Постанова від 22.09.2020 по справі 910/5240/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/5240/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

учасники справи в судове засідання не з`явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" у місті Львів

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020, повний текст якого складено та підписано 09.07.2020

у справі №910/5240/20 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "Екран-Вікносвіт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" у місті Львів

про стягнення 421 283,18 грн.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року Дочірнє підприємство "Екран-Вікносвіт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" у місті Львів (далі-відповідач) заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки №74-10/19/2с від 01.10.2019, яка складається з 416 152,54 грн - основного боргу, 1 710,21 грн - 10% річних, 3 420,43 грн - пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/5240/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" на користь Дочірнього підприємства "Екран-Вікносвіт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран" 398 152, 54 грн - суму основного боргу, 3 420, 43 грн - пені, 1 710, 21 грн - 10% річних та 6 319, 24 грн - витрати по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 18 000,00 грн - закрито.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції вказав на те, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги. При цьому, суд першої інстанції закрив провадження в частині стягнення 18 000,00 грн, оскільки відповідачем під час розгляду даної справи було сплачено вказаний борг.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, скаржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/5240/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосування норм матеріального і процесуального права.

Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції було проігноровано та не досліджено в повному обсязі обставини щодо відсутності належних доказів того, що поставка відбувалась саме за договором поставки №74-10/19/2с від 01.10.2019 та заборгованість виникала також на підставі вказаного договору. Зазначене, за твердженням скаржника, також потягло за собою присудження до стягнення сум у розмірі 10% річних, а не 3% річних.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було наведено в оскаржуваному судовому рішенні розрахунок 10% річних та пені.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020, справу №910/5240/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/5240/20, а також розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/5240/20 призначено на 22.09.20 об 13:45 год.

31.08.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 22.09.2020, не з`явились, своїх представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності останніх. Також колегією суддів враховано, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2019 між Дочірнім підприємством "Екран-Вікносвіт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікнаград", як покупцем, був укладений договір поставки №74-10/19/2с від 01.10.2019 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця склопакет/и згідно рахунку-фактури, виставленого продавцем на підставі замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в терміни та на умовах, передбачених даним Договором та додатками до нього.

У відповідності до п.2.1 Договору вартість товару, що поставляються за цим Договором є договірною і оплачується згідно цін та умов, передбачених рахунком-фактурою, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.2.2 Договору розрахунок за кожну поставлену партію товару покупець здійснює на підставі цього договору та рахунку-фактури, виставленого продавцем на замовлений товар, протягом трьох робочих днів з моменту отримання покупцем від продавця письмової вимоги про оплату відповідного рахунку-фактури на оплату конкретної партії товару, або про оплату актуальної вартості всього поставленого на момент подання вимоги товару.

Відповідно до п.2.3 Договору загальна вартість товару за даним Договором визначається сумою видаткових накладних на товар.

Колегією суддів встановлено, що Договір укладений належним чином, підписаний повноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний. Доказів протилежного учасниками справи не надано. Тобто, вказаний Договір був чинним і обов`язковим для його сторін.

Проаналізувавши умови Договору, колегія суддів дійшла висновку, що цей Договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, у період з жовтня 2019 по грудень 2019 року позивачем поставлено товар (склопакети) на загальну суму 1 557 165,66 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Проте, поставлений позивачем товар був оплачений відповідачем частково на суму 1 141 013,12 грн, тому станом на момент звернення до суду з даним позовом борг за поставлений товар складав 416 152,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2020 позивачем направлялася на адресу відповідача вимога №446 про сплату боргу у розмірі 416 152,54 грн , у відповідь на яку відповідач у листі №3003-20 від 30.03.2020 визнав наявність заборгованості.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін.

При цьому, як свідчать матеріали справи під час розгляду судом першої інстанції даної справи відповідачем було сплачено 18 000,00 грн.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 18 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п.2 ст.231 ГПК України.

Матеріали справи не містять та сторонами не надано суду доказів оплати залишку боргу у розмірі 398 152,54 грн.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України).

Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 398 152,54 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення зазначеного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на відсутність належних доказів того, що поставка товару здійснювалась саме за договором поставки №74-10/19/2с від 01.10.2019 і заборгованість виникли саме внаслідок неналежного виконання вказаного Договору, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, в Договорі передбачено поставку склопакетів, а як слідує із видаткових накладних відвантаження товару відбулось за замовленням відповідача та саме склопакетів; по-друге, як свідчать видаткові накладні товар поставлявся у період з 24 жовтня 2019 по 31 грудня 2019 року, тобто після укладання сторонами договору поставки №74-10/19/2с від 01.10.2019; по-третє, матеріали справи не містять та скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування інших відносин між сторонами, окрім чинного договору поставки №74-10/19/2с від 01.10.2019.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 710,21 грн 10% річних за період з 30.03.2020 по 14.04.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а також сторони можуть погодити інший розмір процентів встановлений законом.

Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що покупець відповідно до ч.3 ст.198 ГК України несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, у вигляді процентів, що нараховуються на підставі ч.6 ст.231 ГК України та ст.625 ЦК України на суму боргу у розмірі 10% річних.

Розрахунок судом апеляційної інстанції здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x Z x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Z - відсоток річних, зазначений в договорі.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума з 30/03/2020 до 14/04/2020 416 152,54 x 10 % x 16 : 366 : 100 16 1 819,25 грн Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивачем було не вірно розраховано 10 % річних та визначено меншу суму яка підлягає до стягнення з відповідача.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм та здійснивши власний розрахунок, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 710,21 грн 10% річних, оскільки був позбавлений права виходити за межі позовних вимог та стягнута сума є меншою ніж за вказаним вище розрахунком.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 420,43 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за поручення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом п.5.4 Договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Розрахунок судом апеляційної інстанції здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума 30.03.2020 - 14.04.2020 : 10,00 (облікова ставка НБУ) 416 152,54 (сума боргу) x (2 x 10,00 : 366 ) x 16 днів (прострочення) : 100 16 3 638,49 грн Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивачем було не вірно розраховано пеню та визначено меншу суму яка підлягає до стягнення з відповідача.

Беручи до уваги встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм та здійснивши власний розрахунок, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 420,43 грн пені, оскільки був позбавлений права виходити за межі позовних вимог та стягнута сума є меншою ніж за вказаним вище розрахунком.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні ч.3 ст.277 ГПК України, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнаград" у місті Львів на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/5240/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/5240/20 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №910/5240/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 28.09.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

Л.П. Зубець