Ухвала

від 28.09.2020 по справі 904/4938/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28.09.2020м. ДніпроСправа № 904/4938/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс", м. Одеса

до Приватного підприємства "ВЛАД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 110 196,37 грн.

Суддя Крижний О.М.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "ВЛАД" кошти у сумі 110 196,37 грн., з яких основний борг за договором з транспортного експедирування №03122018-01 від 03.12.2018 у розмірі 87 811,11 грн., пеню у розмірі 15 400,43 грн., втрати від інфляції в розмірі 3 379,59 грн. та 3% річних у розмірі 3 594,24 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на оплату правової допомоги у розмірі 28 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору з транспортного експедирування №03122018-01 від 03.12.2018 в частині повної та своєчасної оплати транспортно-експедиційного обслуговування, експедиційної винагороди та додаткових витрат (страхування, зберігання, демередж).

Позивачем також подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт у межах суми позовних вимог 110 196,37 грн. на грошові кошти, наявні на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 відкритого Приватним підприємством "ВЛАД" (код ЄДР 24445540), у ПАТ КБ "Земельний капітал", МФО 305880, а також на інших розрахункових рахунках, відкритих Приватним підприємством "ВЛАД".

Заява обґрунтована тим, що існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання позивачем рішення у разі задоволення позову. Недобросовісність дій відповідача на думку позивача підтверджується невиконанням своїх обов`язків за укладеними з позивачем договорами та ігноруванням вимог про сплату заборгованості і навмисним затягуванням оплати.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач (заявник) просить накласти арешт в межах суми позовних вимог 110 196,37 грн. на грошові кошти на рахунках відповідача.

Заявник зазначає про наявність у відповідача заборгованості перед ним за договором транспортного експедирування. Граничний строк оплати боргу настав 29.03.2019. Проте, відповідач не погасив дану заборгованість, ігнорує вимоги щодо сплати цієї заборгованості. В процесі припинення відповідач не перебуває, продовжує вести свою господарську діяльність та здійснює розрахунки з контрагентами. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або/та унеможливити виконання рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Разом з цим, до заяви про забезпечення позову позивачем не надані докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме, не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, наприклад, але не виключно, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації (подання оголошень, здійснення оцінки майна); витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, за наявності такої можливості; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Наявність заборгованості та тривале невиконання обов`язку самі по собі не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Отже, з урахуванням наведених заявником підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, позивачем не доведено наявність підстав для вжиття таких заходів, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою, за наявності належного обґрунтування або у випадку зміни обставин.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" про забезпечення позову - відмовити.

Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою, за наявності до того підстав.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Крижний