Рішення

від 23.09.2020 по справі 387/387/20

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/387/20

Номер провадження по справі 2/387/317/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І.П.

за участю секретаря судового засідання Поляруш С.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому зазначила, що 10.07.2016 між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 надала відповідачеві готівкові кошти в сумі 500 доларів США, що в еквіваленті до української гривні на час надання грошей в позику складало 12400 гривень 00 копійок, а відповідач зобов`язався повернути вказані грошові кошти. Між позивачем та ОСОБА_2 13.08.2016 був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 надала відповідачеві готівкові кошти в сумі 500 доларів США, що в еквіваленті до української гривні на час надання грошей в позику складало 12400 гривень 00 копійок, а відповідач зобов`язався повернути вказані грошові кошти. Також 17.12.2016 між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 надала відповідачеві готівкові кошти в сумі 500 доларів США, що в еквіваленті до української гривні на час надання грошей в позику складало 13140 гривень 00 копійок зі сплатою відсотків в розмірі 6 % щомісяця. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі. Однак відповідач, не виконує взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого, на момент звернення до суду з даним позовом виникла заборгованість в розмірі 1500 доларів США, яка в гривневому еквіваленті становить 41100 гривень, сума боргу за відсотками складає 106038 гривень, а всього на загальну суму 147138 гривень 00 копійок, що спонукало позивача звернутися до суду з цим позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу без її участі, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення. Доказів про наявність поважних причин своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву не надав. Також судом неодноразово здійснювались виклики відповідача відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідача судових повісток.

Ухвалою суду від 29.04.2020 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.09.2020 постановлено про проведення заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень щодо неї.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи відповідно до ухвали суду від 16.06.2020.

Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини .

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Зі змісту розписки від 10.07.2016,складеної ОСОБА_2 , встановлено, що останній позичив у ОСОБА_1 500 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 30 доларів США щомісяця, терміном користування на 3 місяці (а.с.6).

Зі змісту розписки від 13.08.2016, складеної ОСОБА_2 , встановлено, що останній позичив у ОСОБА_1 500 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 30 доларів США щомісяця, терміном користування на 3 місяці (а.с.7).

Зі змісту розписки від 17.12.2016, складеної ОСОБА_2 , встановлено, що останній позичив у ОСОБА_1 500 доларів США зі сплатою 6% щомісяця, терміном користування на 3 місяці (а.с.8).

Зазначені документи підтверджують факт передачі позивачем предмету позики відповідачеві. Факт знаходження оригіналу розписки в розпорядженні позивача підтверджує існування по день розгляду спору цивільно-правових відносин між сторонами, які виникли з договору позики .

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13; від 02 липня 2014 року № 6-79цс14.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором .

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Зі змісту розписки від 10.07.2016 з`ясовано, що у ній зазначений строк (термін ) виконання боржником обов`язку щодо повернення 500 доларів США та 30 доларів США відсотків щомісячно, а саме на кінець строку, який спливає через три місяці та останнім днем розрахунку є 10.10.2016.

Зі змісту розписки від 13.08.2016 з`ясовано, що у ній зазначений строк (термін ) виконання боржником обов`язку щодо повернення 500 доларів США та 30 доларів США відсотків щомісячно, а саме на кінець строку, який спливає через три місяці та останнім днем розрахунку є 13.11.2016.

Зі змісту розписки від 17.12.2016 з`ясовано, що у ній зазначений строк (термін ) виконання боржником обов`язку щодо повернення 500 доларів США та 6% щомісячно, а саме на кінець строку, який спливає через три місяці та останнім днем розрахунку є 17.03.2017.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Так, ст. 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки та розмірі саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 464/3790/16-ц від 16 січня 2019 року.

Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки суму боргу у валюті, визначеній договорами від 10.07.2016 у розмірі 500 доларів США, від 13.08.2016 у розмірі 500 доларів США, від 17.12.2016 у розмірі 500 доларів США.

Крім того, визначаючи розмір 3% річних у національній валюті, суд звертає увагу на те, що ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, а тому вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року №6-49цс12.

У ч.2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість саме в іноземній валюті, тобто: прострочена сума визначена у розмірі 500 доларів США, що передбачає нарахування 3% річних за період з 11 жовтня 2016 року по 28 квітня 2020 року та становить 53 доларів США; прострочена сума визначена у розмірі 500 доларів США, що передбачає нарахування 3% річних за період з 14 листопада 2016 року по 28 квітня 2020 року та становить 52 доларів США; прострочена сума визначена у розмірі 500 доларів США, що передбачає і нарахування 3% річних за період з 18 березня 2017 року по 28 квітня 2020 року та становить 47 доларів США. Розрахунок обчислювався за формулою - [Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів].

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу .

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Оскільки предметом грошового зобов`язання за вказаним договором позики є грошові кошти, визначені у доларах США і втрати від знецінення національної валюти відновлені шляхом застосування еквіваленту іноземної валюти за курсом, встановленим НБУ на час вирішення справи про стягнення боргу, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат внаслідок несвоєчасного повернення позики відсутні, що відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 20 лютого 2019 року по справі № 638/10417/15-ц, провадження № 61-21851св18.

Також, враховуючи що договірні сторони дійшли згоди щодо виплати позичальником 30 доларів США щомісячно відсотків згідно з розписками від 10.07.2016 та 13.08.2016 та 6% місячних відсотків згідно з розпискою від 17.12.2016, а тому зазначене дає підстави для висновку, що обов`язок відповідача з виплати відсотків за користування позикою триває виключно протягом встановленого договору 3 місячного строку тобто: з 10.07.2016 по 10.10.2016, а тому до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 90 доларів США; з 13.08.2016 по 13.11.2016, а тому до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 90 доларів США; з 17.12.2016 по 17.03.2017, а тому до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 90 доларів США.

Враховуючи викладене, суд, керуючись ч.1 ст.13 ЦПК України, вважає, що позов необхідно задовольнити частково, в межах заявлених позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача борг по договорами позики від 10.07.2016, 13.08.2016, 17.12.2016 на загальну суму 1922 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача виходячи із офіційного курсу долара станом на момент звернення до суду, що становив за 1 долар США - 27,0536 грн, а тому необхідно стягнути судовий збір у розмірі 519,97 гривень.

Щодо судових витрат, які позивач просить стягнути у зв`язку із складенням позовної заяви в розмірі 2000 гривень, суд не приймає до уваги, так як такі витрати не підтверджені відповідними первинними документами.

Враховуючи зазначене, на підставі ст.ст.526,530,625,1046,1047,1048,1049,1050 ЦК України , керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики кошти на загальну суму 1922 ( одна тисяча дев`ятсот двадцять два) долари США, який має такі складові: за договором позики від 10.07.2016 за період з 10 липня 2016 року по 28 квітня 2020 року на загальну суму 643 (шістсот сорок три) доларів США; за договором позики від 13.08.2016 за період з 13 серпня 2016 року по 28 квітня 2020 року на загальну суму 642 (шістсот сорок два) доларів США; від 17.12.2016 за період з 17 грудня 2016 року по 28 квітня 2020 року на загальну суму 637 (шістсот тридцять сім) доларів США .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 519 ( п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 97 копійок.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села ВоєводськеАрбузинського району Миколаївської області , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовими заявами відповідачів, які можуть бути подані на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.