Рішення

від 28.09.2020 по справі 910/10129/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2020Справа № 910/10129/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ,вул. Харченка Євгенія, 42)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маца та устриці" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 37)

про стягнення 62 529,36 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маца та устриці" про стягнення 62 529, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано належним чином зобов`язання відповідно до Договору поставки № БЛЕ 100199-2 від 10.01.2019, а тому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маца та устриці" основну заборгованість у розмірі 53 337,42 грн., пеню за прострочення оплати товару у розмірі 2 225,16 грн. та 40 % річних від простроченої суми у розмірі 6 936,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою не знаходяться .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 27.07.2020 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маца та Устриці (надалі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №БЛЕ-100119-2 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати замовлений товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами даного Договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в день його фактичної передачі. Днем (датою) фактичної передачі товару є дата, зазначена у накладних (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору ціна, кількість та асортимент кожної партії товару узгоджуються сторонами і зазначаються в накладних. Ціна на товар зазначається в гривнях з урахуванням ПДВ,

Згідно з п. 3.1 Договору якість товару, його маркування і пакування, повинні відповідати сертифікатам якості та відповідності виробника, а також вимогам чинного законодавства України про якість та безпеку харчових продуктів.

У відповідності до п. 4.3 Договору узгоджені сторонами асортимент, кількість та ціна товару з урахуванням ПДВ на кожну партію товару зазначаються в накладних.

Пунктом 4.4 Договору узгоджено, що постачання товару здійснюється зі складу постачальника в межах асортименту та кількості, визначених в накладних: здійснюється постачальником у зазначену адресу за рахунок постачальника.

За умовами п. 5.1 Договору оплата проводиться покупцем тридцять календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару. Покупець зобов`язаний кожного тижня надавати постачальнику інформацію про рух товару на складі покупця, про ступінь реалізації поставленого товару, із зазначенням асортименту та кількості не реалізованого товару (інформація) на дату надання інформації, яка підписується представником покупця. Покупець надає інформацію по факсу або по електронній пошті, або в іншій формі, яка дозволяє постачальнику ідентифікувати інформацію як таку, що надана покупцем у відповідності з цим Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору прийомка-здача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін у місці та в час, попередньо узгоджені сторонами.

Згідно з п. 6.2 Договору приймання товару за кількістю здійснюється в момент його передачі та підписання накладних, а за якістю, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання товарів за якістю П-7 та чинного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених даним Договором. Покупець гарантує, що особи, які здійснюють приймання товару від імені покупця та які ставлять свій підпис на документах, що засвідчують поставку товару є уповноваженими особами покупця на прийом товару від постачальника, а такі особи є працівниками покупця. Дана гарантія поширюється на всі випадки прийому товарів від постачальника незалежно від того: чи була видана покупцем постачальнику Довіреність на отримання ТМЦ із зазначеним переліком осіб уповноважених на прийом ТМЦ, чи ні; чи була особа, що приймала товар від постачальника, вписана в довіреність чи ні.

Пунктом 7.3 Договору узгоджено, що за неналежне виконання зобов`язань, передбачених п. 5.1 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яких нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Штрафні санкції за порушення умов даного Договору нараховуються та стягуються за весь час існування порушення (п. 7.4 Договору).

У відповідності до п. 7.6 Договору за користування грошовими коштами постачальника, яке може відбуватися у зв`язку з простроченням покупця оплати за товар, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 10 січня 2020 року. Після закінчення встановленого строку даний Договір продовжує діяти до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Пунктом 10.2 Договору сторони погодили, що уу випадку, якщо жодна з сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити Договір за 10 календарних днів до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на попередніх умовах.

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого згідно видаткових накладних № 2088/1882 від 05.02.2020 на суму 15 852,18 грн., № 2701/2518 від 14.02.2020 на суму 16 793,22 грн., № 3320/3098 від 14.02.2020 на суму 20 692,02 грн. товару не здійснив, у зв`язку з чим у ТОВ Маца та Устриці виникла заборгованість перед позивачем в сумі 53 337,42 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на суму 53 337,42 грн. згідно видаткових накладних № 2088/1882 від 05.02.2020 на суму 15 852,18 грн., № 2701/2518 від 14.02.2020 на суму 16 793,22 грн., № 3320/3098 від 14.02.2020 на суму 20 692,02 грн., підписаних сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.1 Договору оплата проводиться покупцем тридцять календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару.

Як зазначає позивач, відповідач оплату за товар отриманий за Договором не здійснив, в зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 53 337,42 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отриманий за Договором товар в розмірі 53 337,42 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 53 337,42 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 40% річних в розмірі 6 936,78 грн. та пеню у розмірі 2 255,16 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3 Договору узгоджено, що за неналежне виконання зобов`язань, передбачених п. 5.1 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яких нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 2 255,16 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 7.6 Договору за користування грошовими коштами постачальника, яке може відбуватися у зв`язку з простроченням покупця оплати за товар, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Відтак, оскільки сторонами у Договорах на власний розсуд визначено ставку річних, передбачених ст. 625 ЦК України на рівні - 40%, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 40% річних, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, в зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягає 40% у розмірі 6 859,53 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маца та Устриці (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 37; ідентифікаційний код: 42418803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, буд. 42; ідентифікаційний код: 35871504) заборгованість в розмірі 53 337 (п`ятдесят три тисячі триста тридцять сім) грн 42 коп., пеню в розмірі 2 255 (дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 16 коп., 40% річних в розмірі 6 859 (шість тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 099 (дві тисячі дев`яносто дев`ять) грн 40 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.09.2020

Суддя Л.Г. Пукшин