Рішення

від 09.09.2020 по справі 387/1036/19

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/1036/19

Номер провадження по справі 2/387/183/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 року смт Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І.П.

за участю секретаря судового засідання Поляруш С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про стягнення орендної плати ,-

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Стислий виклад позовних вимог позивача та заперечень відповідача

Представник позивача звернулася до суду з позовом в інтересах позивача до відповідача про стягнення орендної плати, в якому зазначила, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:0115, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ "Згода " на підставі договору оренди землі, який зареєстрований 20 серпня 2010 року у Добровеличківському РВ КРФ ДП "Центр ДЗК" за №041036900024. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2018 у справі №387/604/17 визнано недійсним договір оренди землі без номера та дати, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Згода" щодо земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, яка знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району, який зареєстрований 20 серпня 2010 року у Добровеличківському РВ КРФ ДП " Центр ДЗК" за №041036900024 та скасовано державну реєстрацію договору оренди землі без номеру та дати, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Згода", яка вчинена 20.08.2010 у Добровеличківському РВ КРФ ДП "Центр ДЗК" за №041036900024 щодо земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, яка знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району. Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03.05.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Згода" залишено без задоволення, а зазначене рішення суду без змін. Позивач вважає, що ТОВ "Згода" користувалося земельною ділянкою без правовстановлюючих документів починаючи з 2010 року по 2017 рік, що позбавило позивача одержати дохід упущену вигоду у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати якби її право не було порушено. Станом на день звернення до суду відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2016-2017 роки земельної ділянки без правовстановлюючих документів не сплачено жодних грошових коштів. За таких обставин, позивач вважає, що має право вимагати стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 21376 гривень 00 копійок.

Представник позивача та позивач, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Подали заяву, в якій просили розглянути справу за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи по суті, в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Також просив у задоволені позову відмовити та надав до суду відзив, згідно з яким заявлені вимоги не визнають. На обґрунтування своїх доводів, представник відповідача зазначив, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:0115, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ "Згода " на підставі договору оренди землі, який зареєстрований 20 серпня 2010 року у Добровеличківському РВ КРФ ДП " Центр ДЗК" за №041036900024. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2018 по справі № 387/604/17 визнано недійсним. Позивач вважає, що ТОВ Згода користувалось земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, починаючи з 2010 року по 2017 рік, що позбавило його можливості одержати дохід, а саме упущену вигоду у вигляді орендної плати, яку він міг отримати, якби його право не було порушено. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.05.2018, вищевказана земельна ділянка використовувалась на умовах оренди на підставі договору оренди з 20.08.2010, термін дії якої становив 10 років. ТОВ Згода протягом спірного періоду 2016-2017 роки використовувала належну позивачу земельну ділянку на законних підставах. Поскільки належна позивачу земельна ділянка використовувалася ТОВ Згода на умовах оренди з 2010-2017 роки, то за час користування земельною ділянкою відповідачем, відповідно до умов договору, здійснювалася виплата орендної плати. Також проводилась сплата земельного податку. Отже ОСОБА_2 за час дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки не ніс тягаря утримання власної земельної ділянки.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2020 витребувано з канцелярії Добровеличківського районного суду Кіровоградської області копію Договору оренди землі, зареєстрованого 20.08.2010, який знаходиться в матеріалах цивільної справи № 387/604/17 за позовом ОСОБА_2 , представника позивача адвоката Балюри Світлани Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши заяви по суті спору, письмові докази, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини .

Зі змісту державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 042592 від 30.07.2008 встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,55 га, з кадастровим номером 3521783500:02:000:0115, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області

( а.с.9 ).

З розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки № НОМЕР_1 , номер ділянки № НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Марківської сільської ради, проіндексована нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2017 становить 267 196 гривень ( а.с.10).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № витягу 124810829 від 22.05.2018 встановлено, що об`єктом нерухомого майна є земельна ділянка кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, площа 6,5523 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Кіровоградська область Добровеличківський район Марківська сільська рада. Підстава виникнення іншого речового права договір оренди землі, строк дії 10 років з 20.08.2010 орендар ТОВ Згода , орендодавець ОСОБА_2 . Інше речове право припинено 17.05.2018 постанова, серія та номер 387/604/17 виданий 03.05.2018 Апеляційний суд Кіровоградської області; рішення суду серія та номер 387/604/17 виданий 23.01.2018 Добровеличківським районним судом Кіровоградської області.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № витягу 125449628 від 29.05.2018 встановлено, що об`єктом нерухомого майна є земельна ділянка кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, площа 6,5523 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Кіровоградська область Добровеличківський район Марківська сільська рада. Підстава виникнення іншого речового права договір оренди землі, строк дії 25 років з 22.05.2018 орендар ТОВ Згода , орендодавець ОСОБА_2 ( а.с.12-13).

Згідно з рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2018 визнано недійсним договір оренди землі без номера та дати, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Згода" щодо земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, яка знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району, який зареєстрований 20 серпня 2010 року у Добровеличківському РВ КРФ ДП " Центр ДЗК" за №041036900024. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі без номеру та дати, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Згода", яка вчинена 20.08.2010 у Добровеличківському РВ КРФ ДП "Центр ДЗК" за №041036900024 щодо земельної ділянки площею 6,55 га, кадастровий номер 3521783500:02:000:0115, яка знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району ( а.с.14-15).

Згідно з постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03.05.2018, апеляційну скаргу ТОВ "Згода" залишено без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2018 залишено без змін ( а.с.16-18).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.01.2019, касаційну скаргу ТОВ "Згода" залишено без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2018 та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня 2018 року залишено без змін ( а.с.19-21).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11.09.2019 року у справі №387/299/19 за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків, апеляційну скаргу ТОВ "Згода" залишено без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2020 року, залишено без змін. ( а.с.22-25).

З наданого відповідачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ "Згода" встановлено, що за податковим номером 5843333802276 сума нарахованого доходу 18633,54 грн, сума виплаченого доходу 18633,54 грн, сума утриманого податку нараховано- 3354,04 грн, перерахунок - 3354,04 гривень (43-45).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З обґрунтувань сторін, які викладені в заявах по суті спору, з`ясовано, що ОСОБА_2 передав відповідачеві належну йому земельну ділянку в користування, що також підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 20.08.2010 (а.с 67) та податковими розрахунками сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб , і сум отриманого з них податку за 2016-2017 роки (а.с. 43-45).

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У статті 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Глава 83 ЦК України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Відповідно до глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3521783500:02:000:0115, яку набув 30 липня 2008 року. За період часу за який просить позивач стягнути з відповідача упущену вигоду 2016-2017 роки, ТОВ "Згода" діяло на правовій підставі, яка ґрунтувалась на чинному договорі оренди землі, який зареєстрований 20 серпня 2010 року у Добровеличківському РВ КРФ ДП "Центр ДЗК" за №041036900024, який визнаний недійсним на підставі рішенням суду 23 січня 2018 року.

Таким чином у 2016-2017 роках між сторонами спору існували договірні відносини щодо оренди спірних земельних ділянок.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначила, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підcтав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, що спростовує обґрунтованість доводів касаційної скарги.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Суд зазначає, що надані відповідачем податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб , і сум отриманого з них податку за 2016-2017 роки (а.с. 43-45) не можуть підтверджувати факту оплати орендної плати (упущеної вигоди позивачу) за договором оренди землі так як вказаний документ не є первинним документом та підтверджувати факту розрахунків позивача та відповідача в розумінні Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.

На момент розгляду справи по суті відповідачем не надано доказів, які б свідчили про виплату позивачеві орендної плати за період 2016 -2017 рік. Також не надано доказів про те, що відповідачем вживалися заходи, спрямовані на виплату ОСОБА_2 орендної плати .

Отже враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача, який користувався земельною ділянкою сільськогосподарського призначення ОСОБА_2 упущеної вигоди на користь позивача за 2016 -2017 роки.

Таким чином суд враховує умови договору оренди землі, що мав бути укладений відповідачем як орендарем земельної ділянки та на який посилається позивач як методику визначення розміру упущеної вигоди, а тому п.9 договору оренди землі передбачав, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від грошової оцінки землі 3045,8 гривень. Суд зазначає, що позивач надав нормативно-грошову оцінку землі лише за 2017 рік, яка становить 267196 гривень. Водночас за 2016 рік розрахунок нормативно-грошової оцінки земель в матеріалах справи відсутній. Отже за 2016 рік з відповідача необхідно стягнути кошти в розмірі як передбачено в умовах договору, а саме 3045,8 гривень, а за 2017 рік в розмірі 3% від грошової оцінки землі станом на 1 січня 2017 року, що становить 8015 гривень 88 копійок.

Загальна сума нарахованої орендної плати за період 2016-2017 роки становить 11061 гривня 68 копійок .

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 21, 22, 23 Закону України "Про оренду землі " від 06.10.1998 року №161-ХІV, із змінами та доповненнями, ст.ст. ст.ст. 23, 1166, 1212 ЦК України, ст.ст.12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду (упущену вигоду) в сумі 11061 (одинадцять тисяч шістдесят одна) гривня 68 копійок

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 397 ( триста дев`яносто сім) гривень 63 копійки.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" ( 27000, Кіровоградська область смт Добровеличківка, вулиці Центральна,84, код ЄДРПОУ 23100419) .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І. П.