Рішення

від 28.09.2020 по справі 908/1076/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/54/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020 Справа № 908/1076/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши матеріали

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕСТО УКРАЇНА» , 03037, м. Київ, проспект Лобановського Валерія, буд. 56

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ФРОСТ» , 72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 23

про стягнення 142 584,00 грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕСТО УКРАЇНА» (надалі ТОВ «МАРЕСТО УКРАЇНА» ) надійшла позовна заява про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ФРОСТ» (далі ТОВ «КОМПАНІЯ ФРОСТ» ) 142 584,00 грн. заборгованості за договором поставки від 14.03.18 № 1320/03-18, з якої: 127 699,20 грн. основна заборгованість, 10 728,48 грн. пеня, 3390,15 грн. 3 % річних та 766,17 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки від 14.03.18 № 1320/03-18 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар на суму 127 699,20 грн. за видатковою накладною від 31.05.19 №4133 У зв`язку порушенням грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу, 3 % річних, інфляційні витрати та пеню.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1076/20 між суддями, 28.04.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 04.05.20 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1076/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Згідно з наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі № 908/1076/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи, а саме позивачем копію ухвали від 04.05.20 по цій справі отримано 08.05.20, а відповідачем - 20.05.20.

19.05.20 на адресу суду від позивача надійшло клопотання надане до суду на виконання вимог ухвали господарського суду Запорізької області від 04.05.20 по справі № 908/1076/20. Так, вказаним клопотанням позивачем до матеріалів справи надано доказ доплати 0,06 грн. судового збору та відповідно викладено обґрунтований розрахунок 3 % річних у розмірі 3390,15 грн.

Відповідно до вимог ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частинами 1 та 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі .

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року (зі змінами) установлено з 12.03.20 по 22.05.20 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.20 (зі змінами) з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території АР Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211.

Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.20, з 1 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 р. на території АР Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя установлено (продовжено) дію карантину встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 та від 20 травня 2020 року №392.

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (у редакції Закону України №540-IX від 30.03.20) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, …, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, …, судового розгляду справи, …, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

17.07.20 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.20 №731-IX, яким п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України викладено в наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

За приписами п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, … в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відзиву на позовну заяву відповідач, не дивлячись на отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у цій справі 20.05.20, суду не надав.

Враховуючи, що провадження у цій справі відкрите 04.05.20, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи № 908/1076/20, строк на подання відзиву на позовну заяву з урахуванням п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону від 18.06.2020 №731-IX закінчився, суд вважає за можливе розглянути спір у справі № 908/1076/20 за відсутності відзиву на позовну заяву.

Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням: змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20; Закону України від 18.06.20 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.20, а також постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами) та від 22 липня 2020 р. № 641 відповідно до яких строк судового розгляду справи було продовжено на час карантину.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.20 між товариством з обмеженою відповідальністю МАРЕСТО УКРАЇНА» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ФРОСТ» (Покупець) укладено договір поставки № 1320/03-18 (далі договір), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця технологічне обладнання (далі по тексту - товар), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах зазначених у даному договорі.

Найменування, асортимент, кількість і ціна Товару, включаючи ПДВ, визначається сторонами в рахунках-фактурі (якщо інше не обумовлено домовленістю сторін), які є невід`ємною частиною Договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 3.6. договору, датою поставки вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній, що підписана сторонами.

Згідно з п. 4.1. договору, Покупець оплачує поставлений товар в наступному порядку: 100% передоплата протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

За змістом п. 8.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного і належного виконання цих зобов`язань.

Як свідчать матеріали цієї справи, ТОВ «МАРЕСТО УКРАЇНА» на виконання умов договору поставки від 14.03.20 № 1320/03-18 та відповідно до рахунку від 30.05.19 № 2998 поставлено ТОВ «КОМПАНІЯ ФРОСТ» товар на загальну суму 127 699,20 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31.05.19 № 4133 на суму 127 699,20 грн.

Не здійснення відповідачем своєчасного розрахунку з позивачем за вказаний товар стало підставою для звернення позивача до суду із позовною заявою про стягнення 127 699,20 грн. основного боргу, 10 728,48 грн. пені, 3390,15 грн. 3 % річних та 766,17 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України (ГК України) закріплено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення закріплено у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки від 14.03.20 № 1320/03-18.

Доказів визнання недійсним вказаного договору суду не надано та учасниками справи не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали цієї справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки від 14.03.20 № 1320/03-18 щодо передачі покупцю товару згідно з рахунком від 30.05.19 №2998 та видатковою накладною від 31.05.19 № 4133 на суму 127 699,20 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов п. 4.1. договору від 14.03.20 № 1320/03-18 , відповідач мав оплатити поставлений товар за видатковою накладною від 31.05.19 № 4133 на суму 127 699,20 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури від 30.05.19 №2998.

Отже, враховуючи, що банківським днем є тільки робочий день, суд дійшов висновку, що відповідач мав виконати грошове зобов`язання по сплаті позивачу 127 699,20 грн. за товар поставлений по видатковій накладній від 31.05.19 № 4133 по 04.06.19 включно.

Проте, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, за вказаний вище товар у строк по 04.06.19 включно не розрахувався. У зв`язку із чим, за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем за договором поставки від 14.03.20 № 1320/03-18 у сумі 127 699,20 грн.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 127 699,20 грн. підтверджується матеріалами цієї справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача мало місце порушення прав позивача на отримання оплати за товар у сумі 127 699,20 грн. поставлений за видатковою накладною від 31.05.19 № 4133 у строк передбачений п. 4.3 договору поставки від 14.03.20 № 1320/03-18 .

Як наслідок, вимога позивача про стягнення з ТОВ «КОМПАНІЯ ФРОСТ» 127 699,20 грн. основної заборгованості за договором поставки від 14.03.18 № 1320/03-18 судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, у зв`язку із чим задовольняється.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3390,15 грн. 3 % річних за період з 03.06.19 по 20.04.20 та 766,17 грн. інфляційних втрат за період з червня 2019 р. по березень 2020 р.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. Зокрема, у зазначеному листі Верховний Суд України вказав наступне: Для определения индекса за любой период необходимо помесячные индексы, составляющие соответствующий период, перемножить между собой .

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем доведено поданими доказами, а відповідачем не спростовано, порушення відповідачем грошового зобов`язання по сплаті 127 699,20 грн. основного боргу за договором від 14.03.20 № 1320/03-18, а також те, що відповідач вказане грошове зобов`язання мав виконати у строк по 04.06.19 включно, суд здійснивши перевірку розрахунків позивача (за допомогою ІПС «Законодавство» ) 3 % річних та індексу інфляції за спірний період, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача:

- 3365,98 грн. 3 % річних за період з 05.06.19 по 20.04.20 (321 день), які нараховані за порушення грошового зобов`язання у сумі 127 699,20 грн.;

- 752,48 грн. інфляційних втрат за період з червня 2019 р. по березень 2020 р. (сукупний індекс інфляції 100,58925585), які нараховані за порушення грошового зобов`язання у сумі 127 699,20 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3 % річних та індексу інфляції судом відхиляються через безпідставність.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 728,48 грн. пені (за період з 03.06.19 по 20.04.20) на підставі ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ст. 549 ЦК України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Як свідчать умови (пункти) договору від 15.10.19 № 112/2657, у вчиненому сторонами правочині не встановлено відповідальності за порушення грошового зобов`язання .

Оскільки у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені за порушення грошового зобов`язання не визначено, то в даному випадку суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , ст. 36 Закону України Про телекомунікації , ст. 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .

Передбачене ч. 6 ст. 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Отже, ч. 6 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак ч. 6 ст. 231 ГК України не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.19 по справі № 904/4156/18.

Щодо ч. 6 ст. 232 ГК України, то даним приписом визначено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача у цій справі в частині стягнення з ТОВ «КОМПАНІЯ ФРОСТ» 10 728,48 грн. пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1977,26 грн. покладається на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема, належить витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 126 ГПК України).

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до положень абзаців 1 і 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться.

Враховуючи, що судові дебати передують ухваленню рішення, суд дійшов висновку що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження докази понесення судових витрат можуть бути надані стороною до ухвалення рішення.

Як свідчать матеріали цієї справи, позивачем разом з позовною заявою до суду подано: ордер серії КС № 674417 від 20.04.20; платіжне доручення від 17.04.20 № 947 про перерахування ТОВ «МАРЕСТО УКРАЇНА» 12000 грн. Адвокатському об`єднанню Чорна Оксана згідно договору від 23.08.19 № 2308/19-1 та згідно рахунку від 13.04.20 № 13/ГС; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 7965/10 виданий 18.07.19; копії договору про надання правничої допомоги від 23.08.19 №2308/19-1 та додатка № 5 від 13.04.20 до вказаного договору, з яких вбачається що ТОВ «МАРЕСТО УКРАЇНА» (Клієнт) та Адвокатське об`єднання Чорна Оксана погодили надання позивачу наступної правової допомоги: надання правової інформації, консультацій, складання процесуальних документів та представництво клієнта в суді першої інстанції (Господарський суд Запорізької області) у справі за позовом Клієнта до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ФРОСТ» про стягнення заборгованості (п. 1 Додатку № 5). Також сторонами визначено розмір гонорару за надання Адвокатським бюро послуг, передбачених у п. 1 Додатку № 5 складає 12 000 грн. без ПДВ: правовий аналіз наданих клієнтом документів - 2000 грн. без ПДВ, складання та подання позовної заяви до суду … - 6000 грн., участь у судових засіданнях - 4 000 грн. Відповідно до п. 3 Додатку № 5 Гонорар (винагорода), що визначений п. 1 цього Додатку сплачується на підставі рахунку-фактури протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами даного Додатку.

За умовами п. 3.1.5. договору від 23.08.19 № 2308/19-1, Клієнт зобов`язується у 3-денний строк підписати наданий адвокатським бюро акт приймання-передавання наданих послуг або надати вмотивовано відмову від його підписання. У випадку ненадання мотивованої відмови та не підписання акту приймання-передавання наданих послуг у терміни, передбачені даним пунктом Договору, послуги вважаються Сторонами виконаними у відповідності до умов договору.

Станом на час ухвалення судом рішення у цій справі позивачем (уповноваженим представником) не надано до суду акту приймання-передавання наданих послуг складення якого передбачено п. 3.1.5. договору від 23.08.19 № 2308/19-1, інших доказів які б свідчили про прийняття ТОВ «КОМПАНІЯ ФРОСТ» наданих Адвокатським об`єднанням Чорна Оксана послуг визначених Додатком № 5 за договором від 23.08.19 № 2308/19-1.

Крім того, через не надання до суду рахунку від 13.04.20 № 13/ГС не можливо встановити, які саме послуги оплачені ТОВ «КОМПАНІЯ ФРОСТ» по договору від 23.08.19 № 2308/19-1 за платіжним дорученням від 17.04.20 № 947, оскільки в ньому відсутнє посилання на Додаток № 5 від 13.04.20.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено поданими суду доказами понесення ним витрат на правничу допомогу у сумі 12000 грн.

У зв`язку із чим, судом відмовлено у покладенні 12 000 грн. витрат на правничу допомогу на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ФРОСТ» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 23, код ЄДРПОУ 36968997) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕСТО УКРАЇНА» (03037, м. Київ, проспект Лобановського Валерія, буд. 56, код ЄДРПОУ 41189553) - 127 699 (сто двадцять сім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 20 коп. основної заборгованості, 3365 (три тисячі триста шістдесят п`ять) грн. 98 коп. 3 % річних, 752 (сімсот п`ятдесят дві) грн. 48 коп. інфляційних витрат та 1977 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят сім) грн. 26 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» та п. 4 Розділу Х ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

Повне рішення складено 28.09.2020.

Суддя В.Л. Корсун