Ухвала

від 23.09.2020 по справі 757/40581/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40581/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами ОСОБА_3 про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами ОСОБА_3 про накладення в кримінальному провадженні №42017000000001215 від 20.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 364 ч. 2 КК України, арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:82:033:0001, загальною площею 19,7331 га; 8000000000:82:033:0004, загальною площею 1,0554 га; 8000000000:82:033:0007, загальною площею 0,1918 га; 8000000000:82:033:0009, загальною площею 1,1739 га; 8000000000:82:033:0010, загальною площею 0,0743 га та заборонити представникам суб`єктів господарювання, у володінні та/або користуванні яких знаходяться земельні ділянки (ТОВ «Бізнес Проперті Груп», ТОВ «ІСВ-Інвест», ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «Ост Енерджі Груп» та Корпорації «Науково-виробниче об`єднання «Арсенал»), користуватися та/або розпоряджатися ними у будь-який спосіб до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні № 42017000000001215 від 20.04.2017.

Вказане клопотання обґрунтовує тим, що у провадження ГСУ Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження №42017000000001215 від 20.04.2017 за фактом зловживання службовим становищем під час відчуження об`єктів нерухомості ДП Завод «Арсенал», які не підлягали приватизації, та незаконному поділу загальної земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні заводу за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшою зміною користувачів окремих виділених земельних ділянок, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав у ньому зазначених.

Адвокат, який діє в інтересах ДП завод «Арсенал» в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Представники ТОВ «Бізнес проперті груп», ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «ІСВ-Інвест» в судове засідання не з`явились, подали письмові заперечення, відповідно до яких просили відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту.

Вислухавши прокурора, який підтримав клопотання та просив його задовольнити, заслухавши представника ДП завод «Арсенал», який просив відмовити в задоволенні клопотання дослідивши клопотання, додані до нього матеріали та заперечення проти арешту земельних ділянок представників користувачів відповідних земельних ділянок на правах оренди (ТОВ «Бізнес проперті груп», ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «ІСВ-Інвест», ДП завод «Арсенал»), слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до приписів ст. 171 КПК України прокурор, а також слідчий за погодженням з прокурором, мають право в межах кримінального провадження звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому повинні зазначатися підстави і мета відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати тощо.

У відповідності до ст. ст. 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказуються на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, SeriesAN 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав контрактної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73 SeriesAN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n.50, SeriesAN 98).

З клопотання прокурора та доданих до нього матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001215 від 20.04.2017 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем під час відчуження об`єктів нерухомості ДП Завод «Арсенал», які не підлягали приватизації, та незаконному поділу загальної земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні заводу за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшою зміною користувачів окремих виділених земельних ділянок.

22.09.2020 прокурор третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування у кримінальному провадженні №42017000000001215 низки заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема накладення арешту на ряд земельних ділянок, власником яких є Держава Україна в особі КМДА та які перебувають у користуванні певних суб`єктів господарювання на правах оренди, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:033:0001, загальною площею 19,7331 га, яка знаходиться в користуванні ДП Завод «Арсенал»; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:033:0004, загальною площею 1,0554 га, яка знаходиться в користуванні ТОВ «Мірра-Девелопмент»; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:033:0007, загальною площею 0,1918 га, яка знаходиться в користуванні ТОВ «Бізнес Проперті Груп»; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:033:0009, загальною площею 1,1739 га, яка знаходиться в користуванні ТОВ «ІСВ-Інвест»; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:033:0010, загальною площею 0,0743 га, яка знаходиться в користуванні ТОВ «Бізнес Проперті Груп», з тих підстав, що вказані земельні ділянки є речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017000000001215 від 20.04.2017.

Відповідно до описової частини клопотання прокурора необхідність арешту відповідного майна (земельних ділянок) обґрунтовується фактично лише: наявністю самого кримінального провадження № 42017000000001215; здійсненим у вказаному кримінальному провадженні визнанням слідчим відповідного майна (земельних ділянок) речовим доказом в кримінальному провадженні шляхом винесення 26.06.2017 року відповідної постанови; клопотанням прокурора про арешт майна (земельних ділянок) з метою їх збереження саме як речових доказів в кримінальному провадженні №42017000000001215.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України допускається арешт майна щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, з метою забезпечення збереження речових доказів; але при цьому приписами ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи тільки за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим дослідженням наданих прокурором слідчому судді матеріалів встановлено, що прокурором не було наведено доказів, які б дійсно вказували про прямий, або навіть опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, обставини якого з`ясовуються в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні, зі службовими особами, засновниками або працівниками суб`єктів господарювання, в користуванні яких перебувають відповідні земельні ділянки - ТОВ «Бізнес Проперті Груп», ТОВ «ІСВ-Інвест», ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «Ост Енерджі Груп» та Корпорації «Науково-виробниче об`єднання «Арсенал» .

Зокрема, в порушення ч.3 ст.170 КПК України, обґрунтування того, що відповідні земельні ділянки, які перебувають у володінні ДП Завод «Арсенал», ТОВ «Бізнес Проперті Груп», ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «ІСВ-Інвест» на правах оренди, відповідають визначеним ст.. 98 КПК України критеріям до речових доказів у кримінальному провадженні №42017000000001215 - в клопотанні прокурора не наведено, так само, як і не наведено належних процесуальних доказів, які б такий відповідний статус майна підтверджували.

Так, слідчим суддею встановлено, що земельні ділянки, на які просить накласти арешт прокурор, перебувають у володінні ДП Завод «Арсенал» (земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:033:0001), ТОВ «Мірра-Девелопмент» (земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:033:0004), ТОВ «Бізнес Проперті Груп» (земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:033:0007 та 8000000000:82:033:0010) та ТОВ «ІСВ-Інвест» (земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:033:0009) на правах строкового володіння і користування (оренди) згідно із відповідними договорами оренди з Київською міською державною адміністрацією; строк оренди кожної з земельних ділянок на час розгляду судом клопотання прокурора не минув. Відомостей про те, що відповідні договори оренди можуть бути недійсними, нікчемними або оспорюваними в у встановленому законодавством порядку ким-небудь з інших підстав клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять.

Тобто, вищевказані земельні ділянки є власністю Держави та передані на законних підставах в оренду Київською міською державною адміністрацією ДП Завод «Арсенал», ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «БІЗНЕС ПРОПЕРТІ ГРУП», ТОВ «ІСВ-Інвест», які в розумінні ст. 397 ЦК України є добросовісними користувачами земельних ділянок.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження про накладення арешту на майно вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні №42017000000001215 від 20.04.2017 жодній особі повідомлення про підозру у вчиненні будь-якого злочину не здійснено, в тому числі по відношенню до будь-кого з числа службових осіб суб`єктів господарювання орендарів відповідних земельних ділянок, арешт на які просить накласти арешт прокурор.

Разом з тим, з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, який передбачає, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, то прокурор або слідчий, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, має першочергово визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом відповідно до положень ст. 98 КПК України.

Проте в кримінальному провадженні № 42017000000001215 таких дій прокурором та слідчим вчинено не було, що підтверджується відсутністю у доданих до клопотання прокурора матеріалах обґрунтованою та вмотивованої постанови про визнання відповідного майна речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Так, факт наявності в матеріалах справи постанови слідчого в ОВС третього відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 від 26.06.2017 про визнання відповідного майна (в тому числі тих земельних ділянок, на які просить накласти арешт прокурор ОСОБА_3 ) речовими доказами у кримінальному провадженні №42017000000001215, на думку суду, не свідчить про дійсну відповідність земельних ділянок критеріям до речових доказів встановлених ст. 98 КПК України. Так, зазначена постанова слідчого Буковчаника є формальною, абстрактною та невмотивованою, та також жодних відомостей на підтвердження того, яким передбаченим ст. 98 КПК України критеріям відповідає кожна з земельних ділянок не містить.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Тож, суд доходить висновку про відсутність в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах підстав чи розумних підозр вважати, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:82:033:0001, загальною площею 19,7331 га; 8000000000:82:033:0004, загальною площею 1,0554 га; 8000000000:82:033:0007, загальною площею 0,1918 га; 8000000000:82:033:0009, загальною площею 1,1739 га; 8000000000:82:033:0010, загальною площею 0,0743 га, які належать на праві власності Державі Україна в особі Київської міської державної адміністрації та на правах оренди згідно із відповідними договорами оренди перебувають у володінні, відповідно, ДП Завод «Арсенал», ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «Бізнес Проперті Груп» та ТОВ «ІСВ-Інвест», відповідають критеріям, встановленим ст. 98 КПК України до об`єктів, які можуть визнаватися речовими доказами в кримінальному провадженні.

Інших підстав для арешту земельних ділянок (ніж по факту не підтверджена прокурором відповідність ділянок критеріям до речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України) клопотання прокурора не містить.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

В даному випадку клопотанням прокурора не доведений факт дійсної відповідності майна (земельних ділянок) критеріям до речових доказів, встановленим ст. 98 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, в зв`язку з чим підстави для задоволення клопотання прокурора про арешт майна відсутні.

Керуючись ст. ст. 170-173, 370 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами ОСОБА_3 про накладення арешту відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1