Рішення

від 28.09.2020 по справі 922/2350/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2350/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126) до Комунального закладу "Харківський науковий ліцей-інтернат "Обдарованість" Харківської обласної ради (61047, м. Харків, вул. Миру, буд. 102А) про стягнення 160494,70 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (позивач) до Комунального закладу Харківський науковий ліцей-інтернат Обдарованість Харківської обласної ради (відповідач) про стягнення 160494,70 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1-2313С від 01.01.2019, зокрема умов п. 6.2. договору в частині здійснення споживачем своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію за період з січня 2020 року по травень 2020 року у встановлені п. 5.10 договором строки. З підстав наведеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача: заборгованість за електричну енергію у розмірі 152252,20 грн.; пеню у розмірі 6224,14 грн.; 3 % річних у розмірі 1017,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1000,51 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2407,42 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2020, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. При цьому, суд зазначає, що про розгляд даної справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 018320, з якого вбачається, що копія ухвали від 29.07.2020 була вручена уповноваженій особі відповідача ще 03.08.2020.

З урахуванням наведеного, оскільки Комунальним закладом Харківський науковий ліцей-інтернат Обдарованість Харківської обласної ради не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Із обставин справи вбачається, що з 01.01.2019 Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут , як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Законом України від 23.11.2018 № 2628 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких Приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов`язки, передбачені Законом України Про ринок електричної енергії для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених ст. 63 цього Закону .

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Відповідно до абц. 5 п. 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 8 Постанови НКРНКП від 26.10.2018 № 1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг Персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут : zbutenergo.kharkov.ua.

Ураховуючи наведені приписи, розрахунки за спожиту електроенергію Комунальному закладу Харківський науковий ліцей-інтернат Обдарованість Харківської обласної ради ПрАТ Харківенергозбут проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від попереднього постачальника АТ Харківобленерго .

Так, відповідач приєднався до умов Договору № 1-2313C з 01.01.2019 шляхом підписання заяви - приєднання та фактичного споживання електричної енергії.

Порядок розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг визначаються відповідно до комерційної пропозиції, яка є невід`ємним додатком до Договору. Останнім встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії (п. 3 Комерційної пропозиції).

Умовами комерційної пропозиції, що є невід`ємним додатком до договору про закупівлю електричної енергії та постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, чітко встановлені строки оплати за електричну енергію: рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем (п. 4 Комерційної пропозиції).

Відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;

- 3% річних з простроченої суми;

Так, як свідчать матеріали справи, відповідно до переданих даних від АТ Харківобленерго проведені нарахування та за результатами розрахункових періодів, позивачем сформовані рахунки за електричну енергію за період з січня 2020 року по березень 2020 року (а.с. 38, 40, 44). А саме:

- рахунок за січень 2020 року на суму 67972,11 грн. - оплата відсутня;

- рахунок за лютий 2020 року на суму 57091,21 грн. - оплата відсутня;

- рахунок за березень 2020 року на суму 27188,88 грн. - оплата відсутня;

Вказані рахунки були скеровані та вручені відповідачу.

Позивачем у позові наголошено про те, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати у відповідності до положень Договору не виконав, у зв`язку із чим у останнього утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію, яка станом на 01.07.2020 становить 152252,20 грн.

На підставі наведеного, через несвоєчасну сплату споживачем за електричну енергію, за період з січня 2020 року по березень 2020 року позивачем були сформовані рахунки на оплату пені, 3 % річних та індексу інфляції (а.с. 41,43,46-47).

Вказану заборгованість відповідач у добровільному порядку не сплатив, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача основну заборгованість за електричної енергії у розмірі152252,20 грн.; пеню у розмірі 6224,14 грн.; 3 % річних у розмірі 1017,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1000,51 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 6-7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1-2313С від 01.01.2019 щодо сплати на користь позивача вартості спожитої електроенергії підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк виконання цих зобов`язань є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 152252, 20 грн. боргу за електричну енергію.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 6224,14 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з вимогами ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із обставин справи вбачається, що умовами Комерційної пропозиції, яка є невід`ємним додатком до договору про закупівлю електричної енергії та постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, сторонами було чітко встановлено строки оплати за електричну енергію, а саме, рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Також сторонами була також передбачена і відповідальність за порушення строку оплати.

Так, відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;

- 3% річних з простроченої суми;

Перевіривши надані позивачем нарахування пені за період з лютого 2020 року по травень 2020 року у розмірі 6224,14 грн., суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам Договору, нараховані арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимога про стягнення пені у розмірі 6224,14 грн. підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 1017,85 грн. та індексу інфляції у розмірі 1000,51 грн., суд вирішив наступне.

Вимогами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних за період з лютого 2020 року по травень 2020 року у розмірі 1017,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1000,51 грн., враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 1017,85 грн. та індексу інфляції у розмірі 1000,51 грн., суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2407,42 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального закладу Харківський науковий ліцей-інтернат Обдарованість Харківської обласної ради (61047, м. Харків, вул. Миру, 102 А, код ЄДРПОУ 23004348) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію у розмірі 152252,20 грн., пеню у розмірі 6224,14 грн., 3 % річних у розмірі 1017,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 1000,51 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2407,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" вересня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова