Рішення

від 28.09.2020 по справі 440/3160/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/3160/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 8.05.2020 №12125-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";

зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 4.04.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на порушення відповідачем його права на отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 21-25/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що наданий позивачем графічний матеріал не містив конкретного зображення бажаного місця розташування земельної ділянки, що унеможливило перевірку відповідності поданого клопотання вимогам статті 118 ЗК України. Крім того, наголошував на тому, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до дискреційних повноважень органу Держгеокадастру.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

9.04.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області отримано клопотання ОСОБА_1 від 4.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га кадастровий номер 5323486800:00:002:0004 на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с.7/. До клопотання додано графічний матеріал із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, у якому зазначено, що земельна ділянка розташована на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та є частиною земельної ділянки кадастровий номер 5323486800:00:002:0004 /а.с. 27, 26/.

8.05.2020 відповідачем виданий наказ №12125-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, а саме - громадянином на графічному матеріалі не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 28/.

Не погоджуючись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 8.05.2020 №12125-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність наказу відповідача від 8.05.2020 №12125-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, а тому, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірного наказу критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, дана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановлено судом зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, виходив з того, що у доданому до клопотання графічному матеріалі позивачем не зображено конкретне місце розташування обраної ним земельної ділянки.

Однак, такі доводи відповідача у повній мірі спростовуються матеріалами справи, зокрема, копіями графічного матеріалу, що надані сторонами разом із заявами по суті справи /а.с. 8, 26/. Так, залучений до матеріалів справи графічний матеріал містить схематичне зображення на Публічній кадастровій карті України земельної ділянки з кадастровим номером 5323486800:00:002:0004, що візуально розподілена на двадцять п`ять частин з виділенням тоном темного кольору бажаного місця розташування обраної позивачем земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га.

Суд враховує, що у силу положень статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Таким чином, зазначення позивачем у клопотанні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та графічному матеріалі конкретного кадастрового номера земельної ділянки, а також схематичне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки шляхом її виділення тоном темного кольору, на переконання суду, дає можливість достеменно встановити місце розташування обраної позивачем земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що доданий ОСОБА_1 до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою графічний матеріал містив зображення обраної позивачем земельної ділянки, а тому відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оформлена наказом від 8.05.2020 №12125-СГ, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставною.

За таких обставин, зазначений наказ належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 у цій частині - задовольнити.

Посилання відповідача у відзиві на позов на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.01.2018 у справі №369/3184/14-а та від 14.08.2018 у справах №№ 802/159/17-а, 813/947/16, здійснені відповідачем безвідносно до фактичних обставин цієї справи, а тому не приймаються судом у якості належного обґрунтування правомірності спірного рішення.

Окрім того, суд зауважує, що повноваження відповідача з надання дозволу на розробку землевпорядної документації не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, суд враховує, що відповідач у спірних відносинах не здійснював перевірку поданого позивачем клопотання на відповідність вимогам чинного законодавства, адже у якості підстави для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації посилався на неможливість встановлення місця розташування земельної ділянки.

Суд враховує, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для відновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.05.2019 у справі №826/9569/17, від 14.08.2019 у справі №480/4298/18, від 5.12.2019 у справі №806/2540/17, від 29.04.2020 у справі №820/4932/18 та у постанові Великої Палати від 6.11.2019 у справі №509/1350/17.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій справі повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 12.06.2020 №12-7357981/С /а.с. 14/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 15/.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду з цим позовом судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 8 травня 2020 року №12125-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 4 квітня 2020 року, зареєстроване 9 квітня 2020 року за вхідним №Г-9182/0/25-20, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач (боржник): Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Кукоба