Постанова

від 08.09.2020 по справі 454/2396/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/2396/19 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/811/4050/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:77

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Жукровської Х.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника -

ОСОБА_2 , сільського голови Кінаса М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області, відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації, треті особи: Сокальська районна профспілкова організація працівників культури України, голова Карівської сільської ради Сокальського району Кінас Микола Ілліч, про скасування розпорядження про оголошення догани, розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправним утримання із заробітної плати та стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області №18 від 07.06.2019 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора Народного дому с. Карів - ОСОБА_1 про оголошення догани.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області №29 від 21.08.2019 року Про звільнення директора Народного дому с.Карів ОСОБА_1 за п.3 та п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Народного дому с.Карів Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області.

Стягнуто з Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12216 грн. 96 коп.

Визнано протиправними дії голови Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області щодо утримання (відрахування) із заробітної плати ОСОБА_1 : в листопаді 2018 року - 3621 грн. 26 коп.; в травні 2019 року - 4361 грн.; в липні 2019 року - 3354 грн. 87коп.

Скасовано розпорядження голови Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області №36 від 07.11.2018 року та розпорядження голови Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області №10 від 25.03.2019 року.

Стягнуто з Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області на користь ОСОБА_1 11337 грн.13 коп.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 2601 грн. 76 коп. звернуто до негайного виконання.

Стягнуто з Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області в дохід держави 3073 грн. 60 коп.

Рішення суду оскаржили позивач ОСОБА_1 та Карівська сільська рада Сокальського району Львівської області.

Позивач ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині визначення розміру середньої заробітної плати за один місяць, стягнення якої допущено судом до негайного виконання, і вважає, що правильним буде стягнення такої заробітної плати у розмірі 4864 грн. 16 коп., виходячи із середньомісячного числа робочих днів, згідно графіку роботи (середа - неділя) у червні (22 дні) та липні (21 день), - 21,5 дні та середньомісячної зарплати в розмірі 226 грн. 24 коп.

Крім того, вважає, що в резолютивній частині рішення необхідно зазначити, що: Поновлення на роботі здійснити відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації шляхом видачі відповідного розпорядження (наказу), а Карівській сільській раді Сокальського району Львівської області погодити розпорядження (наказ) про поновлення на роботі , оскільки відповідно до вимог ст.266 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що відповідно до п.2.1 Статуту Комунальна установа Народний дім с.Карів в чинній редакції, керівник Народного дому приймається і звільняється від займаної посади (за погодженням із засновником) відділом культури і туризму Сокальської районної державної адміністрації. Відповідно до п.1.1 Статуту, Комунальна установа Народний дім с.Карів Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області створена на підставі рішення 18 сесії 5 скликання є комунальним культурно-освітнім закладом, засновником якого є Карівська сільська рада, підпорядкована Карівській сільській раді Сокальського району Львівської області та відділу культури і туризму Сокальської районної державної адміністрації Львівської області.

Із Статуту Комунальної установи Народний дім с. Карів встановлено, що роботодавцем є відділ культури і туризму Сокальської районної державної адміністрації Львівської області (правонаступник - відділ з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Сокальської районної державної адміністрації).

Просить врахувати, що свої позовні вимоги обґрунтовувала в тому числі й тим, що дисциплінарні стягнення до неї застосовані не уповноваженою особою (сільським головою), тому у позовній заяві зазначила двох відповідачів, один з яких приймає на роботу, а інший - здійснює погодження, проте, суд, погодившись із допущеними при накладенні дисциплінарних стягнень порушеннями, в резолютивній частині рішення не зазначив, яким з відповідачів здійснюється негайне поновлення (погодження) її на роботі та в який спосіб. Наслідком не зазначення в рішенні суду порядку виконання поновлення на роботі стало не виконання рішення суду.

Відповідач Карівська сільська рада Сокальського району Львівської області, просить рішення суду скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що згідно зі ст.32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до повноважень сільської ради входить управління закладами культури, а згідно з п.10 ч.4 ст.42 цього Закону, сільський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників підприємств установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, як було в даному випадку, оскільки Народний дім с.Карів є комунальною установою.

Звертає увагу, що суд не зазначив в резолютивній частині рішення, у яких саме вимогах, кому, відносно кого з відповідачів у даній справі та в чому відмовлено. Вважає, що позовні вимоги не могли бути задоволені до двох відповідачів, а тому наявні підстави для скасування рішення.

На переконання відповідача, застосування до позивача дисциплінарних стягнень у виді догани та звільнення відбулось з дотриманням вимог закону, оскільки позивач не виконувала своїх посадових обов`язків щодо ведення табелів обліку робочого часу в названій комунальній установі, яка є окремою юридичною особою і має в штаті, окрім керівника установи, ще художнього керівника, чим порушила трудову дисципліну, про що сільському голові було доведено до відома у службовій записці головного бухгалтера Карівської сільської ради, окрім того, вона була відсутньою на роботі 06.06.2019 року впродовж встановленого для неї робочого дня з 19.30 год. до 22.00 год., що також є порушенням трудової дисципліни.

Зазначає, що систематичність невиконання позивачем своїх трудових обов`язків проявилась у тому, що 09.08.2019 року та 16.08.2019 року позивач знову впродовж дня була відсутньою на робочому місці без поважних причин, що засвідчено відповідними актами, а тому при звільненні позивача за п.п.3 і 4 ч.1 ст.40 КЗпП України було враховано раніше оголошену догану та відсутність позивача на робочому місці 06.06.2019 року.

Вважає помилковими висновки суду про відсутність ознак прогулу та виконання позивачем трудових обов`язків поза робочим місцем, оскільки позивачу відрядження у встановленому порядку не оформлялось.

Наголошує, що в Народному домі, як і в сільській раді, відсутня профспілкова організація, а відтак, позивач не могла бути членом профспілкової організації установи, в якій працювала, а тому не було підстав звертатись за погодженням її звільнення.

Також зазначає, що в резолютивній частині рішення суд повинен був вказати, чи сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12216 грн. 96 коп. обрахована з податками та обов`язковими платежами чи без їх урахування.

Вважає безпідставними висновки суду про незаконність утримання (відрахування) із заробітної плати позивача коштів, які їй були виплачені як відпускні на період сесії у навчальному закладі, оскільки подана позивачем довідка не відповідала вимогам чинного законодавства.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони позивача та сільського голови, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторін в підтримання своїх апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 149 КЗпП України визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Вимога закону про необхідність отримання роботодавцем пояснень працівника до моменту застосування дисциплінарного стягнення є важливою гарантією захисту прав працівника, оскільки надає останньому можливість довести роботодавцю правомірність своїх дій, а роботодавцю розглянути пояснення працівника, врахувати їх під час прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення й відмовитися від такого, у разі якщо пояснення будуть обґрунтованими.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року (Справа №6-2801цс15), невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими пунктом третім статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.24 постанови №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Частиною першою статті 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору на підставі пункту 3, 4 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом встановлено, що з 23.05.2018 року ОСОБА_1 прийнята на посаду директора Народного дому с.Карів Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області.

Крім того, позивач ОСОБА_1 є депутатом Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області (виборчий округ №2).

Згідно із Статутом Комунальної установи Народний дім с.Карів Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області , Комунальна установа Народний дім с.Карів Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області (далі - Народний дім) створена на підставі рішення №18 сесії 5 скликання від 07.10.2009 року, є комунальним культурно-освітнім закладом, засновником якого є Карівська сільська рада, підпорядкована Карівській сільській раді та відділу культури і туризму Сокальської районної державної адміністрації.

Народний дім організовує роботу на основі громадської ініціативи і самодіяльності. У повсякденній роботі творчо використовує власні набуті та запроваджує нові форми і методи культурно-освітньої роботи, з урахуванням вікових, професійних та інших особливостей культурних запитів населення.

Практичну, культурно-освітню і художньо-масову роботу Народного дому забезпечує його завідувач, який має спеціальну освіту.

Керівник Народного дому приймається і звільняється від займаної посади (за погодженням із засновником) відділом культури та туризму Сокальської райдержадміністрації.

Завідувач Народного дому особисто відповідає за охорону праці, техніку безпеки працівників і відвідувачів, протипожежний стан закладу; постійно дбає про належний стан присадибної території, зелених насаджень і господарських приміщень.

Планування роботи, облік, звітність Народного дому здійснюється відповідно до встановленої для культурно-освітніх закладів документації.

Встановлено, що на підставі службової записки головного бухгалтера ОСОБА_4 про відсутність табелів обліку робочого часу по установі Народний дім с.Карів за березень, квітень і травень 2019 року, розпорядженням сільського голови Карівської сільської ради №18 від 07.06.2019 року позивачу ОСОБА_1 оголошено догану за систематичне порушення трудової дисципліни та невиконання своїх службових обов`язків, відсутність на роботі без поважних причин 06.06.2019 року з 19.30 год. до 22.00 год.

Оголошенням від 13.08.2019 року повідомлено депутатів Карівської сільської ради про звільнення директора Народного дому с.Карів ОСОБА_1 .

Розпорядженням сільського голови Карівської сільської ради №29 від 21.08.2019 року позивача звільнено із займаної посади з 21.08.2019 року на підставі п.3 та п.4 ст.40 КЗпП України за неодноразове порушення трудового законодавства, трудової дисципліни, систематичне невиконання своїх службових обов`язків, за що їй було оголошено догану розпорядженням №18 від 07.06.2019 року, за відсутність на роботі 09.08.2019 року протягом встановленого до неї робочого дня без поважних причин та без попереднього узгодження з керівництвом, що засвідчено актом про відсутність робітника на роботі №2 від 09.08.2019 року; за відсутність на роботі 16.08.2019 року протягом встановленого до неї робочого дня без поважних причин та без попереднього узгодження з керівництвом, що засвідчено актом про відсутність робітника на роботі №3 від 16.08.2019 року.

Звільнення проведено без згоди Сокальської профспілкової організації працівників культури, членом якої є позивач з 23.05.2018 року.

Позивач повідомила, що з 10.00 год. до 12.00 год. 09.08.2019 року була відсутня на роботі у зв`язку з господарськими роботами (прала тюлі та штори Народного дому), що відповідає наведеним вище обов`язкам керівника установи дбати про належний стан приміщень Народного дому, а 16.08.2019 року їздила в с.Крехів, с.Заглина з дітьми в рамках програми Канікули з Богом .

Довідкою відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігій від 29.08.2019 року повідомлено, що здійснюючи поїздку з учасниками табору Веселі канікули з Богом 16.08.2019 року у с.Крехів, Заглина, директор Народного дому с.Карів ОСОБА_1 виконувала безпосередньо свої обов`язки як керівника Народного дому та співорганізатора вищезгаданого табору і керувалась Статутом установи.

Таким чином, підстав для висновку про вчинення позивачем прогулу 09 та 16 серпня 2019 року немає, відтак, звільнення позивача за прогул на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України є незаконним.

Також не було підстав для звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки в оспорюваному розпорядженні відповідач зазначає лише про відсутність позивача на роботі, що стосується прогулу, і будь-якого іншого порушення трудової дисципліни та/або невиконання трудових обов`язків, яке б свідчило про систематичність, відповідач в розпорядженні не називає, відтак, за одне й те ж порушення (відсутність на робочому місці) відповідач застосував до позивача дві різні підстави для звільнення.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача з роботи.

Щодо оголошення догани, то в матеріалах справи відсутні відомості про те, що у посадові обов`язки позивача входило подання табелів обліку робочого часу до бухгалтерії Карівської сільської ради, і що позивач була у встановленому порядку повідомлена під розписку про такі обов`язки, а тому правильним є висновок суду про незаконність застосування до позивача і цього виду дисциплінарного стягнення, яке передувало звільненню позивача з роботи.

Таким чином, вимога позивача про поновлення її на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законною, а доводи відповідача в цій частині - безпідставними.

Безпідставними є й доводи позивача про те, що суд в резолютивній частині рішення не зазначив, яким з відповідачів здійснюється негайне поновлення (погодження) її на роботі та в який спосіб, оскільки це питання стосується стадії виконання рішення суду, а не перевірки його законності в апеляційному порядку, до того ж, у судовому засіданні позивач повідомила, що рішення суду в частині негайного поновлення на роботі виконане.

Враховуючи те, що загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом визначено правильно, тому зауваження позивача щодо обрахунку середньої заробітної плати за один місяць є безпідставними.

Визначення податків та обов`язкових платежів і зборів, які утримуються із заробітної плати працівника при її виплаті, є прерогативою роботодавця, а не суду, тому розмір середнього заробітку визначається судом без вирахування податків та обов`язкових платежів і зборів.

Таким чином, правових підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції у вказаній вище частині вирішення позовних вимог позивача немає.

В іншій частині вирішення спору висновки суду першої інстанції є також правильними і в достатній мірі обгрунтованими, оскільки позивач надала відповідачу необхідні документи для виплати їй відпускних за період оплачуваної відпустки на час складання сесії з 05.11.2018 року по 28.02.2019 року у вищому навчальному закладі, а тому оспорювані дії (рішення) відповідача не підтверджують наявність рахункової помилки, а стосуються переоцінки поданих позивачем документів, на підставі яких їй проводились відповідні виплати.

Таким чином, в колегії суддів немає правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, і немає підстав для висновків про допущення судом порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2020 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.