Рішення

від 23.09.2020 по справі 912/2467/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 рокуСправа № 912/2467/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засіданні Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2467/20

за позовом: Заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області, 27100, Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 7 в інтересах держави, в особі Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, 26600, Кіровоградська обл., Вільшанський р-н, смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Габрієляна Вардана Карленовича, АДРЕСА_1

про стягнення 63 479,05 грн

Представники:

від прокуратури - Сігіда Л.М., посвідчення № 042569 від 30.03.16;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Габрієлян В.К., особисто.

В судовому засіданні 23.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заступником керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області (надалі - Прокурор) подано позовну заяву в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області (надалі - Вільшанська селищна рада, позивач) з вимогами до Фізичної особи-підприємця Габрієляна Вардана Карленовича (надалі - ФОП Габрієлян В.К., відповідач) про стягнення 63 479,05 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з липня 2017 по травень 2020 за договором оренди земельної ділянки № 7-07-11 від 01.08.2011, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем з оплати орендної плати відповідно до умов Договору оренди земельної ділянки № 7-07-11 від 01.08.2011.

Порушення інтересів держави Прокурор вбачає в тому, що згідно Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Несплата до відповідного бюджету орендної плати за користування землею спричиняє шкоду економічним інтересам територіальної громади, що надає підстави для звернення до Прокурора до суду з відповідним позовом, оскільки захист порушених прав територіальної громади не здійснюється відповідним органом - Вільшанською селищною радою.

Суд враховує, що Прокурором при поданні позову зазначено, що Габрієлян В.К. припинив здійснювати підприємницьку діяльність, в зв`язку з чим фізичну особу-підприємця Габрієляна В.К. припинено, про що 06.11.2017 внесено запис про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, Прокурор, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились. (Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Ухвалою від 10.08.2020 суд звернувся до Управління ДМС у Кіровоградській області із запитом про надання відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування), що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, громадянина ОСОБА_1 .

У відповідь на запит Управлінням ДМС у Кіровоградській області повідомлено про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а .с. 458).

Ухвалою господарського суду від 25.08.2020 за поданим позовом відкрито провадження у справі № 912/2467/20. Ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного; судовий розгляд справи призначено на 23.09.2020; сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

23.09.2020 господарським судом відкрито судове засідання з розгляду справи №912/2467/20 по суті.

В судовому засіданні 23.09.2020 прийняв участь Прокурор, яким позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник позивача в судове засіданні 23.09.2020 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідачем в судовому засіданні 23.09.2020 визнано позовні вимоги в повному обсязі, про що подано відповідне клопотання.

У вказаному клопотанні відповідач також просить розстрочити ввиконання рішення суду строком на 1 рік.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитись від позову, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Господарський суд встановив, що заява відповідача від 23.09.2020 не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, підписана відповідачем особисто.

В судовому засіданні 23.09.2020 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення Прокурора та відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.08.2011 між Вільшанською селищною радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Габрієляном Варданом Карленовичем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 7-07-11 (далі - Договір), за умовами якого в оренду відповідача передано земельну ділянку загальною площею 1193,46 кв. м., в тому числі 1193,4+6 кв. м. землі, що використовуються в комерційних цілях для розміщення та обслуговування торгівельно-побутового приміщення (а.с. 21-26).

Договір укладено строком на 25 років (п. 8 Договору).

Згідно умов Договору, орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: 7435,26 грн, на рік обчисленого із розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (станом на 01.01.2011) з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Вільшанської селищної ради. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п. 9,10).

Орендна плата вноситься рівними частками за базовий податковий (звітний) період , який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця) (п. 11 Договору).

За Актом про передачу та прийом земельної ділянки відповідачеві передано земельну ділянку площею 1193,46 кв.м (а.с. 27).

Як повідомляє Прокурор у поданому позові, ФОП Габрієлян В.К. в порушення умов Договору та норм чинного законодавства зобов`язання по сплаті орендної плати в повному обсязі не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 63 479,05 грн за період з липня 2017 по травень 2020 року.

Норми права, які застосовано судом.

Згідно п.3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

В зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, є зокрема, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.

У відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належать: надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є міські (міст районного значення), селищні та сільські ради.

Плата за землю, згідно пункту 14.1.147. ст. 14 Податкового кодексу України, це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Плата за землю зараховується до відповідного бюджету.

З викладеного господарський суд дійшов висновку, що дотримання належного регулювання земельних відносин та забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів, безпосередньо належить до інтересів держави.

На вказане також звертає увагу у позові Прокурор, мотивуючи порушення інтересів держави.

В той же час, органом місцевого самоврядування - Вільшанською селищною радою не вжито будь-яких заходів щодо усунення порушень та стягненню орендної плати до бюджету.

Як зазначено Прокурором при наявності у орендаря простроченої заборгованості за договором оренди земельної ділянки, не зважаючи на тривалий характер порушень умов договору оренди земельної ділянки позивач не звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості та, як наслідок, усунення порушень інтересів держави та поновлення її прав.

З підстав викладеного господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення Прокурора у даній справі з позовом в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради та наявність підстав для представництва інтересів останньої.

Стосовно суті позовних вимог господарським судом враховано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. ст. 2, 3).

Використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Закон України "Про оренду землі" визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься і у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 271.1.1. пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.

За правилами ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель з урахуванням коефіцієнта індексації є основою для визначення розміру земельного податку та розміру орендної плати.

Згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (включаючи право оренди земельної ділянки) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

Як вказує Прокурор, у зв`язку з проведенням індексації 10.06.2015 змінено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 74 319,14 грн на 217 664,00 грн, що призвело до збільшення орендної плати з 7 435,26 до 21 764,40 грн на рік.

Додаткові угоди між сторонами не укладались.

Таким чином, орендна плата визначена в розмірі 21 764,40 грн в рік становить 1 813,70 грн в місяць.

За умовами Договору орендна плата визначена відповідно до нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки на рівні 10%. Зазначений розмір відповідає наведеним вище положенням Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період з липня 2017 по травень 2020 відповідач здійснює користування земельною ділянкою загальною площею 0,1193 га, яка розташована за адресою: смт. Вільшанка, вул. М. Лагонди, 16.

За розрахунком наявним в матеріалах справи заборгованість відповідача з орендної плати за період з липня 2017 по травень 2020 за період з 2016 по 2018 роки становить 63 479,05 грн (а.с.31-32).

За положеннями ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду заперечень з приводу заборгованості по орендній платі.

З підстав вищенаведеного господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради про стягнення з відповідача на користь Вільшанської селищної ради заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 63 479,05 грн є такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Як вже зазналось вище, відповідачем подано клопотання про визнання позову.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 Господарського процесуального Кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи те, що заява про визнання позову підписана відповідачем особисто та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є всі підстави для прийняття визнання позову відповідачем та задоволення позову в повному обсязі.

Щодо розстрочення виконання рішення суду.

Згідно заяви від 23.09.2020 відповідач просить розстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік.

В обґрунтування підстав для розстрочення відповідач в судовому засіданні повідомив про тяжкий фінансовий стан та відсутність в достатньому обсязі грошових коштів для повного виконання рішення суду в установлений строк.

Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту даної норми слідує, що в залежності від обставин справи, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, суд вправі відстрочити або розстрочити його виконання.

Прокурор в судовому засіданні 23.09.2020 не заперечив проти розстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік.

З урахуванням того, що сторони досягли згоди по розстроченню виконання рішення суду, дотримуючись принципу збалансованості матеріальних інтересів сторін, суд вважає за можливе надати розстрочку виконання рішення на 1 рік, розстрочивши виконання вказаного рішення на 12 місяців зі сплатою 5 289,92 грн щомісячно починаючи з жовтня 2020 по жовтень 2021 включно.

Судові витрати.

Судовий збір у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Разом з цим, частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подання позову.

Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, 50% судового збору у розмірі 1 051,00 грн покладаються на відповідача, інші 50% судового збору у розмірі 1 051,00 грн, за наявності відповідного клопотання Прокурора, підлягають поверненню останньому з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 191, 233, 236-241, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Габрієляна Вардана Карленовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області (26600, Кіровоградська обл., Вільшанський р-н, смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15, ідентифікаційний код 04365595) заборгованість з орендної плати в розмірі 63 479,05 грн, зарахувавши кошти за наступними реквізитами: УК у Вільшанському районі/селище Вільшан./18010900, код отримувача (ЄДРПОУ) 36542400, р/р UA308999980334149812000011346, розстрочивши виконання рішення рівними частинами в сумі 5 289,92 грн щомісячно протягом 1 (одного) року, починаючи з жовтня 2020 по вересень 2021 включно.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Габрієляна Вардана Карленовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (вул. В. Пермська, 4, м. Кропивницький, 25009) на р/р 35215073004600 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - прокуратура Кіровоградської області, ЄДР 02910025, судовий збір в розмірі 1 051,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Новоукраїнській місцевій прокуратурі за адресою: 27100, Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 7; Вільшанській селищній раді Вільшанського району Кіровоградської області за адресою: 26600, Кіровоградська обл., Вільшанський р-н, смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15; гр. Габрієляну Вардану Карленовичу , за адресою: АДРЕСА_1 та Кіровоградській обласній прокуратурі за адресою: 250089, м. Кропивницький, вул. В Пермська, 4.

Повне рішення складено 28.09.2020.

Суддя В.В.Тимошевська