Рішення

від 25.09.2020 по справі 910/5045/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2020Справа № 910/5045/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд"

до Приватного підприємства "Дюна-Інтерком"

про стягнення 73710,85 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Дюна-Інтерком" про стягнення 73710,85 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу від 29.05.2015 № Д838/05.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 задоволено клопотання Приватного підприємства "Дюна-Інтерком" про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов та встановлено такий строк до 05.06.2020 року.

У відзиві на позовну заяву, поданому в межах продовженого судом строку, відповідач заперечував отримання товару за спірними видатковими накладними, оскільки на останніх відсутній підпис уповноваженої особи відповідача на отримання відповідного товару.

Розгляд даної справи здійснювався судом з урахуванням пункту 4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України у редакції, чинній до 17.07.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2015 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № Д838/05, за умовами якого продавець протягом терміну дії чинного договору зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 3.2 договору момент переходу права власності на товар до покупця і, відповідно, ризиків, яких може зазнати товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що покупець сплачує вартість отриманого товару згідно з видатковими накладними у національній валюті України.

Покупець зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 21 календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 6.2 договору останній укладено на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати цей договір, повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання.

Із матеріалів справи слідує, що за період з 22.01.2020 по 11.02.2020 позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 84221,90 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, скріпленими печаткою відповідача. Однак, останній оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 73710,85 грн.

Також у матеріалах справи міститься копія акту звіряння розрахунків станом на 31.03.2020, за яким борг відповідача в розмірі 84221,90 грн. зменшився внаслідок сплати останнім 10511,05 грн. та становив 73710,85 грн. Даний акт скріплений печаткою відповідача.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з пункту 4.3 договору відповідач мав оплатити товар протягом 21 календарного дня з моменту підписання відповідних видаткових накладних, однак докази здійснення відповідачем оплати за поставлений товар у повному обсязі матеріали справи не містять.

У той же час, заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар зводяться до неналежності доказів, якими позивач доводить поставку товару, а саме стосуються відсутності у видаткових накладних підписів уповноваженої особи відповідача на отримання товару.

Як встановлено положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Із доданих до матеріалів справи видаткових накладних (копій) слідує, що останні містять відтиск печатки відповідача та підпис (без зазначення посади та прізвища).

У той же час, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

Відтак, ураховуючи наявність відтиску печатки відповідача на спірних видаткових накладних та відсутність доказів щодо вибуття такої печатки з володіння відповідача, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 73710,85 грн. заборгованості за поставлений товар, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Дюна-Інтерком" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 47-а; ідентифікаційний код 32822035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького,6-в; ідентифікаційний код 39369112) 73710 (сімдесят три тисячі сімсот десять) грн. 85 коп. заборгованості, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова