Постанова

від 25.09.2020 по справі 591/2018/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 591/2018/17

провадження № 61-7112св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сумська обласна рада, комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань ,

третя особа - управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 10 грудня 2019 року у складі судді Клименко А. Я. та постанову Сумського апеляційного суду від 10 березня 2020 рокуу складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної ради, комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань , третя особа - управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, про скасування рішення сесії Сумської обласної ради про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Сумської обласної ради, комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань , третя особа - управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, про скасування рішення сесії Сумської обласної ради про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що на підставі рішення Сумської міської ради від 01 жовтня 2014 року з позивачем було укладено контракт строком на п`ять років з 01 жовтня 2014 по 30 вересня 2019 рік та призначено її на посаду головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 . Рішенням Сумської обласної ради від 24 лютого 2017 року припинено дію укладеного з нею контракту та звільнено позивача з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 з підстав, передбачених контрактом, відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України. Вказує, що всупереч вимогам закону, укладений з нею контракт не був розірваний у письмовій формі. Крім того, відповідачем було порушено встановлений порядок розірвання контракту, оскільки Сумська обласна рада не попередила її за два тижні про дострокове його розірвання. Вказує, що Сумською обласною радою було порушено процедуру ухвалення оскаржуваного рішення. Зазначає, що нею вживалися всі можливі заходи щодо належного функціонування лікарні, в тому числі і щодо її матеріального забезпечення. Зазначає, що ні управлінням охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, ні Сумською обласною радою не було забезпечено належне фінансування лікарні на опалювальний період 2016 - 2017 років. Зазначає, що неналежний технічний стан системи опалення та недостатнє фінансування призвели до аварії. За таких обставин, за відсутності відповідних доказів її вини, у відповідача були відсутні підстави для її звільнення за систематичне грубе порушення нею обов`язків головного лікаря. Вказує, що трудову книжку їй було видано 26 лютого 2017 року, в той час, як остаточний розрахунок проведено 28 лютого 2017 року, з огляду на що є підстави для стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Просила суд скасувати рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Сумської обласної ради від 24 лютого 2017 року Про звільнення з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 яким припинено дію контракту та звільнено її з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 з підстав, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України. Поновити її на роботі на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань . Стягнути з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 24 лютого 2017 року по день ухвалення остаточного рішення у справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 10 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Сумської обласної ради від 24 лютого 2017 року Про звільнення з посади , яким припинено дію контракту та звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 з підстав, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України. Визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з моменту ліквідації установи, з якої її було звільнено, а саме з моменту внесення запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто з 30 травня 2018 року. Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі - 515 565,66 грн з 25 січня 2017 року по день ухвалення судового рішення з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскільки контракт є особливою формою трудового договору в якому визначаються права, обов`язки і відповідальність сторін, головний лікар ОСОБА_1 не несе відповідальності за недотримання в період опалювального сезону 2016 - 2017 роках температурного режиму у приміщеннях закладу, оскільки ні в контракті, ні в статуті установи цього обов`язку у позивача не передбачено. Крім того, відповідачами не було доведено, що поширення гострої вірусної інфекції, грипу, вірусної пневмонії серед хворих пацієнтів закладу є результатом порушень температурного режиму. Водночас факт порушення строку перебування у психіатричному закладі пацієнтки, який начебто закінчився у грудні 2016 року не підтвердився, а тому відповідач не довів наявності підстав для звільнення позивача із займаної посади. Також, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу.

Постановою Сумського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань задоволено частково.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 10 грудня 2019 року змінено в частині визначення періоду та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань на користь ОСОБА_1 та в частині розподілу судових витрат у справі.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2017 року до 30 травня 2018 року у сумі 231 038,79 грн з наступним утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 3 907,73 грн.

Стягнуто з Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати за подачу позовної заяви у сумі 640,00 грн.

В іншій частині рішення Зарічного районного суду міста Суми від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Компенсовано комунальному некомерційному підприємству Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України понесені судові витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 3 911,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при прийнятті рішення від 24 лютого 2017 року про звільнення позивача з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 Сумська міська рада посилалась на факти грубого порушення нею своїх посадових обов`язків, підтверджених актом службового розслідування від 14 лютого 2017 року. В той же час, як вбачається з матеріалів цивільної справи вищезазначеного акту не існувало, а існував акт службового розслідування датований 14 березня 2017 року. Позивачем, як керівником лікувального закладу вживались усі належні та достатні заходи для забезпечення функціонування лікарні та дотримання температурного режиму у приміщеннях лікарні. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду в частині обґрунтованості вимог позивача щодо безпідставності розірвання з позивачем контракту та звільнення з роботи. Місцевим судом обґрунтовано було визнано позивача звільненою з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 30 травня 2018 року. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2017 року по 30 травня 2018 року, який підлягає стягненню з відповідача комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань на користь позивача складає 231 038,79 грн (311 х 742,89 грн) з подальшим відрахуванням усіх необхідних платежів та зборів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань , витребувано її з Зарічного районного суду міста Суми.

15 вересня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій проігноровані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Суди неправильно кваліфікували порушення позивачем статуту та контракту.

Відзиви на касаційну скаргу

У травні 2020 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

У травні 2020 року управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів. Просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У травні 2020 року Сумська обласна рада надіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що судові рішення не відповідають нормам матеріального та процесуального права. Суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів. Просила задовольнити касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 01 жовтня 2014 року Сумською обласною радою було укладено контракт з ОСОБА_1 , відповідно до якого, з нею укладено строковий трудовий договір та прийнято на посаду начальника комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 . Строк дії контракту визначено до 30 вересня 2019 року (т. 1 а. с. 14 - 17).

Відповідно до положення про посадові обов`язки в комунальному закладі Сумської обласної ради Обласна спеціалізована лікарня № 2 з організації та проведення контролю за виконанням службових документів, розподілу функціональних обов`язків між головним лікарем та його заступниками головний лікар здійснює керівництво лікувально-профілактичним закладом, організовує лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську та фінансову діяльність закладу, співпрацює з органами управління, місцевою владою, суміжними медичними закладами та забезпечує взаємодію підрозділів лікувально-профілактичного закладу, створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту, здійснює загальний контроль за діяльністю всіх служб лікарні і педагогічного персоналу тощо (т. 2 а. с. 58 - 62).

Листом від 14 січня 2016 року за підписом ОСОБА_1 комунальний заклад Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 звернувся до управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації з проханням вжити заходів щодо заміни 2-х котлів КВ - 300, оскільки вони фізично та морально застарілі, неодноразово ремонтувалися (т. 2 а. с. 6). Крім того, листами від 02 лютого 2016 року, 11 березня 2016 року, 28 березня 2016 року, 11 травня 2016 року, 22 червня 2016 року управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації було повідомлено про недостатність коштів для закупівлі вугілля кам`яного для проведення опалювального сезону 2016 - 2017 років (т. 2 а. с. 9 - 13, 15).

Листом від 14 січня 2016 року за підписом ОСОБА_1 комунальний заклад Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 звернувся до управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації з проханням винайти кошти для ремонту очисних споруд Екокомпакт - 100 , оскільки їх функціонування є призупиненим та потребує проведення ремонту (т. 2 а. с. 7).

Наказами управління майном Сумської обласної ради від 10 червня 2016 року та 12 грудня 2016 року ОСОБА_1 премійовано за зміцнення матеріальної бази та за підсумками роботи за 2016 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати (т. 1 а. с. 20, т. 2 а. с 36).

Наказом управління майном Сумської обласної ради від 30 січня 2017 року № 20 створено комісію для проведення службового розслідування стосовно фактів грубого порушення посадових обов`язків головним лікарем комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 ОСОБА_1 та визначено строк проведення вказаного службового розслідування в період з 31 січня 2017 по 01 лютого 2017 року із затвердженням плану заходів проведення службового розслідування (т. 1 а. с. 114, 115).

Наказом управління майном Сумської обласної ради від 01 лютого 2017 року № 26/1 було продовжено термін службового розслідування щодо перевірки фактів та з`ясування всіх обставин щодо грубого порушення посадових обов`язків головним лікарем комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 ОСОБА_1 , що призвів до створення загрози здоров`ю та життю пацієнтів лікарні, які перебували на стаціонарному лікуванні в закладі до 14 лютого 2017 року (т. 1 а. с. 116).

Відповідно до акту службового розслідування від 14 березня 2017 року з початку опалювального сезону 2016 - 2017 років у приміщеннях комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 не було дотримано температурних режимів. Крім того, зазначено, що про вказані обставини ОСОБА_1 повідомлено управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації несвоєчасно, що призвело до порушення прав хворих на одержання психіатричної та соціальної допомоги в умовах, що відповідають вимогам санітарного законодавства. За наслідками службового розслідування, комісією було зроблено висновок, що позивачем допущено систематичні порушення статуту комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 та абзаців 4, 19 пункту 2.3 контракту, що є підставою для розірвання з нею укладеного контракту (т. 1 а. с. 117, 118).

Згідно з витягом з протоколу № 20 постійної комісії з питань розвитку сільських територій, соціального захисту населення, переміщених осіб, учасників АТО та членів їх сімей, охорони здоров`я, материнства та дитинства від 21 лютого 2017 року вбачається, що на зазначеній постійній комісії було розглянуто питання про звільнення позивача з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 за результатами розгляду якого, було вирішено підтримати проект рішення про звільнення позивача (т. 1 а. с. 101).

Відповідно до витягу з протоколу № 11 постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад та приватизації від 21 лютого 2017 року зазначеною комісією вирішено винести питання про звільнення позивача з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 на розгляд 11 сесії обласної ради (т. 1 а. с. 102, 103).

Протоколом постійної комісії з питань розвитку місцевого самоврядування, процесів децентралізації, адміністративно-територіального устрою, депутатської діяльності, регламенту, законності та правопорядку, зв`язків із громадськістю, інформаційної та регуляторної політики від 22 лютого 2017 року № 16 підтримано запропонований проект рішення, внесений на розгляд обласної ради (т. 1 а. с. 104).

Згідно з витягом з протоколу № 1 президії Сумської обласної ради сьомого скликання від 22 лютого 2017 року, було погоджено проект рішення обласної ради Про звільнення з посади головного лікаря посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 ОСОБА_1 та винесено його на розгляд пленарного засідання одинадцятої сесії обласної ради (т. 1 а. с. 105).

Рішенням Сумської обласної ради від 24 лютого 2017 року припинено дію контракту, укладеного з позивачем. Звільнено позивача з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 (т. 1 а. с. 18, 19).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з частиною другою статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років.

При укладенні контракту з позивачем Сумська обласна рада керувалась постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності , пунктом 5 якої рекомендовано застосовувати затверджений постановою порядок і при укладенні контрактів з керівниками комунальних підприємств.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 642 затверджено Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я та типову форму контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я.

Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що контракт укладається на строк від трьох до п`яти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону.

Також, пунктами 7, 9 Порядку передбачено, що контракт може бути розірваний на підставах, установлених законом або контрактом. При цьому звільнення з посади керівника закладу проводиться з урахуванням передбачених законодавством гарантій. Спори між сторонами, що уклали контракт, розв`язуються у порядку встановленому законодавством.

При прийнятті рішення від 24 лютого 2017 року про звільнення позивача з посади головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 Сумська міська рада посилалась на факти грубого порушення нею своїх посадових обов`язків, підтверджених актом службового розслідування від 14 лютого 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначений акт датований 14 березня 2017 року (фактично був складений 14 лютого 2017 року).

Крім того, з рішення Сумської обласної ради від 24 лютого 2017 року вбачається, що позивачем, як керівником установи допущено недотримання норм температурного режиму, санітарно-епідеміологічних умов перебування осіб, яким надається психіатрична допомога, та інших передбачених законодавством прав і свобод цих осіб і умов праці фахівців та інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги у психіатричному закладі.

При цьому, роботодавець посилався на обставини невідповідності температури повітря, яка підтримувалась у відділенні психіатричного закладу в межах 17 - 18?С, починаючи з початку опалювального сезону. В той же час, ДБН України Будинки і споруди. Установи охорони здоров`я. В.2.2-10-2001 встановлено, що температура повітря у палатах для дорослих хворих та кабінетах лікарів, кімнат персоналу у лікарнях повинна становити 20?С. Також, у рішенні відповідача зазначено, що починаючи з 07 січня 2017 року зафіксоване стійке зниження температури повітря у приміщеннях лікарні, а про ситуацію, що склалась позивач повідомила управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації лише 10 січня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, як керівником лікувального закладу вживались усі належні та достатні заходи для забезпечення функціонування лікарні та дотримання температурного режиму у приміщеннях лікарні. Зокрема у листі до начальника управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації від 02 лютого 2016 року № 04-06/07/54 позивач звертала увагу на те, що незважаючи на встановлення енергозберігаючих вікон та закупівлю для опалення лікарні дров, торфобрикетів та вугілля, це є недостатнім для опалення лікарні і призводить до зниження нормативних показників температури. Для належного проведення опалювального сезону 2016 - 2017 років є потреба у придбанні вугілля загальна вартість якого може складати 1 662 276,00 грн. В той же час, відповідно до затвердженого бюджету на 2016 рік сума виділена на дані потреби складала 852 497,00 грн, тобто вказаних коштів вистачить лише на 2 місяці опалювального сезону, що ставить під загрозу функціонування закладу та належний догляд за хворими (т. 2 а. с. 9). Аналогічні клопотання надсилались нею 11 березня 2016 року за № 04-06/07/94, 28 березня 2016 року за № 04-06/07/106, 11 травня 2016 року за № 04-06/07/152, 22 червня 2016 року за № 04-06/07Я/191 (т. 2 а. с. 10 - 12, 15). Також з відповідними запитами про заміну опалювальних котлів позивач зверталась і до начальника управління майном Сумської обласної ради ОСОБА_2 та голови Сумської обласної ради ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 20 - 30).

За вирішенням питання щодо надання допомоги у покращенні матеріально-технічної бази медичного закладу, зокрема і у ремонті системи опалення позивач 14 березня 2016 року зверталась з відповідним клопотання і до народного депутата України ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 30, 31).

Незважаючи на неодноразові клопотання позивача щодо виділення фінансування для ремонту системи опалення лікарні та встановлення нових опалювальних котлів, достатньо коштів для цієї потреби виділено не було, що і призвело до виникнення пориву теплової системи і зниження нормативної температури у відділеннях лікарні.

Належних та допустимих доказів на підтвердження вини у цих діях або бездіяльності позивача у справі Сумською обласною радою надано не було.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновки в частині визначення підстав та дати звільнення позивача у справі, оскільки згідно зі статтею 240 1 КЗпП України, якщо працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але його поновлення на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно суд визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Сумської обласної ради від 24 листопада 2017 року було припинено діяльність відповідача - комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 шляхом приєднання його до комунального закладу Сумської обласної ради Обласний наркологічний диспансер (т. 3 а. с.168, 169).

Рішенням Сумської обласної ради від 22 лютого 2019 року було припинено юридичну особу комунальний заклад Сумської обласної ради Обласний наркологічний диспансер шляхом перетворення його у комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань (т. 4 а. с. 123 - 127).

Виходячи з вищезазначеного і керуючись статтею 240-1 КЗпП України судами обґрунтовано визнано позивача звільненою з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 30 травня 2018 року.

Відповідно до довідки наданої відповідачем від 15 березня 2019 року, середньоденний заробіток ОСОБА_1 на посаді головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 складав 742,89 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2017 року до 30 травня 2018 року, який підлягає стягненню з відповідача комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань на користь позивача складає 231 038,79 грн (311 х 742,89 грн).

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 10 грудня 2019 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Сумського апеляційного суду від 10 березня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська