Ухвала

від 04.11.2019 по справі 760/23885/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/23885/19

Провадження № 1-кс/760/12549/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах володільця майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОФУД ДНІПРО», про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42018110000000182 від 08.06.2018р., -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018110000000182 від 08.06.2018р.

21.06.2019р. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (справа № 760/18108/19, провадження № 1-кс/760/9640/19) задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на грошові кошти, які розміщені на рахунку та заборонити розпорядження коштами на банківському рахунку (в частині видаткових операцій, крім обов`язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати), відкритому АТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614) для ТОВ «Технофуд Дніпро» (код ЄДР 42448272) НОМЕР_1 (українська гривня), з метою забезпечення збереження речових доказів.

На думку адвоката ОСОБА_3 , накладений ухвалою слідчого судді арешт на вказаний поточний рахунок повністю блокує господарську діяльність підприємства, оскільки підприємство не зможе сплачувати податки та обов`язкові платежі, здійснювати оплату заробітної плати.

Крім того, адвокат зазначила, що слідчим не було доведено, а слідчим суддею в повній мірі не встановлено наявності відомостей про те, що грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому ТОВ «Технофуд Дніпро» (код ЄДР 42448272) в АТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614) є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто містять ознаки, перелічені в ст. 98 КПК України.

Тому адвокат ОСОБА_3 просила скасувати арешт з грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку товариства, а саме: № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому ТОВ «Технофуд Дніпро» (код ЄДР 42448272) в АТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614).

В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з`явилася, проте надіслала до суду заяву, в якій просила розглядати подане клопотання про скасування арешту без її участі.

Уповноважений слідчий СУ ФР ГУ ДФС у Київській області не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду клопотання.

Відповідно до вимог ст. 174 КПК України слідчий суддя ухвалив проводити судовий розгляд скарги у відсутності адвоката ОСОБА_3 та уповноваженого слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Київській області.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження, не здійснювалось, у зв`язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Дослідивши матеріали клопотання та матеріали клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні № 42018110000000182 від 08.06.2018р. (справа № 760/18108/19, провадження № 1-кс/760/9640/19), слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що СУ ФР ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018110000000182 від 08.06.2018р.

21.06.2019р. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (справа № 760/18108/19, провадження № 1-кс/760/9640/19) задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на грошові кошти, які розміщені на рахунку та заборонити розпорядження коштами на банківському рахунку (в частині видаткових операцій, крім обов`язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати), відкритому АТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614) для ТОВ «Технофуд Дніпро» (код ЄДР 42448272) НОМЕР_1 (українська гривня), з метою забезпечення збереження речових доказів.

Під час вирішення питання про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя перевіривши доводи слідчого, прийшов до висновку, що є достатньо підстав вважати, що грошові кошти, які перебувають на банківському рахунку ТОВ «Технофуд Дніпро» (код ЄДР 42448272), відкритому в АТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614), відповідають критеріям визначеним в ст. 98 КПК України, а саме є речовим доказом та майном, щодо якого існує сукупність розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, що в сукупності слугує підставою для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення приховування, перетворення чи знищення майна.

Тому, з урахуванням вказаних обставин, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя прийшов до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна.

З урахуванням вказаних доводів слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку, що існує необхідність у накладенні арешту на майно, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно дост.2КПК Українизавданнями кримінальногопровадження єзахист особи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини при здійсненні правосуддя неодноразово звертав увагу на: структуру статті 1 Першого протоколу, а саме «три норми»: Ця стаття містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам вона міститься в другому реченні частини першої. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети; ця норма міститься в частині другій.

Перед тим як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, Суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм. Рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

З`ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з`ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (див. рішення у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі «Шассанью та інші проти Франції» (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у справі «"Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49.

Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу № 1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном. Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

Враховуючи вказані обставини та проаналізувавши зазначені в ухвалі слідчого судді від 21.06.2019р. правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що арешт на вказане вище майно був накладений обґрунтовано та в жодному разі не призвів до надмірного обмеження прав власників, а також в повній мірі відповідав принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини, відповідно до практики ЄСПЛ.

Крім того, під час вирішення питання про накладення арешту на грошові кошти, які знаходилися на банківському рахунку ТОВ «Технофуд Дніпро» (код ЄДР 42448272), слідчим суддею було застосовано такий спосіб арешту, який в жодному разі не повинен був призвести до зупинення або надмірного обмеження правомірної діяльності ТОВ «Технофуд Дніпро» (код ЄДР 42448272), зокрема, слідчим суддею було заборонено розпоряджатися грошовими коштами, за винятком здійснення видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та для виплати заробітної плати.

Тому доводиадвоката ОСОБА_3 (які були єдиною підставою для скасування арешту) з приводу неможливості здійснення обов`язкових видаткових операцій та платежів, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду клопотання.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах володільця майна ТОВ «ТЕХНОФУД ДНІПРО» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах володільця майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОФУД ДНІПРО» про скасуванняарешту майнав кримінальномупровадженні №42018110000000182від 08.06.2018р. відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1