Рішення

від 22.09.2020 по справі 902/75/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2020 р. Cправа № 902/75/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" (вул. 50-річчя Жовтня, буд. 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля І" (вул. 50-річчя Жовтня, буд.88, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340)

про визнання договору недійсним

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Огородник В.В. згідно ордеру;

відповідача Говор Д.І. згідно ордеру

УСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" № б/н від 31.01.2020 з вимогою про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 9 від 26.04.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля І" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля".

Ухвалою суду від 03.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/75/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.02.2020.

За наслідками судового засідання 25.02.2020 підготовче засідання відкладено на 17.03.2020.

Ухвалою суду від 17.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 23.04.2020.

Виконавши завдання підготовчого провадження, ухвалою суду від 23.04.2020 закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті. При цьому, з огляду на внесення змін до розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, що набули чинності 02.02.2020, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, розгляд справи продовжено на час запровадження карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови № 211, зокрема, продовжено карантин до 22.05.2020 із послабленням частини карантинних обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з 01.09.2020 до 31.10.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою № 211, а також вирішено про послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.

28 серпня 2020 року на офіційному інформаційному порталі Міністерства охорони здоров`я розміщено відомості щодо рівня епідемічної небезпеки, який визначений рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Відповідно до даних відомостей у м. Вінниці установлено "жовтий" рівень епідемічної небезпеки.

Пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України визначено, що процесуальні строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до статті 64 Основного Закону України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого карантину.

Приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищенаведені процесуальні норми та обставини, беручи до уваги послаблення протиепідемічних заходів на території Вінницької області, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд упродовж розумного строку, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, ухвалою від 28.08.2020 призначив справу до розгляду по суті на 22.09.2020.

На визначену судом з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі посилаючись на підстави та обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача щодо позову заперечив, вказуючи на викладене у відзиві на позовну заяву т а заяві про застосування позовної давності.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний Договір було укладено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а при його укладенні не було дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 203, ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та п.21 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля І .

Так, Договір поворотної фінансової допомоги № 9 від 26.04.2016 підписано як від імені Позикодавця (ТОВ Поділля І ) так і від імені Позичальника (СТОВ Поділля ) керівником означених товариств - ОСОБА_1 . Тобто, спірний Договір було укладено від імені Позикодавця та Позичальника однією і тією ж особою, що свідчить про те, що вказана угода була направлена на реалізацію інтересів іншої особи, представником якої він одночасно є, що порушує принцип волевиявлення сторін за договором.

Окрім того, позивач зазначає, що при укладенні оспорюваного Договору директор ТОВ Поділля І діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 26.04.2016 (дату укладення оспорюваного Договору), органом управління Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля І є загальні збори, керівником цього товариства та підписантом з 08.04.2016 є ОСОБА_1 . Означена особа станом на 26.04.2016 була і керівником та підписантом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля .

Відповідно до положень п. 14.1. Статуту ТОВ "Поділля І" ОСОБА_1 являвся керівником ТОВ "Поділля І", та який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Пунктом 14.26 Статуту ТОВ "Поділля І" визначено, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює директор Товариства, який підзвітний Загальним зборам Учасників Товариства.

З огляду на наведене ОСОБА_1 , як керівник ТОВ Поділля І уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, наділений правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

Водночас, п. 21 Статуту ТОВ Поділля І визначено обмеження керівника Товариства, та встановлено, що директор Товариства приймає рішення та укладає господарські договори, контракти, угоди в рамках статутної діяльності на суму, яка не перевищує 100 000,00 грн. При цьому, у жодної зі сторін немає відповідного рішення Загальних зборів Учасників Товариства, як вищого органу управління Товариства, про погодження оспорюваного Договору.

Суть заперечень відповідача , викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що на дату підписання (26 квітня 2016 року) обидві юридичні особи, що є сторонами спірної угоди, очолювалися однією особою - ОСОБА_1 . Проте, відповідач заперечує твердження позивача щодо того, що ОСОБА_1 був єдиним власником ТОВ Поділля . Посилаючись на Витяги з ЄДР відповідач вказує, що станом на 26.04.2016 учасниками ТОВ Поділля І було 9 осіб.

Заперечує відповідач посилання позивача на ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу, як підставу недійсності укладеного правочину, вказуючи, що дана правова норма не підлягає застосуванню до правовідносин сторін з огляду на наступне.

Підписання договору між юридичними особами однією і тією ж особою, що діє як керівник цих юридичних осіб, створює права та обов`язки для цих юридичних осіб, а не для їх керівників. Підписуючи такий договір з обох сторін, ОСОБА_1 виступав як орган управління цих юридичних осіб, а тому мав повне право на його укладення.

Також відповідач вказує на протокол Загальних зборів ТОВ 'Поділля І від 10.08.2017 р. № 02, яким було вирішено погодити, затвердите та схвалити значні правочини, укладені директором ОСОБА_1 .

Окрім того, відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності, відповідно до якої останній вказує, що оспорюваний Договір укладено 26.04.2016, і з цієї дати минуло більше трьох років, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

26 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля І" (відповідач за договором Позичальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" (позивач, за Договором Позикодавець) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 9 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах передбачених даним Договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 900 000,00 грн, без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається на протязі 1 (одного) року з дати підписання даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позичальника з розрахункового рахунку Позикодавця (п. 2.1., 2.3. Договору).

Згідно із п. 3.1. Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Позикодавця.

Відповідно до п. 7.1. Договору Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 15 робочих днів.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 25.04.2017 р. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 8.1. договору).

На виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу кошти на загальну суму 900 000,00 грн, в підтвердження чого в справі містяться засвідчені копії платіжного доручення №1 від 26.04.2016 на суму 400 000,00 грн та платіжного доручення № 2 від 26.04.2016 на суму 500 000, 00 грн.

23.08.2017 ТОВ Поділля І надіслано на адресу СТОВ Поділля вимогу № 10-23/08/17 від 23.08.2017 щодо повернення протягом 15-ти робочих днів з дня отримання вимоги поворотної фінансової допомоги в сумі 900 000,00 грн, яка залишена останнім без виконання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Не повернення СТОВ Поділля отриманої позики в добровільному порядку, слугувало підставою звернення ТОВ Поділля І з позовом до суду про стягнення 900 000,00 грн боргу, 46 307,00 - 3 % річних та 175 096,57 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.07.2019 за означеним позовом ТОВ Поділля І відкрито провадження у справі № 902/494/19 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.09.2019 у справі № 902/494/19 позовні вимоги ТОВ Поділля І задоволено в повному обсязі. Ухвалено стягнути з СТОВ "Поділля" на користь ТОВ "Поділля І" 900 000,00 грн - боргу; 46 307,00 - 3 % річних; 175 096,57 грн - інфляційних втрат та відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 16 821,05 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням у справі № 902/494/19, СТОВ "Поділля" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за якою судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження. Станом на день ухвалення рішення у справі № 902/75/20 апеляційне провадження по справі №902/494/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в справі №902/75/20 за позовом СТОВ "Поділля" до ТОВ "Поділля І" про визнання договору недійсним.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 9 від 26.04.2016 ТОВ "Поділля І" стверджує, що оспорюваний Договір було укладено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а при його укладенні не було дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 203, ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та п.21 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля І .

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частина 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України встановлюють такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Згідно з частиною першою статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Частинами першою та третьою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В даному випадку Договір поворотної фінансової допомоги № 9 від 26.04.2016 підписано як від імені Позикодавця (ТОВ "Поділля І") так і від імені Позичальника (СТОВ "Поділля") керівником означених товариств ОСОБА_1 , що достеменно встановлено під час судового розгляду.

У зв`язку з цим, з огляду на вказані обставини справи, спірний Договір було укладено від імені Позикодавця та Позичальника однією і тією ж особою, що свідчить про те, що вказана угода була направлена на реалізацію інтересів іншої особи, представником якої він одночасно є, що порушує принцип волевиявлення сторін за договором.

При цьому суд зважає на правову позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наведену у постанові від 23.01.2019 у справі № 924/273/18, за якою сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Установчим документом для товариства є статут. Статут - це установчий документ, на основі якого діє підприємство, який визначає порядок створення, діяльності та припинення діяльності товариства. Визначає повноваження, обмеження в них відповідних органів такого товариства.

Як наголошує позивач пунктом 14.26 Статуту ТОВ "Поділля І" визначено, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює директор Товариства, який підзвітний Загальним зборам Учасників Товариства. З огляду на наведене ОСОБА_1 , як керівник ТОВ Поділля І уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, наділений правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

При цьому, п. 21 Статуту ТОВ Поділля І визначено обмеження керівника Товариства, та встановлено, що директор Товариства приймає рішення та укладає господарські договори, контракти, угоди в рамках статутної діяльності на суму, яка не перевищує 100 000,00 грн.

Частиною 1 статті 89 Господарського кодексу України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

За змістом частин 2, 3 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.04.2016 (дату укладення оспорюваного Договору), органом управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля І" є загальні збори, керівником цього товариства та підписантом з 08.04.2016 є Слободянюк Андрій Леонідович. Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.04.2016 керівником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" керівником та підписантом цього товариства є ОСОБА_1 .

Відповідно до положень п.14.1. Статуту ТОВ "Поділля І" органами управління Товариства є: загальні збори учасників Товариства - вищий орган управління Товариства; директор - виконавчий орган Товариства.

Слободянюк Андрій Леонідович являється керівником останньої, та який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Пунктом 14.26 Статуту ТОВ "Поділля І" визначено, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює директор Товариства, який підзвітний Загальним зборам Учасників Товариства.

З огляду на наведене Слободянюк А.Л., як керівник ТОВ "Поділля І" уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, наділений правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

Пунктом 21 Статуту ТОВ "Поділля І" визначено обмеження керівника Товариства, та встановлено, що директор Товариства приймає рішення та укладає господарські договори, контракти, угоди в рамках статутної діяльності на суму, яка не перевищує 100 000,00 грн.

Наведене свідчить, що спірний Договір вчинено директором ТОВ Поділля І з перевищенням повноважень.

Поряд з цим, відповідно до пункту "і" частини п`ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент укладення іпотечного договору) до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Суд зауважує, що цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження.

Як встановлено судом, згідно протоколу Загальних зборів ТОВ "Поділля І" від 10.08.2017 №02 було вирішено погодити, затвердити та схвалити значні правочини укладені Слободянюком А.Л., а саме: договір №9 від 26.04.2016, договір №11 від 27.04.2016, договір №13 від 05.05.2016.

Відтак, оспорюваний Договір схвалено Загальними зборами ТОВ "Поділля І" відповідно до вимог ст. 241 ЦК України, за змістом якої, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого її представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для визнання Договору недійсним з тих підстав, що його було вчинено директором ТОВ Поділля І з перевищенням повноважень відсутні.

Посилання позивача на те, що обставини перевищення повноважень директором ТОВ Поділля І при укладенні оспорюваного Договору досліджувались судом при розгляді справи № 902/193/19, судом не беруться до уваги, оскільки, як слушно зауважив відповідач у відзиві на позовну заяву, при розгляді справи № 902/193/19 не було заявлено як доказ, та відповідно не досліджувався протокол Загальних зборів ТОВ Поділля І від 10.08.2017 № 02, яким було вирішено погодити, затвердити та схвалити значні правочини, укладені директором Слободянюком А.Л..

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги СТОВ Поділля про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 9 від 26.04.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля І" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зауважує наступне.

До спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

При цьому в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, у пункті 6.25 постанови від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, в постановах від 28.05.2019 у справі 5015/118/11 та від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17.

Позов про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 9 від 26.04.2016 надійшов до суду 31.01.2020, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності, яку просить застосувати відповідач.

Поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду позивач не вказав.

У відповідності до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, якщо буде доведено наявність порушеного права і поважність причин пропуску строку позовної давності, то порушене право підлягає захисту.

Оскільки порушене право та порушення норм чинного законодавства, з якими пов`язано підстави визнання спірного Договору недійсним позивачем не доказані, то суд відмовляє позивачу в позові за недоведеністю позовних вимог, без застосування при цьому строку позовної давності.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто заяву відповідача №б/н від 12.03.2020 (вх номер канц. суду 02.8-34/2310/20 від 12.03.2020) про стягнення з позивача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 цієї статті).

Згідно положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 ГПК України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла відповідні витрати, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до умов укладеного 01.10.2017 між адвокатським бюро "Говор" (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля І" (Клієнт) Договору про надання правової допомоги, Бюро приймає доручення від Клієнта надавати останньому в його інтересах правову (юридичну) допомогу на умовах визначених договором з будь-яких питань та в будь-яких справах, у т.ч. цивільних, господарських, адміністративних, справах про адміністративні правопорушення, в яких останній братиме участь як позивач, відповідач, третя особа та в будь-якому іншому статусі.

Умовами п. 3.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.09.2018.

Крім того, до договору про надання правової допомоги від 01.10.2017 між Адвокатським бюро "Говор" (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля І" (Клієнт) 02.09.2018 підписано договір про внесення змін до договору про надання правової допомоги, відповідно умов якого сторони домовились продовжити дію договору від 01.10.2017 до 31.12.2021.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 зробила висновки з приводу витрат на правову допомогу:

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2020, наданих Адвокатським бюро "Говор" в рамках справи № 902/75/20, гонорар за надання правової (правничої) допомоги протягом 12 год. складає 6 000,00 грн.

Відповідно до наданого Адвокатським бюро розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги позивачу, останнім на консультування щодо справи № 902/75/20 витрачено 4 год. 00 хв., на складання відзиву у справі № 902/75/20 витрачено 4 год. 00 хв, на складання заяви про застосування позовної давності у справі № 902/75/20 витрачено 4 год. 00 хв.

Суд відзначає, що у п. 3 акту приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2020 визначено термін сплати гонорару - не пізніше 10-го календарного дня з дня набрання законної сили рішенням у справі № 902/75/20.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом враховується, що позивач під час позовного провадження у справі №902/75/20, заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Говор Д.І., або будь-яких заперечень щодо розміру останніх до суду не подавав.

Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих відповідачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та відповідачем, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою в позові, суд дійшов до висновку про задоволення вимоги ТОВ Поділля І про стягнення з СТОВ Поділля витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 9 від 26.04.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля І" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля".

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" (вул. 50-річчя Жовтня, 8, с. Строїнці, Тивріський район, Вінницька область, 23340, код ЄДРПОУ 32192534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля І" (вул. 50-річчя Жовтня, 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340, код ЄДРПОУ 40418419) 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 28 вересня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 50-річчя Жовтня, буд. 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340)

3 - відповідачу (вул. 50-річчя Жовтня, буд.88, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340)