Рішення

від 28.09.2020 по справі 907/389/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.2020 м. Ужгород Справа № 907/389/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали

за позовом Мукачівської міської ради, м. Мукачево

за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору Відділу культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради. м. Мукачево

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ревицького Юрія Юрійовича, м. Мукачево

про стягнення 36634,86грн.

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача 36551,07 грн вартості проіндексованої орендної плати за користування майном комунальної власності за період з 01.10.2019 до 22.12.2019, а також 83,79 грн штрафних санкцій, посилаючись на ст. ст. 625, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 16, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2102,00 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. За клопотанням позивача судом залучено до участі у справі відділ культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради як третю особу на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору.

Залучена до участі у справі третя особа письмові пояснення з приводу предмета спору суду не подала.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Надіслана судом кореспонденція (ухвала суду від 16.06.2020) повернута органом зв`язку з зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1), якщо ухвала у справі надіслана за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернута підприємством зв`язку або повернута з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений та мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача боргу за використання відповідачем приміщень комунальної власності - проіндексованої орендної плати за користування майном комунальної власності за період з 01 жовтня 2019 року по 22 грудня 2019 року в розмірі 36551,07 грн.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статей 549, 611 Цивільного кодексу України позивачем заявлена вимога про стягнення 83,79 грн пені, розрахованої за аналогічний період.

Заперечення відповідача

Відповідач відзиву на позов не надав.

Пояснення третьої особи

Залучена до участі у справі третя особа письмових пояснень по суті спору не надіслала.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Цілісний майновий комплекс, до складу якого входять нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею, 107,7 кв.м, розташований за адресою: місто Мукачево, площа Кирила і Мефодія, буд.1, є комунальною власністю територіальної громади міста Мукачева.

У період з 01.01.2013 до 31.12.2016 вказані приміщення перебували в оренді фізичної особи-підприємця Ревицького Юрія Юрійовича на підставі Договору оренди № 2/1 майна, що належить до комунальної власності від 01.01.2013.

Після закінчення строку дії договору, відповідач у справі орендоване майно не повернув та продовжував використовувати зазначені приміщення без жодної правової підстави.

Вказаний факт встановлений господарським судом в межах справи № 907/632/17 (рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2019 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019), і в силу положень ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Разом з тим, в провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/637/19 за позовом Мукачівської міської ради до фізичної особи - підприємця Ревицького Ю.Ю. про стягнення 339050,67 грн, предметом розгляду якої були вимоги органу місцевого самоврядування про стягнення з ФОП Ревицького Ю .Ю. коштів за використання цього ж майна у період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року включно. Рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/637/19 позов Мукачівської міської ради був задоволений в повному обсязі.

Позивачем подано суду Акт приймання-передачі нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 107,7 кв.м. що знаходяться за адресою м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 1, підписаний 23 грудня 2019 року між сторонами у спорі, який свідчить про повернення предмету оренди позивачу 23 грудня 2019 року.

Оскільки за період з 01 жовтня 2019 року по 22 грудня 2019 року спірне приміщення перебувало в користуванні підприємця-відповідача, радою заявлено позов про стягнення 36551,07 грн нарахованої за цей період орендної плати. При цьому, розмір місячної орендної плати ним розраховано з огляду на затверджену рішенням Мукачівської міської ради від 01.06.2017 № 700 "Про затвердження звітів про оцінку вбудованих приміщень комунальної власності за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 1 та розрахунку орендної ставки", нову оцінку (1025627,00грн. без ПДВ), замовлену відділом культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради з метою визначення ринкової вартості об`єкта для передачі його в оренду. Згаданим рішенням ради, а саме його пунктом 3.2 органом місцевого самоврядування встановлено стартову місячну орендну плату за використання нерухомого майна у сумі 10622,11 грн. без ПДВ за базовий місяць березень 2017 року. Новий розмір місячної орендної плати був застосований позивачем з 01.06.2017, та являє собою проіндексовану суму у розмірі 11052,47 грн.

Також, посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статей 549, 611 Цивільного кодексу України позивачем заявлена вимога про стягнення 83,79 грн. пені, розрахованої за аналогічний період.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно з положеннями ст. ст. 283, 286 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 2, 18, 19, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного в спірний період) - орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов`язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і ст. 526 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між відповідачем та позивачем діяли правовідносини оренди на підставі договору №2/1 від 01.01.2013, які регулюються параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України та главою 58 Цивільного кодексу України.

В силу частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що укладений між сторонами у спорі договір діяв до 31.12.2016. Тому, обов`язок повернути майно у орендаря виник 01.01.2017. Як стверджує позивач, об`єкт оренди - нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею, 107,7 кв.м, розташований за адресою: місто Мукачево, площа Кирила і Мефодія, буд.1, повернуті йому відповідачем за Актом приймання-передачі від 23.12.2019р., тобто останній використовував їх у період 01 жовтня 2019 року по 22 грудня 2019 року.

Судом також встановлено, що Договором оренди № 2/1 майна, що належить до комунальної власності від 01.01.2013 сторонами було погоджено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (пункт 3.7 ).

З аналізу норм орендного законодавства слід дійти висновку, що припинення договору оренди шляхом припинення строку дії договору найму не звільняє відповідача від сплати орендної плати за час фактичного користування майном. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

В межах господарської справи № 907/637/19 судом встановлено обов`язок відповідача сплачувати орендну плату за користування приміщенням після закінчення дії Договору оренди та присуджено до стягнення з відповідача орендну плату за період: березень 2017 - вересень 2019 року. Вказані факти мають силу преюдиції.

Оскільки судом вже встановлено вище, що акт про повернення майна з оренди сторонами підписаний був лише 23.12.2019, вимога позивача про стягнення орендної плати за період жовтень 2019 року - 22 грудня 2019 року є правомірною.

Щодо розрахунку орендної плати

За положеннями чинного у спірний період Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати визначається органом місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) за визначеною Кабінетом Міністрів методикою.

У зв`язку з переданням нерухомого майна - вбудованих приміщень комунальної власності за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 1, загальною площею, 107,7 кв.м, без права відчуження на баланс відділу культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради, з метою визначення реальної ринкової вартості об`єкта для подальшої передачі їх в оренду, було замовлено нову оцінку майна. Згодом, рішенням Мукачівської міської ради від 01.06.2017 № 700 "Про затвердження звітів про оцінку вбудованих приміщень комунальної власності за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 1 та розрахунку орендної ставки", затверджено нову оцінку, в т. ч. нерухомого майна, яке є предметом спору (1025627,00грн. без ПДВ), а також встановлено стартову місячну орендну плату за використання нерухомого майна у сумі 10622,11 грн. без ПДВ за базовий місяць березень 2017 року.

Суд здійснив перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми несплаченої орендної плати, яка була проіндексована позивачем, нарахування її є вірним, а тому підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Щодо штрафних санкцій

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З огляду на викладені вище висновки суду, в спірній ситуації предметом спору є стягнення орендної плати як виду неустойки у зв`язку з порушенням зобов`язання орендаря повернути об`єкт оренди після закінчення строку дії договору. Чинне законодавство не передбачає можливості нарахування неустойки на неустойку, однак, не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вивчивши та надавши оцінку поданому позивачем розрахунку пені, перевіривши методику розрахунку - 3% в рік від суми боргу, суд дійшов висновку, що позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення з відповідача саме трьох відсотків річних, а не пені, як помилково зазначено позивачем. Враховуючи правильність проведеного обрахунку, і той факт, що нарахування на заявлену до стягнення суму є законодавчо обґрунтованими та підставними, вимога позивача про стягнення 83,79 грн. річних підлягає до задоволення.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76 - 80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин на відповідача покладається 2102,00 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ревицького Юрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ) на користь Мукачівської міської ради (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, пл. Духновича, 2, код ЄДРПОУ 38625180 ) кошти в сумі 36634,86 грн. (тридцять шість тисяч шістсот тридцять чотири грн. 86 коп.), а також 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5008/

Суддя Л.В. Андрейчук