Постанова

від 28.09.2020 по справі 520/8444/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 р.Справа № 520/8444/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми "Альфа-Україна лізинг" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О.) по справі № 520/8444/19

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

до Приватної фірми "Альфа-Україна лізинг"

про стягнення суми податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2019, Головне управління Державної податкової служби України в Харківській області (далі - позивач) звернулось Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватної фірми Альфа-Україна лізинг (далі - відповідач), в якому просить стягнути до бюджету кошти у розмірі 149834,00 грн в рахунок погашення податкового боргу з відповідача з усіх відкритих розрахункових рахунків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі №520/8444/19 позов задоволений.

Стягнуто з бюджету кошти у розмірі 149834,00 грн в рахунок погашення податкового боргу з відповідача з усіх відкритих розрахункових рахунків.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати судове рішення, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне врахуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідач перебуває на обліку у позивача.

Відповідач не сплатив суму заборгованості з податку на додану вартість в загальному розмірі 149 834,00 грн, у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість № 9256684283 від 20.11.2018 термін сплати - 30.11.2018 у розмірі - 27 604,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9283855065 від 19.12.2018 термін сплати - 30.12.2018 у розмірі - 26 356,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9308095115 від 21.01.2019 термін сплати - 30.01.2019 у розмірі - 39 812,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9026632846 від 20.02.2019 термін сплати - 01.03.2019 становить - 9 925,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9050001884 від 19.03.2019 термін сплати - 30.03.2019 у розмірі - 21 454,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9077677907 від 18.04.2019 термін сплати - 30.04.2019 у розмірі - 9 485,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9102713138 від 17.05.2019 термін сплати - 30.05.2019 у розмірі - 13 890,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9130216394 від 19.06.2019 термін сплати - 30.06.2019 у розмірі - 611,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9155944388 від 17.07.2019 термін сплати - 30 07.2019 у розмірі - 697,00 грн..

Позивачем за фактом наявності заборгованості складено вимогу № 125949-17 від 08.11.2018.

Суд першої інстанції, під час задоволення позову, зазначив про те, що на час розгляду справи загальна сума заборгованості за період жовтень 2018 року - червень 2019 року перед бюджетом відповідачем добровільно в повному обсязі сплачена не була.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно до п.п.19-1.1.22 п.19-1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно до п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

На підставі п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до п.58.3 ст58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

На підставі п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно до п.59.5 ст59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі пп. е п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкова вимога суб`єкта владних повноважень, згідно з якою відповідні зобов`язання визначені, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду від 22.08.2018 у справі № 820/1878/16.

За обставинами справи, відповідач має узгоджені податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі - 149 834,00 грн, у зв`язку з несплатою податного зобов`язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість № 9256684283 від 20.11.2018 термін сплати - 30.11.2018 у розмірі - 27 604,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9283855065 від 19.12.2018 термін сплати - 30.12.2018 у розмірі - 26 356,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9308095115 від 21.01.2019 термін сплати - 30.01.2019 у розмірі - 39 812,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9026632846 від 20.02.2019 термін сплати - 01.03.2019 становить - 9 925,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9050001884 від 19.03.2019 термін сплати - 30.03.2019 у розмірі - 21 454,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9077677907 від 18.04.2019 термін сплати - 30.04.2019 у розмірі - 9 485,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9102713138 від 17.05.2019 термін сплати - 30.05.2019 у розмірі - 13 890,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9130216394 від 19.06.2019 термін сплати - 30.06.2019 у розмірі - 611,00 грн.;

у податковій декларації з податку на додану вартість № 9155944388 від 17.07.2019 термін сплати - 30 07.2019 у розмірі - 697,00 грн.

Позивачем за фактом наявності заборгованості складено та направлено податкову вимогу № 125949-17 від 08.11.2018.

В свій позовній заяві та апеляційній скарзі відповідачем не оспорюється вручення - 10.01.2019 податкової вимоги.

На час розгляду справи, дана податкова вимога не оскаржена відповідачем, та є чинною.

Крім цього, відповідач не спростовує факт несплати у добровільного порядку.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції приписів ст. ст. 122, 123 КАС України, щодо строків звернення до суду з позовом.

Колегія суддів, вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими, за таким.

У відповідності до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

На підставі ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Ухвалою суду першої інстанції від 15.10.109 у справі № 520/8444/19 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд першої інстанції, в обґрунтування свого рішення зазначив про дотримання позивачем строків, визначених п.102.4 ст.102 ПК України щодо можливості звернення до суду.

Колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції правильною, оскільки до даного спору слід застосовувати норми іншого закону, яким є - Податковий кодекс України.

На підставі п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до п.102.4 ст.102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

В свій позовній заяві та апеляційній скарзі відповідачем не оспорюється вручення - 10.01.2019 податкової вимоги.

Датою подання позову до суду є - 21.08.2019.

З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку про дотримання встановлених строків звернення до суду з позовом.

Щодо доводів відповідача про недотримання судом першої інстанції приписів абзацу 4 п.87.1 ст.87 ПК України, то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до абзацу 7 п.87.1 ст.87 ПК України не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

На підставі п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що обов`язок зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, який встановлений п.87.9 ст.89 ПК України. Отже, джерелом погашення податкового боргу з податку на додану вартість можуть бути кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №813/1417/16.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі каже про здійснення сплати податку на додану вартість та надає до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність податкового боргу відповідно до даних інтегрованої картки відповідача та наявних в матеріалах справи доказів.

При цьому, колегія суддів зауважує що відповідачем не оскаржувались дії позивача щодо неправомірного, на його думку, перерахування з рахунку коштів в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що обліковується відповідно до інтегрованої картки платника податків.

З огляду на це, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, правильно встановив обставини справи, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Альфа-Україна лізинг" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 по справі № 520/8444/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді В.А. Калиновський О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 28.09.2020 року