Рішення

від 16.09.2020 по справі 902/587/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2020 р. Cправа № 902/587/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Стафійчук І.С.,

За участю представників сторін:

позивача Подолян Я.В., довіреність №б/н від 19.12.2019р.;

відповідача не з`явився;

третьої особи не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

до : Комунального підприємства Юрківецької сільської Ради "Азбест" (вул. Миру, буд. 207, с. Юрківці, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24040)

третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Юрковецька сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області (вул. Миру, буд. 207, с. Юрківці, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24040).

про стягнення 1548169,60 грн збитків.

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства Юрківецької сільської Ради "Азбест" про стягнення 1548169,60 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про зберігання товарно-матеріальних цінностей №б/н від 18.11.2008 року.

Ухвалою від 15.06.2020 року відкрито провадження у справі №902/587/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02 липня 2020 р.

02.07.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з карантинними заходами.

Ухвалою від 02.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/587/20 на 30 днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Юрковецьку сільську раду Могилів-Подільського району Вінницької області та відкладено підготовче засідання на 19.08.2020.

12.08.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

Ухвалою суду від 19.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2020.

На визначену дату з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та третя особа правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином що стверджується наявними в справі доказами.

Крім того 14.09.2020 до суду від третьої особи надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на більш пізніший термін, в зв`язку з хворобою сільського голови.

В судовому засіданні суд відхилив дане клопотання, з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Проте, третьою особою не надано суду належних та допустимих доказів неможливості направити в судове засідання іншого представника, а неявка представника третьої особи у даному випадку, на думку суду, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач не повідомив суду про неможливість прибути у судове засідання, не наполягав на відкладенні розгляду справи через запровадження Кабінетом Міністрів України карантинних заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.09.2020 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи, в зв`язку з неявкою представників сторін на оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.11.2008 Могилів-Подільською ОДПІ було проведено огляд на території "Сулятинського кар`єроуправління", яке знаходиться в с.Юрківці Могилів-Подільського району, під час якого виявлено 4 відвали відходів від подрібнення вапняків, орієнтовною кількістю 102257 м-3 (163611,2тони) на орієнтовну вартість 818056 грн. Зазначене майно було вилучено за ознаками безхазяйності до прийняття рішення згідно чинного законодавства України. Вказане підтверджується протоколом огляду (а.с. 47).

З приводу виявленого майна, 17.11.2008 у сільського голови Юрковецької сільської ради відібрано пояснення, в яких останній зазначив, що на території сільської ради знаходяться відходи від подрібнення вапняка, орієнтовною загальною вагою 165 тис.т, який не знаходиться на балансі Юрковецької сільської ради, а також на балансі "Сулятицького кар`єроуправління", а тому має ознаки безхазяйності (а.с. 46).

18.11.2008 між Могилів-Подільською ОДПІ (в договорі поклажодавець) та Комунальним підприємством Юрковецької сільської ради "Азбест" (відповідач, в договорі зберігач) укладено договір про зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до предмету договору зберігач зобов`язується надати послуги поклажодавцеві по зберіганню майна, а саме: борошна вапнякового в кількості 102257 куб.м., згідно листа ДП "Гірник" №15 від 14.11.2008, а поклажодавець зобов`язується прийняти надання послуги та оплатити (може бути безоплатним) на умовах цього договору (п.1.1. Договору).

Даний договір укладено на строк 1 рік. У разі не витребування Поклажодавцем до закінчення строку зберігання зазначеного у даному договорі, Зберігач зобов`язаний зберігати річ (речі) залишені йому на зберігання до пред`явлення йому Поклажодавцем про її (їх) повернення (п. 2.1, 2.2. Договору).

Зберігач несе повну матеріальну відповідальність збереження речей залишених йому на зберігання (щодо збереження їх родових ознак також). Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі залишеної на зберігання (п. 4.1. та 4.3. Договору).

Згідно Акта опису і попередньої оцінки майна №6 від 10.12.2008 відповідачем прийнято на відповідальне зберігання борошно вапнякове (фракція-10 мм) в кількості 163611 тон, загальною вартістю 818056 грн та повідомлено про відповідальність за його зберігання.

В 2010 році при проведенні інвентаризації 12.05.2010 році було встановлено факт незаконної реалізації КП "Азбест" майна, про що виставлено претензію до КП "Азбест" з вимогою, щодо відшкодування вартості 1899 куб.м. - 3038,34 тон (борошна вапнякового) на користь місцевого бюджету Юрківецької сільської ради, вартість 3038,34 тон було відшкодовано в повному обсязі КП "Азбест".

Залишок борошна вапнякового станом на 12.05.2010 р. складав 100358 куб.м. - 160573 тони.

Наступні заміри щодо наявності борошна вапнякового на зберіганні у КП "Азбест" були проведені 21.12.2016 року та встановлено, що було забрано 16363,2 т.

В 2017 році при проведенні інвентаризації 10.07.2017 році було встановлено факт незаконної реалізації КП "Азбест" безхазяйного майна, про що виставлено претензію від 11.07.2017 до КП "Азбест" з вимогою, щодо відшкодування вартості 29576,30 тон на суму 147881,50 (борошна вапнякового) на користь місцевого бюджету Юрківецької сільської ради.

Станом на 01.06.2018 КП "Азбест" було відшкодовано 22,5 тис. грн. Залишок не відшкодованої вартості безхазяйного майна по претензії №2811/8/02-12/10 від 11.07.2017 складав 25076,30 тон на суму 125381,15 грн.

За результатами інвентаризації від 10.07.2017, акт № 1/6/2008/2017 та від 12.01.2018 акт № 1/6/2008/2018 залишок безхазяйного майна - борошна вапнякового, яке перебуває на відповідальному зберіганні в КП "Азбест" повинен складати 121516,3 тон.

Вінницькою товарною універсальною біржею за період з 20.06.2017 р. по 25.04.2018 р. було реалізовано борошна вапнякового 1 тону (що підтверджено звіркою з Вінницькою товарною універсальною біржею).

Залишок безхазяйного майна - борошна вапнякового, яке перебуває на відповідальному зберіганні в КП "Азбест" повинен складати 120516,3 тон, 08.06.2018 р. на виконання п.п. 19-1.1.23 ст. 19-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, та п. 4.1 глави 4 наказу Міністерства доходів і зборів України №570 від 10.10.2013 р. Про затвердження Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави згідно укладеного договору № б/н від 18.11.2008 року про зберігання майна а саме: борошна вапнякового кількості 163611 тон прийнятого на відповідальне зберігання КП "Азбест" було проведено інвентаризацію безхазяйного майна - борошна вапнякового, начальником Могилів-Подільського управління ГУ ДФС у Вінницькій обл. Луцкевич Е.І., начальником відділу погашення боргу Могилів-Подільського управління ГУ ДФС у Вінницькій обл. Кубань Ю.П. з залученням маркшейдера ДП Гірник та в присутності керівника КП "Азбест" Гулько Г.М.

За результатами проведення інвентаризації встановлено факт втрати безхазяйного майна борошна вапнякового в кількості 41561,6 тон на суму 207805,5 грн., про що складений акт інвентаризації та перевірки збереження майна з ознаками безхазяйного № 2/6/2008/2018 від 08.06.2018 р. та написана на адресу КП "Азбест" претензія № 6243/10/02-32-54-03 від 11.06.2018, про нестачу борошна вапнякового в кількості 41561,6 тон на суму 207805,50 грн. (при ціні 20,44 грн).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.03.2019 по справі № 902/680/18 задоволено позовні вимоги Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про стягнення з Комунального підприємства Юрковецької сільської ради "Азбест" 512559,57 грн збитків, що нараховані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008 відповідно до претензії №2811/8/02-12/10 від 11.07.2017.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, станом на 20.11.2019 витрати безхазяйного майна КП "Азбест" по претензії № 6243/10/02-32-54-03 від 11.06.2018 в розмірі 41561,6 тон на суму 207805,50 грн. (при ціні 20,44 грн). не відшкодовано.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкова вартість 1 тони борошна вапнякового фракція 0-10мм з урахуванням ПДВ станом на 21.02.2019 оцінено в 37,25 грн.

З огляду на викладене Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до суду із позовом про стягнення вартості втраченого майна в кількості 41561,6 т. загальною вартістю 1548169,60 грн, (при ціні 37,25 грн за 1 тону).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до п.12 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (який діяв на момент укладення Договору), податкові органи проводять роботу, пов`язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Викладене кореспондується із приписами п.п.19-1.1.23. п.19-1.1. ст.19-1 Податкового кодексу України, відповідно до якого, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, як: організовують роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст.41.1. Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Таким чином, судом встановлено, що предметом судового розгляду у справі є вимога про відшкодування збитків на підставі ст.951 Цивільного кодексу України, що становлять вартість втраченого безхазяйного борошна вапнякового, переданого на зберігання відповідачу.

Відповідно до п.2.8 Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави" №570 від 10.10.2013, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998 (далі по тексті - Порядок №570), узяте на облік безхазяйне майно зберігається відповідним органом доходів і зборів у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна передається на відповідальне зберігання суб`єкту господарювання. Із суб`єктом господарювання, який прийняв безхазяйне майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір з приводу виконання договору зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008, який підпадає під правове регулювання глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ст.942 ЦК України зберігач зобов`язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажедавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

В розділі 2 Договору сторони узгодили, що договір укладено на строк 1 рік з 18.11.2008. У разі не витребування поклажодавцем до закінчення строку зберігання зазначеного у даному договорі, зберігач зобов`язаний зберігати річ (речі) залишені йому на зберігання до пред`явлення йому поклажодавцем про її (їх) повернення.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, правовим наслідком чого є, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі

Із зазначеними нормами кореспондуються приписи статей 216, 224 Господарського кодексу України, згідно яких відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій/бездіяльності особи, причинно-наслідкового зв`язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій/бездіяльності якої спричинено збитки. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Відповідно до ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про факт порушення відповідачем умов договору, зокрема п.4.3, відповідно до якого, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі залишеної на зберігання.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини як відповідального зберігача майна в зв`язку із втратою майна та спричинення збитків.

Крім того, як зазначалось вище Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.03.2019 по справі № 902/680/18 задоволено позовні вимоги Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про стягнення з Комунального підприємства Юрковецької сільської ради "Азбест" 512559,57 грн збитків, що нараховані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008 відповідно до претензії №2811/8/02-12/10 від 11.07.2017.

На виконання рішення від 20.03.2019 № 902/680/18 яке набрало законної сили 10.04.2019 видано відповідні накази.

В ч. 4 ст. 75 ГПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, невиконання відповідачем своїх обов`язків, зокрема, незабезпечення належних умов для збереження переданного йому майна за договором про зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008 є підставою для відшкодування збитків.

Відповідно до ч.3 ст.225 Господарського кодексу України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків .

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Як слідує з матеріалів справи та зазначалось раніше, під час проведення інвентаризацій, в т.ч. 08.06.2018 позивачем було виявлено нестачу борошна вапнякового в загальній кількості 41561,6 тон.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був присутній при проведенні інвентаризації 08.06.2018.

Окрім того, як слідує із змісту Акту інвентаризації для проведення замірів безхазяйного майна запрошено ДП "Гірник".

За результатами обстеження маркшейдером ДП "Гірник" проведено інвентаризацію, безхазяйного майна - борошна вапнякового, встановлено: наявність борошна вапнякового в кількості 78955,2 тон, а також встановлено факт втрат (крадіжки) безхазяйного майна борошна вапнякового в кількості 41561,6 тон.

На адресу позивача була направлена претензія № 6243/10/02-32-54-03 від 11.06.2018 про нестачу борошна вапнякового в кількості 41561,6 тон на суму 207805,50 грн.

Станом на 2019 рік відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано втрати безхазяйного майна по претензії № 6243/10/02-32-54-03 від 11.06.2018.

З метою підтвердження вартості втраченого майна, позивачем надано звіт про оцінку безхазяйного майна, проведеної ПП "Продсервіс - 2" , відповідно до якого вартість 1 тони борошна вапнякового, фракція 0-10 мм, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., територія ВАТ "Сулятицького кар`єроуправління по виробництву вапнякового борошна", з урахуванням ПДВ станом на 21.02.2019 було оцінено в 37,25 грн.

Таким чином, позивачем визначено вартість втраченого майна у кількості 41561,6 т у розмірі 1548169,60 грн.

Суд звертає увагу на те, що позивачем при визначенні суми збитків, дотримано алгоритм дій, визначений п.п. 7, 10 Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави" від 10.10.2013 № 570, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач та третя особа під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму збитків.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Комунального підприємства Юрковецької сільської ради "Азбест" (24040, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Юрківці, вул.Миру, буд.207, код ЄДРПОУ 36187952) на користь місцевого бюджету Юрківецької сільської ради (24040, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Юрківці, вул. Миру, буд.207, код ЄДРПОУ 04326862) 1548169,60 грн - збитків.

3. Стягнути з Комунального підприємства Юрковецької сільської ради "Азбест" (24040, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Юрківці, вул. Миру, буд.207, код ЄДРПОУ 36187952) на користь Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 43142454) 23222,26 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 28 вересня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

3 - відповідачу (вул. Миру, буд. 207, с. Юрківці, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24040)

4 - третій особі (вул. Миру, буд. 207, с. Юрківці, Могилів-Подільський район, Вінницька обл.)