Рішення

від 21.09.2020 по справі 916/1079/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1079/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

При секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1079/20

за позовом: Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАВТОТРАНС» (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 10, код ЄДРПОУ 23991329)

про стягнення 122 606,24грн.

Представники сторін:

від позивача - Байрамов О.В., довіреність № 01764/16, дата видачі : 26.12.19;

від відповідача - Прощенко Д.В., ордер № 268144, дата видачі : 23.06.20;

Суть спору: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАВТОТРАНС» про стягнення 122 606,24грн.

Ухвалою від 27.04.2020р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення 122 606,24грн.було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

25.05.2020р. до господарського суду надійшов супровідний лист (вх. №13254/20) від 122 606,24грн. з доданням до нього доказів сплати судового збору та позовної заяви в новій редакції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2019р. було відкрито провадження по справі №916/1079/20. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2020р. справу №916/1079/20 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2020р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

13.07.2020р. за вх. №18329/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

Як вказує позивач 14.08.2007 року AT Укрсоцбанк та Товариство з обмеженою відповідальністю Південьавтотранс , був укладений кредитний договір № 660/112-302 (далі- Кредитний договір).

Внаслідок реорганізації шляхом, приєднання AT Укрсоцбанк правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ Альфа-Банк . Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків AT Укрсоцбанк виникає у АТ Альфа-Банк з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк та рішенням єдиного акціонера AT Укрсоцбанк , а саме з 15 жовтня 2019року.

Відповідно до умов вищевказаного Договору, Кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості. платності га цільового характеру використання, у сумі 218 000,00 (двісті вісімнадцять тисяч) доларів США, надалі за текстом "Кредит» , зі сплатою 13% (тринадцять) процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом - "Тарифи» , та порядком повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 1910.00 (одна тисяча дев`ятсот десять) доларів США, не пізніше 5 числа, кожного місяця, починаючи з березня 2008 року, а в серпні 2017 року-повернення кредиту в сумі 2170,00 (дві тисячі сто сімдесят) доларів США, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 13 серпня 2017 року, на умовах, визначених цим Договором. При цьому, у разі, якщо день повернення Кредиту припадає на неробочий день Кредитора, то днем повернення Кредиту вважається попередній робочий день Кредитора (п.1.1 кредитного договору).

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві, кредит.

Відповідно до Договору, Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту (п.п. 3.3.5, 3.3.6 Кредитного договору).

Проте, як вказує Позивач, Відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору в результаті чого станом на 19.02.2020 р. має заборгованість: Сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 122 606,24 грн .

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Дійсно, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у томі числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як встановлено судом, 14.08.2007 року AT Укрсоцбанк та Товариство з обмеженою відповідальністю Південьавтотранс , був укладений кредитний договір № 660/112-302 (далі- Кредитний договір).

Внаслідок реорганізації шляхом, приєднання AT Укрсоцбанк правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ Альфа-Банк . Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків AT Укрсоцбанк виникає у АТ Альфа-Банк з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк та рішенням єдиного акціонера AT Укрсоцбанк , а саме з 15 жовтня 2019року

Відповідно до умов якого, Кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості. платності га цільового характеру використання, у сумі 218 000,00 (двісті вісімнадцять тисяч) доларів США, надалі за текстом "Кредит» , зі сплатою 13% (тринадцять) процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом - "Тарифи» , та порядком повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 1910.00 (одна тисяча дев`ятсот десять) доларів США, не пізніше 5 числа, кожного місяця, починаючи з березня 2008 року, а в серпні 2017 року-повернення кредиту в сумі 2170,00 (дві тисячі сто сімдесят) доларів США, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 13 серпня 2017 року, на умовах, визначених цим Договором. (п.1.1 кредитного договору).

За змістом ч.ч.1-2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує що свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видав останньому кредит. Проте відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору в результаті чого станом на 19.02.2020 р. має заборгованість: Сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 122 606,24 грн .

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В той же час, матеріали справи не містять підтверджень, що банком був виданий кредит на відповідну суму. З наданого до позову розрахунку вбачається, що банк розрахував борг за ставкою 3 % річних у розмірі 122606,24 грн. від суми заборгованості в розмірі 1342404,05 грн. Проте з наданого розрахунку не можливо встановити, яка сума відповідачем була погашена, що унеможливлює встановити факт наявності заборгованості на суму 1342404,05 грн з якої було обраховано 3%.

Як вбачається з кредитного договору, кредит видавався в доларах США, з наданих банком до позовної заяви копій документів вбачається, що відсутні будь-які угоди про зміну валюти кредитування з доларів США на гривню, проте банк здійснив розрахунок суми 3 % в гривнях, при цьому жодних розрахунків в доларах США та їх еквівалент в гривнях, відповідний розрахунок не містить, що унеможливлює їх перевірку та встановлено дійсної\ суми річних.

Крім того, як вбачається з тексту кредитного договору № 660/112-302 від 14.08.2007р. та додаткової угоди № 1 від 28.09.2010р., кредитний договір взагалі не передбачає сплату відсотків за наданий кредит у розмірі 3 %.

При цьому суд зазначає, що з урахуванням положень кредитного договору та норм чинного законодавства, звернувшись з відповідним позовом до суду, позивачем не наведено жодного нормативно-правого обґрунтування нарахування ставки 3% на кредитну заборгованість

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Зважаючи на викладене суд доходить висновку що позовні вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАВТОТРАНС» суми заборгованості за ставкою 3% в розмірі 122 606,24грн. є не обґрунтовані належним та допустимими доказами, не доведені в зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАВТОТРАНС» (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 10, код ЄДРПОУ 23991329) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 28 вересня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна