Рішення

від 17.09.2020 по справі 915/98/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 915/98/20

м.Миколаїв

За позовом : Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34),

до відповідача : Колгоспу Прометей (56234, Миколаївська обл., Березнегуватський район, с.Кавказ),

третя особа, яка не заявляє самостійні вимог, на стороні відповідача: Березнегуватська районна державна адміністрація Миколаївської області (56200, Миколаївська обл., смт Березнегувате, Соборно-Миколаївська площа, буд. 1)

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: представники не з`явились,

від відповідача: Скорий М.В. - голова колгоспу, Приземний С.С., за ордером, Герман О.С., за ордером, Калашников П.В., за ордером,

від ІІІ особи:

в судовому засіданні приймає участь Михальчук М.М. - голова Лепетиської сільської ради

СУТЬ СПОРУ: визнання реєстраційних дій незаконними, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, -

30.01.2020р. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №9-14-0.62-753/2-20 від 30.01.2020р. про визнання реєстраційних дій незаконними, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимог обґрунтовані тим, що рішення про передачі колгоспу Прометей земельних ділянок у постійне користування у встановленому Земельним кодексом Української РСР порядку та формі не приймалось, і, як наслідок, у колгоспу відсутній правомірний інтерес щодо фіксації права постійного користування земельними ділянками у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 18.02.2020р. було відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24 березня 2020 року о 10:00, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України.

Проте у зв`язку із вжиттям карантинних заходів та перебуванням суддів Господарського суду Миколаївській області у період з 17.03.2020р. по 27.03.2020р. у відпустках підготовче засідання, призначене на 24.03.2020р. не відбулось.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції постанови від 04.05.2020р. №343) на період з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом № 35-р від 13.03.2020р.), з 16.03.2020р. був обмежений доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області.

Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 року № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження, тому ухвалою суду від 21.05.2020р. суд призначив підготовче засідання на 09.06.2020р.

09.06.2020р. від відповідача до суду надійшла заява в порядку ст. ст. 169-170 ГПК України, в якій останній проти заявлених позовних заперечує, зазначаючи про їх необґрунтованість та просить суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 09.06.2020р. представник позивача зазначив, що фактично ця заява є відзивом, тому судом вказану заяву розцінено та прийнято як відзив.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що у постійному користуванні колгоспу знаходяться земельні ділянки сільськогосподарських угідь загальною площею 2507,3 га, з яких частина проінвентаризована у 2013 році у зв`язку з чим колгосп отримав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки за кадастровими номерами, які є чинними на дату розгляду спору. Відомості про постійне користування колгоспом спірних земельних ділянок внесені до Державного земельного кадастру з 1990 року, колгоспом регулярно та своєчасно сплачується земельний податок за користування спірними земельними, державному реєстратору були надані усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації речового права на постійне користування спірними земельними ділянками та, відповідно, державна реєстрація була проведена у відповідності до норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 09.06.2020р. підготовче засідання було відкладено 01.07.2020р., запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив та усі докази на підтвердження своїх заперечень.

25.06.2020р. від позивача до суду надійшли заперечення проти заяви відповідача, в якій позивач зазначає, що подана відповідачем заява не є відзивом, а є заява з процесуальних питань, однак не містить жодного процесуального питання, яке має бути розглянуті судом, та у зв`язку з цим просить суд у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву вирішити справу за наявними матеріалами, повернути відповідачу подану заяву, як таку, що подано без додержання вимог ч.1 ст. 170 ГПК України.

26.06.2020р. від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме, висновку колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 11.03.2020р. та наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 13.03.2020р. №169/03-09, прийняті за результатами розгляду скарги голови колгоспу Прометей Скорого М.В.

01.07.2020р. від відповідача до суду надійшли: клопотання про відмову у задоволенні клопотання позивача та виключення письмових доказів із матеріалів справи, в якій відповідач просить суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про долучення в якості доказів висновок колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 11.03.2020р. та наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 13.03.2020р. №169/03-09, прийняті за результатами розгляду скарги голови колгоспу Прометей Скорого М.В. та повернути позивачу; заяву про залишення позову без розгляду, в якій відповідач просить суд не допускати до участі в судові засідання представників позивача за довіреністю та залишити без розгляду позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області через неявку представників позивача в судові засідання.

В судовому засіданні 01.07.2020р. суд розглянув вказані клопотання та не вбачає підстав для недопуску представників позивача в судове засідання та для залишення позову без розгляду. Цією ж ухвалою підготовче засідання було відкладено на 10.08.2020р.

28.07.2020р. від відповідача до суду повторно надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв`язку із систематичною неявкою позивача та/або належного представника позивача.

31.07.2020р. від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову, в яких він заперечив проти заявлених позовних вимог з огляду на належне користування спірними земельними ділянками на законній підставі та, відповідно, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними.

Ухвалою суду від 10.08.2020р. підготовче засідання було відкладено на 02.09.2020р.

02.09.2020р. від відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв`язку із систематичною неявкою позивача та/або належного представника позивача та неподанням письмових доказів. Вказана заява мотивована по-перше систематичною неявкою на думку відповідача повноважних представників позивача в судове засідання 10.08.2020р. та 02.09.2020р.; по-друге, позивачем не було виконано вимоги суду щодо подання доказів та письмових пояснень, що на думку відповідача є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, та по-третє, відсутністю повноважень у представників позивача, оскільки на думку відповідача участь в судових засіданнях представників позивача Корнукія В.В. та Кравченко Ю.А. на підставі довіреностей суперечить нормам п.п.1 п.16-1 Перехідних положень Конституції України, відповідно до яких представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Суд, розглянувши подану заяву не вбачає підстав для її задоволення з огляду на те, що, по-перше, питання допуску представників позивача Корнукія В.В. та Кравченко Ю.А. вирішувалось судом у попередніх засіданнях та в силу приписів ч.4 ст. 56 ГПК України було вирішено допустити до участі у даній справі від позивача представників Корнукія В.В. та Кравченко Ю.А.; по-друге, в судове засідання 02.09.2020р. з`явився представник позивача Кравченко Ю.А. за довіреністю, тому твердження відповідача щодо неявки представника позивача спростовуються відповідною явкою; по-третє, посилання відповідача та залишення позову без розгляду за п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України спростовуються матеріалами справи, оскільки у жодній з ухвал у даній справі суд не витребовував у позивача докази, необхідні для вирішення спору та без подання яких суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача.

Ухвалою суду від 02.09.2020р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2020р.

В судовому засіданні 17.09.2020р. представники позивача підтримали заявлені позовні .

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд зменшити пеню, нараховану позивачем та заперечував проти стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи про необґрунтованість їх розміру та недоведеність їх фактичного понесення.

За наслідками проведеного судового засідання 18.12.2019р., у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

встановив :

21.05.2018р. та 30.05.2018р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за заявою колгоспу Прометей було проведено державну реєстрацію права постійного користування колгоспу Прометей на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровими номерами:

- 4821181700:07:000:0008 площею 80,8987 га, номер запису про інше речове право 26280412;

- 4821181700:07:000:0003 площею 66,4958 га, номер запису про інше речове право 26282041;

- 4821181700:07:000:0011 площею 2,1289 га, номер запису про інше речове право 26282671;

- 4821181700:09:000:0044 площею 8,0329 га, номер запису про інше речове право 26283170;

- 4821181700:09:000:0045 площею 7,6781 га, номер запису про інше речове право 26282455;

- 4821181700:09:000:0043 площею 5,3680 га, номер запису про інше речове право 26283712;

- 4821181700:09:000:0042 площею 11,0046 га, номер запису про інше речове право 26282897;

- 4821181700:09:000:0041 площею 33,5353 га, номер запису про інше речове право 26280125;

- 4821181700:09:000:0039 площею 8,8218 га, номер запису про інше речове право 26283339;

- 4821181700:07:000:0009 площею 5,1488 га, номер запису про інше речове право 26281948;

- 4821181700:09:000:0040 площею 0,9502 га, номер запису про інше речове право 26283942;

- 4821181700:07:000:0012 площею 3,0619 га, номер запису про інше речове право 26439947;

- 4821181700:07:000:0010 площею 4,9735 га, номер запису про інше речове право 26440884;

- 4821181700:07:000:0014 площею 3,2606 га, номер запису про інше речове право 26441396;

- 4821181700:07:000:0037 площею 115,4435 га, номер запису про інше речове право 26442493;

- 4821181700:07:000:0002 площею 80,8987 га, номер запису про інше речове право 26442980;

- 4821181700:09:000:0004 площею 127,4325 га, номер запису про інше речове право 26444228;

- 4821181700:09:000:0008 площею 128,3740 га, номер запису про інше речове право 26444800;

- 4821181700:09:000:0003 площею 76,6825 га, номер запису про інше речове право 26445573;

- 4821181700:09:000:0007 площею 41,2529 га, номер запису про інше речове право 26456668;

- 4821181700:09:000:0008 площею 68,2356 га, номер запису про інше речове право 26457517;

- 4821181700:09:000:0009 площею 93,3961 га, номер запису про інше речове право 26459226;

- 4821181700:09:000:0010 площею 91,5505 га, номер запису про інше речове право 26459902;

- 4821181700:09:000:0038 площею 13,9888 га, номер запису про інше речове право 26460902;

- 4821181700:09:000:0011 площею 82,2512 га, номер запису про інше речове право 26461804;

- 4821181700:09:000:0036 площею 11,7104 га, номер запису про інше речове право 26462403;

- 4821181700:09:000:0035 площею 27,3317 га, номер запису про інше речове право 26463622;

- 4821181700:09:000:0046 площею 31,5968 га, номер запису про інше речове право 26464166;

- 4821181700:07:000:0006 площею 98,9938 га, номер запису про інше речове право 26464617;

- 4821181700:07:000:0005 площею 97,0061 га, номер запису про інше речове право 26465186;

- 4821181700:07:000:0004 площею 107,9871 га, номер запису про інше речове право 26465818;

- 4821181700:07:000:0007 площею 59,8324 га, номер запису про інше речове право 26466329.

Вказане підтверджується відповідними інформаційними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.14-45 т.1).

Відповідно до вказаних інформаційних витягів підставою для реєстрації права постійного користування колгоспу Прометей вказаних земельних ділянок стало: рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер 5 виданий 10.01.1989р., видавник Миколаївська обласна рада народних депутатів; лист, серія номер 235/106-17, виданий 06.10.2017 видавник відділ у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; а також додатково у інформаційній довідці №186021045 від 24.10.2019р. як підстава виникнення права власності зазначені: постанова, серія та номер 2а-887/11/1470, видана 02.04.2012р., видавник Миколаївський окружний адміністративний суд; ухвала суду, серія та номер 2а-887/11/1470, видана 05.11.2012р., видавник Миколаївський окружний адміністративний суд; ухвала суду, серія та номер К800/11559/16, видана 13.07.2017р., видавник Вищий адміністративний суд України.

Позивач не погоджується із такою реєстрацією права постійного користування спірними земельними ділянками за відповідачем, зазначаючи, що зазначене рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р. не є рішенням про надання земельних ділянок у користування у розумінні ст. 16 Земельного кодексу Української РСР у редакції, що діяла станом на 10.01.1989р., оскільки не містить мети, надання колгоспу Прометей земельних угідь площею 2734 га, умови користування землею та інформацію про вилучення цих земель у користувачів.

Окрім цього, позивач зазначає, що державним реєстратором при здійсненні спірних реєстраційних дій не дотримано порядку державної реєстрації прав, встановленого Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , а саме, під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки, що виникли до 01.01.2013р. не запитувались від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформація, необхідна для проведення такої реєстрації, не перевірялось відповідність відомостей про користувачів земельних ділянок, що містяться в Державному земельному кадастрі, відомостям про користувачів, зазначених заявником у заявах.

Позивач зазначає, що відомості, зазначені у листі відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.10.2017р. №235/106-17 не підтверджені відомостями Державного земельного кадастру, тобто не відповідають вимогам встановленим ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , до документів, що подаються для державної реєстрації.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Правовідносини, які виникли між сторонами стосовно реєстрації права постійного користування спірними земельними ділянками регулюються положеннями Земельного кодексу України (в т.ч. Земельного кодексу Української РСР), Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 10 Земельного кодексу УРСР передбачено право міських Рад депутатів трудящих, їх виконавчим комітетам в межах міста надавати в користування, а також вилучати земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу.

Згідно ст. 16 Земельного кодексу УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. №3рп/2003.

Статтею 16 Земельного кодексу Української РСР (чинному на дату прийняття спірного рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р.) визначено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Статтею 17 вказаного Кодексу передбачено, що землі, визнані у встановленому порядку придатними для потреб сільського господарства, насамперед повинні надаватися колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським підприємствам, організаціям і установам.

10 січня 1989 року за №5 Виконавчий комітет Миколаївської обласної ради народних депутатів прийняв рішення Про розукрупнення колгоспів Україна , ім.Чкалова та Прогрес Березнегуватського району та ім. Енгельса Баштанського району , відповідно до якого, з метою оперативного управління виробництвом, покращення соціально-культурного розвитку населених пунктів та збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, розглянув матеріали по розукрупненню колгоспів, виконком обласної Ради народних депутатів вирішив, серед іншого, погодитись з пропозицією Березнегуватського райкому Компартії України та райвиконкому про: розукрупнення колгоспів України та ім. Чкалова та створення, в т.ч. колгоспу Прометей з центральною усадьбою в с.Кавказ з площею сільгоспугідь - 2737 гектара, в т.ч. пашні - 2236 гектарів.

Відповідно до положень ст. 9 Земельного кодексу Української РСР, Обласні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території області, зокрема, вирішують відповідно до статті 53 цього Кодексу питання про зміну меж і розмірів землекористувань при укрупненні і розукрупненні колгоспів, а також сільськогосподарських підприємств і організацій місцевого підпорядкування.

Статтею 53 Земельного кодексу Української РСР, зміна меж і розмірів землекористувань колгоспів, радгоспів, інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій, а також науково-дослідних, учбово-дослідних та інших сільськогосподарських установ при укрупненні і розукрупненні господарств, перерозподілі земель між землекористувачами може провадитись на основі науково обґрунтованих проектів землеустрою, які затверджуються, зокрема, виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів - при змінах меж і розмірів землекористувань колгоспів, а також сільськогосподарських підприємств і організацій місцевого підпорядкування незалежно від розміру площі землі.

З огляду на викладені норми, Виконавчий комітет Миколаївської обласної ради народних депутатів в межах своїх повноважень прийняв рішення про розукрупнення колгоспів та створення колгоспу Прометей із зазначенням відведеної йому при розукрупненні площі сільгоспугідь (2734 га, в т.ч. пашні 2236 га).

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127, державна реєстрація прав - офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Державний реєстр прав - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Загальними засадами державної реєстрації є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним із його обов`язків є встановлення відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, відповідність повноважень особи, що подає документи для державної реєстрації прав, перевірка документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону №1952-IV державний реєстратор здійснює перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та приймає відповідне рішення.

Тобто для реєстрації речового права заявник має надати відповідну заяву і пакет документів, який підтверджує наявність такого права, а державний реєстратор має перевірити вказаний пакет документів на відповідність приписам законодавства та встановити наявність/відсутність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав, прийнявши відповідне рішення.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. (ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

В свою чергу, в ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Згідно з пунктом 40 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок) - державна реєстрація прав проводиться на підставі документів необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогами законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підтвердження права постійного користування було надано державному реєстратору рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р., судові рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №2а-887/11/1470, судове рішення Вищого адміністративного суду України у справі № 2-а-8/11 (номер касаційного провадження К800-11559/16), а також лист відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.10.2017р. №235/106-17.

Із вказаних судових рішень, тексти яких розміщені у базі даних Єдиний державний реєстр судових рішень та є загальнодоступними за посиланнями http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25496518, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34141516, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67828826, вбачається, що судами при розгляді даних справ досліджувались обставини набуття права колгоспом Прометей права постійного користування земельними ділянками, зокрема, в ході розгляду справи №2а-887/144/1470 було встановлено, що рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів від 10.01.1989 року №5 шляхом розукрупнення колгоспів Україна та ім. Чкалова в Березнегуватському районі був створений колгосп Прометей . Відповідні зміни Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням були внесені до (мовою оригіналу) - Отчёт о наличии и распределении земельного фонда по категориям земель, землепользователям и угодьям по Березнегуватскому району состоянием на 1-ое ноября 1989 года . Звіт про наявність земель і перерозподіл земельного фонду по категоріям земель, землекористувачам і угіддям станом на 01.11.89 р. затверджений рішенням від 03.11.89 р. № 198 виконавчим комітетом Березнегуватської районної ради народних депутатів. На замовлення обласного управління сільського господарства всім колгоспам, в тому числі, і колгоспу "Прометей" Інститутом землеустрою були складені проекти внутрігосподарського землеустрою, проекти створення сівозмін, корегування планових матеріалів, зйомок минулих років, економічну оцінку земель, ґрунтове обстеження земель. Всі ці матеріали в цілому, а також державна реєстрація земель складає систему державного земельного кадастру. Відділ Держкомзему у Березнегуватському районі Миколаївської області як територіальний орган Держкомзему був створений у 1993 році, а тому будь-яких відносин з питань внесення даних до звіту на 01.11.1989 р. не міг мати. Таким чином, вимоги позивача щодо безпідставного включення у 1990 році відомостей до державного земельного кадастру відповідачем є безпідставними. Щодо внесення даних до звіту Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням станом на 01.11.1989р. то дані внесені на підставі та на виконання рішення виконавчого комітету обласної ради від 10.01.1989р. № 5. Внесені, зміни затверджені рішенням виконавчого комітету Березнегуватської районної ради народних депутатів. Державний акт на право постійного користування землею колгосп Прометей не отримав, фактичне користування землею здійснює на підставі рішення облвиконкому від 10.01.89 р. № 5. Відповідно до статті 193 Земельного Кодексу України - державний земельний кадастр, це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками і містять сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну і якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр включає: кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, державну реєстрацію земельних ділянок, облік кількості та якості земель. Тобто, дані до державного земельного кадастру були внесені Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням у 1989 році і до теперішнього часу підстави для виключення відомостей із державного земельного кадастру відсутні. Судом встановлено, що земельна ділянка, якою користується колгосп Прометей не приватизована і відноситься до земель державної власності.

Учасниками справи №2а-887/11/1470 були: позивач - Березнегуватська районна державна адміністрація Миколаївської області, відповідач - Відділ Держкомзему в Березнегуватському районі Миколаївської області, третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - колгосп Прометей .

Відділ Держкомзему в Березнегуватському районі Миколаївської області наразі реорганізовано у структурний підрозділ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області без статусу юридичної особи, про що було зокрема зазначено представниками позивача в ході розгляду справи.

Окрім цього, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та колгосп Прометей приймали участь у справі №2а-8/11/1404, в ході якої судами також було встановлено, що колгосп Прометей фактичне користування землею здійснює протягом 23 років на підставі рішення облвиконкому від 10.01.1989 р. № 5, зазначена земельна ділянка відноситься до земель державної власності.

Згідно з приписами ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний щодо правових підстав користування відповідачем спірними земельними ділянками.

Посилання ж позивача на те, що рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р. не може вважатись рішенням про надання земельних ділянок у користування у розумінні ст. 16 Земельного кодексу УРСР, є особистим тлумаченням позивачем вказаного рішення, що з огляду на чинність вказаного рішення, не спростовує обставин, встановлених судом при розгляді даної справи та обставин, встановлених судами у справах №2а-8/11/1404 та №2а-887/11/1470 щодо правомірності права постійного користування колгоспом Прометей земельними ділянками сільськогосподарського призначення, площі яких визначені рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р.

Стосовно тверджень позивача щодо відсутності у Державному земельному кадастрі реєстрації права постійного користування відповідача спірними земельними ділянками, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 1 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлює, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно приписів статті 2 Закону України Про Державний земельний кадастр державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру; кадастрів інших природних ресурсів; справлянні сплати за землю.

Об`єктами державного земельного кадастру згідно статті 10 Закону України Про Державний земельний кадастр є землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Приписами ст.16 Закону України Про Державний земельний кадастр внормовано, що земельній ділянці, відомості про яку внесено до державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Статтею 20 Закону України Про Державний земельний кадастр внормовано, що внесення до державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти державного земельного кадастру є обов`язковими.

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (ч.1 статті 21 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. (ч.1 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Поземельна книга є документом державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження ( адміністративно-територіальна одиниця ); в) склад угідь; г) цільове призначення ( категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель ); д) нормативно грошова оцінка; е) відомості про обмеження використання земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки право власності ( користування ) на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин . У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок. Внесення інших змін про відомості на ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені колгоспу Прометей рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р. були внесені до Державного земельного кадастру з 1989 року, землі винесені в натуру (а.с.107, 109 т.1).

Окрім цього, судом також враховано, що ухвалою суду від 05.11.2012р. у справі №2а-887/11/1470 було додатково роз`яснено, що з 1989 року відомості про колгосп Прометей та належну йому земельну ділянку, яка знаходиться у його постійному користуванні, внесено до Державного земельного кадастру Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням та підстави для виключення відомостей із державного земельного кадастру відсутні. З 1989 року і по теперішній час кожен рік в залежності від системи оподаткування колгосп Прометей сплачує або земельний, або фіксований податок за користування земельною ділянкою.

Дані обставини позивачем не спростовані, відповідних доказів суду не надано.

Посилання на відсутність електронній базі даних Державного земельного кадастру записів щодо права постійного користування колгоспу Прометей спірними земельними ділянками по-перше не спростовує внесення відповідного запису до Державного земельного кадастру у 1989 році у паперовому вигляді відповідною уповноваженою особою - Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням, а по-друге, свідчить лише про невиконання позивачем, як нинішним органом реєстрації, приписів п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр .

При цьому, господарським судом враховано, що згідно з рішенням Конституційного Суду України № 5 -рп/2005 від 22.09.2005р. щодо відповідності Конституції України положень ст..92 п.6 р.Х Перехідні положення Земельного Кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками):

- пункт 6 р Х Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного ті фінансового забезпечення;

- пункт 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18.12.1990р. №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами, організаціями після закінчення строку оформлення права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано неконституційними.

Згідно даного рішення право постійного користування даною земельною ділянкою зберігається за колгоспом Прометей .

З 1989 року відомості про колгосп та належну йому земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.

Також судом прийнято до уваги посилання відповідача, що з 1989 року і по теперішній час кожен рік в залежності від системи оподаткування колгосп сплачує або земельний, або фіксований сільськогосподарський податок за користування земельною ділянкою, про що свідчать надані відповідачем копії податкових розрахунків, декларацій, інформацій про грошову оцінку за 2010-2019 роки (а.с.110-137 т.1).

Згідно з приписами ч.ч.1,2 ст. 25 Земельного кодексу України, права землекористувачів охороняються законом. Припинення права користування земельною ділянкою або зменшення її розмірів може мати місце лише у випадках, прямо передбачених законом.

Статтею 35 вказаного Кодексу передбачені підстави для припинення права постійного користування земельними ділянками, а саме, встановлено, що право підприємств, організацій і установ на користування наданою їм землею підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках: 1) відпадання потреби в земельній ділянці; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) ліквідації підприємства, організації або установи; 4) виникнення потреби вилучення земельної ділянки для інших державних або громадських потреб; 5) неосвоєння протягом двох років підряд наданої земельної ділянки. Право землекористування може бути також припинене у випадку використання земельної ділянки не відповідно до тієї мети, для якої вона надана, в разі безгосподарного використання землі, а також при необхідності винесення підприємств за межі жилого району з санітарно-гігієнічних умов. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої і частиною другою цієї статті провадиться за рішенням (постановою) органів, які надали земельні ділянки, а у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, - за рішенням (постановою) органів, які мають право вилучати земельні ділянки.

Жодної із вказаних підстав для припинення права постійного користування відповідачем спірними земельними ділянками позивачем не вказано та судом в ході розгляду справи не встановлено.

З наданих відповідачем державному реєстратору документів, не вбачається суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав чи відмови в державній реєстрації прав.

Судом також не приймаються до уваги посилання позивача на наданий наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 13.03.2020р. №169/03-09 та доданий до нього висновок колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) від 11.03.2020р., оскільки, по-перше, в ході розгляду справи судом було встановлено, та сторонами підтверджено, що вказаний висновок стосується питання щодо реєстрації інших земельних ділянок, які не є предметом спору у даній справі, а по-друге, згідно з наданою відповідачем копією ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2020р. у справі №400/1769/20 (а.с.204-207 т.1) вказаний наказ був оскаржений у адміністративному порядку, а також представники відповідача зазначили, що вказаний наказ був ними також оскаржений до Міністерства юстиції України та в подальшому скасований безпосередньо Міністерством юстиції України, що стало підставою для закриття Миколаївський окружним адміністративним судом провадження у справі №400/1769/20.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, оцінивши відповідно до ст. 86 ГПК України надані докази, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34),

відповідач: Колгосп Прометей (56234, Миколаївська обл., Березнегуватський район, с.Кавказ),

третя особа, яка не заявляє самостійні вимог, на стороні відповідача: Березнегуватська районна державна адміністрація Миколаївської області (56200, Миколаївська обл., смт Березнегувате, Соборно-Миколаївська площа, буд. 1)

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку з перебуванням судді з 28.09.2020р. по 29.09.2020р. у нарадчій кімнаті у іншій справі, повний текст рішення складений та підписаний 29 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко