ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Шейко Т.І.
суддя-доповідач: Епель О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року Справа № 640/7244/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника відповідача Диби Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2020 року у справі
за позовом фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування
рішень та вимоги про сплату недоїмки,
В С Т А Н О В И В :
Історія справи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень рішень від 26.12.2018 №№ 0131934204, 0131754204, 0131774204, 0131734204, 0131744204;
- визнання протиправними та скасування рішень від 26.12.2018 №№ 0131724204, 0131714204, 0131684204;
- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 № Ф-397.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 не підтверджено зв`язку отриманого доходу та використання маркетингових послуг у перевіряємий період, чим порушено вимоги пункту 177.2 та пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, та що призвело до порушення підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Крім того, суд зазначив, що в облікових даних платника податків ОСОБА_1 відсутня інформація про об`єкт оподаткування - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , які згідно пояснення використовуються для здійснення підприємницької діяльності, а також, що ФОП ОСОБА_1 не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, чим порушено підпункт 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.
Також суд виходив з того, що до перевірки не було надано Книги обліку доходів і витрат за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017, чим порушено вимоги пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити його позов повністю, наполягаючи на тому, що операції, податкова звітність щодо яких була предметом перевірки контролюючого органу, підтверджуються відповідними первинними документами і їх товарність вже встановлена судовим рішенням в іншій справі № 910/3545/19, яке набрало законної сили, та яким також установлено чинність відповідних договорів, укладених між позивачем та його контрагентами і те, що вони спрямовані на настання реальних наслідків, які підтверджуються фактом надання виконавцем замовнику відповідних послуг.
При цьому, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції взагалі було неправильно встановлено обставини цієї справи, розглянуто інший предмет спору, а також не враховано, що податковий орган не оскаржує та не заперечує товарності відповідних операцій позивача з ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет , а ставить питання щодо можливість віднесення певних сум до складу витрат.
Разом з тим, в обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на висновки Верховного Суду та наполягає на тому, що понесені ним витрати відносяться до витрат за збут.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що при нарахуванні йому спірних штрафних санкцій і пені податковим органом порушено граничні строки застосування такої відповідальності, що також, на переконання апелянта, у сукупності з вищевикладеним є підставою для задоволення його позовних вимог.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наводить викопіювання з акта перевірки.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у відповідача витребувано додаткові докази у справі, установлено строк для їх подання до 21.09.2020 та відкладено судовий розгляд справи.
Станом на 22.09.2020 зазначену ухвалу суду відповідачем не виконано.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ) та перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у м. Києві як платник ПДВ.
Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 08.11.2018 № 4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 .
У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:
- пункту 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на 836579,22 грн., у тому числі: за 2016 рік - 324382,87 грн., за 2017 рік - 512196,35 грн.;
- підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України - занижено військовий збір за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на 69714,93 грн., у тому числі: за 2016 рік - 27031,91 грн., за 2017 рік - 42683,02 грн.;
- абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки у розмірі 80095,67 грн., в тому числі: за 2016 рік - на 45852,77 грн., за 2017 рік - на 34242,90 грн.;
- частини восьмої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 12849,44 грн., за 2016 рік в сумі 48716,70 грн., визначену Звітом від 09.02.2017 № 9269720873, та 126,65 грн., визначену вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2017 № 4541306;
- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2016-2017 роки на 907029,00 грн., в тому числі: за 2016 рік - 452926,00 грн. (за березень - 8824,00 грн., за квітень - 69995,00 грн., за травень - 36589,00 грн., за червень - 43016,00 грн., за липень - 61045,00 грн., за серпень 31572,00 грн., за вересень - 24183,00 грн., за жовтень - 36339,00 грн., за листопад - 64644,00 грн., за грудень - 76719,00 грн.), за 2017 рік - 454103,00 грн. (за січень - 812,00 грн., за лютий - 94114,00 грн., за березень - 72054,00 грн., за червень - 169364,00 грн., за липень - 52175,00 грн., за серпень - 36563,00 грн., за вересень - 25579,00 грн., за жовтень - 3442,00 грн.) та завищено від`ємне значення на 632832,00 грн., в тому числі: за 2016 рік - 359604,00 грн. (за січень - 61673,00 грн., за лютий - 71392,00 грн., за березень - 95927,00 грн., за квітень - 52781,00 грн., за травень - 41819,00 грн., за червень - 26993,00 грн., за вересень - 9019,00 грн.), за 2017 рік - 273228,00 грн. (за січень - 46379,00 грн., за квітень - 51740,00 грн., за травень - 122803,00 грн., за червень - 16056,00 грн., за жовтень - 7641,00 грн., за листопад - 9891,00 грн., за грудень - 18718,00 грн.);
- пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;
- підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України - не подано до податкового органу за місцем реєстрації, протягом 10-ти робочих днів після реєстрації об`єкта нерухомості, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 № 0131934204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1360543,50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 № 0131754204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано військовий збір на суму 104572,40 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 № 0131774204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1254868,83 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 № 0131734204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано адміністративний штраф на суму 170,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 № 0131744204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано адміністративний штраф на суму 510,00 грн.;
- рішення від 26.12.2018 № 0131724204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1387,74 грн., у тому числі штраф за період з 11.02.2013 по 19.02.2013 в розмірі 1284,94 грн. та пеню в розмірі 102,80 грн.;
- рішення від 26.12.2018 № 0131714204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 12594,84 грн.;
- рішення від 26.12.2018 № 0131684204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 9963,84 грн., у тому числі штраф за період з 10.02.2017 по 13.02.2017 у розмірі 9768,67 грн. та пеню в розмірі 195,17 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 № Ф-397, яким ФОП ОСОБА_1 визначено борг (недоїмку) у розмірі 80095,67 грн.
Позивач, вважаючи зазначені рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
У пунктах 44.1, 44.7 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Згідно пункту 121 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Пунктом 117.1 статті 117 ПК України передбачено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень.
У пунктах 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;
- документально не підтверджені витрати.
Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:
- витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;
- витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту).
Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У пункті 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що
Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІI Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II Інструкції №449, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум, а починаючи з 01.01.2015 та надалі, - у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до Інструкції № 449.
Підпунктом 5 пункту 2 розділу VІІ Інструкції № 449 визначено, що за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 15 до Інструкції № 449. Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску.
На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (пункт 5 розділу VІІ Інструкції № 449). Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску (пункт 12 розділу VІІ Інструкції № 449).
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (пункт 13 розділу VІІ Інструкції № 449).
Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.
Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД э 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами /т. 1 а.с. 20/.
У період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за який відповідачем проводилася перевірка, позивачем здійснювалися операції з ТОВ ПАККО Холдинг (код ЄДРПОУ 34928470), ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет (код ЄДРПОУ 35442481), ТОВ ЛК-Транс (код ЄДРПОУ 37470510), ТОВ Континіум-Трейд (код ЄДРПОУ 33170637), ТОВ АВАНТА (код ЄДРПОУ 35495114), ТОВ ОМЕГА (код ЄДРПОУ 30982361), ТОВ Легіон 2015 (код ЄДРПОУ 39775097), ТОВ ЮЛЬСОФ (код ЄДРПОУ 34132770), ТОВ АТЛАНТІК-ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 39101878), ТОВ ФОРА (код ЄДРПОУ 32294897), ПІІ Білла-Україна (код ЄДРПОУ 25288083) щодо надання маркетингових послуг на товари, які постачалися позивачем вказаним підприємствам, на підставі відповідних договорів про торговельне співробітництво (надання послуг).
При цьому, сутність та зміст таких операцій, відповідно до первинних документів, що були надані позивачем контролюючому органу під час проведення його перевірки, а саме видаткових накладних, актів наданих послуг (робіт), банківських виписок /т. 1 а.с.111/, полягає у тому, що вказані товариства, приймаючи на реалізацію товари, що постачаються позивачем за відповідними договорами поставки, надають торгові послуги, забезпечують ознайомлення споживачів з продукцією, зыйснюють формування акційних пропозицій, просування продукції позивача на ринку.
Разом з тим, судовим рішенням в іншій справі № 910/3545/19, яке набрало законної сили, установлено дійсність договорів про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01.01.2016 № У5625, від 01.01.2017 № 5625, укладених між позивачем і ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет та встановлено, що такі договори спрямовані на настання реальних наслідків, а також установлено факт надання виконавцем замовнику послуг за вищевказаними договорами.
У своїх висновках, викладених в рішеннях від 28.11.1999 по справі Brumarescu v. Romania ( Брумареску проти Румунії ) та від 24.07.2003 по справі Ryabykh v. Russia ( Рябих проти Росії ), Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, ураховуючи вищенаведене, операції, що були вчинені між позивачем і його контрагентами у спірний період, безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю в розумінні пункту 198.5 статті 198 ПК України та є товарними.
При цьому, колегія суддів зазначає, що жодних доказів зворотного відповідачем суду не надано.
Разом з тим, в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення, самим контролюючим органом вказано, що перевіркою не встановлено заниження оподатковуваного доходу , отриманого ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 /т.1 а.с.109/.
Тож, з огляду на викладене, висновки контролюючого органу щодо неповної та несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску, заниження ПДФО та військового збору є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, апеляційний суд відзначає, що жодних пояснень щодо підстав нарахування позивачу спірних санкцій податковий орган суду не надав, ухвалу про витербування в нього відповідних доказів виконав лише частково, формально виклавши викопіювання з акта перевірки, а із самого акта перевірки та відзиву контролюючого органу на апеляцію позивача, що також містить фактично викопіювання з такого акта, взагалі не вбачається за якою базою ним розраховувалися позивачу відповідні санкції та пеня /т.1 а.с.112-113/.
При цьому, у зазначеному акті безпосередньо контролюючим органом установлено, що перевіркою правильності визначення позивачем бази оподаткування при нарахування доходів порушень не встановлено /т.1 а.с.114/, а також, що перевіркою питань щодо своєчасності подання позивачем звітів про суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2017 роки порушень не встановлено /т.1 а.с.116/.
Більш того, з акта перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято спірні рішення та вимогу, взагалі не вбачається, яким чином розраховані відповідні зобов`язання та санкції позивача і на підставі яких документів та як саме встановлені відповідні порушення, за які його притягнуто до відповідальності.
Жодних інших доказів, окрім вказаного акта перевірки, відповідачем не було надано ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.
Такий правовий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .
Судова колегія також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE ( Рисовський проти України ) заява № 29979/04, в якому ЄСПЛ підкреслено особливу важливість принципу належного урядування , відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Крім того, в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.
Висновки суду апеляційної інстанції.
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень рішень від 26.12.2018 №№ 0131934204, 0131754204, 0131774204, 0131734204, 0131744204; рішень від 26.12.2018 №№ 0131724204, 0131714204, 0131684204 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 № Ф-397.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Отже, судом першої інстанції неповно встановлено обставини цієї справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування.
Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2020 року - скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судова колегія встановила, що позивачем за подання позову в цій справі було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 14407,50 грн.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі: 14407,50 грн. + 1921,00 грн. = 16328,50 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 №№ 0131934204, 0131754204, 0131774204, 0131734204, 0131744204.
Визнати протиправними та скасувати рішення від 26.12.2018 №№ 0131724204, 0131714204, 0131684204;
Визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 № Ф-397.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві понесені позивачем судові витрати в розмірі 16328,50 (шістнадцять тисяч триста двадцять вісім гривень та п`ятдесят копійок) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 25 вересня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді:
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2020 |
Оприлюднено | 29.09.2020 |
Номер документу | 91819049 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні