Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/8291/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/8291/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Армбудсервіс

до Державного підприємства Укрмеддіяльність Міністерства охорони здоров`я України

про стягнення 1001600 грн

за участі представників :

від позивача - Янко М.І. (уповноважений представник);

від відповідача - Самбора Ю.В. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Армбудсервіс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Укрмеддіяльність Міністерства охорони здоров`я України про стягнення 1001600 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не належним чином виконує взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору поворотної безвідсоткової фінансової позики №13/08-ф від 13.08.2019, в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 1001600 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов підтвердив, що відповідно до Договору поворотної безвідсоткової фінансової позики №13/08-ф від 13.08.2019 ним було отримано від позивача грошові кошти у розмірі 1001600 грн. Проте, в порушення умов договору, ним не було виконано взяті на себе зобов`язання з повернення отриманих коштів з обставин, які не залежать від його волі, а саме відсутністю коштів на рахунках підприємства, достатніх для виконання зобов`язання. Окрім того, відповідач зазначив, що на рахунки Державного підприємства Укрмеддіяльність Міністерства охорони здоров`я України накладено арешт виконавчою службою. Також, відповідач зазначив, що розуміючи неможливість виконати свої зобов`язання перед позивачем у визначений договором строк, неодноразово звертався до останнього з пропозиціями пролонгувати термін погашення заборгованості, проте дані пропозиції не були розглянуті позивачем.

У зв`язку з вищезазначеним відповідач визнав у повному обсязі позовні вимоги позивача та не заперечував проти стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі 1001600 грн.

В судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги позивача, посилаючись на скрутне фінансове становище.

У ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ Армбудсервіс (позивач, позикодавець) та ДП Укрмеддіяльність Міністерства охорони здоров`я України (відповідач, позичальник) уклали Договір поворотної безвідсоткової фінансової позики №13/08-ф від 13.08.2019 відповідно до умов якого, позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, позика надається в національній валюті України в сумі 1200000 грн.

Пунктом 2.2. договору визначено, що позика надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Згідно з 2.3. договору, позикодавець передає грошові кошти протягом терміну дії договору.

Пунктами 2.4., 2.5. договору визначено, що перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника в безготівковій формі платіжним дорученням або в готівковій формі у порядку визначеному чинним законодавством. Грошові кошти можуть бути передані позикодавцем частинами. Грошові кошти вважаються переданими позичальнику в момент зарахування коштів на поточний рахунок позичальника або в момент отримання готівки у порядку визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1. додаткової угоди до договору, позика підлягає поверненню до 15.04.2020 року.

Згідно з п. 3.2. договору, строк, визначений у п.3.1. цього договору, може бути продовжений за домовленістю сторін.

Пунктом 3.3. договору, сторони погодили, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в безготівковій формі платіжним дорученням або у готівковій формі у порядку визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.4. договору, грошові кошти вважаються такими що повернуті позикодавцю в момент зарахування коштів на поточний рахунок позикодавця.

Згідно з п. 7.2. договору, всі зміни та доповнення до даного договору укладаються в письмовій формі, підписуються обома сторонами та скріплюються їх печатками.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту передачі грошових коштів та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором, але не пізніше дати зазначеної в п. 3.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до умов договору у період з серпня по жовтень 2019 року було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1001600 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №233 від 16.08.2019 на суму 23000 грн, №250 від 20.08.2019 на суму 25000 грн, №395 від 17.09.2019 на суму 216300 грн, №599 від 21.10.2019 на суму 2000 грн, №650 від 28.10.2019 на суму 542000 грн, №656 від 29.10.2019 на суму 107300 грн, №592 від 18.10.2019 на суму 86000 грн.

Окрім того, факт перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується копією карти рахунку 631 за січень 2019 - травень 2020, та не оспорюється сторонами.

Жодної інформації щодо повернення відповідачем грошових коштів в рахунок виконання зобов`язання за даним договором матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 1001600 грн, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень та не заперечується відповідачем.

Водночас, відповідач в обумовлені договором строки, з урахуванням додаткової угоди до договору, якою було продовжено строк виконання зобов`язання, повернення грошових коштів у сумі 1001600 грн не здійснив, окрім того, під час розгляду справи в суді на стадії підготовчого провадження відповідач визнав наявність за ним заборгованості в розмірі 1001600 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 73 Господарського кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 ст. 74 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому, визначений ст. 7 Закону України Про судовий збір порядок повернення сплаченого судового збору передбачає подання позивачем відповідного клопотання, яке позивачем не заявлялося.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 50 % від сплаченої позивачем суми при поданні позову, які складають 7512 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 130 ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Укрмеддіяльність Міністерства охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7; ідентифікаційний код 25885270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Армбудсервіс (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, оф. 221; ідентифікаційний код 38619967) суму заборгованості в розмірі 1001600 (один мільйон одна тисяча шістсот) грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 7512 (п`ятнадцять тисяч двадцять чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 25.09.2020.

Суддя Я.В. Маринченко