25.09.2020 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Суддя Тимощенко О.М.