Постанова

від 24.09.2020 по справі 461/1746/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/1746/20 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/811/2308/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м.Львів

Справа № 461/1746/20

Провадження № 22ц/811/2308/20

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мельничук О.Я., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу Львівського будинку органної та камерної музики

на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 10 липня 2020 року у складі судді Романюка В.Ф.,

у справі за позовомОСОБА_1 до Львівського будинку органної та камерної музики про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Львівського будинку органної та камерної музики про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до наказу Львівського будинку органної та камерної музики від 10 жовтня 2007 року №56 вона працювала вахтером Львівського будинку органної та камерної музики з 11 жовтня 2007 року. Вказує, що вона (позивач) отримала повідомлення про заплановане вивільнення з підстав скорочення чисельності та штату працівників на підставі наказу від 12 червня 2019 року № 111-р Про внесення змін до штатного розпису Львівського будинку органної та камерної музики . Відповідно до цього наказу виведено зі штатного розпису чотири посади сторожа. Зазначає, що 12 серпня 2019 року її було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників. Стверджує, що наказ про звільнення згодом скасовано та поновлено її на роботі. Вказує, що 23 вересня 2019 року наказом № 60 її було повторно звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників. Рішенням Галицького районного суду від 22 січня 2020 року частково задоволено її позов про стягнення недоотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення, поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Львівського будинку органної та камерної музики на її користь недоотриману матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 1 594 грн. Визнано незаконним та скасовано наказ Львівського будинку органної та камерної музики №60 від 23 вересня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа з 24 вересня 2019 року. Зазначає, що на виконання рішення суду, відповідач видав наказ № 12 від 4 лютого 2020 року Про виконання наказів Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2020 року № 461/6810/19 та 27 січня року № 461/6810/19 , яким поновив її (позивача) на посаді сторожа у Львівському будинку органної та камерної музики з 24 вересня 2019 року. Однак, цим наказом з 5 лютого 2020 року її ( ОСОБА_1 ) звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки відповідачем їй не запропоновано будь-якої наявної вакансії за її кваліфікацією, які були на підприємстві. Крім того, при поновленні її на роботі 4 лютого 2020 року, відповідачем не повідомлено її про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці. Вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просить позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п. 3 наказу № 12 від 4 лютого 2020 року Про виконання наказів Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2020 року № 461/6810/19 та від 27 січня 2020 року № 461/6810/19 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа у Львівському будинку органної та камерної музики з 6 лютого 2020 року.

Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 6 лютого 2020 року по 10 липня 2020 року в розмірі 31 431,12 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржує відповідач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.Вказує, що звільнення позивача відбулось без порушень трудового законодавства. Вивільнення відбулось у зв`язку із змінами у штатному розкладі відповідача, внесеними Управлінням культури Департаменту розвитку Львівської міської ради. Стверджує, що у відповідача не було можливості залишити позивача на роботі, оскільки вона (позивач) не є творчим працівником, а інших вакансій у відповідача не існує. На дату вивільнення позивача матеріально - технічна база відповідача вже не дозволяла виконання позивачем її трудових обов`язків. Вказує, що позивач була повідомлена про скорочення штату і її майбутнє вивільнення більше ніж за два місяці.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Наказом Львівського будинку органної та камерної музики від 10 жовтня 2007 року №56 ОСОБА_1 працювала вахтером Львівського будинку органної та камерної музики з 11 жовтня 2007 року.

З запису трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 9 січня 2019 року назву посади змінено на сторож .

Наказом Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 12 червня 2019 року №111-р Про внесення змін до штатного розпису Львівського будинку органної та камерної музики , у зв`язку з службовою необхідністю та з метою ефективного використання бюджетних коштів, з урахуванням листа Львівського будинку органної та камерної музики від 5 червня 2019 року №32 внесено зміни до штатного розпису Львівського будинку органної та камерної музики, в межах встановленої чисельності штатних одиниць та фонду оплати праці, затвердженого кошторисом доходів і видатків на оплату праці на 2019 рік та виведено посаду: сторож (4 штатні одиниці); введено посади: редактор (1 штатна одиниця) адміністратор (2 штатні одиниці); прибиральник службових приміщень (0,5 штатної одиниці); касир квитковий (0,5 штатної одиниці).

Відповідно до наказу №21 від 13 червня 2019 року Про скорочення штатних працівників у зв`язку із змінами, внесеними до штатного розпису Львівського будинку органної та камерної музики, звільнено з 13 серпня 2019 року із займаних посад сторожів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Відмітка про ознайомлення позивача із даним наказом в наказі та в матеріалах справи відсутня.

Згідно з наказом Львівського будинку органної та камерної музики від 12 серпня 2019 року № 35 Про звільнення ОСОБА_1 , позивача було звільнено з займаної посади з 14 серпня 2019 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників. Виплачено компенсацію за невикористану відпустку за період з 1 березня 2019 року. Виплачено вихідну допомогу в розмірі 4 173 грн.

Наказом Львівського будинку органної та камерної музики від 16 серпня 2019 року №43 Про звільнення ОСОБА_1 внесено зміни до наказу №35 від 12 серпня 2019 року та звільнено позивача з 16 серпня 2019 року, у зв`язку з перебуванням на лікарняному з 12 по 16 серпня 2019 року. Нараховано та виплачено кошти за перебування на лікарняному за 5 календарних днів.

Наказом № 58 від 18 вересня 2019 року Про скасування наказів і поновлення на роботі скасовано пункт наказу № 35 від 12 серпня 2019 року та п. 1 наказу № 43 від 16 серпня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Львівському будинку органної та камерної музики на посаді сторожа. Зобов`язано бухгалтерію Львівського будинку органної та камерної музики здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2019 року по 20 вересня 2019 року включно; внести у відповідності до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників запис до трудової книжки ОСОБА_1 про недійсність запису про її звільнення з 16 серпня 2019 року; направити копію даного наказу на адресу ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення.

Наказом Львівського будинку органної та камерної музики від 23 вересня 2019 року № 60 Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено із займаної посади з 14 серпня 2019 року у зв`язку із скороченням штатних працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України). Бухгалтерію ЛБОКМ зобов`язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2019 року по 23 вересня 2019 року.

Позивач оскаржила наказ № 60 від 23 вересня 2019 року в судовому порядку.

Рішенням Галицького районного суду від 22 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Львівського будинку органної та камерної музики на користь ОСОБА_1 недоотриману матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 1 594 грн. Визнано незаконним та скасовано наказ Львівського будинку органної та камерної музики № 60 від 23 вересня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено її на посаді сторожа у Львівському будинку органної та камерної музики з 24 вересня 2019 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 вересня 2019 року по 22 січня 2020 року в розмірі 26 412, 26 грн.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із ст. 2 КЗпП України передбачено, право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, що забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із п. 1 ст. 40 цього Кодексу трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 64 ГК України підприємству надано право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Право визначати чисельність і штат працівників належить власникові або уповноваженому ним органу.

Згідно із ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 цього Кодексу, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року № 9 розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Скорочення чисельності та скорочення штату працівників є різними поняттями.

Скорочення чисельності передбачає звільнення працівників.

Скорочення штату передбачає зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

При проведенні звільнення працівників в зв`язку зі скороченням чисельності або штату на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України керівниками підприємства повинні бути дотримані вимоги ст.42 та ст.49-2 КЗпП України.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, що може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не запропоновано жодної вакантної посади на підприємстві при звільненні, чим порушено її права.

Скасування наказу № 60 Львівського будинку органної та камерної музики від 23 вересня 2019 року та поновлення позивача на роботі є підставою для нового повідомлення про вивільнення працівника, на виконання вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України.

Попередження позивача про її звільнення також відбулось з порушенням ч.1 ст.49-2 КЗпП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного її повідомлення про намір роботодавця звільнити її із займаної посади за два місяці до видачі оскаржуваного наказу.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про порушення відповідачем трудових прав позивача при звільненні, яке проведено з порушенням передбаченої законом процедури звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно із ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 .

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати у всіх інших випадках , до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

З довідки №99 Львівського будинку органної та камерної музики від 13 грудня 2019 року вбачається, що заробітна плата за два місяці роботи позивача складає 13 046,90 грн. Кількість робочих днів становить 44 дні. Середньоденняй заробіток становить 296,52 грн. Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача ( з 6 лютого 2020 року по 10 липня 2020 року) становить 106 днів. Середній заробіток на час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з роботи по день розгляду справи: кількість робочих днів вимушеного прогулу ( 106 днів) * середній заробіток (296,52 грн.) = 3 1431,12 грн.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з відповідача належить стягнути на користь ОСОБА_1 середньомісячний обіток час вимушеного прогулу в розмірі 31 431,12 грн., що відповідає наведеному розрахунку.

З врахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову.

З висновками суду, які відповідають встановленим обставинам справи, належить погодитися, оскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 липня 2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу Львівського будинку органної та камерної музики залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 24 вересня 2020 року.

Головуючий

Судді