Рішення

від 24.09.2020 по справі 914/1820/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020 справа № 914/1820/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» , м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ МАКСИМУМ-ПЛЮС» , м. Львів

про стягнення 33 690,10грн.

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Пукач М.В.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача : не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» , м. Львів до відповідача Приватного підприємства «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ МАКСИМУМ-ПЛЮС» , м. Львів про стягнення 33 690,10грн., що складається з 30000,00грн. - основного боргу, 3149,10грн. - пені, 541,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 28.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.09.2020.

02.09.2020 року через канцелярію господарського суду Львівської області від представника позивача надійшло клопотання за вх.№25717/20 про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи проводити на наявними матеріалами.

У судове засідання 03.09.2020 сторони явку повноважних представників не забезпечили. Жодних процесуальних документів станом на час розгляду справи від відповідача на поштову адресу суду не поступало.

З метою надання сторонам можливості реалізувати свої права та обов`язки, у зв»язку з неявкою представника відповідача, ухвалою суду від 03.09.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 24.09.2020 р.

В судове засідання 24.09.2020 року учасники справи явку представників не забезпечили.

24.09.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання за вх.№27737/20, в якому просить справу розглянути за відсутності позивача та його представника, у зв`язку з запровадженням в Україні карантину та повідомляє, що позивач надав всі наявні докази і повністю підтримує позовні вимоги.

Суд констатує, що ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справи і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлений чіткий порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, запроваджено розумні обмеження, в тому числі щодо збільшення чи зменшення розміру позовних вимог. Саме всі процесуальні дії учасників справи повинні вчинятися своєчасно для того, щоб в подальшому не залишалося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи.

Як встановлено судом, згідно із матеріалами справи, ухвала про відкриття провадження винесена 28.07.2020, якою зобов`язано відповідача впродовж 15 календарних днів подати відзив та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку , чи з ініціативи суду.

Відповідач, у відповідності до ст.165 ГПК України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав.

Отже, явка відповідача (його представника) в судове засідання 24.09.2020 не визнавалася судом обов`язковою, а відтак не перешкоджає розгляду справи по суті, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення доказів.

Суд констатує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України. Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав. Зважаючи на вказане, суд вважає за необхідне ухвалити рішення у справі.

Правова позиція позивача.

03 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» та Приватним підприємством «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ МАКСИМУМ-ПЛЮС» укладено договір №П0310-1 про надання послуг. Згідно з п. 1.1 предметом договору виконавець зобов`язуються надавати послуги по роботі автобетононасосу, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуг виконавця.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення умов договору №П0310-1 про надання послуг по роботі автобетононасосу не здійснив своєчасної та повної оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 30 000,00 грн за надані послуги по роботі автобетононасосу на підставі актів надання послуг. Також за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач здійснив нарахування відповідачеві 3% річних та пені.

Предметом позову є стягнення 33 690,10 грн, (згідно доданого до матеріалів позовної заяви детального розрахунку), з яких:

- 30 000,00 грн основна заборгованість за надані послуги,

- 541.00грн. 3% річних.

- 3149,10грн. пені.

Підставою позову є обставини, якими обґрунтовується факт порушення відповідачем умов договору №П0310-1 про надання послуг по роботі автобетононасосу в частині повної та своєчасної оплати заборгованості за надані послуги з по роботі автобетононасосу на підставі актів надання послуг.

Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00грн.

Правова позиція відповідач.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Предметом доказування є обставини з яким пов`язує факт укладення договору та надання послуг, його неналежне виконання та оплати, застосування за прострочення виконання грошового зобов`язання (за неналежне виконання) нарахування 3% річних та пені у спосіб визначеним законодавством.

03 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» та Приватним підприємством «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ МАКСИМУМ-ПЛЮС» укладено договір №П0310-1 про надання послуг. Згідно з п. 1.1 предметом договору виконавець зобов`язуються надавати послуги по роботі автобетононасосу, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуг виконавця.

Сторони домовились, що кінцевий розрахунок з Виконавцем за надані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання акту надання послуг (п.3.2).

Відповідно до п.3.1 Договору, вартість послуг вказується в акті (актах) про надання послуг. Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 3-х банківських днів після підписання Акту про надання послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Акт про надання послуг надається Виконавцем Замовнику протягом двох календарних днів після виконання замовлення або за поточний місяць. Замовник зобовязаний у 1-денний термін з моменту надання Акту розглянути та підписати його. Якщо протягом вказаного строку Замовник не підписує Акт та не надає обгрунтованої відмови від підписання. Акт вважається прийнятим Замовником та підлягає оплаті, згідно умов Договору.

Відповідно до матеріалів справи позивач звертався до відповідача в порядку досудового врегулювання спору претензією вих.№ 25/02-05 від 25.02.2020 року та додано докази направлення даної претензії, однак відповідачем оплату не проведено.

Сторонами підписано Акт надання послуг №7/12-039 від 07 грудня 2019 року та Акт надання послуг №7/12-034 від 14 грудня 2019 року.

Договір про надання послуг № П0310-1 підписаний Сторонами та скріплений печатками 03.10.2018 року.

Зважаючи на вказане, неоплаченими є надані послуги по роботі автобетононасосу на суму 30000,00 грн.

Заборгованість в сумі 30 000,00 грн. за договором, зокрема підтверджується отриманими та підписаними відповідачем Актами надання послуг №7/12-039 від 07 грудня 2019 року та №7/12-034 від 14 грудня 2019 року, що додані позивачем. Жодних належних та допустимих доказів щодо наданих позивачем послуг та їх вартості відповідачем не надано.

В матеріалах справи немає доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг з наданих позивачем послуг та їх вартості по роботі автобетононасосу.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт позивач просить стягнути з відповідача 541.00грн. 3% річних та 3149,10грн. пені.

Норми права та висновки суду .

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору про надання послуг по роботі автобетононасосу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору №П0310-1 про надання послуг по роботі автобетононасосу у відповідача виникла заборгованість загальною вартістю 30 000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17 ).

Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Відтак, договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язок виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Враховуючи відсутність зауважень до Актів надання послуг зі сторони відповідача, суд доходить висновку про їх надання, а відтак про виконання договору позивачем №П0310-1 про надання послуг по роботі автобетононасосу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №П0310-1 про надання послуг по роботі автобетононасосу. становить 30 000,00 грн., що підтверджується також і підписаним сторонами Актами надання послуг №7/12-039 від 07 грудня 2019 року та №7/12-034 від 14 грудня 2019 року, які підписані обома сторонами та скірпелні печатками обох сторін.

Щодо стягнення пені.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 4.3 Договору визначено, що за недотримання строку оплати за надані послуги, визначеного п. 3.2. Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування від суми невиконаного грошового зобовязання. за весь період такого протермінування.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 3 149,10 грн. (в межах заявлених вимог за період з 12.12.2019 року по 11.06.2020 року - по акту надання послуг №7/12-039 від 07.12.2019 року; та за період з 19.12.2019 року по 18.06.2020 рік - по акту №14/12-034 від 14.12.2019 року).

Також, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які б унеможливлювали чи ускладнювали для відповідача виконання його обов`язку за Договором. Також, відсутність в матеріалах справи, а також те, що сторонами не подано будь-яких доказів наявності причини (причин) неналежного виконання та невиконання відповідачем, передбачених умовами Договору, зобов`язань.

Крім того, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Застосований позивачем за неналежне виконання відповідачем умов Договору розмір штрафних санкцій, а саме пеня у розмірі облікової ставки НБУ, погоджений сторонами при укладенні Договору. Вказаний договір на момент розгляду справи не визнаний судом недійсним, зокрема в частині відповідальності сторін за неналежне виконання його умов, а також відсутні докази внесення змін до нього сторонами.

Щодо стягнення 3% річних

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, в межах заявлених позовних вимог, прийшов до висновку, що стягненню підлягає 3 % річних в сумі 541,00 грн. (в межах заявлених вимог за період з 12.12.2019 року по 22.07.2020 року - по акту надання послуг №7/12-039 від 07.12.2019 року; та за період з 19.12.2019 року по 22.07.2020 рік - по акту №14/12-034 від 14.12.2019 року).

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме стягненню підлягає: 30 000,00грн. основного боргу; 3149,10 грн. пені та 541,00грн 3% річних.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ МАКСИМУМ-ПЛЮС» (79052, м. Львів, вул. Низинна, 27, кв.12; код ЄДРПОУ 42370704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» (79045, м. Львів, вул. Коломийська, 5/29; код ЄДРПОУ 37800875) 30 000,00 грн. боргу, 541.00грн. 3% річних, 3149,10грн. пені та 2102,00 грн. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Суддя С.М. Коссак