Рішення

від 28.09.2020 по справі 120/3633/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 р. Справа № 120/3633/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення відповідача за № 025150002270 від 03.03.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.02.2020 про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи: 1) на Немирівському міжгосподарському підприємстві по відгодівлі худоби з 07.04.1978 по 25.02.2003; 2) у приватного підприємця ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію № 2 355 000 0000 000090 від 13.08.2004) з 01.04.1994 по 30.04.2005 та 3) у ТОВ "Кий транс-2005": з 01.05.2005 на посаді водія автомобіля марки "Богдан" (з 03.01.2010 у відповідності до класифікатора професій ДК 003:2010 назву професій змінено на водія автотранспортних засобів категорії "Д").

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на підставі положень ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак рішенням від 03.03.2020 № 025150002270 відповідач надав відмову, посилаючись на відсутність у позивача необхідного страхового стажу - 27 років. У своєму рішенні пенсійний орган зазначив, що підтверджений стаж роботи позивача на день звернення з заявою становить 18 років 7 місяців 29 днів. При цьому відповідач не зарахував до загального трудового стажу позивача періоди його роботи згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , у зв`язку з порушенням порядку оформлення документів, що підтверджують стаж роботи. Так, відповідач вказав на те, що бланк трудової книжки позивача не відповідає оновленому зразку: на титульній сторінці наявний герб України, тоді як видача трудової книжки датована 17.04.1978. Крім того, на трудовій книжці відсутня відмітка "Дублікат", а присутні на титульній сторінці відтиски печаток підприємств не читаються.

Позивач з вищезазначеним рішенням не погоджується, вважає його неправомірним і таким, що порушує його законне право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 31.07.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України. Цією ж ухвалою в сторін витребувано додаткові докази, необхідні для повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

На виконання вимог суду позивач надав для огляду оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 , а відповідач - копії матеріалів пенсійної справи позивача за № 025150002270.

14.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Як зазначає відповідач, з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача складає 18 років 07 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. При цьому до трудового стажу позивача не зараховано періоди його роботи згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки бланк документа не відповідає оновленому зразку. Так, відповідач зауважує, що на титульній сторінці трудової книжки позивача наявний герб України. Натомість видача трудової книжки датована 17.04.1978, що свідчить про її видачу, а отже і внесення записів про трудову діяльність, фактично після звільнення позивача з роботи. Окрім того, відповідач зазначає, що на трудовій книжці позивача відсутня відмітка "Дублікат", а на титульній сторінці наявні два відтиски печаток підприємств, які не читаються. Відтак відповідач вважає, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993. Тому правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 263 КАС України розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи здійснюється судом у письмовому провадженні в строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Водночас дата постановлення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) на лікарняному та у відпустці в період з 01.09.2020 по 25.09.2020.

Вивчивши матеріали справи, оглянувши трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та матеріали його пенсійної справи за № 025150002270, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 25.02.2020, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням від 03.03.2020 за № 905060132089 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на загальних умовах. Свою відмову відповідач мотивував тим, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, тоді як страховий стаж позивача складає 18 років 07 місяців 29 днів. При цьому відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки бланк документа не відповідає оновленому зразку (на титульній сторінці наявний герб України, а видача трудової книжки датована 17.04.1978). Також у рішенні відповідач зазначив, що на трудовій книжці відсутня відмітка "Дублікат", а наявні на титульній сторінці відтиски печаток підприємств не читаються.

Позивач вважає вказане рішення пенсійного органу протиправним, а тому звертається до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач досяг пенсійного віку (60 років), у зв`язку з чим 25.02.2020 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивач додав копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорта громадянина України та трудової книжки серії НОМЕР_1 .

За результатами розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення від 03.03.2020 № 025150002270 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Підставою для прийняття такого рішення став висновок пенсійного органу про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, а саме 27 років. Як зазначив відповідач, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу підтверджений стаж роботи позивача на день звернення з заявою становить 18 років 7 місяців 29 днів. Водночас до загального трудового стажу позивача не можуть бути зараховані періоди його роботи згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 з огляду на те, що бланк трудової книжки не відповідає оновленому зразку (на титульній сторінці наявний герб України), тоді як видача трудової книжки датована 17.04.1978, що свідчить про її видачу, а отже внесення записів про трудову діяльність фактично після звільнення. Крім того, на трудовій книжці відсутня відмітка "Дублікат", а присутні на титульній сторінці відтиски печаток підприємств не читаються.

Перевіряючи вказані доводи відповідача, суд враховує, що згідно із ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Згідно з п.п. 2.2 п. 2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції № 58).

Як видно з матеріалів справи, позивач втратив оригінал трудової книжки, у зв`язку з чим було видано її дублікат серії НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу на те, що порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам визначається розділом 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Так, положеннями пункту 5.1 Інструкції передбачено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Пунктом 5.3 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Судом встановлено, що дублікат трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 оформлений на бланку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників".

При цьому у рядку "Дата заповнення трудової книжки" вказана дата 17.04.1978, яка співпадає з датою прийняття позивача на роботу у Немирівське міжгосподарське підприємство по відгодівлі худоби (наказ № 16 від 17.04.1978).

Також суд враховує, що дублікат трудової книжки позивача в частині відомостей про роботу на вказаному підприємстві містить усі необхідні записи, а саме дату прийняття на роботу, займану посаду, дату звільнення з роботи із зазначенням причин і посиланням на статтю (пункт) закону, реквізити наказів по підприємству, на підставі яких внесено відповідні записи.

Щодо самих записів про прийняття/звільнення позивача, то такі скріплені підписом уповноваженої особи підприємства та завірені печаткою юридичної особи.

З наведеного суд робить висновок, що дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 був виданий позивачеві саме під час роботи на Немирівському міжгосподарському підприємстві по відгодівлі худоби (код ЄДРПОУ 05435783). Ця обставина додатково підтверджується двома відтисками печаток вказаного підприємства на титульному аркуші трудової книжки. Водночас суд критично оцінює твердження відповідача про те, що вони не читаються. Адже огляд оригіналу трудової книжки позивача дає можливість суду встановити, що такі печатки належать саме вищезазначеному підприємству.

Таким чином, суд доходить висновку, що трудову книжку серії НОМЕР_1 необхідно вважати дублікатом трудової книжки, який в частині записів про період роботи позивача з 17.04.1978 по 25.02.2003 на Немирівському міжгосподарському підприємстві по відгодівлі худоби загалом відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Натомість наявність окремих недоліків в оформленні дубліката трудової книжки, зокрема відсутність у правому верхньому кутку відмітки "Дублікат", на переконання суду, не може бути достатньою підставою для відмови у пенсійному забезпеченні позивача.

До того ж в силу приписів чинного законодавства заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.

Також суд зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Крім того, при вирішенні справи суд враховує, що пенсійний орган не вчинив жодних дій для перевірки відомостей з трудової книжки позивача, хоча наділений відповідними повноваженнями. Це при тому, що ТОВ "Немирівське міжгосподарське товариство по відгодівлі худоби" (код ЄДРПОУ 05435783) на сьогодні не припинене, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.02.2020 № 2538/Щ/02-32-55-09. Отже, витребування додаткових документів з цього підприємства та, в разі необхідності, проведення звірки є можливим, чого відповідачем, одначе, не зроблено.

Насамкінець суд бере до уваги, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, відповідач зарахував до страхового стажу позивача 4 роки 2 місяці за період до 01.01.2004. Водночас, як видно з Реєстру застрахованих осіб форми ОК-5, серед страхувальників позивача в цей період значиться ТОВ "Немирівське міжгосподарське підприємство по відгодівлі худоби" (код ЄДРПОУ 05435783). Цей факт, на думку суду, додатково підтверджує правильність записів у трудовій книжці позивача, які відповідач необґрунтовано та без належної перевірки поставив під сумнів.

З огляду на викладене суд вважає передчасним висновок пенсійного органу про неможливість зарахування до загального страхового стажу позивача періоду його роботи на Немирівському міжгосподарському підприємстві по відгодівлі худоби з 17.04.1978 по 25.02.2003.

У позові позивач також порушує питання про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу час роботи позивача у приватного підприємця ОСОБА_2 та у ТОВ "Кийтранс-2005".

Втім, з оскаржуваного рішення відповідача неможливо встановити, чи вважаються відповідні періоди роботи позивача спірними в цілях призначення пенсії за віком.

Так, зі змісту рішення відповідача можна дійти висновку, що наведені в ньому мотиви стосуються часу роботи позивача до 01.01.2004 і виключно на Немирівському міжгосподарському підприємстві по відгодівлі худоби. Водночас жодних конкретних підстав для не зарахування інших періодів трудової діяльності позивача рішення не містить.

Більше того, з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу відповідач зарахував до страхового стажу позивача 18 років 07 місяців 29 днів, з яких 14 років 5 місяців 29 днів після 01.01.2004.

Однак з наданих суду доказів неможливо перевірити, які саме періоди після 01.01.2004 були зараховані до страхового стажу позивача і на якій саме роботі, а також достовірно встановити, чи охоплюється зазначеним страховим стажем час роботи позивача у приватного підприємця ОСОБА_2 та на ТОВ "Кийтранс-2005".

Враховуючи наведене суд доходить висновку щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 025150002270 від 03.03.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, що є підставою для його скасування.

Разом з тим, беручи до уваги встановлені обставини справи та надані сторонами докази, за результатами вирішення цього спору суд не вбачає достатніх правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з призначення позивачу пенсії за віком.

Як зазначено у пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (параграф 25).

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.

Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не була надана оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 1058 та Порядком № 22-1, і без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно належного розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме у спосіб визнання протиправним та скасування рішення відповідача за № 025150002270 від 03.03.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.02.2020 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки суду, наданої в судовому рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Таким чином, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер, а позов задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 420,40 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025150002270 від 03 березня 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 лютого 2020 року про призначення пенсії за віком, враховуючи правову оцінку, надану у рішенні суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 - повернути позивачеві.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено 28.09.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович