Постанова

від 24.09.2020 по справі 338/57/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/57/17

Провадження № 22-ц/4808/942/20

Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О.

секретаря Маслей А.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_1 ,

адвоката Кучера О.М.,

представника ОСОБА_2 - адвоката Жиляка М. М.

державного виконавця Гаєвського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної організації "Резиденція "Синьогора"на ухвалу Богородчанського районного суду від 01 липня 2020 року у складі судді Рибки Л.Я., постановлену у м.Богородчани, у справі за скаргою Державної організації "Резиденція "Синьогора" на дії та постанову головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. про відкриття виконавчого провадження № 61987886 від 05.05.2020 року,

в с т а н о в и в:

04.06.2020 року Державна організація "Резиденція "Синьогора" (далі - ДО "Резиденція "Синьогора") звернулася до суду зі скаргою на дії та постанову головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. про відкриття виконавчого провадження № 61987886 від 05.05.2020 року.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 05.05.2020 року головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвським В.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 року у справі №338/57/17 про поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора". Виконавчий лист на підставі зазначеного рішення суду видано Богородчанським районним судом Івано-Франківської області 04 травня 2017 року.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження ДО "Резиденція "Синьогора" отримала 19 травня 2020 року

Генеральний директор ДО "Резиденція "Синьогора" ОСОБА_3 зазначає у скарзі, що така постанова головного державного виконавця є протиправною з наступних підстав.

Наказом №106 від 23.10.2014 року ОСОБА_2 було призначено з 23.10.2014 року на посаду завідувача господарством на час відпустки ОСОБА_4 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до дня фактичного виходу її з відпустки) на умовах строкового договору. Наказом №158 від 04.08.2015 року назву посади "Завідувач господарством" переіменовано на "Завідувач готельного комплексу". Відповідно до наказу №169 від 21.12.2016 року ОСОБА_2 звільнено 21.12.2016 року з посади завідувача готельного комплексу, у зв`язку з втратою довіри до працівника на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 року у справі №338/57/17 ОСОБА_2 поновлено на посаді завідувача готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора".

15.05.2017 року на виконання зазначеного рішення суду ДО "Резиденція "Синьогора" винесено наказ №63, в п. 1 якого вказано: у зв`язку з визнанням "незаконним", скасувати наказ №169 від 21 грудня 2016 року ДО "Резиденція "Синьогора", яким ОСОБА_2 звільнена з посади завідувача готельного комплексу на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри до працівника". В п.2 цього наказу зазначено: вважати ОСОБА_2 призначеною на посаду завідувача готельного комплексу на час відпустки ОСОБА_4 для догляду за дитиною (до дня фактичного виходу її з відпуски) на умовах строкового трудового договору.

В п. 4.3. трудової угоди №17 від 23 жовтня 2014 року, яка була укладена між ДО "Резиденція "Синьогора" та ОСОБА_2 , передбачено, що у випадку, якщо виконавець займає посаду на час перебування основного працівника на листку непрацездатності, у відпустці або у відпустці по догляду за дитиною, ця угода укладається до дня фактичного виходу на роботу основного працівника (дія цієї угоди припиняється у зв`язку з виходом на роботу особи, яка раніше перебувала на посаді), згідно з п. 2 ст. 36 КЗпПУкраїни.

У п. 3 Наказу №63 від 15 травня 2017 року вказано, що у зв`язку з виходом на роботу 29.12.2016 року ОСОБА_4 завідувача готельного комплексу з відпустки по догляду за дитиною, звільнити ОСОБА_2 28 грудня 2016 року з посади завідувача готельного комплексу у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_2 листом повідомлено про необхідність забрати трудову книжку та отримати інформацію щодо виконання рішення суду, в разі неможливості прибути особисто, їй пропонувалось надати письмову згоду на відправлення трудової книжки поштовим зв`язком. Проте ОСОБА_2 до ДО "Резиденція "Синьогора" так і не з`явилась, згоди на направлення їй трудової книжки також не надала.

Скаржник зазначив, що відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець вказав, що рішення суду від 11.04.2017 року боржником не виконано, однак це не відповідає дійсності. ДО "Резиденція "Синьогора" вчинено необхідні дії на виконання зазначеного рішення суду. Копію наказу №63 від 15.05.2017 року ДО "Резиденція "Синьогора", винесеного на виконання рішення суду у справі 3338/57/17 від 11.04.2017 року, було направлено державному виконавцю.

Посилаючись на вказані обставини, скаржник просив визнати протиправною постанову, винесену останнім 05 травня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61987886, та зобов`язати державного виконавця закрити зазначене виконавче провадження у зв`язку з виконанням рішення Богородчанського районного суду від 11 квітня 2017 року у справі №338/57/17.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 01 липня 2020 року у задоволенні скарги ДО "Резиденція "Синьогора" на дії та постанову головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. від 05.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61987886 і зобов`язанні вчинити дії - відмовлено.

Скаржник ДО "Резиденція "Синьогора" на ухвалу суду подано апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ДО "Резиденція "Синьогора" не дотримано вимог законодавства при поновленні на роботі ОСОБА_2 на підставі рішення Богородчанського районного суду від 11 квітня 2017 року, оскільки на думку суду, наказ №63 від 15.05.2017 року не містить вказівки про поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора" та його винесення не дало можливості стягувачці приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Крім того, суд вказав, що у трудовій книжці стягувачки відсутній запис про поновлення на роботі, який відповідав би вимогам інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Апелянт не погоджується з наведеним та вказує на те, що на виконання рішення Богородчанського районного суду від 11 квітня 2017 року ДО "Резиденція "Синьогора" видано наказ №63 від 15.05.2017 року, яким поновлено ОСОБА_2 на посаді, про що останню повідомлено рекомендованим листом від 23.05.2017 року №202.

Відповідно до п.34 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відтак апелянт вважає, що боржник - ДО "Резиденція "Синьогора" добровільно виконало рішення суду в частині поновлення позивача на роботі шляхом винесення відповідного наказу, що узгоджується з вимогами статті 24 КЗпП України та статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» , а невнесення відповідного запису до трудової книжки не вказує на протилежне, оскільки в даному випадку наявний неточний запис з боку прпцівника кадрової служби, який не відтворив у трудовій книжці в точності резолютивну частину рішення суду.

З наведених підстав апелянт просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити скаргу ДО "Резиденція "Синьогора" у повному обсязі.

Богородчанський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - (далі - ВДВС) в порядку ст.360 ЦПК України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

ВДВС вважає, що постанова головного державного виконавця про відкриття провадження винесена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» , оскільки 04.05.2020 року стягувачка звернулась до ВДВС із заявою та з виконавчим листом, виданим Богородчанським районним судом у справі №338/57/17. Підстав для повернення виконавчого листа без виконання, відмови у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем встановлено не було. Строк звернення виконавчого листа до виконання не минув, оскільки був перерваний пред`явленням цього ж виконавчого листа до виконання 09.04.2020 року. На адресу Богородчанського РВ ДВС надійшла копія наказу ДО "Резиденція "Синьогора" №63 від 15.05.2017 року, однак цей наказ не свідчить про виконання боржником вішення суду від 11.04.2017 року, оскільки в ньому не зазначено про поновлення ОСОБА_2 на посаді, відсутній такий запис і в трудовій книжці стягувачки.

Відповідно до ч.2 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» , рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, ВДВС вважає, що підстави для закінчення виконавчого про вадження відсутні.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ДО "Резиденція "Синьогора" залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки така постановлена із додержанням норм матеріального та процесуального права. При цьому ОСОБА_5 зіслався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року №711/8138/18.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта вимоги скарги підтримали, просили її задоволити.

Представник ОСОБА_2 скаргу не визнав та підтримав доводи викладені у відзиві на неї.

Державний виконавець доводи скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що наказом в.о. генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" №106 від 23.10.2014 року ОСОБА_2 з 23.10.2014 року було призначено на посаду завідувача господарством на час відпустки ОСОБА_4 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до дня фактичного виходу її з відпустки) на умовах строкового трудового договору (а.с.12).

Наказом генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" №158 від 04.08.2015 року перейменовано ОСОБА_2 з 04.08.2015 року назву посади «Завідувач господарством» на «Завідувач готельного комплексу» (а.с.16).

Відповідно до наказу №169 від 21.12.2016 року ОСОБА_2 звільнено 21.12.2016 року з посади завідувача готельного компклексу, у зв`язку з втратою довіри до працівника, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

Згідно наказу №181 від 28.12.2016 року у зв`язку з виходом із відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 вважати її такою, що приступила до роботи на займану посаду завідувача готельного комплексу з 29.12.2016 року (а.с.17).

Рішенням Богородчанського районного суду від 11.04.2017 року у справі № 338/57/17 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ДО "Резиденція "Синьогора". Визнано незаконним та скасовано наказ №169 від 21.12.2016 року ДО "Резиденція "Синьогора" про звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора" на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з втратою довіри до працівника, поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора". Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Зазначене рішення 21.04.2017 року набрало законної сили.

04.05.2017 року з метою виконання рішення суду Богородчанським районним судом видано виконавчий лист №338/57/17 про поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора" (а.с.61).

09.04.2020 року ОСОБА_2 подала на ім`я начальника Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) заяву, в якій просила прийняти до виконання вищевказаний виконавчий лист (а.с.71).

Повідомленням від 13.04.2020 року виконавчий лист повернуто стягувачці без прийняття до виконання у зв`язку з невідповідністю такого вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.68-70).

04.05.2020 року ОСОБА_2 повторно подала заяву про прийняття до виконання виконавчого листа №338/57/17 (а.с.62).

05.05.2020 року головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвським В.В. розглянуто заяву ОСОБА_2 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №61987886) на підставі виконавчого листа, виданого 04.05.2017 року у справі №338/57/17 про поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора" (а.с.7-8), копію якої супровідним листом від 05.05.2020 року №5727 направлено на адресу боржника ДО "Резиденція "Синьогора". За даними вхідного штампа ДО "Резиденція "Синьогора" отримано копію постанови 19.05.2020 року (а.с.6).

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду із скаргою, ДО "Резиденція "Синьогора" посилається на те, що постанова державного виконавця від 05.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження є неправомірною, оскільки рішення Богородчанського районного суду від 11.04.2017 року виконано боржником у добровільному порядку, про що свідчить наказ генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" від 15.05. 2017 року №63, яким ОСОБА_2 поновлено на роботі та зроблено відповідні записи у трудовій книжці.

Відмовляючи у задоволенні скарги ДО "Резиденція "Синьогора", суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист у справі № 338/57/17, виданий 04.05.2017 року, пред`явлено стягувачкою до примусового виконання у встановлений законом строк, підстави для його повернення без прийняття до виконання чи відмови у відкритті виконавчого провадження не встановлені, тому головний державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження діяв в межах наданих йому повноважень, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". При цьому суд дійшов висновку, що рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2017 року у справі №338/57/17 боржником добровільно не виконано, оскільки наказ № 63 від 15.05.2017 року не містить вказівки про поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора", його винесення не дало можливості стягувачці приступити до виконання своїх попередніх обов`язків, а в трудовій книжці стягувачки відсутній запис, який відповідав би вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, про поновлення ОСОБА_2 на роботі.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У пункті 7 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення.

За приписами ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

15.05.2017 року генеральним директором ДО "Резиденція "Синьогора" винесено наказ № 63, згідно з п. 1 якого у зв`язку з визнанням "незаконним", скасовано наказ №169 від 21.12.2016 року ДО "Резиденція "Синьогора", яким ОСОБА_2 звільнена з посади завідувача готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора" на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри до працівника.

У п. 2 цього наказу вказано: "вважати ОСОБА_2 призначеною на посаду завідувача готельного комплексу на час відпустки ОСОБА_4 для догляду за дитиною (до дня фактичного виходу її з відпустки) на умовах трудового договору.

Відповідно до п. 3 наказу № 63 від 15.05.2017 року, у зв`язку з виходом на роботу 29 грудня 2016 року ОСОБА_4 завідувача готельного комплексу з відпустки по догляду за дитиною, звільнено ОСОБА_2 28 грудня 2016 року з посади завідувача готельного комплексу у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с.19 - 22).

23.05.2017 року на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення №202 про необхідність отримання трудової книжки (а.с.23,24).

Верховний Суд у постанові від 17.06.2020 року (справа № 521/1892/18, провадження № 61-39740св18) зазначив, що при розумінні роботи, як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу (наказу або розпорядження керівника підприємства-боржника), що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі та йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.12.2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), 19.08.2020 року у справі № 754/14783/17 (провадження № 61-17167св 19), від 26.02.2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18).

У спірному випадку, в наказі ДО «Синьогора» від 15.05.2017 року № 63 резолютивна частина рішення суду не викладена, фактично наказ про поновлення на роботі ОСОБА_2 , як такий, не видано, доказів фактичного допущення ОСОБА_2 до робочого місця матеріали справи не містять.

Зі змісту наказу від 15.05.2017 року № 63 також вбачається, що ним одночасно вирішено питання про звільнення ОСОБА_2 , у зв`язку з виходом на роботу 29 грудня 2016 року ОСОБА_4 завідувача готельного комплексу з відпустки по догляду за дитиною, у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с.19 - 22).

Однак, як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року (справа № 711/8138/18, провадження № 14-607цс19) питання про звільнення працівника, у зв`язку із закінченням строкового трудового договору, вирішується в іншому порядку, а не під час виконання судового рішення.

Представник ОСОБА_1 суду пояснила , що після рішення суду ОСОБА_2 на роботу не з`являлася, тому копію наказу № 63 направлено поштою, трудова книжка ОСОБА_2 знаходиться у ДО Синьогора , середній заробіток за час вимушеного прогулу їй виплачено в повному обсязі.

Однак в сукупності зазначені обставини тільки підтверджують неналежне виконання роботодавцем вимог трудового законодавства щодо поновлення на роботі.

Крім того, як слушно вказав суд першої інстанції, у трудовій книжці стягувачки відсутній запис, який відповідав би вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, про поновлення на роботі останньої.

Так, згідно копій сторінок трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , 15 травня 2017 року на підставі наказу № 63 від 15 травня 2017 року зроблено запис за №6 наступного змісту: "Запис за №5 недійсний. Скасовано наказ №169 від 21 грудня 2016 року. Звільнити 28 грудня 2016 року з посади завідувача готельного комплексу у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України" (а.с. 26 - 27).

Згідно з п. 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від № 58 від 29 липня 1993 року, зокрема, у розділі "Відомості про роботу", трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".

У такому ж порядку визнається недійсним запис, зокрема про звільнення у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Наказ ДО «Синьогора» про усунення описки № 83 від 09.07.2020р. представлений у судовому засіданні апеляційного суду, підтверджує неправомірність дій роботодавця і не спростовує факту такого порушення.

Тому доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи і підстави для її задоволення відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що така постановлена з дотриманням вимог процесуального права, а відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної організації "Резиденція "Синьогора" залишити без задоволення.

Ухвалу Богородчанського районного суду від 01 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2020 року.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Горейко М.Д.

Максюта І.О.