Постанова

від 23.09.2020 по справі 520/14418/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 р.Справа № 520/14418/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.03.20 року по справі № 520/14418/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому проси, з урахуванням зменшення позовних вимог: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2019 року №Ф-4178-56 щодо наявності заборгованості на 30.09.2019 року з єдиного внеску в сумі 2604,47 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 задоволено позов.

Скасовано вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2019 року № Ф-4178-56 на суму 2604,47 грн., яка складена відносно ОСОБА_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. ( сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем належним чином не виконані вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» . Згідно даних інтегрованої картки платника по єдиному соціальному внеску обліковується борг, а тому, спірна вимога є законним заходом реагування на зазначене.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову правильно встановив всі обставини, не порушив норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному управлінні ГУ ДПС у Харківській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), що підтверджується ідентифікаційними даними особи, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №364 від 14.07.1994 року, витягом з єдиного реєстру адвокатів, посвідченням адвоката від 14.07.1994 року (а.с. 7а-9, 46-48).

Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2019 року №Ф-4178-56 з єдиного внеску на суму 2604,47 грн. (а.с. 11), яку отримано позивачем в кінці жовтня 2019 року згідно з штемпелем на поштовому конверті (а.с. 13).

23.10.2019 року позивач надав до відповідача пояснення з копіями банківських квитанцій про сплату єдиного соціального внеску за три квартали 2019 року (а.с. 15).

11.11.2019 року позивач надав до відповідача пояснення з копіями банківських квитанцій про сплату єдиного соціального внеску за 2018 рік (а.с. 16).

Цього ж дня, 11.11.2019 року позивач направив поштовим відправлення скаргу ДФС України (а.с. 17-19).

Рішенням ДПС України від 11.12.2019 року №12645/6/99-00-08-06-01 (а.с. 28-31) вирішено залишити без розгляду вказану скаргу позивача у зв`язку з порушенням законодавчо встановленого строку її подання та зазначено, що скаргу може бути оскаржено в судовому порядку.

Позивач, не погоджуючись із вказаною вимогою, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення, оскільки позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконано належним чином, у встановлені строки та в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року № 5076-VI, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

В силу ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 2 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Статтею 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19 (провадження № К/9901/25439/19).

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення відповідачем спірної податкової вимоги стали висновки податкового органу про наявність у відповідача заборгованості внаслідок несплати наступних нарахувань за 2017-2018 роки: 19.04.2018 року - нараховано єдиного внеску в сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року); 02.05.2018 року - нараховано єдиного внеску в сумі 8448,00 грн. (за 2017 рік); 19.07.2018 року - нараховано єдиного внеску в сумі 2457,18 грн. (за ІІ квартал 2018 року); 19.10.2018 року - нараховано єдиного внеску в сумі 2457,18 грн. (за ІІІ квартал 2018 року); 21.01.2019 року - нараховано єдиного внеску в сумі 2457,18 грн. (за ІV квартал 2018 року).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, поданої позивачем 18.04.2018 року за №44378 (а.с. 61), загальна сума доходу за 2017 рік становила 6800 грн., враховуючи розмір мінімальної заробітної плати в 2017 році розмір єдиного соціального внеску до сплати в місяць становить 704 грн., а за рік - 8448 грн.

Згідно банківської квитанції (а.с. 63) 24.04.2018 року позивачем було сплачено 8450 грн. єдиного соціального внеску за 2017 рік, тобто в повному обсязі.

З інтегрованої картки платника (а.с. 49-53) вбачається, що станом на 31.12.2017 року у позивача рахувалась передплата зі сплати єдиного внеску в розмірі 1532,25 грн.

Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік поданої позивачем 03.04.2019 року за №37887 (а.с. 62), загальна сума доходу за 2018 рік становила 9100 грн., враховуючи розмір мінімальної заробітної плати в 2018 році розмір єдиного соціального внеску до сплати за квартал становить 2457,18 грн., а за рік - 9828,72 грн.

Згідно банківських квитанцій (а.с. 64-67) позивачем в 2018 році були здійснені наступні платежі зі сплати єдиного соціального внеску: 24.03.2018 року на суму 2460 грн., 17.06.2018 року на суму 2460 грн., 12.09.2018 року на суму 2460 грн., 09.12.2018 року на суму 2460 грн., на загальну суму 9840 грн., тобто в повному обсязі.

Крім того, згідно банківських квитанцій (а.с. 68-70) у 2019 році позивачем були здійснені наступні платежі зі сплати єдиного соціального внеску: 08.03.2019 року на суму 2760 грн., 24.05.2019 року на суму 2760 грн., 10.09.2019 року на суму 2760 грн., з розрахунку мінімальної заробітної плати в 2019 році.

Отже з викладеного слідує, що позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконано належним чином, у встановлені строки та в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що вимога Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2019 року № Ф-4178-56 на суму 2604,47 грн., винесена відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, а відтак, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 520/14418/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 28.09.2020 року