Рішення

від 16.09.2020 по справі 914/256/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 справа № 914/256/20

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РАД ФАРМ , с.Сурсько-Литовське, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж , смт.Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область

про стягнення 198 463,35 грн, з яких 154 682,50 грн основного боргу та 43 780,85 грн пені.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю РАД ФАРМ до Товариства з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж про стягнення 198 463,35 грн, з яких 154 682,50 грн основного боргу та 43 780,85 грн пені.

Ухвалою від 07.02.2020 р. суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РАД ФАРМ та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 21.02.2020 р. Господарським судом Львівської області постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадженні та призначено підготовче засідання на 25.03.2020 р.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі (від 21.02.2020 р.) отримано позивачем та відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвалою від 25.03.2020 р. суд постановив задовольнити клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, відкласти підготовче засідання без визначення дати. При цьому суд керувався постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року, якою з 12 березня 2020 р. до 03 квітня 2020 р. на усій території України було введено карантин.

Ухвалою від 27.05.2020 р. суд постановив призначити підготовче судове засідання на 24.06.2020 р.

Ухвалою від 24.06.2020 р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 19.08.2020 р.

Ухвалою від 19.08.2020 р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.09.2020 р.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 16.09.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте 16.09.2020 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№26873/20). У поданому клопотанні представник позивача просить розгляд справи №914/256/20 здійснювати без його участі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 16.09.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив.

Ухвала суду від 19.08.2020 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.09.2020 р. надсилалася відповідачу на дві адреси:

- юридичну - вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 82613, Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул.С.Стрільців, буд. 45;

- поштову - зазначену представником відповідача у клопотанні про відкладення розгляду справи (вх.№13337/20 від 20.03.2020 р.), а саме: 82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Нижанківського, буд. 5.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства Укрпошта :

- поштове відправлення 21.08.2020 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - смт. Верхнє Синьовидне, індекс - 82613) - юридична адреса. 25.08.2020 року поштове відправлення за номером 7901413381056 вручене адресату (відповідачу).

- поштове відправлення 21.08.2020 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м.Стрий, індекс - 82402) - поштова адреса. 25.08.2020 року поштове відправлення за номером 7901413381048 вручене адресату (відповідачу).

Станом на 16.09.2020 р. на адресу суду відзив, заяви, клопотання від відповідача не надходили.

Відводів головуючому судді та секретарю судового засідання сторонами не заявлено. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, клопотання позивача щодо розгляду справи без участі його представника, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 29.03.2019 р. укладено два договори поставки, а саме: №1-В та №2-Д, на виконання умов яких позивачем здійснено поставку товару відповідачу як покупцю на загальну суму 434 682,50 грн, що підтверджується видатковими накладними. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість у розмірі 154 682,50 грн по оплаті основного боргу. У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано пеню в сумі 43 780,85 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 198 463,35 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

29.03.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю РАД ФАРМ , в особі директора Радчишина Романа Петровича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж , в особі директора Яцури Андрія Володимировича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір №1-В купівлі-продажу (надалі по тексту рішення договір №1-В), відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець зобов`язувався прийняти і оплатити товар в асортименті (в подальшому - товар) в порядку та на умовах, що визначені у даному договорі та/або додатках до нього.

Відповідно до п. 4.1. договору №1-В від 29.03.2019р. загальна вартість даного договору складає 366 626,00 грн (триста шістдесят шість тисяч шістсот двадцять шість гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 27 126,75 грн.

29.03.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю РАД ФАРМ , в особі директора Радчишина Романа Петровича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж , в особі директора Яцури Андрія Володимировича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір №2-Д купівлі-продажу (надалі по тексту рішення договір №2-Д), відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець зобов`язувався прийняти і оплатити товар в асортименті (в подальшому - товар) в порядку та на умовах, що визначені у даному договорі та/або додатках до нього.

Відповідно до п. 4.1. договору №2-Д від 29.03.2019р. загальна вартість даного договору складає 247 155,50 грн (двісті сорок сім тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень 50 копійок), в тому числі ПДВ 20 760,77 грн.

Судом встановлено, що інші пункти договорів №1-В та №2-Д, крім п.4.1., є аналогічними за змістом.

Згідно п. 3.2. договорів №1-В та №2-Д факт поставки товару (перехід права власності) засвідчується підписанням видаткової накладної та або актом прийому-передачі товару покупцем та постачальником.

Відповідно до п. 4.2. договорів №1-В та №2-Д покупець здійснює оплату за товар на підставі даного договору та/або виставлених постачальником рахунків. В платіжному дорученні в графі призначення платежу покупець зобов`язаний зробити посилання на номер і дату договору та/або відповідного рахунку.

Відповідно до п. 4.3. договорів №1-В та №2-Д сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі в наступному порядку: покупець зобов`язується перерахувати передоплату протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня укладання даного договору. Остаточну оплату покупець здійснює протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати кожної поставки товару.

Згідно п. 4.4. договорів №1-В та №2-Д датою оплати за даним договором вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у даному договорі.

Відповідно до п. 6.2. договорів №1-В та №2-Д у випадку порушення покупцем строків, передбачених п.4.3. він сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1 % від суми неоплаченого товару за кожен день затримки.

Товариство з обмеженою відповідальністю РАД ФАРМ на виконання умов договору №1-В від 29.03.2019 р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж товар на загальну суму 257 709,00 грн, згідно видаткових накладних:

- №298 від 09.04.2019 р. на суму 162 714,00 грн;

- №319 від 15.04.2019 р. на суму 84 735,00 грн;

- №347 від 24.04.2019 р. на суму 10 260,00 грн.

Відповідач отриманий по договору №1-В від 29.03.2019 р. товар оплатив частково, на загальну суму 180 000,00 грн. Заборгованість відповідача по договору №1-В від 29.03.2019 р. становить 77 709,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю РАД ФАРМ на виконання умов договору №2-Д від 29.03.2019 р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж товар на загальну суму 176 973,50 грн, згідно видаткових накладних:

- №299 від 09.04.2019 р. на суму 72 006,00 грн;

- №318 від 15.04.2019 р. на суму 97 407,50 грн;

- №346 від 24.04.2019 р. на суму 7 560,00 грн.

Відповідач отриманий по договору №2-Д від 29.03.2019 р. товар оплатив частково, на загальну суму на загальну суму 100 000,00 грн. Заборгованість відповідача по договору №2-Д від 29.03.2019 р. становить 76 973,50 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж надало позивачу гарантійний лист за вих.№157 від 06.09.2019 р., в якому відповідач зобов`язувався в термін до 31.12.2019 р. сплатити борг в сумі 154 682,50 грн за договорами купівлі-продажу №1-В від 29.03.2019 р. та №2-Д від 29.03.2019 р.

Проте, відповідач в термін до 31.12.2019 р. не оплатив вказану заборгованість.

У зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 198 463,35 грн заборгованості, з яких 154 682,50 грн основний борг та 43 780,85 грн пеня.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є два договори купівлі-продажу №1-В від 29.03.2019 р. та №2-Д від 29.03.2019 р.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.3.2. договорів №1-В та №2-Д передбачено, що остаточну оплату покупець здійснює протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати кожної поставки товару.

Факт поставки позивачем товару по двом договорам купівлі-продажу №1-В від 29.03.2019 р. та №2-Д від 29.03.2019 р. підтверджується видатковими накладними на загальну суму 434 682,50 грн, які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений йому товар по двом договорам провів не в повному розмірі.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж за вих.№157 від 06.09.2019 р., в якому відповідач зобов`язувався в термін до 31.12.2019 р. сплатити борг в сумі 154 682,50 грн за договорами купівлі-продажу №1-В від 29.03.2019 р. та №2-Д від 29.03.2019 р. Вказаний гарантійний лист підписаний директором ТзОВ Градобуд-Престиж - Яцурою А.М.

Проте, відповідач в термін до 31.12.2019 р. заборгованість у сумі 154 682,50 грн. не оплатив.

Відтак, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за поставлений товар по договорам №1-В від 29.03.2019 р. та №2-Д від 29.03.2019 р. на загальну суму 154 682,50 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 154 682,50 грн не спростовував, відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 154 682,50 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем пені суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню в сумі 43 780,85 грн.

Перевіривши розрахунок пені наведений позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.2. договорів №1-В та №2-Д сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків, передбачених п.4.3. він сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1 % від суми неоплаченого товару за кожен день затримки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 р. у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 р. у справі №916/4692/15, від 18.04.2019 р. у справі №914/1126/14, від 27.05.2019 р. у справі №910/20107/17.

Крім того, суд зазначає про те, що при нарахуванні пені позивач невірно визначив початок прострочки, оскільки не взяв до уваги положення ч.5 ст.254 ЦК України та нарахував пеню за період більший ніж 6 місяців.

Відтак, суд провів розрахунок пені враховуючи положення ч.5 ст.254 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Так, згідно проведеного судом розрахунку пені до стягнення підлягає 26 676,00 грн, а саме:

з 23.04.2019р. по 23.10.2019р. сума боргу 67449,0 грн, пеня становить 11638,19 грн;

з 30.04.2019р. по 30.10.2019р. сума боргу 10260,0 грн, пеня становить 1762,19 грн;

з 23.04.2019р. по 23.10.2019р. сума боргу 69413,5 грн, пеня становить 11977,16 грн;

з 30.04.2019р. по 30.10.2019р. сума боргу 7560,00 грн, пеня становить 1298,46 грн.

При розрахунку пені судом використано інформаційно-правову систему ЛІГА ЗАКОН.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, до задоволення підлягає 154 682,50 грн основного боргу та 26 676,00 грн пені. В решті позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та керуючись п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Градобуд-Престиж (82613, Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул.С.Стрільців, буд. 45; ідентифікаційний код 38557864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РАД ФАРМ (52064, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Сурсько-Литовське, вул.Крилова, буд.17; ідентифікаційний код 41331842) 154 682,50 грн основного боргу, 26 676,00 грн пені та 2 720,38 грн судового збору

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 28.09.2020 року.

Суддя Ю.О. Сухович