Рішення

від 25.09.2020 по справі 573/1114/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1114/20

Номер провадження 2/573/295/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О. І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільської міської ради, треті особи: Білопільська районна державна адміністрація Сумської області, управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у серпні 2009 року ним було отримано дозвіл на розробку проектно-технічної документації на будівництво виробничої будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2010 році затверджено проект землеустрою, встановлено межі земельної ділянки, у 2011 році за результатами отримання робочого проекту на будівництво виробничої будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 та ряду дозвільних документів на будівництво, ним збудовано зазначену будівлю. 15 травня 2013 року Білопільською міською радою йому передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 5920610100:00:006:0946, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . 22 травня 2013 року відомості про право оренди на вказану земельну ділянку внесені до Державного реєстру речових на нерухоме майно. При зверненні до відділу містобудування, архітектури, ЖКГ, інфраструктури, енергетики та екології Білопільської РДА з метою узаконення прав на будівлю, він отримав відмову, оскільки містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видаються на об`єкт, який планується будуватися, також отримано відмову від Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області у прийнятті в експлуатацію вказаного об`єкта, роз`яснено судовий порядок оформленням цього майна в порядку ст. 376 ЦК України. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на виробничу будівлю СТО та автомийка .

Провадження у справі відкрито 01 липня 2020 року, призначено підготовче засідання.

16 вересня 2020 року до закінчення підготовчого засідання позивач подав заяву про зміну підстав позову.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - Білопільської міської ради в судове засідання також не з`явився, міський голова Зарко Ю.В. направив до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника, проти позовних вимог не заперечує.

Представники третіх осіб - Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області у судове засідання не прибули, причин неприбуття не повідомили, хоча належним чином сповіщені про день, час і місце розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що згідно з витягом з рішення №114 ВК Білопільської міської ради від 19 серпня 2009 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації на будівництво СТО та автомийки по АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Рішенням 54 сесії V скликання Білопільської міської ради від 06 жовтня 2010 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 5920610100:00:006:0946 площею 0,0842 га за адресою: АДРЕСА_1 для автотехобслуговування та передано її в оренду (а. с. 9).

У 2011 році філією КУ Управління розвитку інфраструктури та архітектурного планування Сумського району розроблено робочий проект на будівництво СТО та автомийки за адресою: АДРЕСА_1 та надано дозвільну документацію (а. с. 10-27, 28-30).

15 травня 2013 року між ОСОБА_1 та Білопільською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920610100:00:006:0946 площею 0,0842 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, підписано акт прийому-передачі (а. с. 31-35).

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №1013219 внесені відомості про право оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (а. с. 36).

Судом встановлено, що філіалом Білопільська ГВД на замовлення ОСОБА_1 проведено технічну інвентаризацію та 14 квітня 2020 року виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 37-40).

Згідно з довідкою №12 та висновку від 03 червня 2020 року КП "Білопільське районне архітектурно-планувальне бюро" виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зведений з дотриманням архітектурних, санітарних та протипожежних норм та правил, знаходиться в межах земельної ділянки, не виходить за червону лінію вулиці, а також не знаходиться на суміжних земельних ділянках (а. с. 43-44).

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження, затвердженого ФОП ОСОБА_2 19 червня 2020 року, встановлено відповідність СТО та автомийки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , вимогам надійності та можливості її безпечної експлуатації (а. с. 48-60).

Як вбачається з відповіді відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та екології Білопільської РДА від 13 травня 2020 року №3, наданої на звернення ОСОБА_1 щодо надання містобудівних умов та обмежень для будівництва СТО та мийки за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог Закону України Про регулювання містобудівної документації містобудівні умови та обмеження надаються на об`єкт, що планується будуватися. Однак, відповідно до технічного паспорту від 14.04.2020 об`єкт за вказаною вище адресою вже збудований, тому у наданні містобудівних умов та обмежень для будівництва СТО та мийки відмовлено (а. с. 45).

Також позивачем отримано відмову від Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області в прийнятті в експлуатацію вказаного об`єкта, роз`яснено судовий порядок оформленням цього майна в порядку ст. 376 ЦК України (а. с. 47).

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з ч. 1, ч. 3 та ч. 5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до п. 4, п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України Про основи містобудування спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Відповідно до п. 12 вказаної вище Постанови у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Згідно з п. п. 14-16 роз`яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 №6 Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (ч. 3 ст. 375 ЦК).

При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни.

Як встановлено судом, спірна виробнича будівля СТО та автомийка збудована позивачем у 2011 році на земельній ділянці, що у 2013 році передана йому в оренду, право якої зареєстровано за ОСОБА_3 22 травня 2013 року.

Самочинно збудована позивачем виробнича будівля СТО та автомийка не порушує прав інших осіб, збудована з дотриманням архітектурних, санітарних і протипожежних норм та правил, знаходиться в межах земельної ділянки та відповідає вимогам надійності і можливості її безпечної експлуатації .

Білопільська міська рада, яка є власником земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля, проти визнання права власності на цю будівлю за позивачем не заперечує.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білопільської міської ради (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70, код ЄДРПОУ 04058019) про визнання права власності на виробничу будівлю СТО та автомийка задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на виробничу будівлю СТО та автомийка , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя