ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2020 р. Справа № 916/797/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,
за участю представників сторін:
позивача: Танасійчук Г.М., згідно
відповідача: Стельмах А.П., згідно наказу від 02.09.2020р.
третьої особи: Кравчук Р.Ю., згідно довіреності від 03.06.2020р.,
розглянувши справу №916/797/20 за позовом Одеської міської ради (65026, м.Одеса, пл. Думська,1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВПЄ Груп» (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв.1), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Комітетська,10-а) про стягнення 167833,02грн., із яких 149861,18грн. основна заборгованість, 15497,23грн. пені, 1575,44грн. три проценти річних, 899,17грн. інфляційних втрат,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.09.2018р. №425 затверджено проект договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси між виконавчим комітетом ОМР та ТОВ АВПЄ Груп при будівництві 4-секційного житлового будинку № 7, за адресою: м. Одеса, мкр. ІІІ-4-1, у межах вулиць Академіка Сахарова, Академіка Заболотного, Семена Палія, Марсельської. На виконання вищевказаного рішення 27.09.2018р. між виконавчим комітетом ОМР та ТОВ АВПЄ Груп укладено договір №007/кс про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, згідно якого відповідач має перерахувати кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Одеси у розмірі 10421470грн. відповідно до розрахунку (додаток 1) частинами згідно з графіком (додаток 2). Позивач вказує, що ТОВ АВПЄ ГРУП здійснило оплату другого платежу по графіку до 31.03.2019р. з переплатою грошових коштів у розмірі 138,82 грн. та вказані грошові кошти були зараховані в рахунок оплати наступного платежу. Однак, зобов`язання зі сплати пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 149861,18грн. в термін до 30.09.2019 р. ТОВ АВПЄ Груп не виконані. На наявну заборгованість ОМР нарахувала пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 24.04.2020р. за вх.№10109/20, де вказує, що про існування договору від 27.09.2018р. йому стало відомо після отримання позовної заяви у даній справі. Відповідач вказує, що директор ТОВ АВПЄ Груп - ОСОБА_1 здійснив правочин самовільно та без належного узгодження з комерційним директором, який є власником 51 відсотка статутного капіталу Товариства, що саме і призвело до утворення заборгованості перед позивачем і самої позовної заяви. У відповідності до п.14.8. Статуту ТОВ АВПЄ Груп договір про пайову участь відповідача повинен мати два підписи Генерального та Комерційного директорів або окремий документ із узгодженням здійснення правочину одноособово Генеральним директором, що мало б бути невід`ємною складовою такого договору. Також відповідач зазначає, що, розуміючи положення Статуту та чинного законодавства, директор ТОВ АВПЄ Груп , ОСОБА_1 , міг ввести в оману позивача та самовільно вчинити правочин, але, при цьому слід звернути увагу, що позивач та третя особа повинна мати в розпорядженні копію статуту АВПЄ Груп , що, на думку відповідача, свідчить про обізнаність контрагента у здійсненні протиправного правочину. Впродовж 2018 року балансові звіти підприємством не подавалися, і відповідно до Довідки про вартість чистих активів товариства їх вартість дорівнює нулю. Загальна сума за договором про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 27.09.2018р. становить 9221470 грн, у зв`язку з чим відповідач вважає даний договір значним та не був схвалений особою, що володіє 51% у ТОВ АВПЄ Груп .
Одночасно у відзиві відповідач виклав клопотання про призупинення розгляду справи до моменту узгодження сторонами особливостей виконання/невиконання умов протиправно укладеного договору та можливого укладання мирової угоди по справі. Вказане клопотання задоволенню судом не підлягає, оскільки положення ст.ст.227, 228 ГПК України не передбачають такої підстави для зупинення провадження по справі як врегулювання сторонами спору можливості укладення мирової угоди.
Щодо викладеного у відзиві відповідачем клопотання щодо ініціювання на розсуд суду сумісних переговорів між сторонами по справі за участю судді, то за умови відсутності погодження зі сторони такого врегулювання судом не було застосовано в процесі розгляду даної справи положення глави 4 ГПК України.
19.06.2020р. за вх.№15872/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач вказує, що задля укладення договору про пайову участь ТОВ АВПЄ Груп надало до виконавчого комітету Одеської міської ради та управління капітального будівництва Одеської міської ради документи, необхідні для здійснення розрахунку розміру пайової участі, графік сплати пайової участі, графічні матеріали об`єкта будівництва та статутні документи товариства: завірену належним чином копію статуту ТОВ АВПЄ Груп разом зі змінами від 27.12.2013р., копію наказу про призначення ОСОБА_1 директором від 07.05.2012р. та копію протоколу №2 Загальних зборів учасників від 07.05.2012р. Відповідно до п. 6.17 Статуту в редакції від 27.12.2013р. Директор укладає від імені Товариства договори, зобов`язання та інші угоди за власним підписом. Саме вищезазначеними документами, наданими ТОВ АВПЄ Груп , керувався позивач при укладенні договору про пайову участь від 27.09.2018р. Позивач зазначає, що вказане, в першу чергу, вбачається зі змісту вступної частини вищезазначеного договору. Позивач вважає, що генеральний директор Мельник Б.М. надав завідомо недостовірні документи, навмисно приховав відомості щодо його повноважень підписання договору та свідомо ввів в оману виконавчий комітет Одеської міської ради. Позивач вказує, що дізнався про існування нового статуту ТОВ АВПЄ Груп від 06.09.2017р. №06/09/17 лише після отримання відзиву на позовну заяву, адже для укладення договору про пайову участь були надані статутні документи 2012-2013 років, а про існування інших ні виконавчий комітет Одеської міської ради, ні управління капітального будівництва Одеської міської ради не знали та не могли знати. Позивач заперечує з приводу того, що відповідачу стало відомо про існування договору про пайову участь від 27.09.2018р. лише після отримання позовної заяви, оскільки ним проведені оплати по вказаному договору.
Відповідач 27.08.2020р. за вх.№22453/20 подав до справи заперечення на відповідь на відзив, де вказує, що предметом позовної заяви є пайовий внесок (кошти) які нібито повинні були бути перераховані зі сторони ТОВ АВПЄ Груп згідно договору про пайову учать замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Одеси від 27.09.2018р. проект якого було затверджено рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.09.2018р. за №425. Відповідно до повідомлення про початок виконання підготовчих робіт зареєстрованого 18.10.2017р. за № ОД 010172912029 та Дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112200211476 від 21.01.2020р. замовником будівництва є КП Міське комунальне будівництво , а отже у відповідності до п.1. ч.4 ст.40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності відповідач не має бути залучений до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
З огляду на викладене, відповідач вважає договір, який є предметом позову, таким, що укладений в результаті злочинної домовленості генерального директора з позивачем (ч.1 ст.232 ЦК).
Також відповідач вказує, що відповідно до протоколу загальних зборів Учасників №15/12/2016 від 15.12.2016р. ОСОБА_1 став генеральним директором, а ОСОБА_2 - виконавчим директором, тоді як договір укладено 27.09.2018р., тобто, минуло майже два роки, у зв`язку з чим для укладення договору у будь-якому випадку позивач мав запросити нові установчі документи у товариства. Відповідач відмічає, що позивач та третя особа мали змогу перевірити повноваження Генерального директора через веб-портал httos://usr.miniust.gov.ua/content/free-search .
Крім того, у запереченнях відповідач просить суд визнати договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 27.09.2018р. недійсним, посилаючись на підстави, які викладені також раніше у відзиві.
Також третя особа 20.08.2020р. за вх.№22074/20 подала до справи пояснення до позовної заяви, де зазначила, що 08.06.2017р. між КП Міське капітальне будівництво та ТОВ АВПЄ Груп , в особі директора ОСОБА_1 , було укладено договір про співробітництво №103/с, предметом якого є співробітництво по фінансуванню, проектуванню, будівництву і введенню в експлуатацію 4-секційного житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до п.4.3.15. розділу 4 Договору про співробітництво №103/с ТОВ АВПЄ Груп було зобов`язане відповідно до чинного законодавства України прийняти пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси шляхом укладення договору про пайову участь з виконавчим комітетом Одеської міської ради при будівництві вищевказаного об`єкта, а отже, договір про пайову участь є однією з умов укладання договору про співробітництво № 103/с.
Третя особа відзначає, що положеннями розділу 15 статуту ТОВ АВПЄ Груп від 06.09.2017р. №06/09/17, доданого до відзиву, встановлено, що контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства здійснює ревізійна комісія. Засідання ревізійної комісії проводяться по мірі необхідності, але не рідше двох разів на рік. Ревізійна комісія складає висновки по річних звітах та балансах і подає їх на розгляд Загальним зборам учасників. Без висновків ревізійної комісії Загальні збори учасників не вправі затвердити баланс і річний звіт. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ч.1 ст.11 вказаного Закону підприємства зобов`язані складати фінансову звітність, у т.ч. баланс, на підставі даних бухгалтерського обліку. Третя особа вказує, що відповідно до п.13.2. статуту ТОВ АВПЄ Груп від 06.09.2017р. до складу Загальних зборів входять учасники товариства, одним з яких є ОСОБА_2 . Крім того, відповідно до п. 14.10. статуту ТОВ АВПЄ Груп від 06.09.2017р. №06/09/17 розпорядження грошовими коштами товариства здійснюється тільки за сумісною згодою обох директорів. Право перших підписів на банківських та фінансових документах належать генеральному директору та комерційному директору товариства одночасно. Для здійснення товариством будь-яких безготівкових переказів, готівкових виплат та ін. необхідне письмове розпорядження/згода/підпис обох директорів. На думку третьої особи, вказане свідчить як про обізнаність ОСОБА_2 щодо існування договору про пайову участь від 27.09.2018 р. № 007/кс, так і про його схвалення.
Також третя особа зазначила, що з огляду на проведення відповідачем платежів по договору від 27.09.2018р., ОСОБА_2 , як комерційний директор ТОВ АВПЄ Груп , починаючи з 16.12.2016р. був обізнаний з укладеним 27.09.2018р. договором про пайову участь та його умовами.
07.09.2020р. за вх.№23586/20 від відповідача до суду надійшли пояснення на пояснення третьої особи, в яких відповідач наголосив на тому, що замовником будівництва є інша особа, яка і повинна приймати пайову участь у розвитку інфраструктури. На даний момент відповідач не погоджується із пунктом 4.3.15. договору про співробітництво №103/с, укладеним між КП Міське комунальне будівництво та ТОВ АВПЄ Груп , через невідповідність законодавству України у сфері містобудування. Також відповідач зауважує, що ведення бухгалтерського обліку було покладено на ОСОБА_1 , який і є генеральним директором ТОВ АВПЄ Груп , тобто, у нього була можливість проводити оплати без відання комерційного директора. Відповідач у поясненнях повідомив, що через непроведення господарської діяльності товариством у 2016-2017р.р. ревізійна комісія не була сформована та відповідно звіти ревізійної комісії не подавались. Як вважає відповідач, навіть у випадку належного формування ревізійної комісії, це не дає можливості стверджувати що при її засіданні був присутній ОСОБА_2 та був обізнаний із її звітами і відповідно із договором про пайову учать від 27.09.2018р.
03.09.2020р. за вх.№23140/20 третя особа подала до справи заперечення на заперечення відповідача, де навело доводи, раніше викладені у поясненнях.
Крім того, згідно пояснень третьої особи від 23.09.2020р. за вх.№25220/20, 07.12.2018р. TOB АВПЄ Груп було перераховано 159900грн., що підтверджується відповідною випискою, яка міститься в матеріалах справи, в рахунок оплати першого платежу по графіку у розмірі 150000грн. та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору за період з 28.10.2018р. по 05.12.2018р. у розмірі 6250,68грн. При оплаті першого платежу ТОВ АВПЄ Груп відбулася переплата грошових коштів пайової участі на 3649,32грн., які були зараховані в рахунок оплати другого платежу. Другий платіж пайової участі, який з урахуванням попередньої переплати складав 146350,68грн. та повинен був бути сплачений ТОВ АВПЄ Груп до 31.03.2019р. Однак, зобов`язання по сплаті пайової участі у створені і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м.Одеси ТОВ АВПЄ Груп виконувалися не належним чином, а саме ТОВ АВПЄ Груп не було сплачено 146350,68 грн. до 31.03.2019р. Так, 03.09.2019р. ТОВ АВПЄ Груп було перераховано 171000грн. в рахунок оплати другого платежу у розмірі 146350,68грн. та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань по Договору за період з 01.04.2019р. по 02.09.2019р. у розмірі 24510,50грн. При оплаті другого платежу ТОВ АВПЄ Груп відбулася переплата грошових коштів пайової участі на 138,82грн., які були зараховані в рахунок оплати третього платежу. Отже, як вказує третя особа, на момент передачі управлінням капітального будівництва Одеської міської ради до юридичного департаменту Одеської міської ради матеріалів та розрахунку заборгованості штрафних санкцій ТОВ АВПЄ Груп по договору для звернення до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення з ТОВ АВПЄ Груп заборгованості по договору, основна заборгованість ТОВ АВПЄ Груп складала 149861,18грн.
Ухвалою суду від 30.03.2020р. відкрито провадження у справі №916/797/20, постановлено розглядати справу №916/797/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 20.05.2020р. задоволено клопотання Виконавчого комітету ОМР від 19.05.2020р. за вх.№12566/20 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, постановлено розглядати справу №916/797/20 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі, призначено підготовче засідання суду на 19.06.2020р. о 10год.30хв.
У судовому засіданні 19.06.2020р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 05.08.2020р. о 10год.00хв.
У судовому засіданні 05.08.2020р. оголошено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження до 07.09.2020р., перерву у судовому засіданні до 27.08.2020р. о 10год.00хв.
У судовому засіданні 27.08.2020р. оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 07.09.2020р. об 11год.20хв.
У судовому засіданні 07.09.2020р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 08.09.2020р. о 12год.20хв.
У судовому засіданні 08.09.2020р. оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі, призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 08.09.2020р. о 12год.20хв.
Ухвалою суду від 08.09.2020р. відкладено розгляд справи на 23.09.2020р. о 12год.30хв.
Клопотання сторін від 01.07.2020р. за вх.№17046/20 про долучення доказів до справи, від 24.07.2020р. за вх.№19649/20 про відкладення розгляду справи були судом задоволені.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
Рішенням виконкому ОМР №425 від 27.09.2018р. затверджено проект договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси між ОМР та ТОВ АВПЄ Груп при будівництві 4-секційного житлового будинку №7 за адресою: м. Одеса, мкр. ІІІ-4-1, у межах вулиць Академіка Сахарова, Академіка Заболотного, Семена Палія, Марсельської.
27.09.2018р. між Виконкомом ОМР та ТОВ АВПЄ ГРУП (замовник) було укладено договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, відповідно до умов якого його предметом є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси при здійсненні будівництва об`єкта містобудування на умовах, визначених цим договором, у термін до введення об`єкта в експлуатацію. Назва та місце розташування об`єкта містобудування - Будівництво 4-х секційного житлового будинку №7 за адресою: м. Одеса, мкр. ІІІ-4-1, у межах вулиць Академіка Сахарова, Академіка Заболотного, Семена Палія, Марсельської . Цільове призначення об`єкта містобудування - житлове будівництво (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).
За умовами п.п.2.1., 3.1. договору від 27.09.2018р. замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 10421470грн. відповідно до розрахунку (додаток 1) частинами згідно з графіком (додаток 2). Підстава: протокол засідання комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси від 10.08.2018р. Замовник зобов`язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у пункті 2.1 розділу 2 договору, у термін до введення об`єкта в експлуатацію згідно з графіком.
У випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі, визначеної пунктом 2.1. розділу 2 договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неперерахованої суми за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов`язання. Розрахунок суми основного боргу та штрафних санкцій здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Замовник також сплачує 3% річних від простроченої суми. Виконавчий комітет Одеської міської ради має право стягнути повну суму пайової участі, визначену договором (згідно з графіком), у разі прострочення терміну сплати більше ніж на 3 місяці (п.п.4.3., 4.4., 4.5. договору від 27.09.2018р.).
До договору від 27.09.2018р. сторонами підписано додаток №1 - Розрахунок розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси по об`єкту будівництва, вартість якого визначена на підставі нормативів для одиниці створеної потужності .
Також сторонами до вказаного договору підписано додаток №2 - Графік оплати коштів пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси , відповідно до якого розмір участі у сумі 10421470грн. замовник має сплатити за наступним графіком: 150000грн. - протягом 30 календарних днів з моменту прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради; 150000грн. - до 31.03.2019р.; 150000грн. - до 30.09.2019р.; 150000грн. - до 31.03.2020р.; 150000грн. - до 30.09.2020р.; 150000грн. - до 31.03.2021р.; 150000грн. - до 30.09.2021р.; 150000грн. - до 31.03.2022р.; 9221470грн. - до введення об`єкта в експлуатацію.
На підтвердження проведення відповідачем перших двох оплат по договору від 27.09.2018р. позивач подав до справи виписки по рахунку.
З приводу нездійснення відповідачем третього платежу згідно графіку, Управління капітального будівництва Одеської міської ради було на адресу ТОВ АВПЄ ГРУП направлено листи від 11.10.2019р. №02-05/1575-07, від 16.12.2019р. №02-05/1875-07 та від 16.01.2020р. №02-05/98-07 з повідомленням про невиконання зобов`язань за договором, необхідність оплати грошових коштів та пені за несвоєчасне внесення коштів.
Відповідачем подано до справи наказ №44 від 01.04.2020р. про проведення внутрішнього розслідування з виявлення зловживань або перевищення наданих повноважень зі сторони Генерального директора ТОВ АВПЄ Груп при укладанні договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 27.09.2018р.
Згідно довідки ТОВ АВПЄ Груп №1704/1 від 17.04.2020р. вартість чистих активів ТОВ АВПЄ Груп станом на кінець попереднього кварталу складає 00грн.
Відповідно до п.п.14.5. - 14.8. Статуту ТОВ АВПЄ Груп ( в редакції від 06.09.2017р.) без довіреностей перед будь-якими третіми особами Товариство спільно представляють Генеральний директор та Комерційний директор Товариства. Директори виступають від імені Товариства тільки обидва разом. Кожен з директорів не має повноважень окремо діяти від імені Товариства, якщо іншим директором, або Загальними Зборами Товариства не було надано на це окреме письмове розпорядження (згода, рішення, довіреність тощо). Рішення щодо укладення будь-яких правочинів та здійснення будь-яких дій Товариством приймаються тільки за згодою обох, Генерального та Комерційного директора. У разі, якщо члени Дирекції не дійдуть згоди щодо вирішення будь-якого питання діяльності Товариства, таке питання має бути розв`язане Загальними Зборами. Генеральний та Комерційний директори Товариства спільно вчиняють всі дії від імені Товариства, зокрема: без довіреності виконують будь-які дії від імені Товариства, представляють його інтереси перед будь-якими третіми особами, підприємствами, організаціями, закладами, установами усіх форм і видів власності. Генеральний та Комерційний директори Товариства видають спільні накази, інструкції, розпорядження, видають довіреності, укладають будь-які правочини, договори, контракти (у тому чисті і зовнішньоекономічні) тощо. Генеральний та Комерційний директори Товариства приймають рішення та вчиняють всі дії від імені Товариства спільно на основі консенсусу (одноголосно). Всі документи, що опосередковують правочини та дії Товариства (в тому числі договори, контракти, угоди, накази, довіреності, розпорядження, заяви, листи, фінансові та банківські документи та інші документи видані від імені Товариства) вважаються належним чином укладеними/підписаними та породжують для Товариства правові наслідки тільки у тому випадку, коли такі документи підписані обома директорами Товариства. Письмове узгодження документів кожним із директорів може бути як у формі безпосереднього підписання узгодженого документу, так і у вигляді окремої письмової резолюції, листа або письмового рішення про узгодження.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент укладення Договору) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Положення ч.4 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент укладення Договору) передбачають, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); 10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
Згідно ч.9 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент укладення Договору) істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Відповідно до ч.2 розділу 2 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.76 ГПК України).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Отже, за наявними у справі доказами, судом встановлено наступні обставини.
27.09.2018р. між виконавчим комітетом ОМР та ТОВ АВПЄ Груп укладено договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, згідно якого відповідач взяв на себе зобов`язання за погодженим сторонами графіком перераховувати кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.
Як вбачається із преамбули договору від 27.09.2018р., з боку ТОВ АВПЄ Груп його укладено директором - Мельником Б.М., що діє на підставі Статуту, затвердженого державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 27.12.2013р. №15561050004041318.
Отже, самий тест договору засвідчує той факт, що у розпорядженні виконкому ОМР станом на дату укладання договору від 27.09.2018р. був Статут відповідача в редакції до 27.12.2013р. Протилежних доказів сторонами до суду не подано, з підстав чого судом не приймаються голослівні твердження відповідача з приводу того, що позивач та третя особа повинні мати в розпорядженні копію статуту АВПЄ Груп , яка діяла станом на момент укладання вищевказаного договору.
При цьому, твердження відповідача стосовно того, що позивач та третя особа мали змогу перевірити повноваження Генерального директора товариства через веб-портал httos://usr.miniust.gov.ua/content/free-search судом не приймаються, оскільки таке не ставиться чинним законодавством до обов`язку позивача та третьої особи, взагалі контрагентів за договірними взаємовідносинами.
Уважно розглянувши твердження відповідача стосовно того, що ОСОБА_2 став обізнаним про існування договору від 27.09.2018р. після отримання позову у даній справі, а також про те, що договір від 27.09.2018р. слід визнати недійсним з підстав перевищення ОСОБА_1 повноважень при його підписанні в результаті злочинної домовленості генерального директора з позивачем, суд встановив наступне.
Згідно п.п.14.5. - 14.8. Статуту ТОВ АВПЄ Груп (в редакції від 06.09.2017р.) від імені ТОВ АВПЄ Груп мали діяти лише спільно генеральний та комерційний директори товариства, тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на противагу чому, договір від 27.09.2018р. укладено одноособово Мельником Б.М.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Як передбачено ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Як передбачають ч.ч.1, 2 ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно абз.5, 6, 7, 8 п.3.3. Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут. У зв`язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.01.2020р. по справі №924/491/17, а саме, ВС вважає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. При цьому наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).
Як свідчать наявні у справі виписки по рахунку Управління капітального будівництва ОМР по рахунку ТОВ АВПЄ Груп від 03.09.2019р., від 10.12.2018р. відповідачем по договору від 27.09.2018р. проведено платежі у сумі 171000грн. та 159900грн., що відповідає підписаному сторонами до договору Графіку сплати коштів пайової участі, та які перекривають перші два платежі, визначені Графіком.
Наразі, п.14.10. Статуту ТОВ АВПЄ Груп від 06.09.2017р., поданого відповідачем до справи, розпорядження грошовими коштами товариства здійснюється тільки за сумісною згодою обох директорів. Право перших підписів на банківських та фінансових документах належать генеральному директору та комерційному директору товариства одночасно. Для здійснення товариством будь-яких безготівкових переказів, готівкових виплат та ін. необхідне письмове розпорядження/згода/підпис обох директорів. Звідси, суд доходить висновку про обізнаність обох директорів ТОВ АВПЄ Груп , у т.ч. ОСОБА_2 щодо існування договору про пайову участь від 27.09.2018р., оскільки перерахування грошових коштів за графіком платежів було можливим за умови підписання платіжних документів одночасно обома посадовими особами товариства.
Отже, самий факт здійснення оплати пайової участі з боку ТОВ АВПЄ Груп свідчить про схвалення договору від 27.09.2018р.
Згідно ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Як роз`яснено у п.22 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Посилаючись на наявність злочинної домовленості генерального директора з позивачем щодо укладення договору від 27.09.2018р., відповідач не довів та не обґрунтував наявність домовленості між позивачем та генеральним директором ТОВ АВПЄ Груп .
Крім того, відповідач не подав доказів того, що у здійсненому ним будівництві наявні випадки, передбачені ч.4 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які звільняють від участі у пайовому розвитку інфраструктури.
Звідси, за доводами відповідача, яким судом приділено ретельну увагу, не віднайдено підстав для визнання недійсним договору пайової участі від 27.09.2018р.
Водночас, слід відмітити, що зустрічних позовних вимог щодо визнання договору недійсним відповідачем не заявлялось, судових рішень з цього приводу не приймалось.
Решта тверджень сторін щодо обставин, які спіткали укладання договору від 27.09.2018р., не підтверджені доказами, не є обставинами, що не потребують доказування, тому взяті судом до уваги не можуть бути. Зокрема, за неподання до суду копії договору про співробітництво №103/с, укладеного між КП Міське комунальне будівництво та ТОВ АВПЄ Груп , суд не взмозі надати оцінку доводам сторін з приводу вказаного договору. Також не подано до справи повідомлення про початок виконання підготовчих робіт зареєстрованого 18.10.2017р. за № ОД 010172912029, Дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 112200211476 від 21.01.2020р., на які послався відповідач.
Отже, як встановлено судом вище, на виконання договору від 27.09.2018р. та Графіку платежів відповідач фактично сплатив двома платежами у строк до 03.09.2019р. 330900грн.
За несвоєчасне перерахування першого та другого платежів Управління капітального будівництва ОМР нарахувало до сплати відповідачу 6250,68грн. (пеня та три проценти за прострочення першого платежу в період з 28.10.2018р. по 05.12.2018р.), 24510,50грн. (пеня, три проценти річних, інфляційні втрати за прострочення в період з 01.04.2019р. по 02.09.2019р.). Вказані пеня, три проценти річних та інфляційні втрати були сплачені відповідачем у добровільному порядку 03.09.2019р.
Звідси, переплата на третій платіж, який мав бути оплачений до 30.09.2019р. у сумі 150000грн., становить - 138,82грн.
Отже, заборгованість відповідача по третьому платежу складає 149861,18грн.
Враховуючи викладене, підлягає судом задоволенню у повній мірі позовна вимога ОМР про стягнення з відповідача 149861,18грн. заборгованості.
Крім того, позивачем, у зв`язку із простроченням відповідачем платежу по договору від 27.09.2018р., заявлено до стягнення із останнього 15497,23грн. пені за період з 30.09.2019р. по 04.02.2020р.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є вірним, внаслідок чого позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає судом задоволення у повному обсязі, а саме в сумі 15497,23грн., яка розрахована за період з 30.09.2019р. по 04.02.2020р.
Також через несвоєчасність оплати заборгованості позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1575,44грн. три проценти річних за період з 30.09.2019р. по 04.02.2020р., 899,17грн. інфляційних втрат за період з жовтня по грудень 2019р. включно.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки позивача сум втрат від інфляції та трьох процентів річних також є вірними, внаслідок чого вказані позовні вимоги підлягають судом задоволенню у повному обсязі, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: 1575,44грн. три проценти річних, нараховані за період з 30.09.2019р. по 04.02.2020р., 899,17грн. інфляційних втрат, розраховані за період з жовтня по грудень 2019р. включно.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2517,50грн., які підлягають йому відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі внаслідок повного задоволення судом позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити повністю позов Одеської міської ради (65026, м.Одеса, пл. Думська,1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВПЄ Груп» (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв.1), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м.Одеса, вул.Комітетська,10-а) про стягнення 167833,02грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВПЄ Груп» (65082, м.Одеса, вул.Гоголя, 7, кв.1, код ЄДРПОУ 37550957) на користь Одеської міської ради (65026, м.Одеса, пл.Думська,1, код ЄДРПОУ 04056919; рахунок Казначейства України, який відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту , код ЄДРПОУ 38016923, МФО 899998 на р/р НОМЕР_1 ) 149861 (сто сорок дев`ять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 18коп. заборгованості, 15497 (п`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 23 коп. пені, 1575 (одну тисячу п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 44коп. три проценти річних, 899 (вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 17коп. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВПЄ Груп» (65082, м.Одеса, вул.Гоголя, 7, кв.1, код ЄДРПОУ 37550957) на користь Одеської міської ради (65026, м.Одеса, пл.Думська,1, код ЄДРПОУ 04056919) 2517 (дві тисячі п`ятсот сімнадцять) грн. 50коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29 вересня 2020 р.
Суддя І.А. Малярчук
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 28.09.2020 |
Оприлюднено | 29.09.2020 |
Номер документу | 91841245 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Малярчук І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні