Рішення

від 30.07.2020 по справі 761/9615/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/9615/19

Провадження № 2/761/1021/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 липня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Ганущака А.М.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Еталон-Поліс про витребування трудової книжки, зобов`язання вчинити дії щодо стягнення грошових коштів при звільненні, -

в с т а н о в и в:

в березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Еталон-Поліс та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої у судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2020 року (а.с. 140-146), просить суд: 1) зобов`язати відповідача ПАТ СК Еталон-Поліс видати наказ про її звільнення з посади менеджера відділу збуту ПАТ СК Еталон-Поліс за власним бажанням у порядку статті 38 КЗпП України, змінити дату звільнення та внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати відповідача ПАТ СК Еталон-Поліс видати трудову книжку ОСОБА_1 ; 3) зобов`язати відповідача ПАТ СК Еталон-Поліс виплатити заробітну плату ОСОБА_1 за грудень 2016 року та січень 2017 року в розмірі 10062,50 грн.; 4) зобов`язати відповідача ПАТ СК Еталон-Поліс виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку ОСОБА_1 з серпня 2001 року по січень 2017 року в розмірі 46555,20 грн.; 5) зобов`язати відповідача ПАТ СК Еталон-Поліс виплатити компенсацію за невикористану щорічну додаткову соціальну відпустку ОСОБА_1 в розмірі 19398,00 грн.; 6) зобов`язати відповідача ПАТ СК Еталон-Поліс виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в розмірі 68 280,96 грн.; а також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з серпня 2001 року по січень 2017 року вона працювала на посаді менеджера відділу збуту в ПАТ СК Еталон-Поліс . 5 січня 2017 року вона звернулася до ПАТ СК Еталон-Поліс із заявою про звільнення з займаної посади за власним бажанням у порядку ст. 38 КЗпП України з 20 січня 2017 року.

При цьому, вказує, що 3 березня 2002 року вона стала матір`ю двох дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і відповідно до ст. 182 1 КЗпП та ст. 19 ЗУ Про відпустки мала право на отримання щорічної додаткової соціальної відпустки.

Відповідачем не надавалась їй ні щорічна відпустка, ні додаткова соціальна відпустка, а тому вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити їй компенсацію за невикористані відпустки.

Окрім цього, вказує, що вона неодноразово зверталася до відповідача з листами щодо видачі трудової книжки та вимогою здійснити з нею остаточний розрахунок при звільненні, проте такі її звернення залишилися відповідачем без розгляду.

З 20 січня 2017 року вона не працює на займаній посаді в ПАТ СК Еталон-Поліс , що підтверджується відомостями з УПФУ.

На момент звернення з позовом трудову книжку їй не повернуто, остаточного розрахунку при звільненні та компенсації за невикористані відпустки не здійснено.

З огляду на викладене, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 6.03.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 25.03.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 25.03.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою від 23.09.2019 клопотання про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у ПАТ СК Еталон-Поліс довідку із розшифровкою про виплачені кошти при звільненні ОСОБА_1 .

Ухвалою від 12.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

21.12.2019 представником позивача ОСОБА_4 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви та надано нову редакцію позовної заяви.

12.02.2020 в судовому засіданні долучено до матеріалів справи позовну заяву на виконання вимог ухвали від 12.12.2019.

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (ас.101,118,136-137,138,138-139, 169-170, 171-172).

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1,2 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач та її представник проти заочного розгляду справи не заперечують, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих позивачкою доказів, вислухавши пояснення позивача та її представника, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з пояснення позивача та її представника, ОСОБА_1 з 01 серпня 2001 року працювала на посаді менеджера відділу збуту в ПАТ СК Еталон-Поліс (ас.8-11).

3 березня 2002 року у ОСОБА_1 народилися діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (ас.17-18).

5 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ СК Еталон-Поліс із заявою про звільнення з займаної посади за власним бажанням у порядку ст. 38 КЗпП України з 20 січня 2017 року.

Оскільки, окрім поштового зв`язку будь-який інший зв`язок з роботодавцем не можливий, 11.01.2018 року позивачкою було надіслано роботодавцю заяву про видачу трудової книжки з проханням повідомити її письмово та завчасно про дату, час, адресу, контактну особу, а саме, коли, де та в кого ОСОБА_1 або її уповноважений представник зможуть отримати трудову книжку на руки (ас.15).

Як вказує позивач, станом на день подання позову, трудова книжка її не поверталася, також належні до виплати кошти після звільнення не виплачені.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Строки, встановлені статтею 233 КЗпП України, можуть бути поновлені лише при наявності поважних причин. При цьому, поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які можна вважати поважними.

Суд вважає, що позивач має право без обмежень будь-яким строком звертатись до суду з вказаним позовом, оскільки відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України без обмеження будь-яким строком працівник має право звернутися до суду у разі порушення законодавства про оплату праці з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача ПАТ СК Еталон-Поліс видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера відділу збуту ПАТ СК Еталон-Поліс за власним бажанням у порядку статті 38 КЗпП України, змінити дату звільнення та внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 , а також щодо зобов`язання видачі позивачу ОСОБА_1 трудової книжки, суд вважає, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню в частині видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням відповідно до поданої нею заяви та щодо видачі трудової книжки з огляду на наступне.

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 36 КЗпП закріплено підстави для припинення трудового договору. Серед підстав є і розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38 та 39 КЗпП). Так, зокрема, за загальним правилом працівник має право припинити трудові відносини, повідомивши про це роботодавця заявою за два тижні до відповідної дати.

Згідно із статтею 48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.

Відповідно до статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як встановлено з пояснень позивача, 5.01.2017 вона подала заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України з 20.01.2017.

Як вбачається з наданої довідки ПФУ Індивідуальні відомості про застраховану особу з 20 січня 2017 року ОСОБА_1 не працює на займаній посаді в ПАТ СК Еталон-Поліс , оскільки останній день нарахування підприємством суми заробітку для нарахування пенсії зазначений 20.01.2017 (ас.89-90).

Тобто, роботодавцем проведена процедура щодо звільнення працівника ОСОБА_1 з посади менеджера відділу збуту в ПАТ СК Еталон-Плюс 20.01.2017.

Проте, слід врахувати, що відповідно до пункту 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України N 58 від 29 липня 1993 року, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Таким чином, позовна вимога в частині внесення зміни дати звільнення є передчасною, оскільки вказаний вище п. 4.1 Інструкції зазначає про вже виконання вимоги про видачу трудової книжки з внесенням до неї запису про звільнення.

Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Дана норма закону кореспондується зі ст. 94 КЗпП України.

За нормою ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За вимогами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, заробітна плата позивача ОСОБА_1 за грудень 2016 року становить 4025,00 грн (нараховано 5000,00 грн.), за відпрацьовані дні січня 2017 року 6037,50 грн (нараховано 7500,05 грн) (ас. 90, зворот).

З урахуванням тієї обставини, що ухвалу суду про витребування доказів від 23.09.2019 відповідачем не виконано, не повідомлено також товариством і причин невиконання такої ухвали, з врахуванням ч.10 ст. 84 ЦПК України, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2016 року та за січень 2017 року в розмірі 10062,50 грн.

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 зі змінами, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (п. п. а п. 1 Порядку).

Згідно п. 2 даного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно п. 7 Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Як вбачається з наданого розрахунку ціни позову, розрахунок середньоденної заробітної плати для проведення розрахунку за невикористану відпустку складає 129,32 грн. (ас.147-148).

Суд погоджується з наданим представником позивача розрахунком. Відповідачем до суду заперечень та свого розрахунку не надано.

Кількість днів невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_1 за період з 2002 по 2016 рік складає 360 календарних днів, а тому підлягає задоволенню вимога про стягнення з ПАТ СК Еталон-Поліс компенсації за невикористану щорічну відпустку з серпня 2001 року по січень 2017 року у розмірі 46555,20 грн. (129,32 грн./ середньоденний розміру заробітної плати/ х 360 днів /невикористаної відпустки/).

Також підлягає частковому задоволенню вимога про стягнення з відповідача компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Як вбачається, ОСОБА_1 є матір`ю двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 4 Закону України Про відпустки визначено такий вид відпустки як соціальна, до якої зокрема віднесено і додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про відпустки , жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до статті 182-1 КЗпП України, жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

Проте, слід врахувати ту обставину, що така відпустка тривалістю в 10 днів надається жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років з 01.01.2010 року. До 2010 року діяла редакція статті 182-1 КЗпП України, яка передбачала право жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Таким чином, враховуючи положення трудового законодавства, ОСОБА_1 за період з 2002 року по 2009 рік мала право на 56 днів додаткової соціальної відпустки, а за період з 2009 року по 2016 мала право на 70 днів додаткової соціальної відпустки.

Таким чином, враховуючи положення трудового законодавства, ОСОБА_1 за період з 2002 року по 2009 рік мала право на 56 днів додаткової соціальної відпустки, а за період з 2010 року по 2016 мала право на 60 днів додаткової соціальної відпустки.

З огляду на викладене вище, до стягнення підлягає компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку в розмірі 16 294,32 грн (126 днів /невикористаної щорічної додаткової відпустки/ х 129,32 грн./ середньоденного розміру заробітної плати/).

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши, що відповідач при звільненні не провів повний розрахунок з ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Судом встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 129,32 грн. Кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 січня 2017 року (день звільнення) по 01 березня 2019 року (день звернення до суду з позовом) становить 528 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 68280,96 грн. (129,32 грн х 528 днів).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення свого позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподілені за правилами ст.141 ЦПК України.

На пдставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 44, 94, 97, 115, 116, 117, 182-1, 232 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , Законом України Про відпустки , Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 178, 223, 259, 265, 268, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Еталон-Поліс про витребування трудової книжки, зобов`язання вчинити дії щодо стягнення грошових коштів при звільненні - задовольнити частково.

Зобов`язати відповідача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон-Поліс видати наказ про звільнення ОСОБА_1 відповідно до поданої нею заяви з посади менеджера відділу збуту Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Еталон-Поліс за власним бажанням у порядку ст.38 КЗпП України.

Зобов`язати відповідача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон-Поліс видати трудову книжку ОСОБА_1 .

Зобов`язати відповідача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон-Поліс виплатити заробітну плату ОСОБА_1 за грудень 2016 року та січень 2017 року в розмірі 10062,50 грн.

Зобов`язати відповідача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон-Поліс виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку з серпня 2001 року по січень 2017 року в розмірі 46555,20 грн.

Зобов`язати відповідача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон-Поліс виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку в розмірі 16294,32 грн.

Зобов`язати відповідача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон-Поліс виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 68280,96 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Еталон-Поліс в дохід держави судовий збір у розмірі 1411,93 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Реквізити учасників (сторін):

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон-Поліс , код ЄДРПОУ 31512057, м. Київ - 01034, вул. Прорізна, 4.

Повний текст виготовлений 21.08.2020.

Суддя: