Ухвала

від 21.09.2020 по справі 304/189/2020

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/189/2020 Провадження № 1-кс/304/366/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 рокум. Перечин

Слідча суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Мед Лайн Груп», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання керівника ТОВ «Мед Лайн Груп» ОСОБА_6 про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070130000056 від 07.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

31 серпня 2020 року до слідчої судді Перечинського районного суду Закарпатської області звернувся керівник ТОВ «Мед Лайн Груп» ОСОБА_6 з клопотанням, в якому просить скасувати арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070130000056 від 07.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а саме на будівлю психонаркологічного та венерологічного кабінетів Перечинської ЦРЛ, загальною площею 222,3 кв. м. (літера «Ж» будівля психонаркологічного та венерологічного кабінетів, площею 193,8 кв. м., літера «Ж» будівля складська, площею 28,5 кв. м., № 1 огорожа, І колодязь), що знаходиться за адресою: Закарпатська область м. Перечин, вул. Ужанська, № 8А, власником якої є ТОВ «Мед Лайн Груп».

Клопотання мотивує тим, що 20 лютого 2020 року слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області, розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, постановив ухвалу про арешт майна, якою наклав арешт на будівлю, що знаходиться за адресою: Закарпатська область м. Перечин, вул. Ужанська, № 8А, власником якої є ТОВ «Мед Лайн Груп».

Проте, заявник вважає, що арешт на вказане майно накладено необґрунтовано, з наступних підстав.

Так, у клопотанні слідчого відсутнє обґрунтування необхідності арешту такого майна, в ньому не конкретизовано підстав та мети накладення арешту на вказану будівлю, не зазначено яким чином власник будівлі ТОВ «Мед Лайн Груп» причетний до вчинення кримінального правопорушення та на яких підставах його право власності повинно бути обмежено. Також у клопотанні слідчого не вказано існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину ОСОБА_7 та достатність доказів, що вказують на вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, при цьому у такому тільки міститься посилання на письмову заяву депутата Перечинської міської ради ОСОБА_8 , в якій остання просить прийняти міри до міського голови ОСОБА_7 та висловлює свої припущення щодо неправомірних дій останнього при передачі у власність зазначеної будівлі ТОВ «Мед Лайн Груп». Заявник також зазначає, що посилання слідчого на те, що під час проведення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію, що органами місцевого самоврядування вирішується питання про знесення будівлі психонаркологічного та венерологічного кабінетів ЦРЛ, є безпідставним, оскільки такі приміщення не являються комунальною власністю, а відтак органи місцевого самоврядування не мають жодних прав на вчинення таких дій. Крім цього, висновок слідчого про наявність достатніх підстав вважати, що дана будівля відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, є помилковим, так як для початку у клопотанні мають бути наведені достатні докази, що вказують на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, однак з наведеного клопотання взагалі не вбачається у діяннях міського голови ознак об`єктивної сторони, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України. Разом з цим, заявник зазначає, що будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що будівля психонаркологічного та венерологічного кабінетів ЦРЛ була набута саме кримінально протиправним шляхом та є предметом або об`єктом кримінального правопорушення, та може бути використана як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, слідчим під час звернення з клопотанням не надано. В той же час, матеріали клопотання не містять і будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дану будівлю.

Отже, з викладеного випливає, що слідчий звертаючись з вказаним клопотанням не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника такого, при цьому клопотання обґрунтоване лише загальними судженнями про те, що арештована будівля відповідає ознакам речового доказу, без ретельної перевірки на відповідність даного майна критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. За вказаних обставин просить клопотання про скасування арешту майна задовольнити.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Мед Лайн Груп», клопотання підтримав в повному обсязі та просив таке задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.

Начальник Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та старший слідчий СВ Перечинського ВП ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання, при цьому посилаючись на те, що досудове розслідування даного кримінального правопорушення ще не завершено, всі необхідні дії з участю арештованого майна не проведені, будівля психонаркологічного та венерологічного кабінетів Перечинської ЦРЛ, загальною площею 222,3 кв. м., є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому наявна потреба у подальшому арешті такого майна.

Слідча суддя, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, дійшла до такого висновку.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2020 року клопотання старшого слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 , затверджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020070130000056 від 07 лютого 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, про арешт майна задоволено, накладено арешт на будівлю психонаркологічного та венерологічного кабінетів Перечинської ЦРЛ, загальною площею 222,3 кв. м. (літера «Ж» будівля психонаркологічного та венерологічного кабінетів, площею 193,8 кв. м., літера «Ж» будівля складська, площею 28,5 кв. м., № 1 огорожа, І колодязь), що знаходиться за адресою: Закарпатська область м. Перечин, вул. Ужанська, № 8А, шляхом заборони використовувати, відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином зазначеною будівлею.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вказаних осіб можливе лише за таких умов:

- ці особи не були присутні при розгляді питання про арешт майна;

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Із змісту ухвали про накладення арешту на майно вбачається, що розгляд клопотання про арешт майна, проводився без участі власника майна. Вказане відповідає положенням ч. 1 ст. 172 КПК України, яка передбачає можливість розгляду клопотання про арешт майна без слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі неприбуття цих осіб у судове засідання.

Вказане дає підстави для розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Із досліджених документів вбачається, що підставою для накладення арешту на це майно стало доведення слідчим, що будівля психонаркологічного та венерологічного кабінетів Перечинської ЦРЛ, загальною площею 222,3 кв. м. (літера «Ж» будівля психонаркологічного та венерологічного кабінетів, площею 193,8 кв. м., літера «Ж» будівля складська, площею 28,5 кв. м., № 1 огорожа, І колодязь), що знаходиться за адресою: Закарпатська область м. Перечин, вул. Ужанська, № 8А, є матеріальним об`єктом, що містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідність арештованого майна критеріям речового доказу, визначеним у ст. 98 КПК України, підтверджується також постановою слідчого про визнання предмету речовим доказом від 07 лютого 2020 року, відповідно до якої вказане нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020070130000056 від 07 лютого 2020 року.

Отже, твердження керівника ТОВ «Мед Лайн Груп» ОСОБА_6 про те, що майно, на яке ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 20.02.2020 накладено арешт, не відповідає ознакам речових доказів спростовується матеріалами клопотання, відповідно до яких будівля психонаркологічного та венерологічного кабінетів Перечинської ЦРЛ, загальною площею 222,3 кв. м. (літера «Ж» будівля психонаркологічного та венерологічного кабінетів, площею 193,8 кв. м., літера «Ж» будівля складська, площею 28,5 кв. м., № 1 огорожа, І колодязь), що знаходиться за адресою: Закарпатська область м. Перечин, вул. Ужанська, № 8А, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що повністю узгоджується із визначенням речових доказів, наведеному у ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Із цього слідує, що арешт на майно з метою його збереження як речового доказу накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи незалежно від причетності її до вчинення кримінально-протиправних дій та правомірності набуття цього майна.

Отже, з урахуванням відповідності майна, на яке накладено арешт, критерію, визначеному у ст. 98 КПК України, твердження заявника про відсутність підстав для накладення арешту на майно з підстав непричетності ОСОБА_7 та ТОВ «Мед Лайн Груп» до обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, серед іншого, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В ухвалі слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 20.02.2020 враховані усі ці елементи.

Слідча суддя погоджується, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна порушує право ТОВ «Мед Лайн Груп» на вільне володіння майном, проте таке право не є абсолютним і за визначених законодавством умов може бути обмежене у встановленому порядку. Так, КПК України встановлює можливість арешту майна особи з метою збереження речових доказів, що відповідає меті і завданням кримінального провадження. Арешт майна є тимчасовим заходом, а доля речових доказів вирішується у порядку, встановленому ст. 100 КПК України. З огляду на характер та обставини кримінального правопорушення, можна дійти висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Усі вищевикладені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що арешт накладено обґрунтовано.

При цьому, досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12020070130000056 від 07 лютого 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, ще не закінчено, докази про закриття вказаного кримінального провадження не додані, відсутні такі і в матеріалах справи, а тому потреба у застосуванні арешту майна, який накладено обґрунтовано, ще не відпала.

Таким чином, з урахуванням викладеного та того, що досудове розслідування по справі не закінчено, а тому потреба у застосуванні арешту майна, який накладено обґрунтовано, ще не відпала, всі необхідні дії з участю арештованої будівлі психонаркологічного та венерологічного кабінетів Перечинської ЦРЛ, загальною площею 222,3 кв. м. (літера «Ж» будівля психонаркологічного та венерологічного кабінетів, площею 193,8 кв. м., літера «Ж» будівля складська, площею 28,5 кв. м., № 1 огорожа, І колодязь), що знаходиться за адресою: Закарпатська область м. Перечин, вул. Ужанська, № 8А, не проведені, судову оціночно-будівельну експертизу у цьому кримінальному провадженні, у свою чергу, може бути розпочато лише у січні 2023 року, а також враховуючи те, що вказана будівля є речовим доказом у кримінальному провадженні, слідча суддя дійшла до висновку, що у задоволенні клопотання ТОВ «Мед Лайн Груп» про скасування арешту слід відмовити.

Керуючись статтями 98, 170, 174, 175, 372 КПК України, слідча суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання ТОВ «Мед Лайн Груп» про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070130000056 від 07.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак, відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали оголошено 25 вересня 2020 року о 16 год 00 хв.

Слідча суддя: ОСОБА_1