Рішення

від 17.09.2020 по справі 912/1320/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 рокуСправа № 912/1320/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1320/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Фарт", 20401, Черкаська область. м. Тальне, вул. Незалежності, 8

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс", 26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Перемоги, 32/1

про стягнення 848 691,20 грн

Представники:

від позивача - Єсик В.О., посвідчення адвоката №825 від 03.01.18, ордер №130647 від 02.07.20;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Фарт" (далі - ТОВ "Агро Експорт Фарт", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою за вимогами до Публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс" (далі - ПАТ "Райагротехсервіс", відповідач) про стягнення 228 224,00 грн надмірно сплачених коштів за недопоставлений товар, 620 467,20 грн 30% штрафу за недопоставку товару, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 81-АЕФ-КУК від 20.01.2020 щодо поставки товару.

Ухвалою від 06.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1320/20 за правилами загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з відповідним змінами) та задля збереження життя та здоров`я громадян України, повідомлено сторін, що дату і час підготовчого засідання у справі №912/1320/20 буде призначено додатково ухвалою суду, про що суд повідомить сторін.

Ухвалою від 02.06.2020 призначено підготовче засідання у справі № 912/1320/20 на 02.07.2020 о 10:00 год.

Протокольною ухвалою від 02.07.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.07.2020 о 11:00 год.

Ухвалою від 15.07.2020 закрито підготовче провадження у справі №912/1320/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.08.2020 о 12:00 год.

18.08.2020 суд розпочав розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 18.08.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.09.2020 об 11:00 год. та на підставі ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України надано можливим позивачу подати додаткові письмові пояснення щодо наявності збитків, понесених в наслідок невиконання відповідачем зобов`язань.

02.09.2020 позивачем надано додаткові пояснення (а.с. 90-92).

17.09.2020 судом продовжено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні присутнім представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач відзиву на позов не подав, участі повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення (а.с. 89).

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 2020 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд відповідно до положень частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представник а позивач, які наведено в обґрунтування підстав позову, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у даній справі, та подані на їх підтвердження докази.

20.01.2020 між ПАТ "Райагротехсервіс" (Продавець) та ТОВ "Агро Експорт Фарт" укладено договір поставки №81-АЕФ-КУК (далі - Договір, а.с. 21-24), за умовами якого Продавець зобов`язався поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити кукурудзу врожаю 2019 року, від 1-го посередника (далі - Товар).

Відповідно до пункту 1.2 Договору кількість Товару - 1 800 метричних тон. Ціна Товару за 1 метричну тону становить 4 800,00 грн. Загальна вартість Товару - 8 640 000,00 грн з ПДВ.

Згідно пункту 2.1 Договору, Продавець здійснює поставку Товару у повному об`ємі на умовах: СРТ Інкотермс-2010 за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 14 ТОВ "ЄВТ Грейн".

Відповідно до пункту 2.3 Договору приймання-передача Товару по кількості та якості від Продавця Покупцю проводиться на складі Покупця шляхом зважування на портових вагах у місці розвантаження Товару та на підставі лабораторних досліджень, проведених в лабораторії на місці розвантаження Товару.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що Продавець передає Товар Покупцеві у строк до 29 січня 2020 року.

Згідно пункту 3.1. Договору, Покупець здійснює оплату товару шляхом оплати у розмірі 80% згідно наданих реєстрів з порту вантажоотримувача від усієї суми, яка зазначається в договорі, решту в розмірі 20% Покупець оплачує після відвантаження усієї партії Товару згідно Договору та отримання Документів, передбачених п. 2.2., 7.1. цього Договору, від усієї суми протягом 3-х банківських днів після перепису товару на складі, який зазначається у договорі, решту в розмірі 20% покупець оплачує після отримання документів, передбачених пунктами 2.2, 7.1. цього договору, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства.

Оплата вважається здійсненою в момент надходження коштів на банківський рахунок Продавця (п. 3.3 Договору).

Відповідно до пункту 7.12 Договору, останній вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 01.07.2020, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами свої зобов`язань, що випливають з даного Договору.

Договір підписано представниками сторін і скріплено печатками.

21.01.2020 ПАТ "Райагротехсервіс" виписано для оплати рахунок на суму 8 550 000,00 грн (а.с. 25).

ТОВ "Агро Експорт Фарт", з посиланням на Договір, здійснено оплату на загальну суму 6 800 000,00 грн, шляхом перерахування коштів згідно платіжних доручень:

- Платіжне доручення № 1584 від 21.01.2020 року на суму - 2 800 000,00 грн;

- Платіжне доручення № 1614 від 22.01.2020 року на суму - 900 000,00 грн;

- Платіжне доручення № 1627 від 23.01.2020 року на суму 1 600 000,00 грн;

- Платіжне доручення № 1631 від 24.01.2020 року на суму 1 500 000,00 грн (а.с. 26-29).

ПАТ "Райагротехсервіс" поставлено Товар у кількості 1369,12 тонн на загальну суму 6 571 776,00 грн з ПДВ згідно наступних накладних:

- № 22/01 від 21.01.2020 року - 120,98 на суму 580 704,00 грн;

• № 23/01 від 22.01.2020 року - 254,94 на суму 1 223 712,00 грн;

• №24/01 від 23.01.2020 року - 251,50 на суму 1 207 200,00 грн;

• №25/01 від 24.01.2020 року - 271,66 на суму 1 303 968,00 грн;

• № 26/01 від 25.01.2020 року - 48,24 на суму 231 552,00 грн;

• № 91/01 від 29.01.2020 року - 166,46 на суму 799 008,00 грн;

• № 92/01 від 30.01.2020 року - 93,62 на суму 449 376,00 грн;

• №93/02 від 06.02.2020 року - 120,92 на суму 580 416,00 грн;

• № 94/02 від 07.02.2020 року - 40,80 на суму 195 840,00 грн (а.с. 30-38).

Як вказує позивач, станом на дату подання позову Товар відповідачем повністю не поставлено, надмірно сплачені грошові кошти у вигляді попередньої оплати не повернуто.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Норми права, які застосовано судом.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначена позиція також викладена Верховним Судом у своїй постанові від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18 (п. 5.22).

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Одним із видів господарських санкцій згідно із ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладена у Постанові Верховного суду від 09 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом положень частин 1, 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

Як встановлено наявними у справі доказами, про які зазначено вище, ПАТ "Райагротехсервіс" поставлено ТОВ "Агро Експорт Фарт" 1369,12 тонн Товару на суму 6 571 776,00 грн, тоді як згідно умов Договору відповідач мав поставити у строк до 29.01.2020 Товар в загальній кількості 1 800 метричних тон +/- 5% на суму 8 640 000,00 грн з ПДВ.

Виходячи з вищенаведеного та положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, позивач має право вимагати повернення суми попередньої оплати, яка, з урахуванням суми здійсненої попередньої оплати та вартості фактично поставленого Товару, становить 228 224,00 грн.

З підстав викладеного, позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Райагротехсервіс" на користь ТОВ "Агро Експорт Фарт" 228 224,00 грн, підлягають задоволенню повністю.

У пункті 4.5 Договору сторони визначили, що за непостачання або недопостачання Товару за Договором Постачальник зобов`язується сплатити Покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого Товару.

Отже, Договором передбачено відповідальність Постачальника за недопоставку Товару вигляді штрафу, що відповідає приписам ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 548, 549, 611 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача, відповідачем недопоставлено 430,80 тонн Товару, а отже штраф становить 620 467,20 грн: 460,80 тонн х 4 800,00 грн (вартість однієї тонни) х 30%.

Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині поставки Товару, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу, позовна вимога про стягнення штрафу, який нараховано у відповідності до Договору, визнається судом обґрунтованою та законною.

Разом з цим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З змісту наведених вище норм слідує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Розглядаючи питання про зменшення розміру штрафу у даній справі, судом враховано ступінь виконання відповідачем зобов`язання за договором, а саме відповідачем все ж таки поставлено більшу частину Товару, а позивачем не доведено належними доказами настання негативних наслідків через часткове порушення виконання відповідачем зобов`язання, ускладнення в господарській діяльності позивача та завдання підприємству збитків.

Посилання позивача в додаткових поясненнях від 31.08.2020 на те, що вище вказані дії вплинули на економічну вигоду експортного контракту, укладеного з компанією Сloria Capital ltd (Велика Британія, WCIB 3BQ, Лондон, офіс 4094, вул. Грейт Расселл 10), предметом якого є поставка кукурудзи українського походження врожаю 2019 року в кількості 1800 (одна тисяча вісімсот тонн), та завдали фінансові збитки, щодо супроводження експортного контракту, що в свою чергу звела економічну вигоду операції до мінімуму, оцінюються судом критично, з підстав відсутності в матеріалах справи примірника відповідного контракту.

Поряд з цим, суд враховує, що зі сторони позивача також мало місце порушення умов Договору, так як попередня оплата сплачена не в повному обсязі.

Так, згідно Договору та виставленого рахунку, розмір попередньої оплати, що підлягала сплаті позивачем, становить 6 840 000,00 грн, тоді як сплачено 6 800 000, 00 грн (недоплата 40 000,00 грн).

І хоча вказане (недоплата) не вплинуло на фактичну можливість виконання відповідачем умов Договору (поставка здійснювалась, повідомлення відповідача про неможливість поставки через недоплату відсутнє), однак враховується судом при вирішенні питання щодо стягнення штрафу.

Також враховано, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

З підстав викладеного та враховуючи значний розмір штрафу і не доведення відповідності розміру стягуваного штрафу наслідкам, які настали внаслідок допущеного відповідачем порушення, а також приймаючи до уваги порушення умов Договору не лише зі сторони відповідача, а і зі сторони позивача, що полягає у сплаті попередньої оплати у розмірі меншому, ніж встановлено Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 30%.

Отже, позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 434 327,04 грн (30% від 620 467,20 грн).

Судові витрати.

Оскільки суд встановив правомірність заявлених вимог, судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Інші судові витрати позивачем не заявлялись.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс" (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Перемоги, 32/1, ідентифікаційний код 03751824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Фарт" (20401, Черкаська область. м. Тальне, вул. Незалежності, 8, ідентифікаційний код 40782605) 228 224,00 грн заборгованості та 434 327,04 грн штрафу, а також 12 730,37 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Фарт" за адресою: 20401, Черкаська область. м. Тальне, вул. Незалежності, 8 та Публічному акціонерному товариству "Райагротехсервіс" за адресою: 26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Перемоги, 32/1.

Повне рішення складено 28.09.2020.

Суддя В.В.Тимошевська