Рішення

від 21.09.2020 по справі 540/2444/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2444/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські технології енергії рослин" до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №55313147 від 05.02.2020,

встановив:

ТОВ "НВП "Українські технології енергії рослин" (позивач) звернулось до суду з позовом до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору ВП № 55313147 від 05.02.2019.

Позивач не погоджується з постановою про стягнення виконавчого збору, посилається на те, що відповідно до частини 1, 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від № 1404-УІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Відповідно ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-УІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою , якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Аналіз норм Закону № 1404-УІІІ дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець (на час спірних правовідносин) чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувану, а також наслідки повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. Виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягучача. При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувану за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. В постанові про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №55313147) відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у первісному виконавчому провадженні (опис і арешт майна, і т.і.) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19.06.2019 року № 824/172/18-а (провадження № К/9901/6388/19).

Одночасно позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що про існування постанови дізнався тільки 19.08.2020.

Ухвалою від 02.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 11.09.2020 о 09:00.

Ухвалою від 11.09.2020 відкладено розгляд справи на 21.09.2020 у зв`язку із ненадходженням відзиву на позов, ненадання витребуваних судом документів.

15.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволені позову, мотивуючи тим, що положеннями ч.1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Оскільки виконавчий лист був повернутий стягувачу за його заявою, а виконавчий збір не було стягнуто, то відповідно до ч.3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ державний виконавець цілком правомірно виніс постанову про стягнення виконавчого збору. Позивач помилково пов`язує стягнення виконавчого збору з реальним стягнення грошових коштів на користь стягувача.

18.09.2020 надійшла відповідь на відзив.

21.09.2020 до суду представники сторін не прибули, від представника позивача надійшла зава про розгляд справи без його участі. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України , судом встановлено таке.

04.02.2011 Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист за № 6- 209/11р. про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ "НВП "Українські технології енергії рослин" заборгованості за договором кредиту в сумі 1430196,19 грн. та 14701,96 грн. судових витрат.

ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до відповідача із заявою від 04.12.2017 за № 08.51-297/87- 859 про примусове виконання рішення надавши виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист за № 6-209/11р. про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ "НВП "Українські технології енергії рослин" заборгованості за договором кредиту в сумі 1430196,19 грн. та 14701,96 грн. судових витрат.

Постановою ВП № 55313147 від 06.12.2017 Суворовський районний відділ державної виконавчої служби м. Херсон, правонаступником якого є відповідач, відкрив за вказаним виконавчим листом виконавче провадження про стягнення з ТОВ "НВП "Українські технології енергії рослин" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу в сумі 1 444 898,15 грн., цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 144489 грн. 82 коп.

Також, постановою ВП № 55313147 від 12.01.2018 відповідач наклав арешт на поточні рахунки боржника.

В подальшому виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання за його заявою, що підтверджується постановою ВП № 55313147 від 04.02.2019.

Державним виконавцем було винесено постанову ВП № 55313147 від 05.02.2019 про стягнення виконавчого збору з ТОВ "НВП "Українські технології енергії рослин" у розмірі 144489,82 грн.

Для стягнення виконавчого збору у розмірі 144489,82 грн. було відкрито інше ВП № 58282924 від 05.02.2019.

В наступному, стягувач знову пред`являв виконавчий лист до виконання, та відкликав його без виконання, державним виконавцем 23.06.2020 було винесено постанову ВП № 61039667 про повернення виконавчого документа стягувачу.

19.08.2020 представник позивача дізнався, що в провадженні відповідача - Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження ВП № 58282924 про виконання постанови про стягнення виконавчого збору з позивача в розмірі 144489 грн. 82 коп., яке було відкрито 05.02.2019.

Позивач не погоджується з постановою ВП № 55313147 від 05.02.2019 про стягнення виконавчого збору, тому звернувся до суду з даним позовом.

Як убачається з наданих сторонами копій матеріалів виконавчого провадження №55313147 , відсутні докази направлення (вручення) боржнику постанови про стягнення виконавчого збору, відповідні докази також не були надані представником відповідача при поданні відзиву. Представник позивача стверджує, що ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень № 55313147 та 58282924 тільки 19.08.20, про що свідчить особистий підпис представника боржника у матеріалах виконавчого провадження (суду не надано). Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого. Згідно з вимогами ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ). Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої).

На момент відкриття виконавчого провадження ВП № 55313147 ч. 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачала, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови ВП № 55313147 від 06.12.2017) встановлювалось, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Судом встановлено, що державний виконавець при винесені постанови від 05.02.2019 року про стягнення виконавчого збору № 55313147 з ТОВ "НВП "Українські технології енергії рослин" у розмірі 144489,82 грн., визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі від 04.02.2011 Дніпровського районного суду м.Києва за № 6-209/11р., а саме 1 444 898.15 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. За правилами частини 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону "Про виконавче провадження" передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною 4 статті 42 Закону "Про виконавче провадження" на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону "Про виконавче провадження" , які діяли на час відкриття виконавчого провадження ВП № 55313147, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів було здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Матеріали справи свідчать, що в грудні 2017 року при відкритті виконавчого провадження ВП № 55313147 по виконанню виконавчого листа № 6-209/11 від 06.09.2011, виданого Дніпровським райсудом м. Києва, старшим державним виконавцем Суворовського районного відділу ДВС у м. Херсон в п. 3 постанови було постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 144489 грн. 82 коп. На момент відкриття даного виконавчого провадження діяла норма ч. 2 ст. 27 Закону "Про виконавче провадження" яка передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З 28 серпня 2018 року частину другу статті 27 Закону "Про виконавче провадження" змінено, (Законом України №2475-VIII від 3 липня 2018 року) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, в даній справі з урахуванням редакцій Закону "Про виконавче провадження", які були чинними у період існування заборгованості боржника, база обрахунку виконавчого збору змінювалась. У період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Положення статті 27 Закону "Про виконавче провадження" (у редакції чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону "Про виконавче провадження" (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника, а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за наказом суду, суд вважає, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору при поверненні в лютому 2019 року виконавчого листа без виконання.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд (постанови від 21.03.2020 року у справі №2540/3203/18, від 16.04.2020 у справі №640/8425/19 (ЄДРСРУ № 88814982)), який висловив правову позицію, відповідно до якої системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що основана винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі. При цьому, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Тому виконавчий збір повинен стягуватись лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми. Так як виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом Дніпровського райсуду м. Києва, суд вважає, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 121, 139, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

вирішив:

Поновити ТОВ "НВП "Українські технології енергії рослин" строк звернення до суду.

Задовольнити позов ТОВ "НВП "Українські технології енергії рослин". Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 55313147 від 05.02.2019 Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські технології енергії рослин" виконавчого збору в сумі 144489 грн. 82 коп.

Стягнути з Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські технології енергії рослин" (код ЄДРПОУ 36008711) 2102 грн. судового збору .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 105000000