Постанова

від 29.09.2020 по справі 923/839/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/839/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПРОДТОРГ-17"

на ухвалу Господарського суду Херсонської області №923/839/20 від 20.08.2020, прийняту суддею Литвиновою В.В., м. Херсон, про передачу за підсудністю позовної заяви Приватного підприємства "ПРОДТОРГ-17"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про визнання незаконною відмови у виплаті страхового відшкодування та стягнення 283 053 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 р. Приватне підприємство "ПРОДТОРГ-17" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", в якому просило визнати незаконною відмову останнього у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №00485266 від 06.08.2019 за наслідками настання страхового випадку, який мав місце 20.02.2020, а також стягнути з відповідача 283053 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, будучи своєчасно повідомленим про настання 20.02.2020 страхового випадку, отримавши доступ до застрахованого майна та всі необхідні документи, а також маючи можливість скористатися своїм правом на проведення експертизи, відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті 283053 грн в якості страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №00485266 від 06.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області №923/839/20 від 20.08.2020 (суддя Литвинова В.В.) вказану позовну заяву та додані до неї документи передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Зазначена ухвала мотивована тим, що умовами укладеного між сторонами договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №00485266 від 06.08.2019 не врегульовано питання щодо місця проведення страхового відшкодування, при цьому зобов`язання з виплати страхового відшкодування не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що підсудність даної справи повинна визначатися за загальними правилами, відтак з огляду на те, що місцезнаходженням відповідача відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є адреса: м. Київ пр. Перемоги, 65, матеріали позовної заяви з додатками мають бути передані за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Приватне підприємство "ПРОДТОРГ-17" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Херсонської області №923/839/20 від 20.08.2020 скасувати та направити справу до Господарського суду Херсонської області для продовження розгляду.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що справа про визнання незаконною відмови у виплаті страхового відшкодування та стягнення страхового відшкодування не належить до категорій справ, щодо яких процесуальним законом встановлені правила виключної підсудності. Крім того, апелянт зазначає про те, що у договорі добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №00485266 від 06.08.2019 сторонами узгоджено місце його дії - м. Херсон, тому, в силу приписів частини п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України Приватне підприємство "ПРОДТОРГ-17" має право звернутися з даним позовом до суду за місцем виконання договору, а саме: до Господарського суду Херсонської області. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач здійснює свою діяльність у регіонах через філії, зокрема, у м. Херсон - через Херсонську філію Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", що надає позивачу право звернутися з даним позовом до Господарського суду Херсонської області на підставі частини третьої статті 29 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу №01-1/301 від 10.09.2020 (вх.№2841/20/Д1 від 14.09.2020) Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, останнє зауважує на тому, що договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №00485266 від 06.08.2019 укладений позивачем саме з Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС", а не з Херсонською філією Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", відтак правові підстави для звернення з позовом про визнання незаконною відмови у виплаті страхового відшкодування та стягнення страхового відшкодування за місцезнаходженням філії відстуні. Водночас відповідач зауважує на тому, що місце виплати страхового відшкодування умовами вищенаведеного договору не визначене.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то її перегляд за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ПРОДТОРГ-17" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання незаконною відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №00485266 від 06.08.2019 за наслідками настання страхового випадку, який мав місце 20.02.2020, а також про стягнення з відповідача на користь позивача 283053 грн страхового відшкодування.

Передаючи дану позовну заяву та додані до неї документи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва, місцевий господарський суд послався на те, що зобов`язання з виплати страхового відшкодування не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці, а тому підсудність вказаної справи повинна визначатися за загальними правилами, тобто за місцезнаходженням відповідача, між тим у резолютивній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив про передачу позовної заяви та доданих до неї документів за виключною підсудністю.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вбачає наявність правових підстав для зміни резолютивної частини ухвали Господарського суду Херсонської області №923/839/20 від 20.08.2020 з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

В силу частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

За умовами частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

У всіх передбачених приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Позови у спорах, що виникають з договорів , в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п`ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені статтею 532 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

В силу частини першої статті 197 Господарського кодексу України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" ("Страховик") та Приватним підприємством "ПРОДТОРГ-17" ("Страхувальник") укладено договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №00485266 (далі - договір №00485266 від 06.08.2019), предметом якого відповідно до пункту 14.1 цього договору є майнові інтереси, що не суперечать Закону України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, що знаходиться у місці страхування відповідно до умов цього договору (вид страхування - "Страхування майна"), а також з обов`язком Страхувальника відшкодувати третім особам шкоду, завдану їх майну, життю та/або здоров`ю внаслідок здійснення застрахованої діяльності у місці страхування (вид страхування - "Страхування відповідальності").

Згідно з пунктом 8 договору №00485266 від 06.08.2019 місце дії договору - Херсонська область, м. Херсон, вул. Перекопська, 158 (комплекс "Шаде").

В силу пункту 15.13 договору №00485266 від 06.08.2019 місце страхування - це територія (адреса), зазначена в частині 1 договору, виключно в межах якої майно вважається застрахованим.

У пункті 15.25 договору №00485266 від 06.08.2019 сторони узгодили, що місце укладання договору - це місцезнаходження Страховика, а саме: юридична адреса Страховика.

За умовами пункту 23.3 договору №00485266 від 06.08.2019 днем виплати страхового відшкодування вважається день списання коштів з поточного рахунку Страховика.

Ретельно дослідивши зміст вищенаведеного договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що скаржник безпідставно ототожнює поняття "місце виконання зобов`язання", яке за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов`язальних правовідносин, та поняття "місце дії договору", яке в контексті укладеного між сторонами договору №00485266 від 06.08.2019 зводиться виключно до зазначення місцезнаходження (адреси) застрахованого за цим договором майна, при цьому місце виконання договору, яке, з огляду на предмет спору за даним позовом Приватного підприємства "ПРОДТОРГ-17", фактично означає місце виплати страхового відшкодування та, відповідно, відіграє ключову роль для можливості застосування до вказаного позову приписів частини п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, сторонами конкретно не узгоджено.

За таких обставин, беручи до уваги те, що виплата страхового відшкодування не залежить від місцезнаходження (адреси) застрахованого майна, оскільки відбувається шляхом списання коштів з поточного рахунку Страховика, апеляційний господарський суд зауважує на тому, що дане зобов`язання з виплати страхового відшкодування не є таким, що може виконуватись лише в певному місці, а тому, з урахуванням того, що сторонами в договорі взагалі не врегульовано питання щодо місця його виконання, в тому числі і місця виплати страхового відшкодування, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до позову Приватного підприємства "ПРОДТОРГ-17" правил альтернативної підсудності є обґрунтованим.

Стосовно посилань скаржника на підсудність поданого ним позову Господарському суду Херсонської області у зв`язку зі здійсненням відповідачем своєї діяльності через Херсонську філію Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною третьою статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

За змістом частин першої, другої статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою. Вона наділяються майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Отже, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Філія є уповноваженим відособленим підрозділом юридичної особи, при цьому, не зважаючи на те, що у судовому процесі стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, філія користується правами та обов`язками учасника процесу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Херсонська філія Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" є відокремленим підрозділом юридичної особи - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", має окремий ідентифікаційний код: 25775311 та місцезнаходження: 73013, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Тираспольська, буд. 60-А.

Між тим, колегія суддів вбачає, що у позовній заяві Приватне підприємство "ПРОДТОРГ-17" відповідачем визначило не Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" в особі Херсонської філії, а безпосередньо Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" як юридичну особу, яка у спірних правовідносинах діє самостійно, а не через відокремлений підрозділ.

Крім того, зі змісту договору №00485266 від 06.08.2019 вбачається, що останній укладений безпосередньо між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та Приватним підприємством "ПРОДТОРГ-17", у той час як будь-якої інформації щодо реалізації прав та обов`язків Страховика Херсонською філією Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" даний договір не містить.

Таким чином, з огляду на те, сам по собі факт наявності у відповідача відокремленого підрозділу, який не виступає учасником спірних правовідносин, у розумінні процесуального закону не є безумовною підставою для застосування положень частини третьої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, доводи апелянта щодо його права звернутися з даним позовом до Господарського суду Херсонської області апеляційним господарським судом до уваги не приймаються.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом . Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадках, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність норма статті 27 Господарського процесуального кодексу України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Як зазначалося вище, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" є адреса: м. Київ пр. Перемоги 65, відтак Південно-західний апеляційний господарський суд, беручи до уваги відсутність правових підстав для поширення на даний позов інших передбачених процесуальним законом правил підсудності, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що даний позов Приватного підприємства "ПРОДТОРГ-17" повинен бути поданий останнім до Господарського суду міста Києва.

При цьому, колегія суддів враховує, що, дійшовши у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали висновку про необхідність застосування положень статті 27 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Херсонської області у резолютивній частині останньої помилково зазначив про передачу позовної заяви та доданих до неї документів за виключною підсудністю, між тим, беручи до уваги відсутність посилань місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі на приписи статті 30 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи висновки суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині ухвали №923/839/20 від 20.08.2020, щодо необхідності передачі матеріалів позовної заяви з доданими до неї документами за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, що обумовлено місцезнаходженням Приватного підприємства "ПРОДТОРГ-17", апеляційний господарський суд зазначає, що зазначення про виключну підсудність є опискою, яка в силу положень статті 243 Господарського процесуального кодексу України може бути виправлена місцевим господарським судом з власної ініціативи або за заявою учасників справи шляхом виключення з резолютивної частини ухвали слова "виключною", при цьому помилкове включення до тексту оскаржуваної ухвали зазначеного слова не може бути підставою для її скасування, оскільки це не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення про необхідність передачі матеріалів позовної заяви з доданими до неї документами за загальним правилом підсудності, а саме: за місцезнаходженням відповідача.

З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Херсонської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали №923/839/20 від 20.08.2020 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 27, 232, 233, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПРОДТОРГ-17" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Херсонської області №923/839/20 від 20.08.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук