Рішення
від 25.09.2020 по справі 201/12534/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2020м. ДніпроСправа № 201/12534/17 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

до відповідача-2 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

за участю третьої особи-1, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_2

за участю третьої особи-2, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_3

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО-АГРОПРАЙД"

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "АГРОСВІТ"

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ"

за участю третьої осооби-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача КООПЕРАТИВА "КОЛОСОК"

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 627455,11грн. та 500000,00грн. моральної шкоди

За самостійним окремим позовом ОСОБА_3

до відповідача-1 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

до відповідача-2 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5077694,79грн. та 1500000,00грн. моральної шкоди

За самостійним окремим позовом ОСОБА_2

до відповідача-1 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

до відповідача-2 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14535212,84грн. та 3000000,00грн. моральної шкоди

Представники:

від позивача: Горбунова А.О., представник на підставі ордеру; адвокат

від відповідача-1: Широчкін Р.Г., представник за довіреністю

від відповідача-2: Чорнобривець А.Е., представник за довіреністю

від третьої особи-1: Горбунова А.О., представник на підставі ордеру; адвокат

від третьої особи-2: Горбунова А.О., представник на підставі ордеру; адвокат

від третьої особи-3: не з`явився

від третьої особи-4: не з`явився

від третьої особи-5: не з`явився

від третьої особи-6: не з`явився

вільний слухач: ОСОБА_4 .

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ОСОБА_5 (далі - позивач) 04.09.2017 звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі - відповідач-1) та до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі - відповідач-2) в якій просить суд стягнути з відповідача-2 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 627455,11грн. матеріальної шкоди та 500000,00грн. моральної шкоди. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд також стягнути.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06.09.2017 відкрито провадження у цивільній справі №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 та надано статус третіх осіб ОСОБА_6 (далі - третя особа-1), ОСОБА_7 (далі - третя особа-2), ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО-АГРОПРАЙД" (далі - третя особа-3), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "АГРОСВІТ" (далі - третя особа-4), ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" (далі - третя особа-5), КООПЕРАТИВУ "КОЛОСОК" (далі - третя особа-6).

17.10.2017 через відділ документального забезпечення від третьої особи-2 надійшла позовна заява до відповідача-1 та відповідача-2 в якій просить суд:

1. Залучити третю особу-2 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на підставі статті 34 Цивільного процесуального кодексу України;

2. Стягнути з відповідача-2 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь третьої особи-2:

- 5077694,79грн. матеріальної шкоди;

- 1500000,00грн. моральної шкоди.

Судові витрати по сплаті судового збору третя особа-2 просить суд також стягнути.

17.10.2017 через відділ документального забезпечення від третьої особи-1 надійшла позовна заява до відповідача-1 та відповідача-2 в якій просить суд:

1. Залучити третю особу-1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на підставі статті 34 Цивільного процесуального кодексу України;

- 14535212,84грн. матеріальної шкоди;

- 3000000,00грн. моральної шкоди.

Судові витрати по сплаті судового збору третя особа-1 просить суд також стягнути.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18.10.2017 відкрито провадження у цивільній справі №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 об`єднано в одне провадження для розгляду спільно в одному провадженні позовні вимоги цивільної справи за позовом позивача до відповідача-1 і відповідача-2, за участю третіх осіб про стягнення матеріальної та моральної шкоди; разом із самостійними окремими позовами третьої особи-1 та третьої особи-2 до відповідача-1 і відповідача-2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

04.12.2017 Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська від третьої особи-4, третьої особи-3 та третьої особи-6 отримано три аналогічні заяви від б/д за вих.№б/н в яких позовні вимоги позивача, третьої особи-2 та третьої особи-1 вважають законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

05.12.2017 Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська від відповідача-2 отримано заперечення на позовні заяви позивача, третьої особи-2 та третьої особи-1 у задоволенні яких просить суд відмовити.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26.02.2018 по цивільній справі №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди:

на користь третьої особи-2 - 5077694,79грн.;

на користь позивача - 627455,11грн.;

на користь третьої особи-1 - 14535212,84грн.

в рахунок відшкодування судових витрат третьої особи-1 - 15998,40грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку судовий збір на користь держави у розмірі 22274,55грн.; решту судових витрат (про стягнення моральної шкоди) віднесено за рахунок держави.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

За результатами апеляційного оскарження рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26.02.2018 по цивільній справі №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 апеляційні скарги третьої особи-1, позивача, третьої особи-2 та відповідача-1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26.02.2018 по цивільній справі №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 скасовано. Провадження по цивільній справі №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 закрито.

28.02.2020 Дніпровським апеляційним судом від позивача отримано заяву від 28.02.2020 за вих.№б/н про передачу справи до Господарського суду Дніпропетровської області в порядку статті 377 Цивільного процесуального кодексу України в якій просить суд передати цивільну справу №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 до Господарського суду Дніпропетровської області та заяву від 25.03.2020 за вих.№б/н про передачу справи до Господарського суду Дніпропетровської області в порядку статті 377 Цивільного процесуального кодексу України в якій просить суд витребувати із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 і вирішити питання про передачу вказаної справи Господарському суду Дніпропетровської області.

На запит Дніпровського апеляційного суду від 30.03.2020 за вих.№34898/22-з/803/204/20/201/12534/17 витребувано у Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 та Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.04.2020 заяву представника позивача - адвоката Дубовенка Андрія Вікторовича про передачу справи до Господарського суду Дніпропетровської області задоволено. Цивільну справу №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017 вирішено передати до Господарського суду Дніпропетровської області.

13.04.2020 Господарським судом Дніпропетровської області отримано цивільну справу №201/12534/17 провадження №2/201/2872/2017.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №201/12534/17 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020.

Ухвалою від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, призначити підготовче засідання та викликати повноважних представників сторін 28.04.2020.

28.04.2020 (електронною поштою та нарочно) через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання від 27.04.2020 за вих.№б/н та аналогічне за змістом клопотання від б/д за вих.№б/н за підписом іншого представника про призначення іншої дати проведення судового засідання у зв`язку із небезпечною епідеміологічною обстановкою в Україні в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату; встановити строк для подачі відзиву у відповідності до Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України; повідомити відповідача-1 про прийняте рішення. Ухвалою від 28.04.2020 клопотання відповідача-1 від 27.04.2020 за вих.№б/н та клопотання відповідача-1 від б/д за вих.№б/н задоволено; підготовче судове засідання відкладено на 09.06.2020.

В судове засідання, яке відбулося 09.06.2020, явку представника забезпечили лише позивачі. Ухвалою від 09.06.2020 підготовче засідання відкладено на 07.07.2020.

01.07.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшов відзив від 22.06.2020 за вих.№04-10-10/7045 в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів. 11.08.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшло клопотання від 11.08.2020 за вих.№б/н з доданими доказами направлення відзиву і додатків до нього на адресу інших учасників процесу. Докази направлення відзиву з додатками на адресу інших учасників процесу долучено до матеріалів справи; відзив від 22.06.2020 за вих.№04-10-10/7045 прийнято до розгляду.

02.07.2020 через відділ документального забезпечення від позивачів надійшла відповідь на відзив від 02.07.2020 за вих.№б/н в якому просить суд позовні вимоги задовольнити. Відповідь на відзив від 02.07.2020 за вих.№б/н прийняти до розгляду.

07.07.2020 через відділ документального забезпечення від позивачів надійшла заява від 07.07.2020 за вих.№б/н у якій просить суд долучити до матеріалів справи докази надіслання учасникам процесу копій ухвал від 21.04.2020 та від 09.06.2020. Заява від 07.07.2020 за вих.№б/н задоволена; документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 07.07.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 (тридцять) календарних днів; підготовче засідання відкладено на 11.08.2020.

13.07.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшли пояснення від 08.07.2020 за вих.№б/н в яких висвітлено позицію, що відсутні процесуальні підстави для допуску до участі у справі в якості представника відповідача-1 - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Орлова О.В. Ухвала від 11.08.2020 містить висновки господарського суду в частині повноважень Орлова Олександра Володимировича, як представника ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.

Щодо строку проведення підготовчого провадження.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349 , а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)."

Проте, з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX, яким внесено зміни, зокрема, до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

При цьому, у пункті 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Господарський суд констатує, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX набрав чинності 17.07.2020, а двадцятиденний строк сплив 06.08.2020.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Беручи до уваги внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, господарський суд констатує, що заяв про продовження процесуальних строків у встановлений законом термін до господарського суду не надійшло, а строк проведення підготовчого провадження не є порушеним.

Ухвалою від 11.08.2020 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 03.09.2020.

У зв`язку із раптовою відпусткою судді Петренка І.В., судове засідання призначене на 03.09.2020 не відбулося.

Ухвалою від 04.09.2020 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.09.2020.

03.09.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 03.09.2020 за вих.№б/н про долучення копії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 по справі №904/5472/19, яка є аналогічною до справи №201/12534/17. Документи долучено до матеріалів справи.

22.09.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшли письмові пояснення щодо обставин справи №201/12534/17 від 22.09.2020 за вих.№2172/10/04-97-09. Господарський суд письмові пояснення щодо обставин справи №201/12534/17 від 22.09.2020 за вих.№2172/10/04-97-09 розцінив як відзив та прийняв до розгляду.

Ухвалою від 22.09.2020 оголошено перерву до 25.09.2020.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.09.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.09.2020, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Позивач інформує, що до липня 2017 року здійснював підприємницьку діяльність, яку вимушено припинив через рейдерське захоплення майна у серпні 2016 року.

Предметом даного позову визначено саме стягнення шкоди завданої в результаті рейдерського захоплення майна у серпні 2016 року.

Отже, позивач та третя особа-2 постачали на переробку зерно пшениці третій особі-1 до борошномельного цеху, розташованого за адресою: вулиця Старий Шлях (колишня вулиця Кірова), 227-а у місті Дніпрі (колишній - Дніпропетровськ) на підставі договорів по переробці, які укладено 01.08.2016 між третьою особою-1 і позивачем на 500 тон пшениці.

Третій особі-1 і третій особі-2 належало 610330кг зернової продукції та 487295кг готової продукції.

Станом на 02.08.2016 у третьої особи-1 перебувало 2932000кг зернової продукції та 551807,6кг готової продукції, яка знаходилася на виробничих потужностях (19 силосів) та за адресою: вулиця Старий Шлях (колишня вулиця Кірова), 227-а у місті Дніпрі (колишній - Дніпропетровськ). Кількість продукції підтверджується Актами звірок.

02.08.2016 на територію нежитлових приміщень за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а саме слідчим Ткачуком Д.А. незаконно заведено групу осіб, найманих ТОВ "Агропереробка Дніпро", які мали зброю та разом зі слідчим протиправно вигнали працівників третьої особи-1, які знаходилися на своїх робочих місцях у нежитловому приміщенні.

Відтак, як вказує позивач, 02.08.2016 в результаті незаконних дій слідчого ГУ ДФС у Дніпропетровській області Ткачука Д.А. при проведенні обшуку за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі, а також незаконно привласнено зернову продукцію та інші матеріальні цінності, що знаходилися на цій території та перебували у володінні третьої особи-1.

В ході проведення вказаного обшуку, за твердженням позивача, вилучено зернову продукцію (пшениця, мука, висівки, зернові відходи тощо), що є власністю позивача та третьої особи-2, яка знаходилася на переробці третьої особи-1:

1. Продукція, що належить позивачу: залишки зернової продукції за договором №0108 від 01.08.2015 між позивачем, як замовником та третьою особою-1, як переробником про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах відповідно акту звірки №8 від 01.08.2016, а саме: пшениця ряд 2 клас - 48700кг; пшениця ряд 3 клас - 9730кг; мука пшенична в/с - 17226кг; мука пшенична 1 сорт - 43751кг.; мука пшенична 2 сорт - 918кг; висівки пшеничні - 16768кг; зернові відходи - 2987кг; мішки п/п 56*110 - 1527шт. Всього на 02.08.2016 на виробничих потужностях переробника третьої особи-1 знаходилося сировини (зерно пшениці), яка належить позивачу на загальну суму 229827,90грн. з ПДВ; готової продукції на суму 3919977,21грн. з ПДВ та мішки п/п 56*110 на суму 5649,90грн. з ПДВ.

2. Продукція, що належить третій особі-2: залишки зернової продукції за договором №010116 від 01.01.2016 між третьою особою-2, як замовником та третьою особою-1, як переробником про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах відповідно акту звірки №8 від 01.08.2016, а саме: пшениця ряд 2 клас - 332660кг; пшениця ряд 3 клас - 277670кг; мука пшенична в/с - 374189кг; мука пшенична 1 сорт - 33862кг.; мука пшенична 2 сорт - 11278кг; мука манна 23669кг; висівки пшеничні - 44297кг; зернові відходи - 29172кг; мішки п/п 56*110 - 26328шт. Всього на 02.08.2016 на виробничих потужностях переробника третьої особи-1 знаходилося сировини (зерно пшениці), яка належить третій особі-2 на загальну суму 2335518,79грн. з ПДВ; готової продукції на суму 2600004,59грн. з ПДВ та мішки п/п 56*110 на суму 142171,20грн. з ПДВ.

3. Продукція, що належить третій особі-3: залишки зернової продукції за договором №220716 від 22.07.2016 між третьою особою-3, як замовником та третьою особою-1, як переробником про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах у кількості 832700кг вартістю 3046796,00грн.

4. Продукція, що належить третій особі-4: залишки зернової продукції за договором №070716 від 07.07.2016 між третьою особою-4, як замовником та третьою особою-1, як переробником про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах у кількості 1049930кг вартістю 3761363,00грн.

5. Продукція, що належить третій особі-6: залишки зернової продукції за договором №050716 від 05.07.2016 між третьою особою-6, як замовником та третьою особою-1, як переробником про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах у кількості 248860кг вартістю 852281,00грн.

6. Продукція, що належить третій особі-5: залишки зернової продукції за договором №210716 від 21.07.2016 між третьою особою-6, як замовником та третьою особою-1, як переробником про переробку зерна пшениці, отриманого на давальницьких умовах у кількості 289620кг вартістю 1100556,00грн.

Позивач зазначає, що в ході обшуку вилучено майно, що належить третій особі-1:

1. Млинний комплекс "Харків`янка 3000 плюс", вартістю більш ніж 30000000,00грн.

2. Майновий комплекс і обладнання вартістю близько 25000000,00грн.

3. Інші матеріальні цінності - мішки у кількості 42192 штуки на суму 188955,49грн.; бірки у кількості 61566 штук на загальну суму 52320,00грн.; пакети паперові у кількості 9295 штук на суму 5118,00грн.; плівка для пакування у кількості 673720кг на суму 25854,00грн.; нитки у кількості 3835962 метрів на суму 99941,00грн.; пас (ремні) у кількості 7 штук на суму 152657,00грн.

Вилучені за протоколом обшуку матеріальні цінності, а саме 2932000кг зернової продукції; 551807,60кг готової продукції; млинний комплекс "Харків`янка 3000 плюс", вартістю більш ніж 30000000,00грн.; майновий комплекс і обладнання вартістю близько 25000000,00грн.; інші матеріальні цінності - мішки у кількості 42192 штуки на суму 188955,49грн.; бірки у кількості 61566 штук на загальну суму 52320,00грн.; пакети паперові у кількості 9295 штук на суму 5118,00грн.; плівка для пакування у кількості 673720кг на суму 25854,00грн.; нитки у кількості 3835962 метрів на суму 99941,00грн.; пас (ремні) у кількості 7 штук на суму 152657,00грн. відповідно до схоронної розписки від 02.08.2016 слідчим ГУ ДІС в Дніпропетровській області Ткачуком Д.А. незаконно передані на зберігання представнику ТОВ "Агро-Переробка Дніпро". Зазначені обставини встановлені судовими рішеннями (ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по справі №201/11811/16-к від 05.09.2016; по справі №201/11531/16-к від 07.11.2016 та по справі №201/14034/16-к від 15.11.2016), а тому в силу приписів Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

Позивач повідомив, що кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №32016040000000037 від 10.06.2016 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах позивачем, третьою особою-1 та третьою особою-2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального процесуального кодексу України, постановою Генеральної прокуратури України від 16.12.2016 провадження №32016040000000037 від 10.06.2016 закрито за відсутності в діях позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 складу кримінального правопорушення.

Позивач наголошує, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по справі №201/11811/16-к від 05.09.2016; по справі №201/11531/16-к від 07.11.2016 та по справі №201/14034/16-к від 15.11.2016 слідчого ГУ ДФС в Дніпропетровській області зобов`язано повернути майно, а саме: 2932000кг зернової продукції; 551807,60кг готової продукції; млинний комплекс "Харків`янка 3000 плюс", вартістю більш ніж 30000000,00грн.; майновий комплекс і обладнання вартістю близько 25000000,00грн.; інші матеріальні цінності - мішки у кількості 42192 штуки на суму 188955,49грн.; бірки у кількості 61566 штук на загальну суму 52320,00грн.; пакети паперові у кількості 9295 штук на суму 5118,00грн.; плівка для пакування у кількості 673720кг на суму 25854,00грн.; нитки у кількості 3835962 метрів на суму 99941,00грн.; пас (ремні) у кількості 7 штук на суму 152657,00грн.

Позивач вказує, що в результаті незаконних дій щодо внесення відомостей до ЄРДР за №32016040000000037 від 10.06.2016 та проведення слідчих дій з грубим порушенням Кримінального процесуального кодексу України, призвело до того, що посадовими особами відповідача-1 майно не повернуто , а млинний комплекс "Харків`янка 3000 плюс" та інше обладнання вартістю близько 25000000,00грн. - частково знищено та пошкоджено, що вбачається з висновків експертного товарознавчого дослідження №2037-17 від 07.06.2017.

Згідно висновків експертного економічного дослідження №5664/5665-16 від 27.12.2016 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України документально підтверджено залишки майна (готової продукції, зерна пшениці, мішків та інших товарно-матеріальних цінностей), яке належить замовникам та переробнику та залишилося у переробника, станом на 02.08.2016, а саме:

1. Пшениці в кількості 3089,87т., вартістю 11326343,00грн., з яких третій особі-2 належить пшениці в кількості 610,33т, вартістю 2335519,00грн. ; позивачу належить пшениці в кількості 58,43т, вартістю 229828,00грн.

2. Готової продукції в кількості 598,117т, вартістю 2991981,80грн., з яких третій особі-2 належить готової продукції в кількості 516,467т, вартістю 2600004,59грн. ; позивачу належить готової продукції в кількості 81,56т, вартістю 391977,21грн.

3. Мішки поліпропіленові 56*110, третьої особи-2 у кількості 26328 штук, вартістю 142171,20грн.

4. Мішки поліпропіленові 56*110, позивача у кількості 1527 штук, вартістю 5649,90грн.

5. Товарно-матеріальні цінності третьої особи-1 на суму 494595,66грн. (мішки поліпропіленові 56*105 в кількості 30908шт., вартістю 181543,20грн.; мішки поліпропіленові 56*75 в кількості 5489шт., вартістю 10977,11грн.; мішки поліпропіленові 30*45 в кількості 5795шт., вартістю 2433,90грн.; бірки в кількості 47191шт., вартістю 3850,79грн.; нитка мішкозшивна у кількості 4305810 метрів, вартістю 112578,37грн.; пакети бумажні 5кг. в кількості 5350 шт., вартістю 3640,14 грн.; пакети бумажні 2кг в кількості 3645шт., вартістю 1277,21грн.; упаковочна плівка в кількості 667,72кг, вартістю 25637,76грн., ПАС 1610 D 14 М 115 в кількості 7 шт., вартістю 152657,18грн.).

Згідно висновків експертів товарознавчого дослідження №2037-17 від 07.06.2017 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - розмір матеріальної шкоди, спричинений третій особі-1 внаслідок пошкодження його майна - млинного комплексу "Харків`янка 3000 плюс" та іншого обладнання, розташованого за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі становить 13998450грн.

Позивач інформує, що неодноразово звертався з вимогою повернути майно; відділом примусового виконання судових рішень у виконавчих провадженнях №53527612, №53527296 на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області направлялися вимоги щодо виконання рішень суду з приводу повернення майна і через невиконання рішень суду на боржника накладено штрафи, а також направлено подання щодо вирішення питання про притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача-1.

Короткий зміст позовної заяви третьої особи-2 та узагальнення її доводів.

Зміст позовної заяви, підстав позову та доказів, якими обґрунтовує заявлені вимоги третя особа-2 аналогічні тим, що висвітлено позивачем.

Короткий зміст позовної заяви третьої особи-1 та узагальнення її доводів.

Зміст позовної заяви, підстав позову та доказів, якими обґрунтовує заявлені вимоги третя особа-1 аналогічні тим, що висвітлено позивачем.

Короткий зміст заперечень відповідача-2 та узагальнення його доводів щодо позовної заяви.

Відповідач-2 звертає увагу, що відповідно до прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, а саме підпункту 1 пункту 9, рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, тобто Державною казначейською службою України.

Відтак, відповідач-2 дійшов висновку, що Головне управління не уособлює собою державу Україну, а його рахунки не уособлюють собою Державний бюджет.

Відповідач-2 звертає увагу, що позивач не конкретизував з яких складових складається заявлена до стягнення сума; не повідомив, які саме вимоги стосуються саме відповідача-2; які взаємовідносини у спірних правовідносинах наявні у відповідача-1 та відповідача-2.

Доводи позивача на відзив відповідача-2.

Позивач вважає, що відповідачем у даній справі має бути держава, яка бере участь через відповідний орган (органи) державної влади.

Такими органами у справі є Головне управлення Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, дії якого призвели до заподіяння матеріальної та моральної шкоди і Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №910/23967/16 та постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 05.09.2018 по справі №233/4415/16-ц.

Короткий зміст заперечень відповідача-1 та узагальнення його доводів щодо позовної заяви.

Відповідач-1 звертає увагу, що заявлені позивачами вимоги не містять вимог до відповідача-1.

Відповідач-1 інформує про наявність ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Наумової О.С. від 16.08.2016 по справі №203/3852/16-ц за якою повернуто матеріальні цінності.

Крім того, на думку відповідача-1, процесуальні рішення іншого слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Ходаківського М.П. від 07.11.2016 не має жодного правового значення.

На думку відповідача-1, безпідставними є твердження позивача про злочинні діяння з боку слідчих, які 02.08.2016 проводили обшук за адресою по вулиці Старий Шлях, 227-а в місті Дніпрі в межах кримінального провадження №32016040000000037 від 10.06.2016. Вказані дії проведено на підставі рішення слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04.07.2016. Вину працівників відповідача-1 не встановлено.

Відповідач-1 зазначає, що не заперечуються ОСОБА_8 обставини отримання ним зернової продукції від слідчого ГУ ДФС, що підтверджується поясненнями у цивільній справі №203/3852/16-ц.

Разом з тим, письмовою розпискою у цивільній справі №203/3937/16-ц підтверджується належне виконання слідчим Ткачуком Д.А. ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Наумової О.С. від 15.08.2016 по справі №203/3937/16-ц та обсяги повернутого майна, а саме 2932000кг. зерна пшениці та 551807,6кг. готової продукції виробленої із зерна.

Відповідач-1 підтверджує, що загальний обсяг збіжжі, муки й висівок складався із зернової продукції у кількості 2932000кг. та готової продукції у кількості 551807,6кг., що дорівнює тим обсягам товарно-матеріальних цінностей, які передано Терновому О.О. пізніше під розписку.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Обставини вибуття майна позивача, третьою особою-1, третьою особою-2 з володіння останніх.

2. Правомірність заявлених позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Позивач до липня 2017 року, третя особа-1 та третя особа-2 до вересня 2017 року здійснювали підприємницьку діяльність з виробництва борошномельно-круп`яної промисловості, торгівлі зерном і таке інше, що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Діяльність позивача припинено 21.07.2017; третьої особи-1 - 11.09.2017; третьої особи-2 - 12.09.2017.

Позивач та третя особа-2 постачали на переробку зерно пшениці третій особі-1 до борошномельного цеху, розташованого за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі на підставі договорів по переробці між третьою особою-1 та позивачем від 01.08.2016 на 500 тон зерна пшениці; третьою особою-1 та третьою особою-2 від 01.01.2016 та акту звірки від 01.08.2016 - належало 610330кг зернової продукції та 487295кг готової продукції (борошно, висівки…).

Станом на 02.08.2016 у третьої особи-1 перебувало згідно актів звірок 2932000кг зернової продукції та 551807,6кг готової продукції, яка знаходилася на виробничих потужностях (19 силосів) за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі.

З копії витягу про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 10.06.2016 слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №32016040000000037 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах позивачем, третьою особою-1 та третьою особою-2 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

02.08.2016 при проведенні обшуку посадовими особами відповідача-1 за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі, де позивач, третя особа-1 та третя особа-2 здійснювали свою підприємницьку діяльність, в межах кримінального провадження №32016040000000037, вилучено зернову продукцію (пшениця, мука, висівки, зернові відходи тощо), що є власністю позивача та третьої особи-2, яка знаходилася на переробці третьої особи-1:

В ході обшуку вилучено майно, що належить третій особі-1:

1. Млинний комплекс "Харків`янка 3000 плюс", вартістю більш ніж 30000000,00грн.

2. Майновий комплекс і обладнання вартістю близько 25000000,00грн.

Зазначені обставини підтверджуються протоколом обшуку від 02.08.2016 по вулиці Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі та відповідають документам бухгалтерського обліку, які надано на дослідження експертного економічного дослідження №5664/5665 від 27.12.2016 і технічній документації, наданої на дослідження експертного товарознавчого дослідження №2037-17 від 07.06.2017.

Вилучені за протоколом обшуку матеріальні цінності: 2932000кг зернової продукції, та 551807,6кг готової продукції; млинний комплекс Харків`янка 3000 плюс , вартістю більше ніж 30000000,00грн., майновий комплекс і обладнання вартістю близько 25000000,00грн., а також інші матеріальні цінності - мішки у кількості 42192шт. на суму 188955,49грн.; бірки у кількості 61566шт. на загальну суму 52320,00грн.; пакети паперові у кількості 9295шт. на суму 5118,00грн., плівка для пакування у кількості 673720кг на суму 25854,00грн.; нитки у кількості 3835962м. на суму 99941,00грн.; пас (ремні) у кількості 7шт. на суму 152657грн., відповідно до схоронної розписки від 02.08.2016 слідчим ГУ ДФС у Дніпропетровській області Ткачуком Д.А. незаконно передані на зберігання представнику ТОВ АГРО-ПЕРЕРОБКА ДНІПРО , який потрапив до млинного цеху разом зі слідчим.

При проведенні обшуку 02.08.2016 у приміщеннях за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі, слідчим його проведено за відсутності власників приміщення, які були зазначені в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, а за участі представника ТОВ Агро-Переробка-Дніпро , оскільки підприємство за доводами слідчого було власником цих приміщень, хоча як підтверджено скаржниками і відповідними доказами, що долучені до матеріалів справи №201/14034/16-к, право власності на частину приміщення по вулиці Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі було зареєстровано за ТОВ Агро - Переробка - Дніпро 02.08.2016 о 07:37:56, а обшук розпочато о 07 год. 30 хв.

Зазначені обставини встановленні судовими рішеннями, а саме ухвалами Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська по справі №201/11811/16-к від 05.09.2016, по справі №201/11531/16-к від 07.11.2016 та по справі №201/14034/16-к від 15.11.2016.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім вказаного, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, приймаючи рішення зі спору у справі №201/12534/17 господарський суд взяв до уваги обставини встановлені ухвалами Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська по справі №201/11811/16-к від 05.09.2016, по справі №201/11531/16-к від 07.11.2016 та по справі №201/14034/16-к від 15.11.2016.

10.08.2016 позивач, третя особа-1 та третя особа-2 звернулися до слідчого управління ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області з заявами про повернення тимчасово вилученого майна, коштів та бухгалтерських документів, що були вилучені в ході обшуків за адресами: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі; вулиця Горького, 3/4 у місті Дніпрі та з автомобілів; а також щодо надання копій протоколів обшуків.

Постановами від 08.09.2016 старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області Ткачуком Д.А. були надані копії протоколів обшуку за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі; з автомобіля, що належить позивачу.

Що стосується клопотань про видачу копії протоколу обшуку за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі та щодо повернення майна, коштів та бухгалтерської документації - відмовлено.

Ухвалами Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у справі №201/11811/16-к від 05.09.2016, справі №201/11531/16-к від 07.11.2016 та справі №201/14034/16-к від 07.11.2016 за результатами оскарження дій слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області, встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС в Дніпропетровській області були порушені вимоги статей 103-106, 167-168, 236 Кримінального процесуального кодексу України при проведенні обшуків за адресами: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі; вулиця Горького, 3/4 у місті Дніпрі, а також зобов`язано слідчого ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження №32016040000000037 від 10.06.2016, повернути позивачу, третій особі-1 та третій особі-2 їх майно, а саме: матеріальні цінності: 2932000кг зернової продукції та 551807,6кг готової продукції; млинний комплекс Харків`янка 3000 плюс , вартістю більше ніж 30000000,00грн., майновий комплекс і обладнання вартістю близько 25000000,00грн., а також інші матеріальні цінності - мішки у кількості 42192шт. на суму 188955,49грн.; бірки у кількості 61566шт. на загальну суму 52320,00грн.; пакети паперові у кількості 9295шт. на суму 5118,00грн., плівка для пакування у кількості 673720кг на суму 25854,00грн.; нитки у кількості 3835962м. на суму 99941,00грн.; пас (ремні) у кількості 7шт. на суму 152657,00грн.; бухгалтерську документацію та електронні носії інформації, та грошові кошти, що належать позивачу в розмірі 92000,00грн.

18.11.2016 до СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області представником позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 подано заяви про виконання рішень суду, зокрема ухвал Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська по справі №201/11811/16-к від 05.09.2016, по справі №201/11531/16-к від 07.11.2016 та по справі №201/14034/16-к від 15.11.2016, до яких додані належним чином завірені копії зазначених ухвал суду, що набрали законної сили та про повернення майна (відповідні копії заяв містяться в матеріалах справи з відбитком вхідної кореспонденції відповідача-1).

Представником позивача, третьої особи-1 - ОСОБА_9 і представником третьої особи-2 - ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснено, що посадовими особами ДФС у Дніпропетровській області після неодноразових звернень частково виконані зазначені ухвали суду та позивача і третій особі-1 повернуті кошти.

Слідчими Генеральної прокуратури України частково повернута бухгалтерська документація та, що містилася в матеріалах справи.

Майно, що було тимчасово вилучене по вулиці Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі, електронні носії та частина документів, станом на час вирішення спору, не повернуті.

З копії постанови Генеральної прокуратури України від 16.12.2016 вбачається, що кримінальне провадження №32016040000000037 від 10.06.2016 закрите за відсутністю в діях позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 складу кримінального правопорушення.

Будь-яких відомостей про те, що будь-яким чином позивачу, третій особі-1 та третій особі-2 повернуто майно, яке було вилучене під час обшуку 02.08.2016 - відповідачем-1 не надано.

З актів технічного стану млинного комплексу, фасувальної лінії, силосів для зберігання зерна від 14.03.2017, вбачається, що зазначені об`єкти, розташовані на території борошномельного цеху по Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі, після повернення нерухомого майна його співвласникам позивачу, третій особі-1 та третій особі-2 були пошкоджені.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 матеріальної шкоди.

За результатами фактичних обставин справи господарський суд дійшов висновку, що посилання позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 на те, що на час вирішення спору їм не повернуте майно, що було вилучене під час обшуку 02.08.2016 за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, окрім пошкоджених та знищених: млинного комплексу та фасувальної лінії та силосів для зберігання зерна.

Згідно статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 East/West Alliance Limited проти України , Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (п.167 рішення).

У пункті 168 рішення Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124).

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, в силу приписів частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

У пункті 67 рішення ЄСПЛ по справі Рисовський проти України від 20.10.2011 зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду, зазвичай становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, рішення у справах Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), заява №59498/00, п.40, ECHR 2002-III, Ясійньєне проти Литви (Jasinienv. Lithuania), заява №41510/98, п.45, від 06.03.2003, та Войтенко проти України (Voytenko v. Ukraine), заява №18966/02, пункти 5355, від 29.06.2004). Уряд не надав жодного пояснення, яке б виправдало невиконання рішення у цій справі як законне та дозволило б відхід від зазначених принципів.

Далі в приведеному вище рішенні у пункті 71 Суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, неповинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13.12.2007, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п.69), ай потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovaand Pinc v. The Czech Republic), п.53, та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscutaand Others v. Romania), п.38).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади , органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою , Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За вимогами статті 1176 Цивільного кодексу України - шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку , виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України Про оперативно-розшукову діяльність , Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2016 за №16040000000037 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах фізичними особами-підприємцями позивачем, третьою особою-1 та третьою особою-2, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України - закрите постановою Генеральної Прокуратури України від 16.12.2016 у зв`язку із встановленням у діяннях зазначених осіб відсутності складу кримінального правопорушення.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади , органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За результатами аналізу фактичних обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що майнові права позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в результаті протиправних дій посадових осіб відповідача-1 були порушені за наслідками кримінального провадження шляхом проведення обшуку, вилучення майна, а також пошкодженням та знищенням майна, оскільки вилучене майно не було їм повернуто, а майно, що повернуто - млинний комплекс Харків`янка 3000 плюс та інше обладнання - частково знищено та пошкоджено, що вбачається з висновків експертного товарознавчого дослідження №2037-17 від 07.06.2017.

Відтак, в силу Закону завдана позивачу, третій особі-1 та третій особі-2 шкода відшкодовується Державою.

Так, згідно висновків експертного економічного дослідження №5664/5665-16 від 27.12.2016 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - документально підтверджуються залишки майна (готової продукції, зерна пшениці, мішків та інших товарно-матеріальних цінностей), яке належить замовникам та переробнику і залишилося у переробника - третьої особи-1 станом на 02.08.2016:

1. Пшениці в кількості 3089,87т., вартістю 11326343,00грн., з яких третій особі-2 належить пшениці в кількості 610,33т., вартістю 2335519,00грн. ; позивачу належить пшениці в кількості 58,43т., вартістю 229828,00грн. ).

2. Готової продукції в кількості 598,117т, вартістю 2991981,80грн., з яких третій особі-2 належить готової продукції в кількості 516,467т., вартістю 2600004,59грн. ; позивачу належить готової продукції в кількості 81,65т., вартістю 391977,21грн.

3. Мішки поліпропіленові 56*110, замовника - третьої особи-2 в кількості 26328шт., вартістю 142171,20грн. ; мішки поліпропіленові 56*110, замовника - позивача в кількості 1 527 шт., вартістю 5649,90грн.

4. Товарно-матеріальні цінності переробника третьої особи-1 на суму 494595,66грн. (мішки поліпропіленові 56*105 в кількості 30908шт., вартістю 181543,2грн.; мішки поліпропіленові 56*75 в кількості 5489шт., вартістю 10977,11грн.; мішки поліпропіленові 30*45 в кількості 5795шт., вартістю 2433,9грн.; бірки в кількості 47191шт., вартістю 3850,79грн.; нитка мішкозшивна в кількості 4305810 метрів, вартістю 112578,37грн.; пакети паперові 5кг в кількості 5350шт., вартістю 3640,14грн.; пакети паперові 2кг. в кількості 3645шт., вартістю 1277,21грн.; упаковочна плівка в кількості 667,72кг, вартістю 25637,76грн., ПАС 1610 D 14 M 115 в кількості 7 шт., вартістю 152657,18грн.

Згідно висновків експертного товарознавчого дослідження №2037-17 від 07.06.2017 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - розмір матеріальної шкоди, спричинений третій особі-1 внаслідок пошкодження його майна - млинного комплексу Харків`янка 3000 плюс та іншого обладнання, за адресою: вулиця Старий Шлях, 227-а у місті Дніпрі становить 13998450,00грн.

Позивачі неодноразово зверталися з приводу повернення вилученого майна; Відділом примусового виконання судових рішень у виконавчих провадженнях №53527612, №53527296 на адресу відповідача направлялися вимоги щодо виконання рішень суду щодо повернення майна через невиконання рішень суду на боржника накладені штрафи, а також направлені подання щодо вирішення питання про притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача-1.

Зазначені дії свідчать про невиконання слідчими органами обов`язку щодо повернення вилученого майна позивачу, третій особі-1 та третій особі-2.

Оскільки позивач, третя особа-1 та третя особа-2 звертаються до суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди після неповернення органами досудового слідства вилученого майно у передбачені законом строки, порушене право позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 підлягає захисту в порядку господарського судочинства, що підтверджується ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.04.2020 по справі №201/12534/17 провадження №22-з/803/204/20.

Бездіяльність органів слідства у неповернені спірного майна свідчить про спричинення позивачу, третій особі-1 та третій особі-2 шкоди у зв`язку з неможливістю отримати вилучене під час обшуку майно.

Майно вибуло поза волею позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 за процесуальним документом ухваленим в порядку кримінально-процесуального кодексу.

Так, Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (у новій редакції), затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 (далі - Інструкції), передбачено, що відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи. Витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави (абзаци 3,4 пункту 13 Інструкції).

Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді (пункт 14 Інструкції).

Відповідно до пункту 86 Інструкції разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказами Міністерства юстиції України №6/5, Генеральної прокуратури України №3, Міністерства фінансів України №41 від 04.03.1996 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 за №106/1131). Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

Згідно пунктом 1 частини 1 та частини 2 статті 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 1-1 статті 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянину відшкодовується (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Частиною 2 статті 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду передбачено, що майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно.

Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю (частина 4 статті 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду ).

В абзацах 1, 2, 16 пункту 14 Положення про застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/41 (далі - Положення) передбачено, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону майно, зазначене в пункті 2 статті 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення.

Пересилка або доставка майна провадиться також за рахунок цих органів. Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження. Вартість майна відповідно до частини 4 статті 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди (абзац 18 пункт 14 Положення).

Крім того, третя особа-1 вважає, що йому повинен бути відшкодований розмір упущеної вигоди.

Так відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Таким чином, для покладення на державу відповідальності щодо відшкодування особі шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадової або службовою особою вина не враховується. Достатньо встановити факт протиправної поведінки державного органу, наявність шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.

Згідно висновків експертного економічного дослідження №2035/2036 від 12.07.2017 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України - за результатами експертного дослідження підтверджується розмір упущеної вигоди, встановлений у зв`язку з неможливістю проведення господарської та торгівельної діяльності за серпень-вересень 2016 року: третьою особою-3 у розмірі 673351,62грн.; третьою особою-5 в розмірі 270548,31грн., третьою особою-1 у розмірі 42167,18грн.

Дослідивши обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги третьої особи-1 про відшкодування йому розміру упущеної вигоди в сумі 42167,18грн. є обґрунтованими.

Отже позивачем, третьою особою-1 та третьою особою-2 доведено, що саме неправомірними діями відповідача-1 їм завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку зі вказаними діями та бездіяльністю відповідача щодо неповернення, пошкодження та знищення майна і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Обставини неправомірності дій службових осіб відповідача-1 підтверджуються ухвалами Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по справі №201/11811/16-к від 05.09.2016; по справі №201/11531/16-к від 07.11.2016 та по справі №201/14034/16-к від 15.11.2016.

Господарський суд звертає увагу, що при визначені складу цивільного правопорушення діє принцип презумпції вини, тобто відповідач-1 має довести, що його дiї або бездіяльність не порушили прав позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2, проте, жодних доказiв відповідачем-1 до суду не надано.

Згідно із частиною 6 статті 82 Цивільного кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Генеральної прокуратури України від 16.12.2016 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2016 за №16040000000037 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах позивачем, третьою особою-1 та третьою особою-2, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України - закрите у зв`язку із встановленням у діяннях зазначених осіб відсутності складу кримінального правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом року, позивач, третя особа-1 та третя особа-2 намагалися повернути належне їм майно, а також відновити свою підприємницьку діяльність. Однак в результаті протиправних дій посадових осіб відповідача-1, майно не повернуте, та протягом трьох років позивач, третя особа-1 та третя особа-2 фактично не здійснюють свою підприємницьку діяльність.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 627455,11грн., господарський суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги третьої особи-2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5077694,79грн., господарський суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги третьої особи-1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14535212,84грн., господарський суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди на користь позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їй завдала, за наявності її вини. У відповідності до ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем, третьою особою-1 та третьою особою-2 не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу, третій особі-1 та третій особі-2 відповідачем-1 моральних страждань.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами статей 1166 та 1167 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди.

Таким чином, лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Господарський суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Господарський суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Господарський суд констатує, що позивач, третя особа-1 та третя особа-2 не довели факту завдання їм будь-яких збитків, не надали доказів, що підтверджують наявність реальних збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо питання про те, за рахунок яких коштів має відшкодовуватись спірна сума.

В силу Закону (стаття 56 Конституції України, стаття 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", стаття 1174 Цивільного кодексу України) завдана позивачу, третій особі-1 та третій особі-2 шкода відшкодовується Державою і підлягає стягненню саме з Державного бюджету України.

Щодо суб`єктивного складу учасників спору.

Стаття 25. Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) присвячена безспірному списанню коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету.

1. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

2. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Підпунктом 2 пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із змісту статті 43 Бюджетного кодексу України слідує, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з бюджетними коштами.

Конституційний суд України в рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 по справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Враховуючи наведені норми права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі №67/157-10 від 25.05.2011).

Таким чином, управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Органи Казначейства, зокрема: вживають заходів до виконання виконавчих документів; розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження (пункт 4 Порядку).

Відповідно до пункту 35 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 вказаного Порядку встановлено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Отже, законодавством визначено спеціальний порядок виконання судових рішень про відшкодування державою шкоди, на підставі відповідних виконавчих документів, шляхом їх подання до відповідного органу Казначейства.

Щодо формулювання резолютивної частини судових рішень про задоволення позову в таких спорах.

Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат; 6) дата складення повного судового рішення.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у побідній справі №910/23967/16.

Щодо вимог позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 до відповідача-2.

Згідно з частинами 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 47, частини 7 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Суд , приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до частини 2 статті 2, частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Також згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2019 №242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду . Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган, що можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства.

Таким чином, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (відповідач-2) не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача у даній справі, відповідач-2 не є особою, яка відповідає за завдану майнову шкоду, оскільки шкоду завдано внаслідок неправомірних дій відповідача-1.

Таким чином, позовні вимоги позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 до відповідача-2 задоволенню не підлягають, а заперечення останнього проти заявлених позовних вимог визнаються обґрунтованими та такими, що прийнято господарським судом до уваги.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

Надаючи оцінку запереченнями відповідача-1 проти задоволення позовних вимог, господарський суд визнає факт наявності ряду ухвал Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, які стосуються майна, яке було вилучено під час обшуку та стосуються предмету спору у цій справі.

Проте, господарський суд констатує відсутність доказу повернення спірного майна позивачам.

Відтак, заперечення відповідача-1 в частині відсутності шкоди у позивачів відхиляються як недоведені та необґрунтовані.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

На підставі вказаної норми позивачем судовий збір не сплачувався.

Враховуючи, що судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, не справляється в силу вимог зазначеного Закону, відповідно підстав для його стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету немає.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вулиця Сімферопольська, 17-а, Дніпро, Дніпропетровська область, 49600) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (вулиця Челюскіна, 1, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) за участю третьої особи-1 , яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за участю третьої особи-2 , яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за участю третьої особи-3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО-АГРОПРАЙД" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 3, квартира 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40446308) за участю третьої особи-4 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "АГРОСВІТ" (52300, Дніпропетровська обл., Криничанський район, село Промінь; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31004437) за участю третьої особи-5 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" (51325, Дніпропетровська обл., Юр`ївський район, село Варварівка, ВУЛИЦЯ ПРИСТАНЦІЙНА, будинок 26А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31980957) за участю третьої особи-6 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача КООПЕРАТИВА "КОЛОСОК" (51220, Дніпропетровська обл., Новомосковський район, місто Перещепине, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 32; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13445034) про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 627455,11грн. та 500000,00грн. моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДОВЖЕНКА ВЯЧЕСЛАВА ВІТАЛІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 627455,11грн. (шістсот двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять грн. 11 коп.) матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ДОВЖЕНКА ВЯЧЕСЛАВА ВІТАЛІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 500000,00грн. моральної шкоди відмовити.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (вулиця Челюскіна, 1, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) відмовити.

Самостійний окремий позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вулиця Сімферопольська, 17-а, Дніпро, Дніпропетровська область, 49600) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (вулиця Челюскіна, 1, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5077694,79грн. та 1500000,00грн. моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь СІТАЛО ЮРІЯ ОЛЕКСІЙОВИЧА ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 5077694,79грн. (п`ять мільйонів сімдесят сім тисяч шістсот дев`яносто чотири грн. 97 коп.) матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з Державного бюджету України на користь СІТАЛО ЮРІЯ ОЛЕКСІЙОВИЧА ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 1500000,00грн. моральної шкоди відмовити.

У задоволенні вимог ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (вулиця Челюскіна, 1, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) відмовити.

Самостійний окремий позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вулиця Сімферопольська, 17-а, Дніпро, Дніпропетровська область, 49600) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (вулиця Челюскіна, 1, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14535212,84грн. та 3000000,00грн. моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ГУРЖІЙ ЮРІЯ ІВАНОВИЧА ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 14535212,84грн. (чотирнадцять мільйонів п`ятсот тридцять п`ять тисяч двісті дванадцять грн. 84 коп.) матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ГУРЖІЙ ЮРІЯ ІВАНОВИЧА ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 3000000,00грн. моральної шкоди відмовити.

У задоволенні вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (вулиця Челюскіна, 1, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) відмовити.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Складання повного рішення відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 28.09.2020.

Суддя І.В. Петренко


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	25.09.2020
Оприлюднено	28.09.2020
Номер документу	91807185
Судочинство	Господарське

Петренко Ігор Васильович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 25.09.2020 по справі 201/12534/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —201/12534/17

Рішення
від 25.09.2020 по справі 201/12534/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ