Рішення

від 14.08.2020 по справі 280/4368/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2020 року Справа № 280/4368/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД-ОПТ (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, 27/29, офіс 60, код ЄДРПОУ 42568992) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945); Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД-ОПТ (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням уточненого позову, позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії відповідача 1 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 №6128.

зобов`язати відповідача 1 виключити Товариство з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД-ОПТ з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: № 1564856/42568992 від 14 травня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 53 від 25 грудня 2019 року;

зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД-ОПТ № 53 від 25 грудня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою суду від 07.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення/виклику сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ ФОРВАРД-ОПТ направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну №53 від 25.12.2019, проте, позивачем було отримано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, в якій зазначено, що документ прийнято, але його реєстрація зупинена. Зазначає, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стало те, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку з чим позивачу запропоновано надати додаткові документи та пояснення по спірній накладній. Вказує, що позивач скористався наданим правом та подав пояснення щодо підстав складання та направлення на реєстрацію спірних податкових накладних, а також надав окремий пакет документів, проте, позивач все одно отримав рішення про відмову у реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН. Позивач вважає прийняте рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН необґрунтованим, протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки оскаржуване рішення не містить підкреслень тих документів, які на думку відповідачів не надані, що в свою чергу робить ці рішення формальними та такими, що не ґрунтуються на результатах аналізу пакету документів платника податків. Крім того, позивач вказав і на ту обставину, що підприємство-позивач не підпадає під критерії ризиковості, що визначені п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а також надав на адресу відповідача всі необхідні документи, які підтверджують законність здійснення позивачем господарської діяльності та реальне виконання операцій, за якими складено податкову накладну, проте, відповідачем не надано належної оцінки поданим документам. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач - ГУ ДПС у Запорозькій області проти задоволення позовних вимог заперечив у поданому до суду відзиві на позов (вх..34214 від 28.07.2020). В обґрунтування заперечень представник відповідача послався на те, що реєстрація податкової накладної виписаної ТОВ ФОРВАРД-ОПТ №53 від 25.12.2019 зупинена у зв`язку з тим, що податкові накладні відповідали критеріям оцінки ступеня ризиків, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 ПК України та визначених пунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Зазначає, що підставами для прийняття комісією ГУ ДПС у Запорізькій області рішення про відмову в реєстрації спірної податкової накладної стало те, що платником податків не було надано на розгляд комісії первинних документів, а саме встановлено відсутність договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг. Зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків - фактури (інвойсів), актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. За таких обставин, відповідач вказував на правомірність рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Також, представник відповідача вказував і на відсутність підстав для задоволення позовної вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Запорізькій області виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, оскільки рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників не порушує прав та законних інтересів платника податків, а є лише службовою інформацією, яка розміщується в автоматизованих системах контролюючого органу. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та пояснення представників сторін, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД- ОПТ у якості Постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІГА- УКРАЇНА у якості Покупця був укладений Договір № 1/18 поставки товару (далі - Договір поставки). Відповідно до п. 1.1. Договору поставки, на умовах, передбачених цим договором, Постачальник зобов`язується поставляти Покупцеві Товар та передати його у власність Поку пця. а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений Постачальником Товар. Згідно п. 1.2. Договору поставки, предметом даного Договору є м`ясо птиці (надалі - Товар), що поставляється Постачальником у кількості, асортименті і цінах зазначених у вида ткових накладних, що виписуються на кожну окрему партію Товару. Відповідно до п. 2.3. До говору поставки, факт отримання Товару Покупцем підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Датою постачання Товару вважається дата отримання Товару Покупцем.

У межах Договору поставки Постачальником ТОВ ФОРВАРД-ОПТ на користь По купця ТОВ ЛІГА-УКРАЇНА було здійснено поставку Товару, а саме:

- за видатковою накладною № 404 від 25.12.2019 здійснено поставку Товару - Тушка курчат-бройлерів 1 категорії, напівфабрикат натуральний охолоджений (від 1,7 кг.) у кількості 500 кг., загальною вартістю 23 350,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 891,67 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставки, Товар був доставлений зі складу Постачаль ника ТОВ ФОРВАРД-ОПТ (м. Запоріжжя, вул. Сапожнікова, 8А) на склад Покупця ТОВ ЛІГА-УКРАЇНА (м. Запоріжжя, Кругова, 169) автомобільним транспортом Продавця (авто мобіль; Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 2 від 25.12.2019.

Товар, який був поставлений ТОВ ФОРВАРД-ОПТ на користь ТОВ ЛІГА- УКРАІНА був придбаний нашим товариством у власність у ТОВ ТРЕЙД за Договором по ставки № 01/04-1 від 01.04.2019 за видатковою накладною № ТР-0000118 від 24.12.2019. На підставі рахунку-фактури від 24.12.2019 № ТР-0000079 платіжним дорученням № 303 від 25.02.2020 Товар був у повному обсязі оплачений, якість підтверджена Декларацією виробни ка № ТР-0000114 від 24.12.2019. Транспортування Товару здійснювалось автомобільним тран спортом Постачальника, автомобіль Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , що підтверджується товарно-транспортною накладною № 1 від 24.12.2019.

Операції з придбання та продажу товару були відображені у бухгалтерському обліку ТОВ ФОРВАРД-ОПТ , що підтверджується Карткою рахунку 361 Розрахунки з вітчизня ними покупцями за грудень 2019 року, Карткою рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за грудень 2019 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 Роз рахунки з вітчизняними постачальниками за грудень 2019 року, оборотно-сальдовою відомі стю по рахунку 281 Товари на складі за 25 грудня 2019 року.

ТОВ ФОРВАРД-ОПТ за фактом відвантаження товару була складена податкова на кладна № 53 від 25.12.2019, яка подана на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових наклад них. Відповідно до отриманої 14.01.2020 Квитанції, документи прийнято, проте реєстрація зу пинена у зв`язку з наступним: відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає ви могам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач скористався наданим правом та подав до контролюючого органу додаткові документи та пояснення з приводу складання податкової накладної.

Проте, не зважаючи на подання додаткових пояснень рішенням комісії ГУ ДПС у Запорізькій області № 1564856/42568992 від 14 травня 2020 року відмовлено в реєстрації в ЄРПН податкової накладної №53 від 25.12.2019.

Підставою відмови в реєстрації податкової накладної №1 від 16.01.2020 зазначено: "Ненадання платником податків копій документів: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

У графі "Додаткова інформація" зазначено про те, що відсутні складські документи (інвентаризаційні описи).

Не погодившись з відмовою відповідача в реєстрації спірної податкової накладної, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон - №1797-VIII від 21.12.2016).

У свою чергу, відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями пункту 20.2 статті 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно пункту 11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним спірним рішенням комісії ГУ ДПС у Запорізькій області відмовлено у реєстрації спірної податкової накладної/розрахунку коригування, а підставою зазначеного рішення зазначено неподання платником податку копій документів, при цьому рішення не містять підкреслень тих документів, які позивачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація спірних податкових накладних зупинена у зв`язку з їх відповідністю, як зазначено контролюючим органом, пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

У Листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 "Критерії ризиковості платника податку", зокрема, зазначено: " 1.Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.".

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп.1.6 п.1 Критеріїв №959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пп.1.6 п.1 Листа Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 оскаржуване рішення не містить.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було.

Суд зазначає, що саме лише зазначення про відсутність певних документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В даному випадку, відповідачами ґрунтовних недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не виказано у відповідному рішенні.

Також, з наданих до матеріалів справи документів та документів, які надавались контролюючому органу, було можливо встановити підстави для складання та направлення на реєстрацію спірних накладних.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених ПК України, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних.

Оцінюючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення від № 1564856/42568992 від 14 травня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відтак, оскільки рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної підлягає скасуванню, відповідно, з урахуванням положень підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №53 від 25.12.2019.

Щодо позовних вимог про скасування рішення, яким позивача віднесено до переліку ризикових платників податків, та зобов`язання відповідача виключити позивача з відповідного переліку, суд зазначає таке.

Згідно положень додатку 1 Порядку № 1165, критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Так, спірне рішення прийнято з огляду на відповідність пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме зазначено, що платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарі/послуг, відмінних від придбаних.

Проте з урахуванням положень наведених норм, суд зауважує, що комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку. Отже контролюючий орган має зажадати від платника податку документів та пояснень на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях.

Також аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Проте, спірне рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку не містить переліку конкретних фактичних даних про підприємство позивача, які б могли свідчити про наявність ознак ризиковості, ані відповідного законодавчого обґрунтування.

Аналізуючи викладене слід дійти висновку, що оскаржуване рішення відповідача не містить належної мотивації підстав та причин відповідності ТОВ ФОРВАРД-ОПТ критеріям ризиковості платника податку.

Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що рішення комісії ГУ ДПС у Запорізькій області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 №6128 про відповідність ТОВ ФОРВАРД-ОПТ критеріям ризиковості платника податку, прийнято з порушенням порядку встановленого нормами чинного законодавства, без наявності правових підстав та порушує права позивача як платника податку, у зв`язку з чим, є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами абз.21 пункту 6 Порядку №1165 у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

З огляду на викладене позовні вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не підлягають задоволенню, оскільки достатнім та належним способом захисту в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішень комісії ГУ ДПС у Запорізькій області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації спірної податкової накладної.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ ФОРВАРД-ОПТ .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 4204,00 грн. стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправні рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних, а саме - ГУ ДПС у Запорізькій області.

Разом з цим, 11.08.2020 до суду від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

У зазначеній заяві позивач просить суд стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатським бюро ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР в особі Керуючого бюро Пшець Олександра Вікторовича договір про надання правової допомоги № 29/11/19 від 29.11.2019.

За умовами п. 2 Додаткової угоди № 1 від 07.07.2020, винагорода (гонорар) за надання правової допомоги по даному Договору визначена сторонами наступним чином:

- підготовка позовної заяви - 4000,00 грн.;

- підготовка клопотань, письмових пояснень, відповідей, та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань - 2000,00 грн. за один документ.

Вартість наданих адвокатських послуг відповідає розміру гонорару за надання аналогічних послуг адвокатів, яка склалася в Україні, що підтверджується рекомендованими (мінімальними) ставками адвокатського гонорару, які були затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16.02.2018 та рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018. Зазначені рішення долучені до матеріалів справи.

Адвокатське бюро ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР виставило рахунок на оплату послуг №2 від 03.08.2020 на суму 6000,00 грн.

Вказані послуги прийняті позивачем за Актом № 2 прийняття-передачі наданих послуг від 03.08.2020 та оплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 483 від 06.08.2020, які містяться в матеріалах справи.

У заяві про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача просить стягнути витрати у загальній сумі 6000,00 грн., які складаються з підготовки позовної заяви (4000,00 грн.) та підготовки відповіді на відзив (2000,00 грн.).

Суд зазначає, що позовна заява від 22.06.2020 (вх. № 30559 від 03.07.2020) та відповідь на відзив (вх. № 35814 від 05.08.2020) підписані безпосередньо представником позивача, послуги щодо підготовки позовної заяви та відповіді на відзив прийняті позивачем за відповідним Актом № 2 прийняття-передачі наданих послуг від 15.01.2020 та оплачено відповідним платіжним дорученням, а відтак понесення витрат позивачем за вказані послуги підтверджується належним чином є співмірними та підлягає відшкодуванню.

Разом з цим, суд приймає до уваги позицію ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії . Так, ЕСПЛ наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено ЄСПЛ у п.268 Рішення по справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V). .

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004.

Правові позиції щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №821/1594/17 (адміністративне провадження №К/9901/39873/18), від 08.05.2018 у справі №810/2823/17 (адміністративне провадження №К/9901/7937/18) від 05.09.2019 №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19).

Отже, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. підлягають задоволенню також з Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД-ОПТ (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, 27/29, офіс 60, код ЄДРПОУ 42568992) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945); Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1564856/42568992 від 14 травня 2020 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД-ОПТ №53 від 25.12.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.02.2020 №6128 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД-ОПТ критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД-ОПТ судовий збір в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення у повному обсязі складено та підписано 14 серпня 2020 року.

Суддя М.С. Лазаренко