Рішення

від 28.09.2020 по справі 340/2780/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2780/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство "Бур`яна Геннадія Миколайовича" (26141, Кіровоградська область, Новоархангельський район, с. Мар`янівка, вул. Лісна, 6, код ЄДРПОУ 31960333)

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Ляшенко О.В., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що з метою отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 21,95 га з кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно державного акту серії КР, виданого Новоархангельського районною радою 21.12.2001 року. Однак, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області наказом №11-1056/14-20-СГ від 20.01.2020 року відмовило позивачці у наданні такого дозволу, пославшись на відсутність інформації, що підтверджує членство у фермерському господарстві. Стверджуючи, що спірний наказ відповідача суперечить вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України та порушує право позивачки на отримання земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації, визначених пунктом "а" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, її представник просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення у формі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" №11-1056/14-20-СГ від 20.01.2020 року;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву (клопотання) позивачки №П-14582/0/16-19 від 18.12.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 21,95 га з кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно Державного акту серії КР, виданого Новоархангельською районною радою 21.12.2001 року, для ведення фермерського господарства, та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Також представник позивачки просила суд зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у цій справі.

Ухвалою судді від 07.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд залучив до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фермерське господарство "Бур`яна Геннадія Миколайовича".

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-1056/14-20-СГ від 20.01.2020 року позивачці правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 32 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство". Представник відповідача зазначив, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може бути наданий, оскільки земельна ділянка, яку позивачка має намір отримати у власність, входить до складу земельної ділянки площею 21,95 га, яка сформована та має кадастровий номер 3523682700:02:000:0355. Відповідач вказує, що формування нової земельної ділянки, яка є частиною раніше сформованої земельної ділянки, відповідно до статті 79-1 ЗК України має здійснюватися за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначив, що позивачка не надала документів, які підтверджують наявність у неї досвіду роботи в сільському господарстві, що є обов`язковою умовою для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Доводячи правомірність спірного наказу, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивачки подала відповідь на відзив, в якій наголосила, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства в межах норм безоплатної приватизації, а не як член фермерського господарства. До своєї заяви позивачка додала усі необхідні документи, тож відмова відповідача у задоволенні цієї заяви суперечить вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Третя особа фермерське господарство "Бур`яна Геннадія Миколайовича" подало до суду пояснення щодо позову, в яких підтримало позовні вимоги ОСОБА_1 .

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

На підставі рішення сесії Новоархангельської районної ради народних депутатів Новоархангельського району Кіровоградської області №162 від 14.12.2001 року ОСОБА_2 передано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 43,57 га (земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 21,62 га та земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 21,95 га), що розташовані на території Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, про що йому видано державний акт на право постійного користування землею серії КР, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею 21.12.2001 року за №145. (а.с. 14)

Отримавши земельну ділянку у користування, ОСОБА_2 створив фермерське господарство "Бур`яна Геннадія Миколайовича", яке зареєстроване як юридична особа 04.07.2002 року. ОСОБА_2 є засновником та головою цього фермерського господарства. (а.с. 126 - 132) Позивачка є членом ФГ "Бур`яна Геннадія Миколайовича". (а.с. 49 - 53)

Земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 21,62 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі 21.10.2013 року за кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, а 11.11.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані речові права на неї. (а.с. 108 - 113, 124 - 125)

ОСОБА_2 як землекористувач цієї земельної ділянки 10.12.2019 року надав погодження на її вилучення, в тому числі на користь ОСОБА_1 (а.с. 95 - 96)

ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою (клопотанням) від 18.12.2019 року, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 21,62 га з кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно Державного акту серії КР, виданого Новоархангельського районною радою 21.12.2001 року. До заяви додала зокрема графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача, виписку з трудової книжки колгоспника, довідку про вартість та розмір середньої частки (паю) на території Мар`янівської сільської ради. Вказана заява з додатками 18.12.2019 року зареєстрована ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області за №П-14582/0/16-16. (а.с. 6 - 15, 88)

За наслідками розгляду цієї заяви в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видав наказ №11-1056/14-20-СГ від 20.01.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". (а.с. 16)

Не погоджуючись з цим наказом, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Судом установлено, що позивачка звернулася до відповідача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою її формування та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, маючи намір у подальшому отримати її у приватну власність для ведення фермерського господарства в порядку безоплатної приватизації.

Розглянувши заяву позивачки, відповідач видав наказ №11-1056/14-20-СГ від 20.01.2020 року, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства з тих підстав, що за результатами розгляду поданих документів встановлено відсутність інформації, що підтверджує його членство у фермерському господарстві відповідно до статті 32 ЗК України, статті 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Перевіряючи такі доводи відповідача, суд виходить з того, що згідно зі статтею 31 ЗК України ("Землі фермерського господарства") землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 ЗК України ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств") громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Такі ж норми містяться у статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств").

Суд зазначає, що позивачка звернулася до відповідача із заявою (клопотанням), бажаючи скористатися правом громадянина на одержання у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81, пункту "в" частини 3 статті 116, пункту "а" частини 1 статті 121 ЗК України, а не в порядку приватизації земельної ділянки членами фермерського господарства, який регламентований статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Суд також наголошує, що частина 6 статті 118 ЗК України містить вичерпний перелік документів, які повинні подавати громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, серед яких: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. При цьому вказана норма прямо передбачає заборону органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

Всупереч цьому відмова ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, оформлена спірним наказом №11-1056/14-20-СГ від 20.01.2020 року, мотивована тим, що позивачка до свого клопотання не додала інформацію, що підтверджує її членство у фермерському господарстві. Між тим, вимоги щодо обов`язкового членства у фермерському господарстві громадянина, який бажає отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства в порядку безоплатної приватизації, передбаченому статтею 118 ЗК України, чинне земельне законодавство не висуває.

Доводи відзиву відповідача, про те, що позивачка не додала належних документів, що підтверджують досвід її роботи у сільському господарстві, спростовуються доданою до заяви від 18.12.2019 року випискою із трудової книжки ОСОБА_1 , яка підтверджує її роботу у сільськогосподарських підприємствах. (а.с. 90 - 91)

Також ОСОБА_2 , у користуванні та володінні якого на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КР від 21.12.2001 року перебуває земельна ділянка державної власності, надав погодження на вилучення у нього цієї земельної ділянки, як це передбачено частиною 6 статті 118 ЗК України.

У ході судового розгляду справи суд установив, що спірний наказ №11-1056/14-20-СГ від 20.01.2020 року не містить підстав, передбачених абзацом 1 частини 7 статті 118 ЗК України, для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а наведені у ньому мотиви є незаконними. Відтак, цей наказ не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк винесений відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства. Отже, такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву (клопотання) позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства та прийняти рішення, яким надати такий дозвіл, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом установлено, що позивачка має намір отримати у приватну власність в порядку безоплатної приватизації частину земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок раніше сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, яка належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Частинами 1- 5 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частинами 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Частиною 13 статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується зокрема в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали пере

Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Суд зазначає, що процедура набуття громадянами права власності на землю державної та комунальної власності в порядку безоплатної приватизації, у тому числі для ведення фермерського господарства, передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за відсутності на даній частині земної поверхні раніше сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та за технічною документацією із землеустрою щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки або об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (у разі якщо не відбувається зміна їх цільового призначення). Підставою для розроблення такої документації є відповідний дозвіл (згода) органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим номером 3523682700:02:000:0355 загальною площею 21,62 га, розташована в адміністративних межах Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, перебуває у державній власності та призначена для ведення фермерського господарства. (а.с. 124 - 125)

Оскільки позивачка має намір отримати у приватну власність частину цієї земельної ділянки для ведення фермерського господарства, тому формування нової земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 04.05.2020 року у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 року у справі № 802/1447/17-а.

Тож суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, про що вона просить у позові, та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Суд вважає, що з огляду на визнання протиправним наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-1056/14-20-СГ від 20.01.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", прийнятого за заявою позивачки, належним способом захисту порушеного права позивачки на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її заявою є зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву та вирішити питання, щодо якого звернулася позивачка, відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Щодо клопотання представника позивачки про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з`ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивачки, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Разом з тим, суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 25). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог(2/3), у сумі 560, 53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-1056/14-20-СГ від 20.01.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстрована 18.12.2019 року за №П-14582/0/16-19) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 560,53 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш