Постанова

від 28.09.2020 по справі 640/3845/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3845/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ АЙ ТІ ТРЕЙДІНГ на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 17.04.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ АЙ ТІ ТРЕЙДІНГ до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю АЙ АЙ ТІ ТРЕЙДІНГ звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову №І П/ФС від 21.01.2020 Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області В. Андрієнко про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю Ай Ай Ті Трейдінг у розмірі 4173,00 грн.

16.04.2020 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № І П/ФС від 21.01.2020 Першого заступника начальника Головною управління Держпраці у Київській області В. Андрієнко на Товариство з обмеженою відповідальністю Ай Ай Ті Трейдінг до набрання законної сили рішенням суду по справі № 640/3845/20 за позовом ТОВ Ай Ай Ті Трейдінг до Головною управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною га скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № І П/ФС від 21.01.2020 Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області В. Андрієнко на Товариство з обмеженою відповідальністю Ай Ай Ті Трейдінг ;

- зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 61708166 Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіальною управління юстиції у м. Києві, відкритому на підставі постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № І П/ФС від 21.01.2020 Першого заступника начальника Головною управління Держпраці у Київській області В. Андрієнко на Товариство з обмеженою відповідальністю Ай Ай Ті Трейдінг за порушення законодавства про працю у сумі 4 173,00 гри., до розгляду по суті та набрання законної сили рішенням суду у даній справі № 640/3845/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року в задоволенні заяви про забезпечення позову Товариству з обмеженою відповідальністю Ай Ай Ті Трейдінг відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що встановлено відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити заяву по забезпечення адміністративного позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що примусове виконання постанови від 21.01.2019 в безспірному порядку визначеному ст. 26 Закону України Про виконавче провадження до завершення розгляду судом адміністративного позову по суті, не лише може унеможливити виконання рішення суду в цій справі, у разі ухвалення його на користь позивача, як і ефективний захист та поновлення його порушених прав та законних інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, а й також призвести до додаткових стягнень, накладання арешту на рахунки і майно позивача за можливими рішеннями державного виконавця, по яких стягнення відбувається у безспірному порядку по заяві відповідача, у тому числі унеможливити нормальну діяльність.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову позивачем зазначено, що позов обґрунтовано фактами протиправності наказу про призначення перевірки, дій головних ревізорів - інспекторів під час перевірки, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Звернувшись до АТ ПриватБанк , позивач дізнався, що Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07.04.2020 відкрито виконавче провадження ВП №61708166 на виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № І П/ФС від 21.01.2020 Першого заступника начальника Головною управління Держпраці у Київській області В. Андрієнко та винесно постанову про арешт коштів боржника - позивача.

Також, позивачем вказано, що для відновлення наслідків, до яких призведе звернення постанови до примусового виконання, необхідно буде докласти значних зусиль.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відтак, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акта.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Колегією суддів встановлено, що в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність дій відповідача, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, визначено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Згідно пункту 10 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

При цьому, за правилами абз. 4 пункту 11 Порядку № 509, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Системний аналіз наведених норм, дає підстави для висновку, що виключно у випадку несплати у добровільному порядку штрафу, накладеному постановою відповідного органу Держпраці України, останній вправі звернутися до органів державної виконавчої служби з метою примусового її виконання. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що за правилами ч. 3 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , арешт на майно (кошти) боржника накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Зазначеним приписам Закону кореспондують абз. 1 пункту 8 розд. VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

Так, згаданими правовими нормами передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Отже, державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Інша ж частина коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 року по справі № 200/3887/19-а.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що позивачем до заяви про забезпечення позову не було додано жодних документів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Тобто, матеріали доданих до заяви про забезпечення позову документів не містять доказів неможливості підприємства, з урахуванням розміру накладеного штрафу, продовжувати нормально функціонувати та здійснювати господарську діяльність.

При цьому, питання, пов`язані зі сплатою товариством штрафу на підставі спірної постанови, не входять до предмету доказування у даній справі, який безпосередньо пов`язаний з перевіркою дотримання відповідачем, під час їх прийняття, вимог законодавства. У свою чергу, відповідні обставини не створюють передумов для висновку, що невжиття заходів забезпечення даного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як учасника публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України Про виконавче провадження , а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що зупинення стягнення на підставі постанови ГУ Держпраці у Київській області, за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов`язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

У межах розгляду даної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності дій та рішень відповідача, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.

Суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ АЙ ТІ ТРЕЙДІНГ - залишити без задоволення , ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.09.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна