Рішення

від 15.09.2020 по справі 921/96/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/96/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю. розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради, вул. Ярослава Мудрого, 5, м. Хмельницький, 29009

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд Захід» , вул. Гоголя, будинок 4, офіс 10, м. Тернопіль, 46001

про стягнення заборгованості в сумі 102 119 грн 96 коп.

За участі представників:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

1.Судові процедури.

1.1. Повідомлення учасників про справу

та фіксування судового процесу.

Сторони за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

У судових засіданнях представникам сторін у справі роз`яснено їх права та обов`язки, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи, згідно до вимог ГПК України.

У судові засідання представники сторін не з`являлися. Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

1.2. Суть та рух справи.

Суть справи. У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа № 921/96/20 за позовом: Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради, вул. Ярослава Мудрого, 5, м. Хмельницький, 29009 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд Захід» , вул. Гоголя, буд. 4/10, м. Тернопіль, 46001 про стягнення заборгованості в сумі 102 119 грн 96 коп.

Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року позовну заяву № 0502/20 від 06.02.2020 (вх.№114 від 10.02.2020) Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради - залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28 лютого 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява №170 від 21.02.2020 (вх.№1454 від 28.02.2020) про усунення недоліків, з якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 17 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкрито провадження у справі із призначенням її до розгляду на 31 березня 2020 року об 11 год. 00 хв. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.03.2020 підготовче судове засідання відкладено на 23 квітня 2020 року о 14 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 23.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 19 травня 2020 року о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 22.05.202 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 09 червня 2020 року о 10 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 09.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі до 28.07.2020 та призначено судове засідання для вирішення питання про закриття підготовчого провадження та перехід у судовому засіданні згідно частини 3 статті 201 ГПК України до розгляду справи по суті на 28 липня 2020 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 28.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі до 11.08.2020 та відкладено судове засідання для вирішення питання про закриття підготовчого провадження та перехід у судовому засіданні згідно частини 3 статті 201 ГПК України до розгляду справи по суті на 11 серпня 2020 року об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 11.08.2020 закрито підготовче провадження у справі з 25.08.2020 року та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 серпня 2020 року о 15 год. 00 хв.

У призначене судове засідання 25.08.2020 представники сторін не з`явилися.

Суд у судовому засіданні перейшов до розгляду справи по суті.

Відповідно до частин 1, 3 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

З метою правильного і об`єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого статтями 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті згідно статті 216 ГПК України на 15 вересня 2020 року о 10 год. 30 хв. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установити з 12 березня на усій території України карантин (на даний час карантин продовжено до 31 жовтня 2020 року).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України, затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ , зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі «Електронний суд» .

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину, встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину , пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що строк розгляду даної справи № 921/96/20 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовжені законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

При цьому, по завершенню 20-ти днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, як станом на 07.08.2020 року так і станом на 15.09.2020 від учасників у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах.

Враховуючи зазначене, суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі, № 921/96/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодного із учасників у справі.

А тому, по завершенню дослідження обставин справи та доказів, суд у судовому засіданні 15.09.2020 , після виходу до нарадчої кімнати, ухвалив рішення, а саме його скорочену (вступну та резолютивну) частини.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція позивача.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги, викладені у позові підтримав повністю. Зокрема, серед іншого, позивач стверджує таке.

28 вересня 2017 року між Комунальним підприємством по будівництву, ремонту та експлуатації доріг (далі - КП БРЕД), м. Хмельницький та Товариством з обмеженою відповідальністю Шляхрембуд Захід , м. Тернопіль було укладено Договір на виготовлення продукції з давальницької сировини № 30, відповідно до п.1.1. якого КП БРЕД (надалі - Підрядник) зобов`язується виробляти асфальтобетон з матеріалів Замовника, а ТОВ Шляхрембуд Захід (надалі - Замовник) - прийняти та оплатити систематичне виробництво партій асфальтобетону згідно специфікацій.

Відповідно до видаткових накладних № 304 від 05.10.2017 року та № 310 від 25.10.2017 року Замовнику було відпущено асфальтобетон крупнозернистий тип Б марки 1 на суму 232 119,96 грн.

26.10.2017 року Замовником на рахунок Підрядника було перераховано сума 40 000,00 грн та 22.12.2017 року ще 90 000,00 грн, всього на загальну суму 120 000,00 грн.

Станом на 13.12.2018 року за Замовником перед Підрядником рахується заборгованість в сумі 102 119,96 грн.

Для вжиття заходів досудового врегулювання даного спору, КП БРЕД на адресу ТОВ Шляхрембуд Захід було направлено претензію № 1552 від 20.12.2018 року, однак жодних відповідей, так само, як і платежів за Договором на виготовлення продукції з давальницької сировини № 30 від 28.09.2017 року від Замовника не надходило.

Відповідно до частини 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським є зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 11, 525, 526, 529, 549, 625, 664, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 29, 162-164 Господарського процесуального кодексу України позивач просить суд Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхрембуд Захід на користь Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської заборгованість в сумі 102 119,96 грн.

2.2. Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у призначені засідання не з`явився.

Судом неодноразово отримувались розширенні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по відомостях щодо відповідача. За даними ЄДР місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхрембуд Захід , станом на час розгляду справи значиться: вул. Гоголя, будинок 4, офіс 10, (буд. 4/10), м. Тернопіль, 46001.

А тому, в силу приписів ГПК України та Правил поштового обігу у даній справі поштова кореспонденція, а саме ухвали господарського суду з повідомленням про розгляд справи з позначкою «Судова повістка» були надіслані відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, яка відповідає тій що зазначена у ЄДР, зокрема, на адресу: вул. Гоголя, буд. 4/10, м. Тернопіль, 46001.

Проте, незважаючи на вжитті судом заходи з повідомлення відповідача про рух справи, відповідач, активної участі у розгляді справи не забезпечив, заяв чи заперечень по суті справи не подав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до статей 120, 176, 242 ГПК України.

При цьому, як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали-повідомлення про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення, з відмітками на довідці Укрпошти: «за закінченням встановленого строку зберігання» .

Однак, суд відзначає, що відповідач не повідомляв про зміну свого місцезнаходження і, як вбачається із матеріалів справи, кореспонденція надсилалась, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу, на адресу відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - вул. Гоголя, буд. 4/10, м. Тернопіль, 46001 (Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які сформовано на запит суду долучені до матеріалів справи).

Щодо відміток Укрпошти, які вони проставляли на конвертах, якими відповідачу надсилалась ухвала, повертаючи їх суду, то суд - 12.06.2020 постановив Окрему ухвалу, яку направляв на адресу публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22) рекомендованою кореспонденцією.

У вказаній Окремій ухвалі суд, серед іншого, звертав увагу Укрпошти на необхідність усунення зазначених в окремій ухвалі виявлених судом недоліків в діяльності Укрпошти та запобігання їх повторенню у майбутньому.

Зокрема, вказував, що із незрозумілих суду підстав у порушення Правил поштового обігу, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, яким надсилалися ухвали суду із відміткою Судова повістка , повернулися на адресу суду із відмітками пошти про причини повернення: «за закінченням встановленого строку зберігання» .

У відповідь Укрпошта листами, серед іншого, повідомила суд, що при доставці рекомендованого листа з повідомленням про вручення, лист не був вручений під час доставки, за адресою: вул. Гоголя, буд. 4/10, м. Тернопіль, 46001. Після неможливої доставки вищезазначеного листа Укрпошта здійснила його повернення на адресу відправника - суду.

У подальшому вказані недоліки у вручені процесуальних документів суду були усунуті зі сторони Укрпошти.

Таким чином, із матеріалів справи, зокрема і листа Укрпошти, слідує, що відповідач здійснивши реєстрацію місцезнаходження у ЄДР на адресу вул. Гоголя, буд. 4/10, м. Тернопіль, 46001 не забезпечив належним чином отримання поштової кореспонденції за вказаною адресою, що є його обов`язком, а не обов`язком його контрагентів, зокрема, - позивача у справі, чи суду.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, - ненадання відзиву, пояснень, заперечень, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі № 911/1163/17.

З огляду на викладене, враховуючи терміни зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та їх повернення до господарського суду із відміткою поштового відділення про невручення, у тому числі, і за відсутності адресата, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду вважається врученими відповідачу - в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою про невручення.

Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що пасивність відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Предметом даного спору є заявлені вимоги за позовом: Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради, вул. Ярослава Мудрого, 5, м. Хмельницький, 29009 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд Захід» , вул. Гоголя, буд. 4/10, м. Тернопіль, 46001 про стягнення заборгованості в сумі 102119 грн 96 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із поданих позивачем доказів, які не спростовані та не заперечені відповідачем, в силу його пасивності, судом встановлено таке.

28.09.2017 року між Комунальним підприємством по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі - КП БРЕД), м. Хмельницький та Товариством з обмеженою відповідальністю Шляхрембуд Захід , м. Тернопіль було укладено Договір на виготовлення продукції з давальницької сировини № 30.

Відповідно до п.1.1. Договору КП БРЕД (надалі - Підрядник) зобов`язується виробляти асфальтобетон з матеріалів Замовника, а ТОВ Шляхрембуд Захід (надалі - Замовник) - прийняти та оплатити систематичне виробництво партій асфальтобетону згідно специфікацій.

Відповідно до видаткових накладних № 304 від 05.10.2017 року та № 310 від 25.10.2017 року Замовнику було відпущено асфальтобетон крупнозернистий тип Б марки 1 на суму 232 119,96 грн.

У матеріалах справи містяться і Довіреність від 05.10.2017 видана ТОВ Шляхрембуд Захід своїй уповноваженій особі на отримання від КП БРЕД.

26.10.2017 року Замовником на рахунок Підрядника було перераховано сума 40 000,00 грн та 22.12.2017 року ще 90 000,00 грн, всього на загальну суму 120 000,00 грн.

Станом на 13.12.2018 року за Замовником перед Підрядником рахується заборгованість в сумі 102 119,96 грн.

Для вжиття заходів досудового врегулювання даного спору, КП БРЕД на адресу ТОВ Шляхрембуд Захід було направлено претензію № 1552 від 20.12.2018 року, однак жодних відповідей, так само, як і платежів за Договором на виготовлення продукції з давальницької сировини № 30 від 28.09.2017 року від Замовника не надходило.

Вказаних вище обставин відповідач у справі не спростував.

Відповідно до частини 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським є зобов`язання, гцо виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або у триматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає доведеними позивачем та не спростованим відповідачем, обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за в сумі 102 119 грн 96 коп.

4. Висновок суду

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд Захід» в користь Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради заборгованість в сумі 102 119 (сто дві тисячі сто дев`ятнадцять) грн 96 коп.

5. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає, що спір у справі виник у результаті неправильних дій зі сторони відповідача, який належним чином не виконав умови договору.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, та використовуючи право, надане йому частиною 9 статті 129 ГПК України судові витрати, понесені позивачем суд покладає повністю на відповідача у справі та присуджує стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд Захід» в користь Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради - 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 74-79, 86, 129, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України Про судовий збір , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд Захід» в користь Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради заборгованість в сумі 102 119 (сто дві тисячі сто дев`ятнадцять) грн 96 коп.

3. Судові витрати покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд Захід» .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд Захід» в користь Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради - 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач: Комунальне підприємство по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради, вул. Ярослава Мудрого, 5, м. Хмельницький, 29009, код ЄДРПОУ 03335445 ;

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд Захід» , вул. Гоголя, будинок 4, офіс 10, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 41164476.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, в порядку статті з 253 по 259 ГПК України, подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено на протязі 6-ти робочих днів з дня складення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 23.09.2020 .

Повне рішення надіслати сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, або вручити нарочно їх представникам за їх зверненням безпосередньо у суді.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко