Постанова від 17.09.2020 по справі 904/4050/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4050/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання : Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - Меженна О. В. (адвокат),

прокуратури - Савицька О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 (судді: Кузнецова І. Л. - головуючий, Кощеєв І. М., Подобєд І. М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 (суддя Панна С. П.) у справі

за позовом Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

до 1) Петропавлівської районної державної адміністрації, 2) фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича

про скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області (далі - прокурор) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру) з позовом до Петропавлівської районної державної адміністрації (далі - Петропавлівська РДА), фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича (далі - ФОП Марков Д. О.), у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про надання громадянину Маркову Д.О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" № Р-321/0/350-15 від 30.09.2015;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" № Р-529/0/350-15 від 24.12.2015;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,0928 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1007, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13649470;

- зобов`язати ФОП Маркова Д. О. повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 5,0928 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1007, орієнтовною ринковою вартістю 1 501 800 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому ФОП Марков Д. О. одержав її в оренду.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому вони повинні бути скасовані. Оскільки спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району (далі - Дмитрівська сільська рада), а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв), отже, Петропавлівська РДА не наділена повноваженнями щодо розпорядження такими землями. Крім того, оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами на підставі розпорядження Петропавлівської РДА від 24.12.2015 № Р-529/0/350-15, є недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки орендну плату за користування земельною ділянкою визначено без проведення її нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог статей 6, 15 Закону України "Про оренду землі" і статей 13, 18 Закону України "Про оцінку земель".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 позов прокурора задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Петропавлівської РДА "Про надання громадянину Маркову Д.О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" №Р-321/0/350-15 від 30.09.2015. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Петропавлівської РДА "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" № Р-529/0/350-15 від 24.12.2015. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,0928 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1007, розташованої на території Дмитрівської сільської ради, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською РДА та ФОП Марковим Д. О., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису -13649170. Зобов`язано ФОП Маркова Д. О. повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку загальною площею 5,0928 га; кадастровий номер 1223881500:02:001:1007, орієнтовною ринковою вартістю 1 500 000,00 грн, на території Дмитрівської сільської ради, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому ФОП Марков Д. О. одержав її в оренду. Стягнуто з Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь Прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 7 048,00 грн.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 залишено без змін.

2.3. Судові рішення, з посиланням на статтю 19 Конституції України, статті 5, 79, 124, 122, 206 Земельного кодексу України, статті 6, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статтю 14 Податкового кодексу України, статті 12, 15, 23 Закону України "Про оцінку земель" статті 6, 13, Закону України "Про місцеві адміністрації", статті 21, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, мотивовані доведеністю позовних вимог та наявністю підстав для визнання незаконними та скасування розпоряджень Петропавлівської РДА. Установивши, що спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування колишньому КСП ім. Чкалова, її розподіл на частки не проводився, з 2008 року земельна ділянка знаходилася в землях запасу Дмитрівської сільради, суди дійшли висновків, що прийняття Петропавлівською РДА розпоряджень № Р-321/0/3580-15 від 30.09.2015 та № Р-529/0/350/-15, на підставі яких у подальшому укладено спірний договір оренди земельної ділянки, є протиправним. Враховуючи, що вимоги про повернення спірної земельної ділянки є похідними від вимог про визнання договору оренди недійсним, суди визнали їх обґрунтованими.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018, ФОП Марков Д. О. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судами спотворено факти та безпідставно визнано достатніми докази про те, що спірна земельна ділянка віднесена до земель запасу Дмитрівської сільської ради із земель, які були передані Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова (далі - КСП ім. Чкалова) у постійне користування, в той час як спірна ділянка не відноситься ні до земель запасу, ні до земель резервного фонду; судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, оскільки не повністю досліджено поземельну книгу, а суд апеляційної інстанції вказані недоліки не виправив; висновки судів про невідповідність орендної плати є помилковими, оскільки плата розраховувалася з урахуванням вартості земельної ділянки, що визначена договором оренди; суди не обґрунтували необхідності звернення з позовом прокурора в інтересах позивача та не звергнули увагу що таке представництво не підтверджено належними доказами неможливості звернення з позовом до суду самостійно позивачем.

3.3. Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ФОП Маркова Д. О. без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 - без змін.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в 1997 році за замовленням КСП ім. Чкалова Дніпропетровська філія Інституту землеустрою виготовила науково-технічну документацію по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пунктів 1.4.4, 1.5 зазначеної технічної документації, за КСП ім. Чкалова закріплено на праві постійного користування 263,7 га земель з державного резервного фонду та зазначено, що землі резервного фонду є державною власністю та використовуються за цільовим призначенням.

Згідно з випискою з протоколу № 2 зборів КСП ім. Чкалова від 30.04.1997, зборами затверджено науково-технічну документацію по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на колективну власність і постійне користування КСП ім. Чкалова від 1997 року, якою передбачено виділення та закріплення за господарством земель, у тому числі земель державного резервного фонду площею 263,7 га.

4.2. Відповідно до рішення VIII сесії Дмитрівської сільської ради XII скликання від 14.05.1997, КСП ім. Чкалова видано Державний акт на право постійного користування землею № 004503, серії І-ДП від 21.05.1997, на підставі якого КСП ім. Чкалова передано у колективну власність 5537,8 га земель, у тому числі - в постійне користування 616,2 га, із них за рахунок державного резервного фонду 263,7 га.

Згідно з Державним актом на право постійного користування на землю колишнього КСП ім. Чкалова від 21.05.1997 № 004503, серії І-ДП, спірна земельна ділянка віднесена до державного резервного фонду із земель, які були передані КСП ім. Чкалова у постійне користування.

4.3. Згідно з актом перевірки №193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017 ГУ Держгеокадастру, Петропавлівською РДА не підтверджено факт віднесення земельної ділянки кадастровий номер 1223881500:02:001:1007 до невитребуваних паїв.

4.4. Розпорядженням голови Петропавлівської РДА № Р-321/0/350-15 від 30.09.2015 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду Маркову Д. О. земельної ділянки площею 5,0928 га ріллі, кадастровий номер 1223881500:02:001:1007, з невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільради.

4.5. Розпорядженням голови Петропавлівської РДА № Р-529/0/350-15 від 24.12.2015 затверджено ФОП Маркову Д. О. технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 5,0928 га з невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради та надано ФОП Маркову Д. О. в оренду строком на 30 років земельну ділянку, кадастровий номер 1223881500:02:001:1007, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради.

4.6 . Між Петропавлівською районною державної адміністрацією (Орендодавець) та ФОП Марковим Д. О. (Орендар) 29.01.2016 було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір). Цим Договором регулюються правовідносини, пов`язані із передаванням Орендодавцем Орендарю у строкове платне користування земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, земельна ділянка надається в оренду на підставі розпорядження голови Петропавлівської РДА від 24.12.2015 № Р-529/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д. О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради".

Згідно з пунктом 3.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею: 5,0928 га - ріллі. В пункті 3.2 Договору визначено кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:02:001:1007. Згідно з пунктом 4.1 Договору, Договір укладено строком на 30 років.

4.7. Суди встановили, що орендну плату за користування земельною ділянкою визначено без проведення її нормативної грошової оцінки.

4.8. 06.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №42017041880000033 та розпочато досудове розслідування за фактом внесення службовими особами Петропавлівської РДА недостовірних відомостей щодо приналежності земель до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв до розпоряджень № Р-321/0/350-15 від 30.09.2015 та № Р-529/0/350-15 від 24.12.2015 та договору оренди земельної ділянки від 29.01.2016, що стало підставою для незаконної, без конкурентних засад, передачі в оренду ФОП Маркову Д. О. земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

4.9. Спір виник у зв`язку з прийняттям Петропавлівською РДА розпоряджень № Р-321/0/350-15 від 30.09.2015 та № Р-529/0/350-15 від 24.12.2015 та укладенням Договору оренди, внаслідок чого, на думку прокурора, порушено інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

5.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 (у складі колегії суддів - Багай Н. О. - головуючий, Волковицька Н. О., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Маркова Д. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 у справі № 904/4050/18, а також зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Великою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.06.2019 ухвалено постанову у справі № 587/430/16-ц, яка була оприлюднена 30.09.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження у справі № 904/4050/18 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження.

Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 № 29.3-02/3695 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4050/18 у зв`язку з відпусткою судді Волковицької Н.О.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.11.2019 призначено колегію суддів у справі № 904/4050/18 у складі Багай Н. О. - суддя доповідач, судді: Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2019 зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Великою палатою Верховного Суду 26.05.2020 ухвалено постанову у справі № 912/2385/18, яка була оприлюднена 20.07.2020.

12.08.2020 від заступника Генерального прокурора та Прокуратури Дніпропетровської області надійшли клопотання про поновлення провадження у справі № 904/4050/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 поновлено провадження у справі № 904/4050/18 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження.

Ураховуючи усунення обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у цій справі, та поновлення провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 904/4050/18 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути задоволена частково з таких підстав.

5.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, про визнання незаконними і скасування розпоряджень Петропавлівської РДА від 30.09.2015 № Р-321/0/350-15, від 24.12.2015 № Р-529/0/350-15, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.01.2016, укладеного між Петропавлівською РДА та ФОП Марковим Д. О., зобов`язання ФОП Маркова Д. О., повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку.

5.5. У цій справі прокурор звертався до суду за процедурою, передбаченою абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з матеріалами справи, при зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є ГУ Держгеокадастру, яке, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області. Також прокурором зазначено, що звернення із цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду.

5.6. Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18.

5.7. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

5.8. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме доповнено її статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.9. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

В такий спосіб перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Водночас підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, з`ясуванню судом підлягає той факт, чи є обставини конкретної справи тим виключним випадком, який є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.

5.10. Судова колегія звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави

Аналогічна правова позиція неодноразова викладалась у постановах Верховного Суду, зокрема, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 та від 18.08.2020 у справі №914/1844/18.

5.11. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

5.12. При цьому у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У разі ж відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

5.13. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції не встановлював обставин представництва прокурором інтересів держави, а суд апеляційної інстанції обмежився загальним посиланням на доведення прокурором підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру. При цьому суд не надав жодної оцінки обставинам здійснення прокурором такого представництва, не встановив наявності/відсутності у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави, причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, належним чином не з`ясував та у судових рішеннях не зазначив обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання ГУ Держгеокадастру, що є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Суди також не з`ясували, чи вжив прокурор всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави. Обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

5.14. За обставин неналежного дослідження і встановлення наявності підстав звернення прокурора до суду з відповідним позовом, висновки судів про задоволення позову є передчасними.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 300 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.4. Таким чином, за наявності допущеного судами порушення положень статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно частково задовольнити, а справу передати до місцевого господарського суду на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 у справі № 904/4050/18 скасувати, справу передати до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова В. А. Зуєв