Постанова

від 22.09.2020 по справі 420/2229/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 420/2229/18

Провадження № 22-ц/810/882/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Назарової М.В.,

суддів Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська

на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 09 вересня 2019 року, ухваленого Новопсковським районним судом у складі: судді Чалого А.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 3,5557 га, кадастровий номер 4423382000:10:004:0016, розташованої на території Закотненської сільської ради Новопсковського району Луганської області на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ № 038096, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 846 від 20.12.2001 року.

12.12.2012 року ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма Закотненська уклали договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п`ять років, зареєстрований відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу : 14732215 від 16.12.2013 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 9118949 від 16.12.2013 року, номер запису про інше речове право : 3878331.

Проте отриманий у 2017 році позивачем примірник цього договору не відповідає тій редакції, яку він підписував.

Крім того, у 2017 році позивачу стало відомо, що відповідач самовільно розробив та підписав додаткову угоду до вказаного договору, з текстом якої позивач не знайомився та примірник якої у позивача відсутній.

До цього часу позивач з відповідачем додаткових угод до договору оренди землі не укладав, про вчинення підпису у вказаному договорі оренди іншою особою дізнався у 2017 році під час візуального огляду. З метою встановлення, ким виконаний підпис у договорі оренди землі б/н від 12.12.2012 року, позивач звернувся до Луганського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, відповідно до висновку якого підпис виконаний не позивачем, а іншою особою.

Тому із посиланням як на підставу своїх вимог на ст. 316, 319, 626, 638, ч. 2 ст. 207, ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 93, 13 Закону України Про оренду землі позивач ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди землі б/н, укладений 12.12.2012 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Закотненська , зареєстрований відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 14732215 від 16.12.2013, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9118949 від 16.12.2013 року 18:47:50, номер запису про інше речове право: 3878331 дата, час державної реєстрації: 11.12.2013 року 09:45:54 та скасувати запис про інше речове право: 3878331 дата, час державної реєстрації: 11.12.2013 року 09:45:54.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 09 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н, укладений 12.12.2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма Закотненська , зареєстрований відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 14732215 від 16.12.2013, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9118949 від 16.12.2013 року 18:47:50, номер запису про інше речове право: 3878331 дата, час державної реєстрації: 11.12.2013 року 09:45:54 та скасовано запис про інше речове право: 3878331 дата, час державної реєстрації: 11.12.2013 року 09:45:54. Стягнуто судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильним застосування норм матеріального права та просить скасувати повністю рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 09 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити. Стягнути з позивача судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доводи СТОВ АФ Закотненська про те, що отримуючи орендну плату позивач фактично визнав та схвалив наявність протягом шести років договірних відносин з СТОВ АФ Закотненська на умовах оспорюваного договору, а отже позивач мав можливість отримати примірник договору починаючи з 12.12.2012 року та довідатися про можливе порушення своїх прав, доказів відсутності у нього примірника договору до 2017 року суду не надав, отже суд мав відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Скаржник вважає, що оспорюваний договір слід кваліфікувати як неукладений, тому що не можливо визнати договір недіснимим, якщо в судовому засіданні суд встановив факти, які свідчать про неукладеність договору, та відмовити в визнанні недісним із посиланням на пункт 6 статті 3 ЦК України та доктрину venire contra factum proprium 9 заборони суперечливої поведінки), та не застосовувати в таких випадках частину третю статті 203 та частину першу статті 215 ЦК України. Тому вважає, що оскаржуване рішення повинно бути скасоване в зв`язку з неправильним обранням позивачем способу захисту свого оспорюваного права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач скаргу не визнає, оскільки вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що договір оренди землі б/н від 12.12.2012 року слід визнати недійсним, оскільки позивач договір у зазначеній редакції не підписував і волевиявлення на його укладення не давав .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 року визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Назарову М.В., склад колегії суддів - Карташова О.Ю., Кострицького В.В.

Апеляційне провадження по справі було відкрито 17 жовтня 2019 року, ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до апеляційного розгляду на 10 грудня 2019 року об 11-й.

Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року у зв`язку із перебуванням на розгляді Великої Палати Верховного суду справи № 145/2047/16-ц у подібних правовідносинах з предметом позову справи № 420/2229/18 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України провадження у теперішній справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/2047/16-ц.

Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року поновленопровадження у справі № 420/2229/18 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 09 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Луганського апеляційного суду на 22 вересня 2020 року об 11.30 год.

У судове засідання сторони, третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу визнання недійсним договору оренди землі, оскільки позивач покликається на те, що він не підписував договір оренди землі в наявній редакції і його волевиявлення на укладення договору саме в такій редакції відсутнє, що є підставою і для скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права.

Суд встановив, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ № 038096 від 20.12.2001 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 3,5557 га, кадастровий номер 4423382000:10:004:0016, розташованої на території Закотненської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

Згідно з договором оренди землі від 12.12.2012 року, про визнання якого пред`явлено позов у цій справі, земельна ділянка площею 3,5557 га, що належить позивачу, строком на п`ять років була передана в оренду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська . У пункті 9 договору установлено розмір орендної плати - 1925,20 грн на рік, яка вноситься орендарем у змішаній формі (грошовій/натуральній та (або) відробітковій з утриманням прибуткового податку.

Пред`являючи позов, позивач стверджував, що оспорюваний договір у наявній редакції він не підписував, підпис у них вчинено іншою особою, що підтверджується висновком експертного дослідження Луганського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30.08.2018 року № 19/113/6-4/5, відповідно до якого підпис, розташований у розділі Підписи сторін у графі Орендодавець у договорі оренди землі б/н від 12.12.2012 року щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 3,56 га, укладеному між ОСОБА_1 та СТОВ АФ Закотненське , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Невизнання позову відповідачем обґрунтовано реєстрацію відповідачем належним чином свого права оренди 11.12.2013 року та належним виконання відповідачем по договору оренди землі, в т.ч. і щодо виплати орендної плати власнику земельної ділянки, та одночасно пропуском строку позовної давності, який почав спливати з 12.12.2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із доведеності обгрунтованості позовних вимог протягом розгляду справи, оскільки позивач договір у зазначеній редакції не підписував і волевиявлення на його укладення не давав, що є підставою для визнання спірних договорів недійсними за приписами статей 202, 203, 215 ЦК України, а отримання коштів позивачем ОСОБА_1 від СТОВ Агрофірма Закотненська за використання належної йому земельної ділянки не може свідчити про схвалення ним вказаного договору, оскільки є лише платою за користування чужим майном, що відповідає звичаям ділового обороту, і встановлені обставини вказують на відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Проте, такі висновку суду не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на таке.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У справі № 145/2047/16-ц, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 16.06.2020 року) у подібних правовідносинах, зазначено, що позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, про що заявляв відповідач в апеляційній скарзі, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 65-66)). Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Висновок ВП ВС у вказаній постанові про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним, має враховуватися колегією суддів при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин згідно приписів частини четвертої статті 263 ЦПК україни.

Тому слушними є доводи апеляційної скарги у наведеній частині.

Крім того, колегія суддів зазначає, що по справі не вбачається проведення державної реєстрації оспорюваного правочину - договору оренди землі від 12.12.2012 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц, де вирішувалася виключна правова проблема щодо розмежування моменту, коли законодавство вимагало державну реєстрацію правочину (до 31.12.2012 року) та державну реєстрацію прав з 01.01.2013 року, яка була здійснена по факту 04.12.2013, а також наслідків відсутності обов`язкової реєстрації договору до 31.12.2012 року при вирішенні питання про припинення дії такого договору предметом, зроблено висновок про те, що оскільки ДСП Агрокомплекс не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі до 01 січня 2013 року, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Враховуючи вказані висновки щодо застосування відповідних норм права, колегія суддів зазначає, що про те, що проведення 11.12.2013 року державної реєстрації речового права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

Наведене також виключає можливість вимагати визнання недійсним неукладеного правочину.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову як про визнання договору оренди землі, так і про скасування державної реєстрації відповідного права як похідного від позову про визнання недійсним договору.

Оскільки за змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то з позивача на користь відповідача слід стягнути сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська задовольнити.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 09 вересня 2019 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська (код ЄДРПОУ 30714350) судові витрати у розмірі 1057,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 25 вересня 2020 року.

Головуючий

Судді: